Решение № 137860049, 30.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/18290/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа Юридичний департамент Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

До Одеського окружного адміністративного суду 17 червня 2026 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якому позивачка просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень постанову АВ 956591 від 17.11.2005 Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- визнати протиправним та скасувати рішення суб`єкта владних повноважень постанову В-10/443 від 27.01.2010 Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- зобов`язати Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вжити заходів щодо вилучення відповідних записів про арешт майна та інші обмеження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- судові витрати присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів.

Позиція позивачки обґрунтована наступним

Позивачка зазначає, що була боржником у виконавчих провадженнях, відкритих на виконання судових рішень, у межах яких державними виконавцями у 2005 та 2010 роках винесено постанови про накладення арешту на її майно.

За твердженням позивачки, на теперішній час відповідні виконавчі провадження завершені та знищені у зв`язку із закінченням строків їх зберігання, відомості про неї в Єдиному реєстрі боржників відсутні, однак записи про арешт майна продовжують міститися у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Позивачка вказує, що існування зазначених арештів фактично позбавляє її можливості вільно розпоряджатися належним їй майном. Зокрема, державним реєстратором їй було відмовлено у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру у зв`язку з наявністю зареєстрованих обтяжень.

Також позивачка зазначає, що, звернувшись до органу державної виконавчої служби, отримала інформацію про накладення арештів постановами державних виконавців, однак повідомлено, що матеріали відповідних виконавчих проваджень знищені, у зв`язку з чим надати копії постанов та інші документи неможливо.

На думку позивачки, за відсутності відкритих виконавчих проваджень та будь-яких непогашених боргових зобов`язань подальше існування арештів є безпідставним, необґрунтовано обмежує її право власності та суперечить гарантіям, передбаченим статтею 41 Конституції України, нормами Цивільного кодексу України, а також статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини та Верховного Суду щодо необхідності застосування ефективного способу судового захисту, позивачка вважає, що належним способом поновлення її порушених прав є визнання протиправними та скасування постанов про накладення арешту на майно, а також зобов`язання відповідача вжити заходів щодо вилучення відповідних записів про обтяження з державних реєстрів.

Позиція відповідача обґрунтована наступним

Відповідач проти задоволення позову заперечував. Зазначив, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявні записи про арешт майна позивачки, внесені на підставі постанов органів державної виконавчої служби від 17.11.2005 № АВ 956591 та від 27.01.2010 № В-10/443.

Пояснив, що на момент винесення зазначених постанов автоматизована система виконавчого провадження ще не функціонувала, а всі процесуальні документи оформлювалися виключно на паперових носіях. Після закінчення встановлених строків зберігання матеріали відповідних виконавчих проваджень були знищені, у зв`язку з чим неможливо встановити, в межах яких саме виконавчих проваджень винесено постанови про арешт майна, а також підстави завершення таких проваджень.

Відповідач зазначив, що ним вживалися заходи щодо відновлення матеріалів виконавчих проваджень за допомогою відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження та інших наявних документів, однак встановити необхідні відомості не вдалося.

Крім того, відповідач послався на положення статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до яких державний виконавець має право зняти арешт лише за наявності визначених законом підстав. Оскільки у даному випадку встановити підстави накладення та завершення відповідних виконавчих проваджень неможливо, відповідач вважає, що не має правових підстав для самостійного скасування арештів. При цьому зазначив, що в інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду, що також узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.05.2025 року у справі № 2/1522/11652/11.

Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22 червня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами, за окремою категорію термінових адміністративних справ передбачених статтею 287 КАС України. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 29 червня 2026 року.

Зазначеною ухвалою суду також витребувано у Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Пастера, буд. 58, м. Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 41404999) акти про виділення до знищення матеріалів виконавчих проваджень № 17022688, № 18236041, № 18235974, докази правонаступництва щодо Першого та Другого Приморських відділів ДВС, а також офіційну інформацію з Автоматизованої системи виконавчого провадження щодо наявності чи відсутності у ОСОБА_1 незавершених виконавчих проваджень.

Витребувано у Юридичного департаменту Одеської міської ради (пл. Думська, буд. 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26302537) розширені витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо обтяжень № 56784088 та № 9478583 з усіма відомостями про підстави їх внесення для ідентифікації суб`єктів, що наклали вказані арешти.

23 червня 2026 року від позивачки до суду надійшла заява про виправлення описки в ухвалі суду.

Ухвалою суду від 29 червня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі суду по справі за позовом ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа Юридичний департамент Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.

29 червня 2026 року від відповідача до суду надійшла заява про надання на виконання ухвали суду витребуваних матеріалів.

29 червня 2026 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

29 червня 2026 року від Юридичного департаменту Одеської міської ради до суду надійшла письмова інформація відносно витребуваних судом доказів.

Станом на 30 червня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позовні вимоги, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , була стороною у виконавчих провадженнях, відкритих відповідно до судових рішень, що підлягали примусовому виконанню.

Так, у Другому Приморському відділі державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції перебували наступні виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 :

1) ВП № 17022688 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3452/09, виданого 22.01.2010 року Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів у розмірі 1 024,50 грн (дата надходження виконавчого документа: 26.01.2010); виконавче провадження обліковується в Системі «Спецрозділ», стан виконавчого провадження «не встановлено»;

2) ВП № 18236041 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3452/09, виданого 22.01.2010 року Приморським районним судом м. Одеси про зобов`язання ОСОБА_1 , стягувач за вказаним виконавчим провадженням: ПП «Ч.С.М.» (дата надходження виконавчого документа: 26.01.2010); виконавче провадження обліковується в Системі «Спецрозділ», стан виконавчого провадження «завершено»;

3) ВП № 18235974 з примусового виконання виконавчого листа № 2-3452/09, виданого 22.01.2010 року Приморським районним судом м. Одеси про зобов`язання ОСОБА_1 , стягувач за вказаним виконавчим провадженням: ПП «Ч.С.М.» (дата надходження виконавчого документа: 26.01.2010); виконавче провадження обліковується в Системі «Спецрозділ», стан виконавчого провадження «завершено».

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, на нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешти, про що внесено:

- запис про обтяження державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілової О.І. № 56784088, на підставі постанови АВ 956591 від 17.11.2005 року Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі;

- запис про обтяження Одеської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України № 9478583, на підставі постанови В-10/443 від 27.01.2010 року Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2010 року по справі № 2-3452/09.

Станом на теперішній час виконавчі провадження, в рамках яких виносились обидві постанови, закінчені та знищені за строком зберігання.

В Єдиному реєстрі боржників відсутні дані щодо наявності у ОСОБА_1 будь-яких боргових зобов`язань.

Проте, обмеження майнових прав (арешт) продовжує існувати, що перешкоджає реалізації законних прав ОСОБА_1 .

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до державного реєстратора прав на нерухоме майно Одеської міської ради із заявою про проведення державної реєстрації права спільної часткової власності на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням № 75175644 від 23.09.2024 року в проведенні реєстраційної дії було відмовлено з посиланням на пункт 6 частини 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в зв`язку із наявністю зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно. Зокрема, в рішенні зазначено, що згідно відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1 , номер запису 9478583.

На письмове звернення ОСОБА_1 листом № /26118 від 19.02.2025 рок Другий Приморський відділ ДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надав інформацію про те, що арешт на майно ОСОБА_1 накладено:

1) постановою АВ № 956591 від 17.11.2005 року, винесеною Першим відділом державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції м. Одеси;

2) постановою В-10/443 від 27.01.2010 року, винесеною Другим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції. Номери виконавчих проваджень, в рамках яких виносились обидві постанови, у відповіді не зазначаються.

Крім того, відповідь містить інформацію про те, що виконавчі провадження (справи) знищені в зв`язку із спливом строку зберігання.

Крім того, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 11.04.2025 року, підтверджується наявність обмежень прав ОСОБА_1 щодо розпорядження нерухомим майном.

Отже, наявність арешту на майно, зареєстрованого в Реєстрі, створює перешкоди для позивачки щодо здійснення права власності в частині розпорядження майном, оскільки орган державної реєстрації відмовив ОСОБА_1 в проведенні реєстраційних дій, а ідентифікувати ініціатора арешту, в тому числі номери виконавчих проваджень, в рамках яких встановлювались обмеження, неможливо в зв`язку із знищенням всіх документів, у зв`язку з чим, вважаючи, що ОСОБА_1 може захистити свої права та законні інтереси виключно в судовому порядку, остання звернулась до суду з даним позовом.

Релевантні джерела права та висновки суду

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що між сторонами виникли спірні правовідносини, які регулюються як нормами Закону України «Про виконавче провадження» №1404-УІІІ від 02.06.2016 року, так і нормами Закону України «Про виконавче провадження» № 606-ХІУ від 21.04.1999 року, який діяв на час накладення арешту на майно позивача.

За змістом статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - відповідно до статті 37 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - відповідно до статті 40 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, відповідно до статті 40-1 цього Закону.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 40 Закону № 606-XIV виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві, якщо в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (за винятком виконавчих документів, зазначених у частині першій статті 42 цього Закону), а також виконавчих документів, за якими мають бути стягнені грошові кошти чи інше майно, та інших виконавчих документів, які можуть бути виконані без безпосередньої участі боржника.

Частина п`ята цієї статті передбачає, що повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону.

Положеннями статті 55 Закону передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, якою накладається арешт на майно боржника та оголошується заборона на його відчуження; винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні в банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов`язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Арешт застосовується: 1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації; 2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника; 3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Положеннями статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV передбачено, що державний виконавець виносить постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення, якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження, та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Відповідно до частини третьої, четвертої і п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» з майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту.

У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Як встановлено судом відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, на нерухоме майно ОСОБА_1 накладено арешти, про що внесено:

- запис про обтяження державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілової О.І. № 56784088, на підставі постанови АВ 956591 від 17.11.2005 року Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі;

- запис про обтяження Одеської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України № 9478583, на підставі постанови В-10/443 від 27.01.2010 року Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2010 року по справі № 2-3452/09.

Виходячи з наведених сторонами позицій, ключові питання для вирішення даного спору є наступні:

- чи правомірно усе нерухоме майно ОСОБА_1 продовжує перебувати в арешті з 2005 року на підставі постанови АВ 956591 від 17.11.2005 року Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі та з 2010 року на підставі постанови В-10/443 від 27.01.2010 року Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2010 року по справі № 2-3452/09?

- якщо ні, то хто саме повинен скасувати (припинити) таке обтяження?

Вирішуючи питання про те, що чи правомірно в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно міститься реєстраційний запис про обтяження державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілової О.І. № 56784088, на підставі постанови АВ 956591 від 17.11.2005 року Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі та реєстраційний запис про обтяження Одеської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України № 9478583, на підставі постанови В-10/443 від 27.01.2010 року Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2010 року по справі № 2-3452/09, суд виходить з того, що відповідно до приписів як попереднього Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV, так і чинного Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішень, перелік яких наведений у статті 3 чинного Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами, судових наказів, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; виконавчих написів нотаріусів, тощо.

Виходячи з цього, оцінка правомірності існування спірного арешту належного позивачці нерухомого майна залежить від того, чи існують на даний час винесені щодо позивачки чинні рішення, які підлягають примусовому виконанню відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Суд погоджується з доводами позивачки, що в рамках даного спору наявність підстав для збереження спірного арешту майна має бути доведена безпосередньо суб`єктом владних повноважень, а не спростована позивачем, і що суду не надано доказів існування у позивачки будь-якої непогашеної заборгованості, яка може бути стягнута у примусовому порядку.

Сам відповідач підтвердив відсутність будь-яких діючих чи не завершених виконавчих проваджень, в яких би позивач виступала боржником.

Станом на теперішній час виконавчі провадження, в рамках яких виносились обидві постанови, закінчені та знищені за строком зберігання.

В Єдиному реєстрі боржників відсутні дані щодо наявності у ОСОБА_1 будь-яких боргових зобов`язань.

В ході розгляду даної справи не встановлено факту існування винесених щодо позивача чинних рішень, які передбачені ст.3 чинного Закону України «Про виконавче провадження» та підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обтяження це заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину.

Згідно ст.4 цього ж закону державній реєстрації прав підлягають також і обтяження речових прав на нерухоме майно, а саме: заборона відчуження та/або користування; арешт; іпотека; тощо.

Відповідно до частини 2 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі:

1) судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, що набрало законної сили, у тому числі постанови господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність) про визнання боржника банкрутом - щодо припинення всіх обтяжень прав на майно боржника (крім тих, які застосовано у кримінальному провадженні);

2) рішення державного виконавця, приватного виконавця щодо обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості;

3) визначеного законодавством документа, на якому нотаріусом вчинено напис про накладення заборони щодо відчуження нерухомого майна, об`єкта незавершеного будівництва, майбутнього об`єкта нерухомості;

4) рішення органу місцевого самоврядування про віднесення об`єктів нерухомого майна до застарілого житлового фонду;

5) договору, укладеного в порядку, визначеному законом, яким встановлюється обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості, чи його дубліката;

5-1) договору купівлі-продажу неподільного об`єкта незавершеного будівництва/майбутнього об`єкта нерухомості (перший продаж), договору про участь у фонді фінансування будівництва, на виконання яких сплачено частково ціну майбутнього об`єкта нерухомості;

5-2) заяви про первинну державну реєстрацію спеціального майнового права на всі майбутні об`єкти нерухомості, що є складовими частинами подільного об`єкта незавершеного будівництва, та обтяження речових прав на майбутні об`єкти нерухомості, включені до гарантійної частки;

5-3) заяви про зміну гарантійної частки (у тому числі у зв`язку із зміною проектної документації на будівництво);

6) закону, яким встановлено заборону користування та/або розпорядження нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості;

7) інших актів органів державної влади та посадових осіб згідно із законом.

Суд зазначає, що в рамках даного спору не встановлено існування на час звернення позивачки до суду будь-яких обставин або чинних рішень, які б могли бути підставою для відкриття відносно позивачки виконавчого провадження та/або проведення державної реєстрації обтяжень її речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, на час розгляду судом даного спору відсутні правові підстави для існування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційного запису за № 56784088 про обтяження державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілової О.І., на підставі постанови АВ 956591 від 17.11.2005 року Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі та реєстраційного запису за№ 9478583 про обтяження Одеської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, на підставі постанови В-10/443 від 27.01.2010 року Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2010 року по справі № 2-3452/09.

Вирішуючи питання про те, хто саме і в який спосіб має припинити дію спірних арештів на належне позивачці нерухоме майно, суд виходить з наступного.

Стаття 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначає механізм та підстави зняття арешту з мана в рамках виконавчого провадження, і містить наступні положення:

1. Особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

2. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

3. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

4. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно- промислового комплексу державної форми власності".

5. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Оскільки арешт нерухомого майна боржника є обтяженням, яке підлягає державній реєстрації згідно вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», то слід також враховувати і положення статті 10 цього закону, відповідно до якої державний, приватний виконавець є державним реєстратором виключно у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Отже, з урахуванням наведених законодавчих положень слід погодитися з доводами відповідача, що ні державний виконавець Приморського відділу ДВС у м. Одесі, ні начальник цього відділу ДВС не мають процесуальної можливості прийняти рішення (винести постанову) про зняття арешту з належного позивачці нерухомого майна, оскільки на виконанні Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України не перебувають та не перебували будь-які винесені щодо позивача рішення, які передбачені ст.3 чинного Закону України «Про виконавче провадження».

Суд погоджується з доводами відповідача про неможливість відновлення матеріалів виконавчих проваджень, в рамках яких державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі була винесена постанова № АВ 956591 про арешт майна позивача від 17.11.2005 року та державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції була винесена постанова №В-10/443 про арешт майна позивача від 27.01.2010 року, оскільки такі виконавчі провадження не обліковується в автоматизованій системі виконавчого провадження, так як перебували на виконанні до введення в дію Електронної системи, і на даний час відсутні будь-які паперові документи таких виконавчих проваджень для їх відновлення.

Відповідно до пункту 16 розділу VІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень (в редакції від 01 листопада 2022 року) у разі якщо виконавче провадження, за яким подано заяву про зняття арешту з майна боржника або скасування інших заходів примусового виконання рішення, знищено у зв`язку із закінченням строку його зберігання, виконавець вживає заходів щодо відновлення матеріалів виконавчого провадження за допомогою відомостей автоматизованої системи та інших документів, інформації, одержаних ним, у тому числі від сторін виконавчого провадження.

Отже, відновлення відповідачем матеріалів виконавчих проваджень, в рамках яких державним виконавцем Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі була винесена постанова № АВ 956591 про арешт майна позивача від 17.11.2005 року та державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції була винесена постанова №В-10/443 про арешт майна позивача від 27.01.2010 року, буде можливим лише в тому випадку, якщо матеріали такого виконавчого провадження зберігаються в автоматизованій системі виконавчого провадження, або є в наявності у сторін такого провадження.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що відсутні правові підстави для покладання судом на відповідача обов`язку по зняттю арешту з належного позивачці нерухомого майна.

А також відсутні підстави для визнання протиправними та скасування постанови АВ 956591 від 17.11.2005 року Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі про накладення арешту на майно ОСОБА_1 та постанови В-10/443 від 27.01.2010 року Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про накладення арешту на майно ОСОБА_1 , оскільки такі постанови на даний час фактично відсутні, матеріали виконавчих проваджень, у межах яких вони були винесені, знищені у зв`язку із закінченням строків їх зберігання, а їх зміст, законність та обставини прийняття не можуть бути перевірені судом. За таких обставин суд позбавлений можливості надати оцінку правомірності зазначених постанов на момент їх прийняття, а тому відсутні правові підстави для визнання їх протиправними та скасування.

Разом з тим, відсутність можливості перевірити законність зазначених постанов не змінює висновку суду про відсутність на час розгляду справи правових підстав для подальшого існування обтяжень, внесених на їх підставі до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З огляду на приписи частини п`ятої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» саме судове рішення у цій справі є належною та достатньою правовою підставою для припинення відповідних обтяжень і проведення державної реєстрації їх припинення, без необхідності скасування постанов державних виконавців, які стали підставою для внесення відповідних записів до реєстру.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд зазначає, що за результатами розгляду даної справи є підстави для виходу судом за межі позовних вимог з метою захисту прав позивача вільно розпоряджатися своєю власністю (нерухомим майном) щодо якої в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на даний час містяться реєстраційні записи: за № 56784088 та № 9478583 про обтяження у вигляді арештів без належних на то правових підстав.

Як вже зазначено вище, відповідно до ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» у всіх інших випадках, які не передбачені частиною 4 цієї статті, арешт може бути знятий за рішенням суду, а згідно пункту 1 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення обтяження речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, оскільки в ході розгляду даної справи судом не встановлені правові підстави для існування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстраційного запису за № 56784088 про обтяження державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілової О.І. у вигляді арешту належного позивачці нерухомого майна, який був накладений на підставі постанови № АВ 956591 від 17.11.2005 року Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі та реєстраційного запису за № 9478583 про обтяження Одеської філії державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України у вигляді арешту належного позивачці нерухомого майна, який був накладений на підставі постанови № В-10/443 від 27.01.2010 року Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції, а Приморський відділ ДВС у м. Одесі в особі державних виконавців та начальника цього відділу ДВС не має процесуальної можливості прийняти рішення (винести постанову) про зняття арешту з належного позивачці нерухомого майна, то таке рішення має право прийняти суд за результатами розгляду даного спору шляхом припинення таких обтяжень.

Статтею 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені особливості проведення реєстраційних дій на підставі судових рішень, частиною 3 якої передбачено, що державний реєстратор, що перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, за місцезнаходженням відповідного майна у день надходження відповідного судового рішення формує та реєструє необхідну заяву або реєструє судове рішення про заборону вчинення дій, пов`язаних з державною реєстрацією прав, чи судове рішення про скасування відповідного судового рішення.

Отже, виконання рішення суду про припинення обтяження у вигляді арешту належного позивачці нерухомого майна може бути здійснено будь-яким державним реєстратором за місцезнаходженням такого нерухомого майна без справляння адміністративного збору на підставі статті 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

За таких обставин, керуючись частиною другою статті 9 КАС України, частиною п`ятою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» та пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог як єдиний ефективний спосіб захисту порушеного права позивачки та припинити обтяження у вигляді арештів нерухомого майна, зареєстровані за записами № 56784088 та № 9478583 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Саме такий спосіб захисту відповідає характеру встановленого порушення, забезпечує поновлення права позивачки на мирне володіння, користування та розпорядження належним їй майном і є достатньою правовою підставою для проведення державної реєстрації припинення відповідних обтяжень у порядку, визначеному статтею 31-1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень, надані на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачкою, суд дійшов висновку, про наявність підстав для задоволення про часткове задоволення адміністративного позову з виходом за межі позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на те, що позивачка звільнена від сплати судового збору, розподіл судових витрат у даній справі судом не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246, 249, 269, 271, 287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби у місті Одеса Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, третя особа Юридичний департамент Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Припинити обтяження нерухомого майна у вигляді арешту квартири за адресою: АДРЕСА_2 (власниця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Приморського районного управління юстиції у м. Одесі № АВ 956591 від 17.11.2005 року, реєстраційний номер обтяження №56784088, зареєстроване 03.12.2005 року державним реєстратором Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфіловою Оленою Іванівною.

Припинити обтяження всього нерухомого майна у вигляді арешту (власниця ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), накладений постановою державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції № В-10/443 від 27.01.2010 року, на виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 22.01.2010 року по справі № 2-3452/09, реєстраційний номер обтяження № 9478583, зареєстроване Одеською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Роз`яснити, що виконання даної постанови здійснюється державним реєстратором за місцезнаходженням нерухомого майна.

Рішення суду набирає законної сили, згідно ст.255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в порядку та в строки встановлені ст.287 КАС України, з урахуванням особливостей, встановлених п.15.5 Розділу VII Перехідних Положень КАС України. Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 272 КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Відповідач: Приморський відділ державної виконавчої служби у місті Одеса Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (вул. Пастера, буд. 58, м. Одеса, 65023, код ЄДРПОУ 41404999).

Третя особа Юридичний департамент Одеської міської ради (пл. Думська, буд. 1, м. Одеса, 65026, код ЄДРПОУ 26302537).

Суддя С.О. Cтефанов