Решение № 137848044, 01.07.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/20021/25

пр. № 2/759/1997/26

01 липня 2026 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі головуючого судді Твердохліб Ю.О., за участю секретаря Жиглій Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2025 року позивач ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами № 39291-12/2024, № 36703-12/2024 у загальному розмірі 53 272,00 грн та судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18.12.2024 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 39291-12/2024, який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом одноразового ідентифікатора.

17.12.2024 між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 36703-12/2024, який підписаний електронним підписом, що відтворений шляхом одноразового ідентифікатора.

25.04.2025 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 250424 у відповідності до умов якого ТОВ «Старфайненс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників зокрема і відповідача.

Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 250425 від 25.04.2025, ТОВ «ФК`ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача: за кредитним договором № 39291-12/2024 в розмірі 28 572,00 грн, з яких:

-11 880,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

-10 692,00 грн - сума заборгованості за відсотками;

-6 000,00 грн - сума заборгованості за штрафом.

за кредитним договором № 36703-12/2024 в розмірі 24 700,00 грн, з яких:

-6 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу;

-5 850,00 грн - сума заборгованості за відсотками;

-12 350,00 грн - сума заборгованості за штрафом.

Всупереч умовам договору, відповідач не виконала свої зобов`язання, після відступлення права грошової вимоги не здійснила жодного платежу для погашення вищезазначеної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора, у зв`язку з чим позивач просить позов задовольнити та стягнути заборгованість за кредитними договорами у загальному розмірі 53 272,00 грн.

Процесуальні дії

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.09.2025 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю. О. (а. с. 47-48).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 04.09.2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а. с. 49-50).

Відповідачу ухвала про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви з додатками до неї направлялись на зареєстроване місце проживання, конверт повернувся до суду без відмітки про вручення (а.с. 53)

Відповідачу повторно направлена ухвала про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви з додатками до неї на зареєстроване місце проживання.

Рекомендований лист повернувся до суду з відміткою «вручено особисто», 16.11.2025 року(а.с. 55).

28.11.2025 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача, в якому вона не визнає суми нарахування заборгованостей за відсотками та штрафами, оскільки відповідач є законною дружиною діючого військовослужбовця НГУ ОСОБА_3 і згідно ст. 14, ч. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» звільняється від сплати відсотків за кредитами (крім іпотеки та автокредитів), штрафів та пені на період особливого періоду (воєнного стану) (а.с. 56-63).

08.12.2025 року через систему електронний суд від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому вона просить відзив ОСОБА_1 залишити без розгляду та задоволення. Позовні вимоги про стягнення заборгованості задовольнити в повному обсязі (а.с. 64-70).

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не викликались.

Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, вивчивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, приходить до наступного.

Фактичні обставини справи

Із матеріалів справи встановлено, що 18.12.2024 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 39291-12/2024, який підписано електронним підписом позичальника, що відтворений шляхом одноразового ідентифікатора (а.с. 6-10).

25.04.2025 року між ТОВ «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 250424 у відповідності до умов якого ТОВ «Старфайненс» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги до боржників зокрема і відповідача(а.с. 28-30).

Відповідно до реєстру боржників від 25.04.2025 до договору факторингу №250424 від 25.04.2024 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 39291-12/2024 в сумі 28 572,00 грн, з яких: 11 880,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 10 692,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 6 000,00 грн - сума заборгованості за штрафом (а.с. 33).

17.12.2025 між ТОВ «Стар файненс груп» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 36703-12/2024, який підписаний електронним підписом, що відтворений шляхом одноразового ідентифікатора (а.с. 17-21).

Відповідно до реєстру боржників від 25.04.2025 до договору факторингу №250424 від 25.04.2024 ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 36703-12/2024 в сумі 24 700,00 грн, з яких: 6 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 5 850,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 12 350,00 грн - сума заборгованості за штрафом (а.с. 32).

Всупереч умовам кредитних договорів, відповідач не виконала свого зобов`язання.

Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, остання не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів.

Внаслідок чого, між сторонами виник спір стосовно належного виконання відповідачем взятих на себе кредитних зобов`язань.

Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права

відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та у встановлені договором строки. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

У силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ч.1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагається. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 № 127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У силу ч. 1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання відпозичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України, передбачено: «Боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Проте, як вбачається із матеріалів справи у матеріалах справи відсутні первинні розрахунки заборгованості за відсотками.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Виписка по рахунку відповідача є первинним документом, а тому - належним доказом на підтвердженням факту наявності боргу за договором позики(кредиту). Окрім того, з такої виписки можна достовірно встановити розмір заборгованості за договором позики (кредиту), та перевірити правильність наданого Позивачем розрахунку.

Слід зазначити, що належним, допустимим і достовірним доказом заборгованості за договором позики (кредиту) - первинним документом - є не наданий позивачем розрахунок заборгованості, який він здійснив на власний розсуд, і який не може перевірити суд без первинних документів. Такий статус первинного документу має саме виписка по рахунку, що підтверджується Переліком типових документів, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 578/5 від 12 квітня 2012 року, тому саме вона є належним доказом при вирішенні спору про стягнення заборгованості за кредитним договором або інші докази, що підтверджують надання (перерахування) коштів Відповідачу.

Такі регістри, як, зокрема, особові рахунки та виписки з них обов`язково мають складатися на паперових та/або електронних носіях. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту (п. 57, п. 59, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. ст. 76, 77 ЦПК України).

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Однак доказів, які підтверджують факт наявності заборгованості, а також достовірних доказів, що підтверджують її розмір, а саме - первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», позивач не надав по кредитних договорах № 39291-12/24 від 18.12.2021, № 36703-12/2024 від 17.12.2025.

Надані позивачем копії витягів з реєстру боржників за відсутності виписки по рахунку відповідача, яка є первинним документом, не є достатнім доказом на підтвердження фактів наявності заборгованості за кредитними договорами та їх розміру. Також суд позбавлений можливості перевірити достовірність цього доказу за відсутності виписки по рахунку відповідача.

Оцінюючи доводи позивача на предмет набуття ним права грошової вимоги до відповідача за кредитними договорами, укладеними між ТОВ «Стар файненс груп» та відповідачем, суд відзначає наступне.

Матеріали справи не містять даних про повідомлення та направлення ОСОБА_1 відомостей щодо відступлення права вимоги по кредитних договорах № 39291-12/24 від 18.12.2021, № 36703-12/2024 від 17.12.2025.

Статтею 512 ЦК України визначені загальні підстави та порядок заміни кредитора у зобов`язанні. Так, положеннями статті визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Договір факторингу є правочином, який характеризується тим, що: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватись у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

За договором факторингу фактор передає грошові кошти клієнту, за що отримує право вимоги за грошовим зобов`язанням боржника та плату за надані грошові кошти, а клієнт - отримує грошові кошти, за що передає право вимоги до боржника та сплачує плату за отримані кошти.

За договором факторингу, фактор сплачує клієнту 100% ціни продажу протягом семи робочих днів з моменту передачі по акту прийому-передачі реєстру боржників, шляхом безготівкого перерахування грошових коштів на рахунок клієнта (п. 3.2 договору факторингу).

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватись по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Вказана послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому, сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану останнім фінансову послугу.

Плата за договором факторингу може бути у формі різниці між реальною ціною вимоги і ціною, передбаченої в договорі, право вимоги за яким передається.

Згідно з ч. 1 ст. 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Такі правові висновки щодо кваліфікуючих ознак договору факторингу виклала Велика Палата Верховного Суду в постановах від 11.09.2018 у справі №909/968/16, від 31.10.2018 у справі №465/646/11, від 11.10.2019 у справі №910/13731/17 та від 10.11.2020 у справі №638/22396/14-ц.

Як зазначено судом вище, позивач, звертаючись до суду із позовом, не надав у повному обсязі договір факторингу № 250425 від 25.04.2025 року.

Належними та допустимими доказами відступлення права вимоги є докази, які підтверджують належність виконання правонаступником своїх фінансових зобов`язань за договором відступлення прав вимоги, у зв`язку з чим перехід прав та обов`язків до правонаступника можуть підтверджувати відповідні первинні документи щодо повної оплати відступлення права вимоги (правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2019 у справі №910/16109/14).

Як вбачається, предметом укладених договорів факторингу № 250425 від 25.04.2025 року є відступлення права вимоги за зобов`язаннями до боржників за плату.

Крім того, до кожного з договорів факторингу № 250425 від 25.04.2025 року долучено витяг з реєстру боржників, в якому наведені дані щодо боржника ОСОБА_1 та суми заборгованості по кредитних договорах № 39291-12/24 від 18.12.2021, № 36703-12/2024 від 17.12.2025.

Аналогічні дані наведені у розрахунку заборгованості за вказаними кредитними договорами.

Враховуючи, що: 1) позивач не надав суду виписки по рахунку відповідача, яка є первинним документом, а відтак - належним, допустимим та достовірним доказом на підтвердження факту наявності боргу за договором позики(кредиту); 2) позивачем не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, а саме, що ТОВ "Стар файненс груп" здійснило перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача, наявності заборгованості та її розміру. 3) клопотань про витребування доказів суду не заявляв, тобто жодних доказів, з яких можна достовірно встановити факт перерахування кредитних коштів за договором позики(кредиту) відповідачу, розмір заборгованості за цим договором, та перевірити правильність наданого позивачем розрахунку до суду не надано, отже суд позбавлений можливості перевірити факти, що входять до предмета доказування у справі, а тому дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної заяви за недоведеністю позовних вимог по кредитних договорах №39291-12/24 від 18.12.2021, № 36703-12/2024 від 17.12.2025.

Надані листи (а.с. 13,24) на підтвердження перерахування коштів не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки не містять ідентифікації особи та надання доказів, що рахунки належать відповідачу.

Розподіл судових витрат

відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 12, 13, 76-78, 81, 128, 131, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 274, 275, 279, 352, 354 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Інформація про учасників:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Текст рішення виготовлено 01.07.2026 року.

Суддя Ю.О. Твердохліб