Решение № 137841301, 21.05.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 757/24846/25-ц

Провадження № 2/361/2967/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.05.26

21 травня 2026 р. м.Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі

головуючої судді - Писанець Н.В.,

при секретарі Михальовій М.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Сіладі О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Броварського міськрайонного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шашликян Бровари» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходилась вищевказана цивільна справа. В обґрунтування позовних вимог, позивач ОСОБА_1 зазначила, що у період з 11.07.2024р. по 26.02.2025р. вона знаходилась у трудових відносинах з ТОВ «Шашликян Бровари», що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці, працюючи на посаді касира торговельного залу з графіком погодинної оплати та окладом 8400,00 грн.

26.02.2025р. позивачем було подано заяву про звільнення за згодою сторін у зв`язку з переїздом до іншого міста, однак, бухгалтер ТОВ «Шашликян Бровари» відмовилась приймати її заяву, посилаючись на відсутність підтвердження факту переїзду.

Окрім офіційної заробітної плати, позивач зазначає, що отримувала готівкові кошти як частину заробітної плати та частина коштів за період з 17.02.2025р. по 23.02.2025р. у розмірі 3600,05 грн. їй сплачено не було.

Враховуючи наведене, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість зі сплати заробітної плати у розмірі 3600,05 грн., а також компенсацію за 16 календарних днів невикористаної щорічної відпустки у розмірі 4229,76 грн., крім того, просить суд стягнути компенсацію за затримку остаточного розрахунку при звільненні у розмірі середнього заробітку за кожен день затримки, з дня, наступного за день звільнення (27.02.2025р.) до дня фактичного розрахунку, а також просить стягнути з відповідача на її користь у відшкодування моральної шкоди 5000,00 грн. за психологічний тиск, введення в оману та порушення її трудових прав відповідачем.

Ухвалою від 28.07.2025р. у справі було відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін.

04.11.2025р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, за змістом якого зазначено про незгоду з позовними вимогами, оскільки дійсно, у період з 11.07.2024р. по 26.02.2025р. вона знаходилась у трудових відносинах з ТОВ «Шашликян Бровари», що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці, працюючи на посаді касира торговельного залу з графіком погодинної оплати та окладом 8400,00 грн.

26.02.2025р. позивачем було подано заяву про звільнення за згодою сторін у зв`язку з переїздом до іншого міста, в електронній формі в за стосунку Viber.

У цей же день, бухгалтером ТОВ «Шашликян Бровари» було складено довідку про нараховані суми, належні позивачу при звільненні. Сума до виплати склала 5480,29 грн., за якими позивач звернулась 22.05.2025р. та отримала готівкою 2772,02 грн., залишок склав 2708,27 грн., який було направлено позивачу після отримання відомостей про реквізити такої оплати з позовної заяви 28.10.2025р. Будь-які інші суми, на які зазначає позивач не належать їй до виплати, та є нічим не підтвердженими твердженнями.

Відповідач зазначає про відсутність своєї вини у затримці виплат у день звільнення, оскільки, позивач сама не з`являлась для отримання розрахунку та трудової книжки.

Також просить суд відмовити у задоволенні вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди, оскільки нею не доведено спричинення такої шкоди внаслідок дій саме ТОВ «Шашликян Бровари».

Присутня у судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, наполягала на їх задоволенні, підтвердила отримання частини грошових розрахункових коштів у травні 2025р. від відповідача.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача адвокат Сіладі О.І. позовні вимоги не визнав, надав пояснення аналогічні змісту відзиву.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2 показав, що зустрічається з позивачкою, та є її хлопцем, йому відомо, що вона працювала в ТОВ «Шашликян Бровари», мала вади зі здоров`ям, у зв`язку з чим, вони вирішили переїхати в інше місце на проживання. Вона відправила заяву про звільнення через мобільний додаток у лютому 2025р., потім у травні вони разом приїхали забрати трудову книжку та розрахункові кошти до ТОВ «Шашликян Бровари», однак, виплату провели частково, запропонували проїхати до бухгалтерії, оскільки, у самому закладі більше коштів не було для видачі, однак, вони не змогли туди поїхати.

Допитана у якості свідка у судовому засіданні ОСОБА_3 показала, що працює посудомийкою у ТОВ «Шашликян Бровари», знайома з ОСОБА_1 , заробітну плату їм виплачують двічі на місяць 5 та 20 числа. Пам`ятає, що позивач часто хворіла й керівництво зважало на це, всі ставились до неї з повагою.

Допитана у якості свідка у судовому засіданні ОСОБА_4 показала, що працює у ТОВ «Шашликян Бровари» адміністратором, вона знайома з ОСОБА_1 , у них були нормальні відносини. Позивач часто хворіла, потім прислала їй у мобільному додатку свою заяву про звільнення, однак, свідок зазначила, що не є працівником з кадрами, тому відправила цю заяву до бухгалтерії. Після цього, свідок зв`язкувалась з ОСОБА_1 , повідомляла їй про необхідність з`явитись до бухгалтерії для отримання розрахунку, однак, вона так і не з`явилась ближчим часом. Лише у травні ОСОБА_1 з`явилась з хлопцем, та свідок віддала їй грошові кошти як розрахункові, однак у касі товариства більше не було коштів, тому решту їй запропонували отримати в бухгалтерії. Також свідок уточнила, що неофіційної заробітної плати у них не було, лише інколи, чайові від клієнтів.

Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідків, розглянувши справу в межах заявлених вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, уважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

За принципом диспозитивності, викладеним у ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Позивач самостійно, на власний розсуд розпоряджається своїми правами щодо предмета спору, тобто самостійно визначає свої вимоги, їх підстави, розмір, відповідачів.

Судом встановлено, що з 11.07.2024р. по 26.02.2025р. позивач ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах з ТОВ «Шашликян Бровари», що підтверджується наказом №12-к від 12.07.2024р. про прийняття її на роботу офіціантом з окладом 8300,00 грн. та наказом №3-к від 26.02.2025р. про припинення трудового договору між ними.

Відповідно довідки про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, ОСОБА_1 мала отримати до виплати 5 480,29 грн. із врахуванням компенсації основної відпустки.

Враховуючи визнані сторонами обставини щодо отримання ОСОБА_1 частини вищевказаної суми готівковими коштами у відповідача у травні 2025р. а саме -2772,02 грн. суд вважає ці обставини доведеними.

Остаточний розрахунок між сторонами відбувся шляхом направлення відповідачем на рахунок позивача 2721,88 грн. 28.10.2025р.

Інших доказів сторонами не долучалось, клопотань про їх витребування до суду не надходило.

Вирішуючи по суті позовні вимоги ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 1 статті 47 КЗпП України передбачено обов`язок роботодавця провести з працівником розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

Враховуючи те, що в день звільнення позивач особисто не з`явилась, подала заяву про звільнення в електронному вигляді, отримала розрахункові грошові кошти у повному обсягу у розмірі на момент розгляду справи, відповідно до довідки про нараховані суми, належні працівникові при звільненні - 5 480,29 грн. із врахуванням компенсації основної відпустки іншого розрахунку суми заборгованості перед нею відповідача суду не надала тому вимоги позивачки про стягнення на її користь заборгованості із заробітної плати є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Стосовно стягнення на користь позивача компенсації за затримку остаточного розрахунку з нею суд доходить висновку про недоведення ОСОБА_1 тих обставин, що невиплата заробітної плати сталась з вини роботодавця, оскільки поведінка позивача щодо тривалого нез`явлення за отриманням розрахунку, підтверджена як самою позивачкою так і свідками у судовому засіданні, відсутності доказів ухилення відповідача від здійснення розрахунку підтверджує висновок суду.

Враховуючи, що у задоволенні основних позовних вимог ОСОБА_1 судом відмовлено, відшкодування їй моральної шкоди є похідною вимогою та задоволенню також не підлягає.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено як розміру заборгованості по заробітній платі, так і самого факту наявності такої заборгованості, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати слід віднести за рахунок держави.

Керуючись ст. 2, 12, 19, 81, 89, 263, 265 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шашликян Бровари» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації та відшкодування моральної шкоди.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Писанець Н.В.