Решение № 137806592, 29.06.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/2503/26

Провадження № 2/345/2094/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

З А О Ч Н Е

29.06.2026 м.Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Сухарник І.І., розглянувши в залі суду в м. Калуш в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача звернулася до суду з вищевказаним позовом, а саме просить стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 210404-004 від 04.04.2021 у розмірі 5950,00 грн., а також 2662,40 грн. сплаченого судового збору та 7000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Позов мотивує тим, що 04.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальності «Кредитсервіс» (надалі- Позивач, Кредитодавець, ТОВ «Кредитсервіс») та ОСОБА_1 (надалі Відповідач, Позичальник, Боржник) було укладено Кредитний договір № 210404-004 (надалі Кредитний договір).

Згідно з розділом «Предмет Договору» Кредитного договору, Кредитодавець надає Позичальнику кредит у розмірі 15000 грн на умовах строковості, зворотності та платності (надалі кредит), шляхом перерахування суми кредиту на банківський (картковий) рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути кредит Кредитодавцю та оплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених цим Договором. Умовами Кредитного договору встановлено, що він набуває чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за договором.

Позичальник підписує Договір за допомогою введення отриманого одноразового цифрового ідентифікатора, в особистому кабінеті - в електронній системі з укладення договорів Кредитодавця.

Зазначений Кредитний договір № 210404-004 від 04.04.2021 року підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором D10092 (04.04.2021 11:40:26).

Відповідно до укладеного між сторонами Кредитного договору Позичальнику надано кредит у сумі 15000 грн.

На банківський рахунок Позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 13875,00 грн., із урахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка визначена Кредитним договором, у розмірі 7,50%, що в грошовому еквіваленті 1125,00 грн. Як доказ перерахування коштів ТОВ «Кредитсервіс» надає разом із позовною заявою копію платіжного доручення №85195113 від 04.04.2021р. на перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 .

Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором щодо надання кредитних коштів виконав у повному обсязі, натомість Позичальник взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконує. Згідно розрахунку кредитної заборгованості та виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 210404-004 від 04.04.2021 року станом на 11.02.2026 р. заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитсервіс» становить 5950 грн. (П`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят грн 00 коп), яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 3750 грн., прострочена заборгованість за процентами - 2200 грн.

Оскільки погасити заборгованість в добровільному порядку відповідач відмовляється, позивач просить стягнути з відповідача дану суму, а також судові витрати.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.04.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання копії ухвали подати відзив на позов з доказами на підтвердження обставин, що підтверджують заперечення проти позову.

У строк, встановлений в ухвалі про відкриття провадження у справі, відповідачем не надано відзиву на позов без поважних причин, тобто своїм правом подати відзив на позовну заяву останній не скористався, хоча ухвалу про відкриття провадження відповідачу було надіслано поштою, а тому суд вирішує спір за наявними матеріалами справи, відповідно до вимог ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

Суд ухвалює рішення у заочному порядку, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного закону).

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором і згідно до ст.1048 цього Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях і суд не вправі збирати докази, що стосуються предмета спору, за своєю ініціативою, крім конкретних випадків, встановлених цим Кодексом (частини 5, 7 статті 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що 04.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальності «Кредитсервіс» (надалі- Позивач, Кредитодавець, ТОВ «Кредитсервіс») та ОСОБА_1 (надалі Відповідач, Позичальник, Боржник) було укладено Кредитний договір № 210404-004 (надалі Кредитний договір).

Згідно з розділом «Предмет Договору» Кредитного договору, Кредитодавець надає Позичальнику кредит у розмірі 15000 грн на умовах строковості, зворотності та платності (надалі кредит), шляхом перерахування суми кредиту на банківський (картковий) рахунок Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути кредит Кредитодавцю та оплатити проценти за користування кредитом на умовах, передбачених цим Договором. Умовами Кредитного договору встановлено, що він набуває чинності з моменту його укладення та діє до повного виконання Позичальником своїх зобов`язань за договором.

Позичальник підписує Договір за допомогою введення отриманого одноразового цифрового ідентифікатора, в особистому кабінеті - в електронній системі з укладення договорів Кредитодавця.

Зазначений Кредитний договір № 210404-004 від 04.04.2021 року підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором D10092 (04.04.2021 11:40:26).

Відповідно до укладеного між сторонами Кредитного договору Позичальнику надано кредит у сумі 15000 грн.

На банківський рахунок Позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 13875,00 грн., із урахуванням стягнутої одноразової комісії за видачу кредиту, яка визначена Кредитним договором, у розмірі 7,50%, що в грошовому еквіваленті 1125,00 грн. Як доказ перерахування коштів ТОВ «Кредитсервіс» надає разом із позовною заявою копію платіжного доручення №85195113 від 04.04.2021р. на перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 .

Кредитодавець свої зобов`язання за Кредитним договором щодо надання кредитних коштів виконав у повному обсязі, натомість Позичальник взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконує. Згідно розрахунку кредитної заборгованості та виписки з особового рахунку за Кредитним договором № 210404-004 від 04.04.2021 року станом на 11.02.2026 р. заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитсервіс» становить 5950 грн. (П`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят грн 00 коп), яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 3750 грн., прострочена заборгованість за процентами - 2200 грн.

Отже, факт порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної сплати кредиту у строки, передбачені договором, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження.

З врахуванням встановлених обставин справи та досліджених доказів, беручи до уваги, що відповідачем істотно порушено умови укладеного ним кредитного № 210404-004 від 04.04.2023 року, зокрема, у встановленому порядку та строки не погашено кредит, та проценти за користування ним, внаслідок чого позивач позбавлений можливості отримати відсотки за користування кредитом, на що він розраховував при укладенні договору, а тому суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача в розмірі 5950 грн. (П`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят грн 00 коп), яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 3750 грн., прострочена заборгованість за процентами - 2200 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, то згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір необхідно стягнути з відповідача.

Крім того, частиною другою статті 141 КПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Приписами ч. 2 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи положення статті 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 7000,00 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги, оскільки позов задоволено повністю.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 263-265, 268, 274-279, 280-282, 288-289 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» (місцезнаходження: 01133, місто Київ, вул. Коновальця Євгена, будинок 36-Д, приміщення 65-з; ЄДРПОУ 41125531) суму заборгованості за Кредитним договором № 210404-004 від 04.04.2021 року у розмірі 5950,00 грн. (П`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят грн 00 коп).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредосервіс» 2662,40 грн. сплаченого судового збору та 7000,00 грн. витрат за надання професійної правничої допомоги.

За письмовою заявою відповідача заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Інші учасники справи (в тому числі і позивач), а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: