Решение № 137815813, 30.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 рокусправа № 380/4461/25 м.ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/4461/25 за позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівської міської ради, Міністерства культури та інформаційної політики України, Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просив зобов`язати ОСОБА_1 привести до відповідних історичних габаритів (відновити) пам`ятку культурної спадщини нежитлові приміщення № 7-1, 7-2, 7-3 на АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що житловий будинок за адресою: за адресою: АДРЕСА_1 є пам`яткою архітектури історії, охоронний № 4497-Лв, які внесені на підставі Розпорядження Представника Президента України № 101 від 12.02.1993 року та Рішення виконкому Львівської обласної ради народних депутатів № 506 від 02.11.1982 року. Відповідач, будучи власником приміщення 7-1, 7-2, 7-3 в будинку АДРЕСА_1 у цьому будинку, самовільно, без отримання погодженої органом охорони культурної спадщини науково-проектної документації та відповідного дозволу, здійсненили прибудову із влаштуванням входу зі сторони внутрішнього двору будинку власником нежитлових приміщень № 7-1, 7-2, 7-3. На усунення виявлених порушень позивач виніс припис від 11.12.2024 № 0004/П0932, вимоги якого у встановлений строк (до 11.01.2025) відповідачем не виконано, у зв`язку з чим Управління вимушене звернутися до суду з цим позовом.

Відповідач відзиву не надав. Належним чином повідомлений про розгляд вказаної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін шляхом скерування судової кореспонденції на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві. До суду повернувся конверт з вказаною ухвалою з довідкою відділення поштового зв`язку про причини повернення «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з п. п. 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку (затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270) у разі відсутності адресата поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання.

Отже, копія ухвали суду про відкриття провадження у справі від 25.03.2025 не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин.

Таким чином, суд на підставі ч. 6 ст. 162 КАС України дійшов висновку проводити розгляд справи на підставі наявних доказів у матеріалах справи.

Від Міністерства культури та стратегічних комунікацій України надійшли додаткові пояснення. Зазначає, що будинок, в якому жив і працював ОСОБА_2 , український живописець за адресою: АДРЕСА_1 , занесений до Державного реєстру нерухомих пам`яток України як пам`ятка архітектури, історії місцевого значення (наказ МКІП від 18.01.2021 № 14, охоронний № 4497-Лв). Як убачається із матеріалів позовної заяви, зокрема, із акту візуального обстеження від 16.01.2025, складеного уповноваженою особою управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, встановлено незадовільний стан будинку, здійснення прибудови із влаштуванням входу зі сторони внутрішнього двору будинку власницею нежитлових приміщень ОСОБА_1 , а також невиконання нею припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 12.12.2024 №0004-вих-178638 щодо приведення до відповідних історичних габаритів пам`ятки культурної спадщини.

Указаний припис зобов`язував власницю у термін до 11.01.2025 привести до відповідних історичних габаритів (відновити) пам`ятку культурної спадщини, про що повідомити управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, однак, як убачається із акту обстеження, виконаний не був. Просить задоволити позовні вимоги.

Ухвалою судді від 25.03.2025 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі та відповідачу встановлено строк для подання відзиву до суду протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали.

Судом встановлені наступні обставини:

Згідно даних Переліку пам`яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення у Львівській області, затвердженого наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.01.2021 року № 14, Будинок, в якому жив і працював ОСОБА_2 , український живописець, за адресою: АДРЕСА_1 є пам`яткою архітектури, історії, охоронний № 4497-Лв, які внесені на підставі Розпорядження Представника Президента України № 101 від 12.02.1993 року та Рішення виконкому Львівської обласної ради народних депутатів № 506 від 02.11.1982 року.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приміщення 7-1, 7-2, 7-3 в будинку АДРЕСА_1 належать на праві приватної власності ОСОБА_1 (власник).

За результатами проведеного обстеження, відповідно до ст. ст. 3, 6, 30 Закону України «Про охорону культурної спадщини» та повноважень, визначених Положенням про управління охорони історичного середовища Львівської міської ради, з метою захисту об`єкта культурної спадщини (пам`ятки культурної спадщини), а саме: Будинок, в якому жив і працював ОСОБА_2 , український живописець, охоронний №4497-Лв (згідно Наказу Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 18.01.2021 року № 14) за адресою: м. Львів, вул. Кармалюка, 9 Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради винесено припис про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 11.12.2024 № 0004/П0932.

Зазначеним приписом зобов`язано ОСОБА_1 в термін до 11 січня 2025 року привести до відповідних історичних габаритів (відновити) пам`ятку культурної спадщини.

16.01.2025 року, за результатами проведення візуального обстеження пам`ятки архітектури Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради складено Акт, яким встановлено факт порушення ч. ч. 1, 2 ст. 24 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме здійснено прибудову із влаштуванням входу зі сторони внутрішнього двору будинку власником нежитлових приміщень № 7-1, 7-2, 7-3, а також ч. 6 ст. 3 цього ж Закону невиконання власницею вищезазначених нежитлових приміщень ОСОБА_1 припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 11.12.2024 щодо приведення до відповідних історичних габаритів пам`ятки культурної спадщини.

Власницею вищезазначених нежитлових приміщень ОСОБА_1 вимоги припису не виконано.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору, суд керується таким.

Відповідно до статті 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом; держава забезпечує збереження історичних пам`яток та інших об`єктів, що становлять культурну цінність. Згідно зі статтею 66 Конституції України кожен зобов`язаний не заподіювати шкоди природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулюються Законом України від 08.06.2000 № 1805-III «Про охорону культурної спадщини» (далі - Закон № 1805-III) з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

Згідно з частиною першою статті 17 Закону № 1805-III пам`ятка, крім пам`ятки археології, може перебувати у державній, комунальній або приватній власності. Право власності на пам`ятку, однак, не є абсолютним. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов`язує; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.

Частиною першою статті 22 Закону № 1805-III встановлено, що пам`ятки, їхні частини, пов`язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

За змістом частин першої, другої статті 24 Закону № 1805-III власник або уповноважений ним орган, користувач зобов`язані утримувати пам`ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору. Використання пам`ятки повинно здійснюватися відповідно до режимів використання у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам`ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.

Відповідно до статті 26 Закону № 1805-III консервація, реставрація, реабілітація, музеєфікація, ремонт, пристосування пам`яток місцевого значення здійснюються за наявності письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації. Отже, будь-яке втручання у пам`ятку, у тому числі здійснення прибудови із влаштуванням входу зі сторони внутрішнього двору будинку, є можливим виключно з дотриманням установленого Законом дозвільного порядку.

Статтею 29 Закону № 1805-III визначено, що на фізичну або юридичну особу, діяльність якої негативно позначається на стані пам`ятки (створює загрозу знищення, руйнування, пошкодження, спотворення пам`ятки), покладається обов`язок вжити заходів, погоджених з відповідним органом охорони культурної спадщини, для запобігання такій загрозі та підтримання пам`ятки в належному стані за власні кошти.

Згідно з частиною третьою статті 47 Закону № 1805-III юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам`яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов`язані відновити пам`ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону. Передбачений цією нормою обов`язок осіб, які завдали шкоди пам`яткам, їх відновити є складовою процесу відшкодування шкоди (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 05.10.2022 у справі № 759/20550/18).

Відповідно до статті 30 Закону № 1805-III органи охорони культурної спадщини зобов`язані заборонити будь-яку діяльність юридичних або фізичних осіб, що створює загрозу пам`ятці або порушує законодавство у сфері охорони культурної спадщини; приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними і фізичними особами.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідач, набувши право власності на приміщення 7-1, 7-2, 7-3 в будинку АДРЕСА_1 , у будинку - пам`ятці архітектури місцевого значення, здійснив прибудову із влаштуванням входу зі сторони внутрішнього двору будинку. Зазначені роботи виконані за відсутності погодженої органом охорони культурної спадщини науково-проектної документації та без письмового дозволу, передбаченого статтею 26 Закону № 1805-III, а отже, є самочинними та такими, що суперечать вимогам статей 22, 24, 26 Закону № 1805-III і спотворюють автентичний вигляд пам`ятки.

Висновок про протиправність такого втручання у пам`ятку узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 22.06.2023 у справі № 1.380.2019.001115 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи аналогічний за змістом спір щодо самочинного влаштування конструкцій на будинку - пам`ятці архітектури у м. Львові, вказав, що нове будівництво, реконструкція, реставрація, ремонт пам`ятки можуть здійснюватися виключно з отриманням необхідної дозвільної документації, а власник не вправі на власний розсуд здійснювати ремонт, переобладнання, прибудови тощо, які стосуються пам`ятки архітектури. З огляду на особливий правовий статус будинку як об`єкта культурної спадщини та вимоги законодавства у цій сфері щодо його охорони та збереження Верховний Суд визнав правомірним задоволення позову органу місцевого самоврядування про зобов`язання власника привести об`єкт до попереднього стану шляхом демонтажу самовільно влаштованих конструкцій.

Суд також враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.09.2025 у справі № 440/10514/23, згідно з якою власники пам`яток архітектури відповідно до частини четвертої статті 23 Закону № 1805-III зобов`язані виконувати встановлені законом вимоги щодо збереження, утримання та використання таких об`єктів, у тому числі підтримувати їх у належному стані, незалежно від факту укладення охоронного договору. Тобто обов`язок власника пам`ятки забезпечувати її збереження та автентичність є самостійним і випливає безпосередньо із закону.

Доказів на спростування наведених обставин, виконання вимог припису від 11.12.2024 № 0004/П0932, отримання дозволу на проведення робіт чи погодження науково-проектної документації, а так само доказів правомірності влаштованих конструкцій відповідачами суду не надано. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача; водночас наведене не звільняє іншу сторону від обов`язку, передбаченого частиною першою статті 77 КАС України, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; згідно з пунктом 10 частини другої цієї статті суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів у сфері публічно-правових відносин, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (заява № 21722/11) зазначив, що рішення суду не може носити декларативний характер, не забезпечуючи у межах національної правової системи захист прав і свобод. Конституційний Суд України у рішенні від 30.01.2003 № 3-рп/2003 висловив правову позицію, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення у правах. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що ефективним та належним способом захисту порушеного публічного інтересу у збереженні пам`ятки архітектури у спірних правовідносинах є зобов`язання відповідача відновити пам`ятку шляхом приведення до відповідних історичних габаритів (відновити) пам`ятку культурної спадщини нежитлові приміщення № 7-1, 7-2, 7-3 на вул. Кармалюка, 9 у м. Львові. Обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту порушеного права, є співмірним характеру допущених порушень та забезпечує реальне поновлення стану пам`ятки.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Управління охорони історичного середовища Львівської міської ради є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

В силу приписів ч. 2 ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

В И Р ІШ И В :

Позов Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради (м. Львів, вул. Валова, 20, ЄДРПОУ 26256659) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок, 1, ЄДРПОУ 04055896), Міністерства культури та інформаційної політики України (01601, м. Київ, вул. Івана Франка, 19, ЄДРПОУ 43220275), Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18, ЄДРПОУ 38557581) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, - задовольнити повністю.

Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) привести до відповідних історичних габаритів (відновити) пам`ятку культурної спадщини нежитлові приміщення № 7-1, 7-2, 7-3 на вул. Кармалюка, 9 у м. Львові.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович