Решение № 137809663, 30.06.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/3523/26

Провадження № 2/466/2843/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Львова

у складі головуючого судді Зими І.Є.

секретаря с/з Васинчик М.О.

представника відповідачки Кінаша Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

22 квітня 2026 року, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулось до суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №1517-9808 від 25.02.2025 року, в загальному розмірі 106 954 грн. та судові витрати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25 лютого 2025 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачкою було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1517-9808 продукту «НА ВСЕ», відповідно до якого позивач надав відповідачці кредитні кошти у сумі 16 000,00 грн, строком на 300 календарних днів.

Умовами договору визначено стандартну процентну ставку у розмірі 1,00 %, за кожен день користування кредитом, а також знижену процентну ставку у розмірі 0,90 % за кожен день користування кредитом, за умови належного виконання позичальником своїх договірних зобов`язань. Крім того, договором передбачено одноразову комісію за видачу кредиту у розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 3 200,00 грн.

Позивач зазначає, що 01 березня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору, відповідно до якої відповідачці додатково надано кредитні кошти у сумі 7 000,00 грн, у зв`язку з чим загальний розмір кредитної заборгованості за тілом кредиту склав 23 000,00 грн.

На підтвердження факту виконання своїх зобов`язань позивачем надано суду договір про відкриття кредитної лінії, паспорт споживчого кредиту, Правила відкриття кредитної лінії, додаткову угоду до договору, довідки про перерахування кредитних коштів, підтвердження проведення платіжних операцій, а також розрахунок заборгованості.

Позивач вказує, що відповідачка належним чином умови кредитного договору не виконала, кредитні кошти у передбачений договором строк не повернула, проценти за користування кредитом не сплатила, у зв`язку з чим , станом на 18 березня 2026 року, утворилася заборгованість у загальному розмірі 106 954,00 грн, яка складається з: 23 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 69 254,00 грн заборгованість за процентами за користування кредитом; 11 500,00 грн проценти, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України; 3 200,00 грн комісія.

У зв`язку з наведеним позивач просить стягнути з відповідачки зазначену заборгованість, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору.

Ухвалою суду від 05.05.2026 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження.

03.06.2026 року на адресу суду надійшли додаткові пояснення у справі від представника відповідачки, адвоката Кінаша Д.В., який просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 11 500,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, та 3 200,00 грн комісії. Зазначив, що у період дії воєнного стану відповідач звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, на підставі пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а тому вимоги позивача у цій частині є безпідставними. Крім того, вказав, що умова кредитного договору щодо сплати комісії є нікчемною, оскільки позивачем не визначено перелік додаткових чи супутніх послуг, за які вона стягується, у зв`язку із чим така комісія не підлягає стягненню.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідачки, ОСОБА_2 , пояснив, що відповідачка не заперечує факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів, однак вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення 11 500,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, а також 3 200,00 грн комісії. Зазначив, що відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану позичальник звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку із чим вимоги позивача у цій частині є безпідставними. Крім того, представник відповідача зазначив, що умова договору щодо сплати комісії є нікчемною відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки позивачем не визначено перелік додаткових чи супутніх послуг, за надання яких стягується така комісія, у зв`язку із чим просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 3 200,00 грн комісії.

Заслухавши пояснення представника відповідачки, з`ясувавши дійсні обставини справи, права та обов`язки сторін, дослідивши зібрані по справі докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що 25 лютого 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір про відкриття кредитної лінії №1517-9808 продукту «НА ВСЕ».

Відповідно до умов договору кредитодавець відкриває позичальнику невідновлювану кредитну лінію та надає кредитні кошти у межах погодженого сторонами ліміту, а позичальник зобов`язується повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та інші платежі, передбачені договором.

Згідно з індивідуальною частиною договору розмір первісного кредитного ліміту становив 16 000,00 грн, строк кредитування - 300 календарних днів, базовий період - 14 календарних днів.

Умовами договору визначено, що за користування кредитними коштами позичальник сплачує проценти, при цьому знижена процентна ставка становить 0,90 % за кожен день користування кредитом, а стандартна процентна ставка - 1,00 % за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються на залишок неповернутої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дня фактичного повернення всієї суми кредитної заборгованості.

Крім того, договором передбачено одноразову комісію за видачу кредиту у розмірі 20 % від суми виданого кредиту, яка становить 3 200,00 грн.

Укладення договору підтверджується його текстом, паспортом споживчого кредиту, Правилами відкриття кредитної лінії продукту «НА ВСЕ», а також іншими письмовими доказами, долученими до матеріалів справи.

Суд зазначає, що відповідно до статей 205, 207 Цивільного кодексу України правочин може бути вчинений у письмовій, у тому числі електронній формі. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований у документах, у тому числі електронних.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним договором є домовленість сторін, оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом прийняття пропозиції його укласти та підписується електронним підписом, у тому числі одноразовим ідентифікатором. Такий договір за своїми правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Надані позивачем докази підтверджують, що кредитний договір укладений сторонами відповідно до вимог чинного законодавства, а тому є належною правовою підставою виникнення цивільних прав та обов`язків сторін.

Судом також встановлено, що 01 березня 2025 року між сторонами укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1517-9808.

Відповідно до зазначеної додаткової угоди сторони підтвердили, що станом на дату її укладення заборгованість за тілом кредиту становила 16 000,00 грн, нараховані проценти - 720,00 грн, комісія - 3 200,00 грн. Цією ж угодою кредитодавцем надано відповідачу додаткові кредитні кошти у сумі 7 000,00 грн, у зв`язку із чим загальна сума кредиту склала 23 000,00 грн.

Факт перерахування кредитних коштів підтверджується довідками про успішне перерахування 25 лютого 2025 року 16 000,00 грн та 01 березня 2025 року 7 000,00 грн на банківську картку відповідача, а також підтвердженням платіжної установи щодо здійснення відповідних платіжних операцій.

Будь-яких належних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що кредитні кошти відповідачем не отримувалися, матеріали справи не містять, а представник відповідача під час судового розгляду факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів не заперечував.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона зобов`язана вчинити на користь другої певну дію, а кредитор має право вимагати виконання цього обов`язку.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону.

За змістом статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню саме у цей строк.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання.

Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок позичальника повернути позику у строк та в порядку, визначених договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором фінансова установа надає позичальнику кредит, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 18 березня 2026 року заборгованість відповідача становить 106 954,00 грн, з яких 23 000,00 грн - тіло кредиту, 69 254,00 грн - проценти за користування кредитом, 11 500,00 грн - проценти, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, та 3 200,00 грн - комісія.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок заборгованості. Арифметичний розрахунок основної суми боргу, процентів за користування кредитом та комісії відповідає умовам кредитного договору та додаткової угоди.

Відповідачем не подано суду власного розрахунку заборгованості, не надано доказів погашення кредиту чи сплати процентів, а також не спростовано правильність здійсненого позивачем розрахунку в цій частині.

Оцінюючи доводи представника відповідача щодо безпідставності стягнення комісії, суд виходить із такого.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на нікчемність умов договорів про споживчий кредит, якими встановлювалися щомісячні або періодичні комісії за обслуговування кредиту без визначення конкретного переліку додаткових чи супутніх послуг.

Разом із тим суд зазначає, що у даній справі предметом спору є одноразова комісія, передбачена індивідуальними умовами договору як складова загальної вартості кредиту, яка була визначена сторонами при укладенні договору, зазначена у паспорті споживчого кредиту та становить 20 % від первісної суми кредиту.

При цьому додатковою угодою сторони підтвердили розмір вже нарахованої комісії у сумі 3 200,00 грн та не передбачили нарахування будь-якої нової комісії у зв`язку із наданням додаткових кредитних коштів.

Таким чином, заявлена до стягнення комісія є одноразовим платежем, прямо погодженим сторонами під час укладення договору, її розмір є визначеним та відповідає умовам договору, а тому суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Разом із тим суд не погоджується із вимогою позивача про стягнення 11 500,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного стану та протягом тридцятиденного строку після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит банком або іншим кредитодавцем, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

З матеріалів справи вбачається, що проценти у розмірі 11 500,00 грн позивачем заявлено саме як проценти, нараховані відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України за період дії воєнного стану.

Враховуючи імперативні приписи пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідач звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв`язку із чим вимоги позивача в цій частині є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме шляхом стягнення з відповідача 23 000,00 грн основного боргу, 69 254,00 грн процентів за користування кредитом та 3 200,00 грн комісії, всього 95 454,00 грн, із відмовою у задоволенні вимог про стягнення 11 500,00 грн процентів, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Крім того, в силу дії 141 ЦПК України, з відповідачки слід стягнути в користь позивача судові витрати.

Керуючись: ст.ст. 512, 526, 543, 1054 ЦК України, ст.ст. 10-13, 76-81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором кредитної лінії № 1517-9808 від 25 лютого 2025 року у розмірі 95 454,00 грн (дев`яносто п`ять тисяч чотириста п`ятдесят чотири гривні), яка складається з: 23 000,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 69 254,00 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 3 200,00 грн - заборгованість за комісією.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» 2 662.40 грн ( дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні) судового збору. В решті вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його виготовлення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Сторони в справі:

Позивач: Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ:38548598, місцезнаходження: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407.

Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Суддя І. Є. Зима