Решение № 137832012, 30.06.2026, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/1273/26

№ провадження 2/495/1817/2026

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

30 червня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Чибукової О.В.

справа № 495/1273/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Білгород-Дністровському Одеської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

19 лютого 2026 року представник позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого просить: стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 2417589 від 21.05.2020 в загальному розмірі 25584 грн; витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40, на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн.

Стислий виклад позиції позивача

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 21.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (надалі Товариство) та ОСОБА_1 (надалі Відповідач) укладено Договір про споживчий кредит №2417589 (надалі Договір), відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти (далі кредит) у розмірі 7800 грн на умовах визначених кредитним договором, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Згідно п. 5.13.6. Правил, споживач зобов`язаний вчасно повернути Товариству Кредит, сплатити проценти та неустойку (якщо така матиме місце) будь-яким доступним йому способом, зазначеним на Веб-сайті Товариства.

Однак, Відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору.

Згідно п. 5.11.1.1. Правил, Кредитний договір з Споживачем укладається в електронній формі за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується через Веб-сайт або Мобільний додаток.

Згідно п. 2.1 Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

На підтвердження виконання Товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надаємо довідку від провайдера, що надає послуги ТОВ «Авентус Україна» з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків про успішно проведені кошти в системі на рахунок позичальника.

ТОВ «Авентус Україна» не створює окремий рахунок для Клієнта, а надає кошти на уже існуючий, а, отже, не може мати доступу до такого рахунку аби отримати інформацію щодо вчинених фінансових операцій.

Кредитор не отримує повні реквізити Банківської картки, які необхідні для здійснення операцій по карті через Інтернет.

Для платіжних операцій по картах Товариством використовуються відповідні сертифіковані платіжними системами сервіси. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS.

Відповідно до п. 1.5 Договору, за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною та зниженою процентною ставкою, яка застосовується у разі виконання Споживачем умов п. 1.5.1 кредитного договору.

Беручи до уваги п. 3.1. Договору, нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

Отже, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв`язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме: повернення кредитних коштів, відсотків та комісії у зв`язку із неналежним виконанням позичальником зобов`язання за кредитним договором.

26.02.2021 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення № ККАУ-26022021.

Згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2417589 від 21.05.2020.

Станом на дату подання позову заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 25584 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 7800 грн; заборгованість за процентами 17784 грн.

11.03.2026 від представника відповідача надійшов відзив на позовні вимоги позивача, відповідно до якого просить суд позовні вимоги задовольнити частково, а саме: стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7800,00 грн; судові витрати пропорційна розміру задоволених позовних вимог у розмірі 811,77 грн, зазначаючи, що 26.01.2021 згідно умов Договору відступлення № ККАУ-26022021, ТОВ «Авентус Україна» відступило своє право вимоги за кредитним договором № 2417589 від 21.05.2020 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», однак в матеріалах справи відсутні повідомлення відповідача про відступлення права вимоги від Первісного кредитора до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал».

Вважає, що належний перехід права вимоги від Первісного кредитора на ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» не відбувся, крім того повідомлення відповідача про відступлення права вимоги не були надані до суду та відсутні в матеріалах справи.

Також у позовній заяві позивач просив стягнути з відповідач заборгованість в розмірі 25 584, 00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту 7800 грн, заборгованість за відсотками 17 784, 00 грн.

Стягнення з відповідача відсотків є неправомірним, так як відповідач є військовослужбовцем з 23.05.2025 по теперішній час, що підтверджується довідкою ОК-5.

Розмір процентів, які просить стягнути позивач не є співвмірним тілу кредиту, суперечить принципом розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації за користування коштами.

Окрім того, не погоджується зі стягненням витрат на правову допомогу, так як у переліку документів, які були надані позивачем до суду відсутній будь який первинний документ. Який підтвердив би здійснення/проведення оплати за надання правничої допомоги у даній судовій справі.

Окрім того, Відповідач звертає увагу суду на масовий характер аналогічних справ, типовість позовів та очевидне завищення обсягу виконаної представником роботи та її розміру.

26.03.2026 від представника позивача надійшли додаткові пояснення відповідно до яких зазначено, що твердження Відповідача про ненадання договору відступлення є безпідставним, оскільки до позовної заяви Позивачем було додано повний пакет документів, що підтверджують перехід права вимоги від Первісного кредитора (ТОВ «АВЕНТУС») до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», а саме засвідчену копію Договору № ККАУ-29122020 про відступлення прав вимоги від 29.12.2020 року, засвідчену копію витягу з Реєстру договорів, права вимоги, за якими відступаються, та боржників за такими договорами до Договору № ККАУ-29122020 про відступлення прав вимоги від 29.12.2020 року), засвідчену копію платіжної інструкції до Договору № ККАУ-29122020 про відступлення прав вимоги від 29.12.2020 року.

Крім цього, твердження Відповідача про те, що він не отримував повідомлень про зміну кредитора, не відповідає дійсності.

У додатках до позовної заяви міститься: Засвідчена копія досудової вимоги про погашення кредитної заборгованості (оригінал знаходиться у відповідача).

Докази про направлення досудової вимоги, позовної заяви з описом вкладення стороні.

Вказана Досудова вимога містила повну інформацію про Нового кредитора «ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»», підстави заміни кредитора та реквізити для виконання зобов`язання.

Отже, Відповідач був належним чином проінформований про зміну кредитора ще на досудовому етапі.

Факт отримання Відповідачем позовної заяви з Договором № ККАУ-29122020 від 29.12.2020 є належним повідомленням про заміну кредитора.

З моменту отримання позову Відповідач достовірно обізнаний про те, хто є належним кредитором.

Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» є належним Кредитором у даному зобов`язанні, а права Відповідача жодним чином не порушені, оскільки зміна кредитора не змінює обсягу зобов`язань боржника.

У своєму позові ОСОБА_1 посилається на ЗУ Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей.

Боржник вказує, що військовослужбовці, які були призвані на військову службу з призовом під час мобілізації на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або весь час їх призову - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна.

Також Відповідачем надана копія довідки ОК-5, де вказано, що Він проходить військову службу з 23.05.2025.

Опрацювавши документацію боржника, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» не погоджується з даним аргументом. Кредитний договір між ТОВ АВЕНТУС та ОСОБА_1 було укладено 21.05.2020.

У Розрахунку заборгованості(додатки до позовної заяви) чітко встановлена дата, коли проценти перестали нараховуватися 18.10.2020.

Заборгованість за відсотками, яку вимагає стягнути Позивач, виникла в період, коли Відповідач був цивільною особою.

Законодавство не передбачає списання вже нарахованих відсотків за минулі періоди, воно лише звільняє від їх нарахування на майбутнє з моменту набуття статусу військовослужбовця.

Законодавча пільга, передбачена ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців...», має строковий характер і розповсюджується виключно на період проходження військової служби.

Оскільки заборгованість за відсотками, що є предметом стягнення, була сформована до призову Відповідача (або до моменту відступлення права вимоги, що також передувало службі), правові підстави для звільнення від їх сплати відсутні".

На момент нарахування відсотків, які включені до суми позову, Відповідач не перебував на військовій службі. Статус військовослужбовця не анулює вже накопичені борги, а лише призупиняє нарахування нових санкцій та відсотків з дати початку служби.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

24 лютого 2026 року Ухвалою суду по вказаній справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом, повідомленням сторін та витребуванням доказів по справі.

03.04.2026 витребувані докази надійшли на адресу суду.

Представник позивача, у судове засідання не з`явився, про день слухання справи був повідомлений належним чином, надав заяву про можливість розгляду справи за відсутність представника позивача, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце слухання справи повідомлялася належним чином.

Матеріали справи містять відзив представника відповідача на позовні вимоги позивача.

Враховуючи викладене суд вважає за можливе розглянути справу за відсутність належним чином повідомлених сторін, за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Проаналізувавши матеріали справи, ретельно дослідивши надані докази, суд дійшов до наступного.

Матеріалами справи встановлено, що дійсно 21.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (надалі Товариство) та ОСОБА_1 (надалі Відповідач) укладено Договір про споживчий кредит №2417589 (надалі Договір), відповідно до умов якого Відповідачу було надано грошові кошти (далі кредит) у розмірі 7800 грн на умовах визначених кредитним договором, а Позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом на умовах та в терміни, що визначений Договором.

Товариство свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору.

Згідно п. 5.13.6. Правил, споживач зобов`язаний вчасно повернути Товариству Кредит, сплатити проценти та неустойку (якщо така матиме місце) будь-яким доступним йому способом, зазначеним на Веб-сайті Товариства.

Згідно п. 5.11.1.1. Правил, Кредитний договір з Споживачем укладається в електронній формі за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується через Веб-сайт або Мобільний додаток.

Згідно п. 2.1 Договору, кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки або іншої платіжної картки, реквізити якої надані Споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

На підтвердження виконання Товариством зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надаємо довідку від провайдера, що надає послуги ТОВ «Авентус Україна» з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків про успішно проведені кошти в системі на рахунок позичальника.

Відповідно до п. 1.5 Договору, за користування кредитом нараховуються проценти за стандартною та зниженою процентною ставкою, яка застосовується у разі виконання Споживачем умов п. 1.5.1 кредитного договору.

Беручи до уваги п. 3.1. Договору, нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, але не більше 90-та календарних днів поспіль з моменту виникнення прострочення, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт.

26.02.2021 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення № ККАУ-26022021.

Згідно вищевказаного Договору, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Авентус Україна» включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2417589 від 21.05.2020.

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 25584 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 7800 грн; заборгованість за процентами 17784 грн.

На виконання ухвали суду про витребування доказів 03.04.2026 від АТ КБ «Приватбанк» надійшла інформація, відповідно до якої зазначено, що на ім`я ОСОБА_1 банком було емітовано платіжну картку та по рахунку було зарахування коштів на суму 7800 грн за період 21.05.2020-21.05.2020.

Нормативне обґрунтування. Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Також згідно положень ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Згідно ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Так, судом встановлено, що Договір про надання споживчого кредиту № 2417589 від 21.05.2020 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладений в електронному вигляді та відповідачем підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. (а.с. 25-27)

З урахуванням вищезазначеного, встановивши, що без здійснення вказаних дій відповідачем, вищезазначений договір не міг бути укладений сторонами, суд дійшов висновку, що правочин, відповідно до Цивільного кодексу України, Закону України «Про електронну комерцію», за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Крім того, за приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22), від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21 (провадження № 61-13123св23) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права».

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення відповідного договору.

Заміна особи в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення) права вимоги є різновидом правонаступництва.

При цьому слід ураховувати, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад в частині кредитора.

Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у постанові від 31 січня 2024 року у справа № 758/2555/21.

Таким чином, у даній справі відбулась виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов`язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами, правовідносини за договором продовжують існувати з попереднім змістом.

Позивач надав до суду копії Договору про відступлення прав вимоги № ККАУ-29122020 від 29.12.2020; витяг з Реєстру боржників до Договору відступлення пав вимоги; акт приймання-передачі реєстру боржників від 29.12.2020; платіжне доручення № 20815.

Матеріали справи містять засвідчену копію досудової вимоги про погашення кредитної заборгованості.

Докази про направлення досудової вимоги, позовної заяви з описом вкладення стороні.

Вказана Досудова вимога містить повну інформацію про Нового кредитора «ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»», підстави заміни кредитора та реквізити для виконання зобов`язання.

Таким чином, ствердження представника відповідача про відсутність доказів належного переходу права вимоги від Первісного кредитора на ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», відсутність повідомлення відповідача про відступлення права вимоги спростовуються матеріалами справи.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі №6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов`язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.

Представник відповідача надала до суду довідку, яка надана ОСОБА_1 в тому, що він дійсно призваний на військову службу за призивом під час мобілізації на особливий період та перебуває на військовій службі у НОМЕР_1 прикордонному загоні військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України АДРЕСА_1 з 23.05.2025 по теперішній час; копію військового квітка.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, державних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями, Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, розвідувального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України (далі - військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів), які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань, правоохоронних та розвідувальних органів - громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, у тому числі на території держави-агресора, під час їх безпосередньої участі у здійсненні та/або забезпеченні здійснення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією проти України, а також на членів їх сімей;

2) військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;

3) військовозобов`язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей;

4) членів добровольчих формувань територіальних громад під час їх участі у заходах підготовки добровольчих формувань територіальних громад, а також виконання ними завдань територіальної оборони України.

Відповідно до ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає.

Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Сталою практикою Верховного Суду підтверджено, що пункт 15 статті 14 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» є самостійною нормою, дія якої поширюється на всіх військовослужбовців в розумінні п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» без виключення (Постанова Верховного Суду від 26.12.2018 у справі № 522/12270/15-ц; Постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №175/377/16-ц; Постанова Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №521/9626/15- ц; ), у тому числі на військовослужбовців за контрактом (Постанова Верховного Суду від 14.05.2021 у справі №502/1438/18), офіцерів запасу (Постанова Верховного Суду від 18.01.2023 у справі №642/548/21), тощо.

Отже, ОСОБА_1 з 23.05.2025 року по теперішній час перебуває на військовій службі, що підтверджено відповідачем належними доказами.

Разом з тим, відповідно до наданого розрахунку заборгованості (а.с.30-34), ОСОБА_1 нарахована заборгованість за тілом кредиту у розмірі 7800 грн та відсотками у розмірі 17 784 грн, заборгованість за відсотками припинила нараховуватись 18.10.2020, з травня 2025 року під час проходження військової служби відповідача відсотки не нараховувались.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки у розрахунок заборгованості не увійшов період з травня 2025 року, час з якого відповідач призваний на військову службу.

Доказів на підтвердження проходження військової служби ОСОБА_1 в період нарахування відсотків матеріали справи не містять.

Так, відповідно до ст. 1048 ЦК України, кредитор має право на одержання від позичальника відсотків нарахованих на суму боргу до дня його повернення. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюється договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором, що передбачено ч. 1 ст. 1049 ЦК України.

З урахуванням презумпції правомірності правочинів (ст. 204 ЦК України), яка не спростована відповідачем (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010), взятих на себе відповідачем зобов`язань за кредитним договором, які ним не виконувалися належним чином, та обов`язковості договору для сторін, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», заборгованість у загальному розмірі 25584 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 7800 грн; заборгованість за процентами 17784 грн.

Вирішення питання щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з обґрунтованістю позовних вимог також підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Стосовно вимог позивача щодо стягнення витрат на правничу допомогу, судом встановлено наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною п`ятою статті 137 ЦПК встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною шостою статті 137 ЦПК обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вказане кореспондується з позицією ВС, викладеною у Постанові від 23.11.2020 року у справі № 638/7748/18.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в Постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зазначено, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18, від якої вважає за необхідне відступити Верховний Суд у складі Касаційного господарського суду у справі № 922/1964/21, предметом касаційного перегляду була ухвала суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зазначену ухвалу залишив без змін.

У зазначеній постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що інформація, яка міститься в акті приймання правничої допомоги, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.

Натомість у цій постанові Велика Палата Верховного Суду дійшла таких висновків.

Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.

Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

Враховуючи наведені вище висновки, Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від зазначених висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладених у постанові від 23.11.2020 у справі № 638/7748/18.

Як вбачається з матеріалів справи представником позивача в якості доказів понесених витрат, надане до матеріалів справи: договір про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025; акт №134 наданих послуг; детальний опис наданих послуг; ордер; доручення.

Разом з тим, оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтям 19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, заперечення відповідача про стягнення вказаних витрат у розмірі зазначеному представником позивача, суд вважає, що сума заявлена до відшкодування у розмірі 8000 грн є надмірною та неспівмірною з фактичним обсягом наданих послуг.

На підставі вищевикладеного, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, з урахуванням критерію співмірності зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом виконання відповідних робіт, а також задоволення позову, суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума витрат, пов`язаних з розглядом справи, на професійну правничу допомогу в розмірі 4500 грн, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 530, 549, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 83, 263, 264, 265, 280 - 281, 354 ЦПК України , суд, -

УХВАЛИВ :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користьТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість у загальному розмірі 25 584 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту 7800 грн; заборгованість за процентами 17784 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» витрати, пов`язані із оплатою судового збору в розмірі 2 662, 40 грн; витрати понесені на правову правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

В іншій частині в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал», код ЄДРПОУ: 35234236, адреса: 79000, м. Львів, вул. Смаль Стоцького, 1, 28 корпус, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення складений 30 червня 2026 року.

Суддя: