Решение № 137806049, 29.06.2026, Городенківський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/19048/25

Провадження № 2/342/162/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Городенка

Городенківський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді Андріюк І.Г.,

секретаря судового засідання Малик Г.В.

за участю

представника позивача Синиченко Д.В., Ліпкевич І.В.,

Сердійчука О.Л.

представника відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду міста Городенка у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі ТОВ «Коллект Центр») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути з останньої заборгованість у сумі 131749,85 грн, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 25 000 гривень.

Позовні вимоги мотивував тим, що 24.09.2019 року між ТОВ «ІНФІНАНС» та ОСОБА_2 укладено договір №0953511734, відповідно до умов якого останній надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими частинами (траншами) з максимальним лімітом 20000 гривень, в межах строку дії договору 36 календарних місяців з дня підписання договору з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеним сторонами.

Пропозиція (Оферта) на отримання 3 траншу згідно Заявки-анкети № 2628792599 від 22.12.2019 року в рамках Договору про надання позики №0953511734 від 24.09.2019 року підписано Позичальником 22.12.2019, електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений Позичальником в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця. Підписанням договору відповідач підтвердив, що він ознайомлений з усіма його істотними умовами та йому була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. Таким чином, відповідач здійснив дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду Заяву подано через систему «Електронний суд» підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, Кредитодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі, встановленому Договором. Зазначені умови є публічною пропозицією розумінні ст. ст. 641, 644 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення електронного такого Договору, на таких умовах шляхом підписання Договору за допомогою підпису одноразовим ідентифікатором. Позикодавець належним чином виконав свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами договору.

Строк повернення грошових коштів за договором наступив, але відповідач не виконує свої зобов`язання, грошові кошти не повертає, проценти за користування коштами не сплачує.

14.07.2021 було укладено договір №14-07/21, відповідно до якого ТОВ «ІНФІНАНС» відступило на користь ТОВ вимоги «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0953511734. 10.01.2023 було укладено договір №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №0953511734.

Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділене правом вимоги до відповідачки за договором №0953511734.

Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів відповідно до розрахунку заборгованості становить 175575,15 гривень, з яких заборгованість за тілом кредиту 9930,24 грн, заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 165644,91 гривня. Враховуючи принцип розумності, співмірності і пропорційності позивач просить стягнути заборгованість у розмірі 131749,85 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням(за тілом кредиту) - 9930,24 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 121819,61 гривень.

Провадження у даній справі відкрито 24.11.2025, справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.

19.01.2026 відповідачка подала відзив на позов, зазначивши, що жодних договорів із ТОВ «Інфінанс» не укладала, документів щодо укладеного договору не отримувала та про кредит дізналася із позовної заяви.

28.01.2026 представник ТОВ «Коллект Центр» подав відповідь відзив разом з клопотання про витребування доказів, де зазначено про задоволення позовних вимог. Вказано, що відповідачці за договором було перераховано кошти на платіжну картку у сумі 10000 гривень та саме позичальником, при заповненні анкети на сайті кредитодавця за договором, власноруч зазначено реквізити платіжної банківської картки № НОМЕР_1 , на яку перераховано кошти за кредитним договором. На підставі заяви-анкети від 22.12.2019 на умовах пропозиції (оферти) в рамках укладеного договору позики, що акцептована відповідачем шляхом підписання електронним підписом, отримано 9 траншів кредиту в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0953511734 від 24.09.2019. Відповідачка здійснила всі дії, спрямовані на укладення договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, та ввів одноразовий ідентифікатор, який отримав на зазначений ним номер мобільного телефону з метою підписання кредитного договору. Всі підписані документи мають відмітку із зазначенням відповідних ідентифікаторів електронного підпису. Ідентифікація та верифікація відповідачки була проведена за допомогою системи BankID НБУ, що виключає можливість укладення договору із первісним кредитором іншою особою, а не відповідачем.

Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит (9 транш) у розмірі 10000 грн, орієнтований строк користування кредитом (траншем) 30 днів, граничний строк строку дії договору 3 роки (36 місяців), відсоткова ставка 1,75 % за один день користування кредитом, річна відсоткова ставка 638,75%. Договором передбачена пролонгація без додаткового погодження із сторонами, оскільки згідно п.1.9 договору дія договору вважається продовженою на наступні 36 календарних місяців, якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про його припинення у зв`язку з закінченням строку дії договору. Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося відповідно до умов цього договору в межах строку дії кредитного договору. Підписавши кредитний договір, позичальник погодився з усіма умовами, маючи можливість відмовитись від укладення договору та відкликати протягом 14 календарних днів свою згоду на укладення договору без пояснення причин. Натомість відповідач погодився на такі умови договору, підписавши його зміст 9 разів, сплачуючи частково кошти.

Кредит надається у вигляді відновлювальної кредитної лінії окремими траншами у межах строку дії договору 36 календарних місяців з дня підписання договору (строк дії договору 3 роки) з остаточним терміном повернення кожного траншу кредиту не пізніше строку користування траншем, визначеного сторонами у додатку.

Ухвалою суду від 21.04.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті.

04.06.2026 ОСОБА_2 подала письмові пояснення, зазначивши, що документами, поданими суду, не підтверджено створення нею особистого кабінету на сайті кредитодавця, факт укладення договору в електронній формі, його підписання та отримання 10000 грн на рахунок. Виписка по рахунку у «Сенс Банк» не підтверджує зарахування коштів від кредитодавця. Крім того, позивач здійснив нарахування за договором по відсотках за межами строку кредитування, оскільки такий становить 30 днів, а відповідач нарахував відсотки за період 22.12.2019 по 31.12.2021. Доказів продовження строку користування позикою, зміни дати повернення всієї суми кредиту матеріали справи не містять. Крім того, відповідно до п.3.3 договору строк користування поточним кредитом (траншем) може бути змінений виключно за умови попередньої оплати відсотків. Позивач сам надав розрахунок заборгованості, згідно якого на дату закінчення строку користування кредитом (21.12.2019) відсотки не були погашені перші платежі після видачі кредиту були лише 30.01.2020. Правила надання коштів у позику не підписані позичальником. Вважає, що відсутні підстави нарахування відсотків за користування кредитом після закінчення терміну кредитування, а тому за наявності правових підстав розмір процентів міг б становити 5250 грн (10000х1,75%х30). Також просить застосувати скорочену позовну давність у один рік щодо неустойки, яка закінчилась 22.01.2022.

12.06.2026 надійшли письмові пояснення від ТОВ «Коллект Центр», згідно яких зазначено, що представник відповідача не надав суду доказів щодо спростування презумпції правомірності зазначеного кредитного договору. Підписавши договір саме такого змісту, відповідач погодився з його умовами та правилами надання споживчих кредитів, що фактично нівелює усі можливі доводи стосовно невідповідності умов договору вимогам законодавства без його обґрунтування доказами. З витребуваної в АТ «СЕНС БАНК» інформації вбачається, що ОСОБА_2 є Клієнтом Банку, на її ім`я відкрито карту № НОМЕР_2 та з долученої виписки з рахунку приватного клієнта №620307-2026/0209, за період з 23.12.2019 року по 31.12.2019 року прослідковується зарахування кредитних коштів у розмірі 10 000,00 грн. Таким чином, банківською установою підтверджено не лише факт обслуговування відповідачки як клієнта банку, а й факт фактичного перерахування їй кредитних коштів у визначеному кредитним договором розмірі. Незгода відповідачки із розміром нарахованих процентів не є достатньою підставою для звільнення її від виконання взятих на себе договірних зобов`язань. Укладаючи кредитний договір, відповідачка діяла за власним волевиявленням, була ознайомлена з його умовами та погодилася з усіма передбаченими договором правами та обов`язками сторін, у тому числі щодо розміру процентної ставки, порядку нарахування та сплати процентів за користування кредитними коштами. Сам факт незгоди відповідачки із розміром нарахованих процентів після отримання кредитних коштів не може свідчити про неправомірність таких нарахувань, оскільки відповідні умови були погоджені сторонами до виникнення спору. Відповідачка фактично скористалася наданими їй кредитними коштами, що підтверджується матеріалами справи, однак належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо їх повернення та сплати передбачених договором платежів. Відповідачкою не надано жодних доказів неправильності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості, помилковості застосованої процентної ставки, порушення банком умов договору або вимог законодавства під час нарахування процентів. Доводи відповідачки щодо непогодження із нарахованими процентами є необґрунтованими, не підтверджені належними доказами та спрямовані фактично на уникнення виконання договірних зобов`язань. Щодо застосування скороченої позовної давності строком один рік, таке можливе виключно у випадку, якщо предметом позову є саме вимога про стягнення неустойки як виду відповідальності за порушення зобов`язання, однак позивач не заявляє вимог про стягнення з відповідачки неустойки, штрафу чи пені.

24.06.2026 до суду надійшла заява від представника відповідачки, згідно якої просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності, адже перебіг строку почався у січні 2020 року та закінчився у січні 2023 року. Положення про зупинення строків позовної давності на час карантину не можуть бути застосовані, оскільки строк виконання зобов`язання виник та сплинув до моменту запровадження карантину (11.03.2020).

29.06.2026 до суду від представника позивача надійшли заперечення на заяву про застосування наслідків спливу позовної давності. Зазначено, що Пропозиція (Оферта) на отримання 3 траншу згідно Заявки-анкети № 2628792599 від 22.12.2019 року в рамках Договору про надання позики №0953511734 від 24.09.2019 року підписана Позичальником 22.12.2019, електронним цифровим підписом (одноразовий ідентифікатор в якості особистого підпису), який було надіслано за допомогою СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений Позичальником в особистому кабінеті на сайті Кредитодавця. Відповідно до Акцент оферти від 22 грудня 2019 р. на отримання 3 траншу кредиту згідно Заявки - анкети № 2628792599 від 22 грудня 2019 р. в рамках Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0953511734 від 24 вересня 2019 р.: Строк користування кредитом (траншем) 30 днів; Строк дії Договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0953511734 від 24 вересня 2019 р. 3 роки. Відповідно до п. 11.2. Правил надання грошових коштів у позику.., сторони домовились, що позовна давність за всіма вимогами за цими Правилами та Договором становить п?ять років починаючи з дати, наступної за датою надання Фінансового кредиту (траншу), вказаною в Договорі. Отже, аналізуючи вищевикладене, можемо дійти до висновку, що перебіг позовної давності за договором про надання фінансових послуг почався 23.12.2019 року та повинен був сплинути 23.12.2024 року. Слід зауважити, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням корона вірусної хвороби (COVID-19 » № 540-ІХ від 30.03.2020 Перехідні та прикінцеві положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року в Україні запроваджено карантин, який продовжено на всій території України згідно з Постановами КМ № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, № 1336 від 15.12.2021, № 229 від 23.02.2022, № 630 від 27.05.2022, № 928 від 19.08.2022, № 1428 від 23.12.2022 року до 30.04.2023 року. У постанові від 22.09.2022 року по справі №920/724/21 Верховний Суд зазначив про автоматичне продовження строків позовної давності пов`язане саме зі встановленням карантину на всій території України без будь-яких додаткових вимог та умов в аспекті їх продовження в силу закону. Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин, який тривав до 30 червня 2023 року. Відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 Цивільного кодексу України, зупиняються на строк дії такого стану. У відповідності до ч. 3 ст. 263 ЦК України від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення. ЗУ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 за № 4434-IX передбачено, виключення пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Пунктом 2 такого Закону передбачено, що цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Набрання чинності такого Закону відбулось 04.09.2025, тобто, саме із цієї дати почався відлік строку позовної давності, який спливе 04.09.2028. Таким чином, строки позовної давності у даній справі не були пропущені Позивачем, а підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

У судовому засіданні 14.05.2026 представник позивача вимоги позову підтримав, просив задовольнити з підстав, наведених у позові та поданій до суду відповіді на відзив та інших заявах. 22.06.2026 подав заяву про розгляд справи за його відсутності, просив позов задовольнити.

Представник відповідачки у судовому засіданні 14.05.2026, 29.06.2026 щодо вимог позову заперечила, просила відмовити у позові, послалась на доводи зазначені у відзиві та письмових поясненнях, поданих до суду, просила застосувати наслідки спливу строків позовної давності.

Суд, вислухавши доводи представників сторін, дослідивши документи і матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, вважає необхідним зазначити таке.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України. Належними доказами в розумінні ст.77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_2 24.09.2019 укладено договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту № 0953511734, підписаний електронним підписом позичальника (0s7s7z).

Згідно з вказаним договором, товариство надає позичальнику фінансову послугу з надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, а саме: кошти на умовах фінансового кредиту (надалі по тексту «кредит») для власних потреб на умовах цього договору, а також згідно правил надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM» (надалі Правила), які є невід`ємною частиною договору, а позичальник зобов`язується отримати та належним чином використовувати і повернути в передбачені цим договором строки кредит та сплатити відсотки й інші платежі за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених цим договором та правилами.

Згідно п. 1.3. договору мета отримання кредиту для власних потреб. Кредит надається без умови його забезпечення (п. 1.4.). Загальний (максимальний) розмір кредитної лінії - 20 000 гривень (п. 1.5.).

Максимальний строк (кількість календарних днів користування кредитом) 30 календарних днів, діючий ліміт (сума) кредиту 20 000 гривень, максимальна відсоткова ставка, нараховується за один календарний день на суму фактичного залишку заборгованості 1,75%. Розмір відсотків за один день користування кредитом (траншем) та річна відсоткова ставка визначаються сторонами у додатку №1 та додатку №2 до договору - при наданні (отриманні) першого траншу кредиту, та додатку №3 , додатку №4 до договору при наданні (отриманні) другого та наступних траншів кредиту. Відсотки за користування поточним кредитом (траншем) нараховується за один календарний день від фактичної суми грошових коштів, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках наданого кредиту (траншу) в день такого нарахування (п. 1.6.).

Відповідно до п. 1.7. договору протягом 36 календарних місяців з дня укладення договору позичальнику надається право користуватися діючим лімітом кредиту, які позичальник зобов`язаний повернути товариству в рамках надання кредиту на умовах договору та правил.

У відповідності до вимог чинного законодавства графік платежів не надається (п. 1.8.).

Згідно п. 1.9. дія цього договору вважається продовженою на наступні 36 календарних місяців, якщо до закінчення строку дії договору жодна із сторін письмово не повідомила іншу сторону про його припинення у зв`язку з закінченням строку дії договору. Дія цього договору може бути достроково припинена за ініціативою будь-якої із сторін шляхом письмового повідомлення іншої сторони та при умові відсутності зобов`язань між сторонами. Якщо інше прямо не передбачено цим договором або законодавством, зміни у цей договір можуть бути внесені тільки за домовленістю сторін, яка оформлюється додатком до цього договору. Зміни у цей договір набирають чинності з моменту належного оформлення сторонами відповідного додатку до цього договору, якщо інше не встановлено у самому додатку до цього договорі або у чинному законодавстві Україні.

Строк останнього траншу не може перевищувати строк, вказаний в п. 1.2. договору (п. 1.10).

Максимальна вартість кредиту за діючим лімітом у грошовому вираженні становить: 6 грн (п. 1.10.1.). Максимальна реальна річна процентна ставка за кредитом становить 638,75 % (п. 1.10.2.). За продовження/зміну строку дії користування поточним кредитом (траншем), позичальником сплачуються нараховані відсотки (у разі наявності, штрафні санкції) за Основним боргом до дня здійснення продовження строку дії поточного кредиту (п. 1.11.). Максимальна річна відсоткова ставка за кредитом становить 638,75% (п. 1.14.).

Згідно п. 3.1. перший фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної позичальником заявки-анкети (Додаток №5) та Додатка №2 до договору, які є невід`ємною частиною даного договору. В заявці-анкеті на отримання першого фінансового кредиту (траншу) зазначено суму першого фінансового кредиту та строк користування ним інші умови визначено у додатку №2. Підписання товариством Додатку №1 до договору і позичальником додатку №2 до договору є укладення та підписання договору в цілому.

Другий, третій, четвертий та наступний фінансовий кредит (транш) надається позичальнику на підставі заповненої та особисто підписаної позичальником Заявки Анкети (Додаток №5) та Додатку №4, які є невід`ємною частиною даного договору. В Заявці-Анкеті на отримання другого та наступних траншів кредиту зазначається сума кредиту (траншу), строк користування, у Додатку №4 зазначається відсоткова ставка за кожен день користування кредитом, річна відсоткова ставка, загальна вартість такого кредиту (траншу), реальна річна процентна ставка та інше (п. 3.1.1.).

Відповідно до п. 3.3. договору строк користування поточним кредитом (траншем) може бути змінений виключно за умови попередньої сплати відсотків за фактичну кількість днів користування поточним кредитом, в тому числі і прострочених, та сплати пені (в разі наявної простроченої заборгованості та вимоги товариства про її сплату), на відповідний рахунок товариства з цільовим призначенням «Оплата за продовження строку дії користування поточним кредитом за договором №0953511734 від 24 вересня 2019 року». Здійснення оплати в даному випадку проводиться одним із способів, визначених в Правилах.

У п.п.5.1-5.4 договору позики визначено, що у випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього договору винна Сторона несе відповідальність, визначену цим договором, Правилами та чинним законодавством України. Порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору. У разі прострочення позичальником строків сплати поточного кредиту та відсотків за користування кредитом частково/або у повному обсязі позичальник самостійно нараховує та сплачує Товариству, на його вимогу, пеню в розмірі 1,75 % від несвоєчасно сплаченої суми (кредиту та відсотків) за кожен день прострочення. Нарахування пені здійснюється із врахуванням п. 5 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Отримання (Вимагання) Товариством від позичальника платежів в рахунок оплати пені (неустойки) за прострочення позичальником строків сплати поточного кредиту та відсотків за користування кредитом є правом Товариства, а не його обов`язком.

Відповідно до пропозиції надання 3 траншу кредиту згідно заявки-анкети №2628792599 від 22.12.2019 року в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0953511734 від 24.09.2019 року (оферта), розмір кредиту 10 000 грн; строк користування кредитом 30 днів; строк дії договору 3 роки. Відсоткова ставка 1,75% за один день користування кредитом; річна відсоткова ставка 638,75%.

Позивачем долучено акцепт оферти від 22.12.2019 року на отримання 3 траншу кредиту згідно заявки-анкети №2628792599 від 22.12.2019 року, яка підписана відповідачкою 22.12.2019 року електронним підписом 8d1w5j, в рамках договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0953511734 від 24.09.2019 року. У акцепті зазначено розмір траншу - 10 000 грн, строк користування кредитом (траншем) 30 днів, строк дії договору 3 роки, відсоткова ставка 1,75%. Акцепт оферти підписано електронний підписом 8d1w5j.

У заяві-анкеті від 22.12.2019, яка підписана позичальником, зазначено суму кредиту 10 000 грн, термін кредиту 30 днів.

Позивачем долучено до позовної заяви правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту за умовами програми «MoneyBOOM Loyal», затверджені наказом № 11/1 від 11.05.2019 директора ТОВ «Інфінанс», які не підписані позичальником.

Відповідно до листа ТОВ «ІНФІНАНС», ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 07.03.2025 на картку 535557хххххх6525 22.12.2019 перераховано кошти на платіжну картку клієнта на суму 10 000 грн, ID транзакції 45162359.

Згідно наданої інформації АТ «СЕНС БАНК» на запит суду від 09.02.2026 та 27.03.2026 ОСОБА_2 є клієнтом Банку. На її ім`я відкрито картку № НОМЕР_1 з відображення зарахування 22.12.2019 переказу на суму 10000 гривень; фінансовий номер телефону за карткою № НОМЕР_3 у період з 22.12.2019 по 30.12.2019 - НОМЕР_4 , що знаходиться в анкетних даних клієнта.

Таким чином факт отримання коштів за кредитом відповідачкою є підтвердженим та доводи сторони відповідачки у цій частині є неспроможними.

Щодо витребовуваної судом інформації від ПрАТ «ВФ Україна», згідно листа від 05.02.2026 абонентський номер +380953511734 обслуговувався знеособлено (анонімно) на умовах переплаченого зв`язку, тому визначити абонента неможливо. ПрАТ «ВФ Україна» не володіє та не надає інформацію стосовно змісту sms-повідомлень, оскільки така інформація може бути отримана виключно правоохоронними органами під час зняття інформації з електронних телекомунікаційних мереж у випадках, передбачених законом.

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідачки, наданого первісним кредитором за договором №0953511734 від 24.09.2019 року, така на 14.07.2021 становить 102033,64 грн, з яких: 9930,24 грн - заборгованість за тілом кредиту; 92103,4 грн - заборгованість за процентами. Проценти нараховані за період з 22.12.2019 по 14.07.2021 за ставкою 1,75% в день.

За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Оскільки договір між сторонами був укладений у електронній формі, у такому договорі сторони досягли згоди щодо всіх істотних його умов, то між сторонами виникли кредитні зобов`язання.

Так, у частинах другій, третій, п`ятій статті 100 ЦПК України визначено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених у порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Не є порушенням норм процесуального права не дослідження оригіналу електронного доказу за наявності в матеріалах справи паперових копій цих доказів та за відсутності обґрунтованих сумнівів у їх відповідності оригіналу (Постанова ВС від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20).

Сторона відповідачки не заявляла клопотання про витребування оригіналів зазначених електронних доказів.

Отже, на підставі досліджених судом документів судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 уклала з ТОВ «ІНФІНАНС» договір надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №0953511734 від 24.09.2019 року, в електронній формі та протилежного стороною відповідачки не доведено.

Згідно з положеннями ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За нормами ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У ст. 1049 ЦК України закріплено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо розміру отриманого та погашеного тіла кредиту за кредитним договором.

До аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц (провадження № 61-22158св19).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Між ТОВ «Інфінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» 14.07.2021 укладено договір факторингу №14-07/21, відповідно до умов якого ТОВ «Інфінанс» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 14-07/21 від 14.07.2021 ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_2 за договором № 0953511734 у сумі 102033,64 грн, з яких: 9930,24 грн - заборгованість за тілом кредиту; 92103,4 грн - заборгованість за процентами.

ТОВ «Вердикт Капітал», відповідно до договору про відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, відступило право вимоги до боржників за кредитними договорами ТОВ «Коллект Центр», згідно якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників.

Згідно витягів з реєстру боржників до договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023 ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги заборгованості до ОСОБА_2 за договором № 0953511734 у сумі 177975,15 грн з яких: заборгованість за основною сумою кредиту 9930,24 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги 168044,91 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_2 перед ТОВ «Коллект Центр» за кредитним договором № 0953511734 станом на 03.10.2025 загальна заборгованість становить 175575,15 грн з яких: заборгованість за основною сумою кредиту 9930,24 грн, заборгованість за процентами на дату відступлення права вимоги (10.01.2023) 168044,91 грн, нараховані відсотки за кредитним договором на дату розрахунку (03.10.2025) 165644,91 грн; відсоткова ставка: 1,75 % денних. Загальна сума погашень за договором (до 03.10.2025) складає 2400 гривень.

Договори факторингу (відступлення права вимоги) у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності вказаних правочинів.

Отже, судом встановлено, що позивач на даний час є законним правонаступником стягувача за укладеним договором; між сторонами існують зобов`язальні правовідносини, які виникли з кредитного договору щодо належного виконання його умов.

На день формування позовної заяви, відповідно до розрахунку позивача, заявлена заборгованість до стягнення за договором становить 131749,85 грн, з яких: заборгованість за сумою кредиту 9930,24 грн, заборгованість за процентами 121819,61 гривень.

Беручи до уваги розрахунок заборгованості, суд приходить до висновку, що відповідачка взяті не себе зобов`язання не виконала у передбачений договором строк, грошові кошти за тілом кредиту не повернула в повному обсязі, тому є підстави для стягнення 9930,24 грн за основною сумою кредиту як це передбачено умовами договору.

Щодо нарахованих процентів за користування кредитом, доцільно зазначити наступне.

Встановлення строку дії кредитного договору має важливе значення для правильного вирішення справи з огляду на те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18)).

Можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною другою статті 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом») (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16).

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги кредиторів, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору (в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін), співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав)».

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані уст. 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

У постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Тлумачення правочину - це з`ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з ч.1 ст.637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст.213 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, твердження відповідачки про те, що відсотки нараховані поза межами строку кредитування і стягненню не підлягають, та за наявності правових підстав розмір процентів міг б становити 5250 грн, оскільки за умовами кредитного договору кредитор ТОВ «Інфінанс» зобов`язався видати відповідачці кредит строком на 30 календарних днів, є безпідставними, оскільки за умовами кредитного договору строк дії договору - 36 календарних місяців (п.1.2.); процентна ставка - 1,75% на 30 днів (п.1.6.); протягом 36 календарних місяців з дня укладення договору позичальнику надається право користуватися кредитними коштами (п.1.7.); договір продовжується на 36 календарних місяців, якщо до його закінчення жодна із сторін письмово не повідомила про його закінчення (п.1.9.); за продовження/ зміну строку дії користування поточним кредитом (траншем), позичальником сплачуються нараховані відсотки (у разі наявності, штрафні санкції) за Основним боргом до дня здійснення продовження строку дії поточного кредиту (п.1.11).

Отже, аналізуючи зазначені положення договору, укладеного між ТОВ «Інфінанс» та ОСОБА_2 , суд звертає увагу на вказану у договорі різницю між строком користування кредитом (траншем), що становить 30 днів, та строком дії договору - 36 міс (3 роки), а тому кредитодавець мав право стягувати з позичальника відсотки за кожен день користування кредитом у розмірі 1,75% в межах дії договору (% нараховані ТОВ "Вердикт Капітал" на 31.12.2021), а доводи відповідачки у цій частині не заслуговують на увагу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що є підстави для стягнення заборгованості за відсотками, що утворилась внаслідок неналежного виконання відповідачкою взятих на себе зобов`язань за кредитом.

Розмір заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунком, який є обґрунтованим, і не спростований відповідачкою.

Також суд не вбачає підстав для зменшення заборгованості, оскільки у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

У пункті 5 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів» вказано, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Отже, наведене передбачає право суду зменшити розмір заборгованості за тими процентами, які нараховуються як міра відповідальності за неналежне виконання позичальником обов`язку щодо своєчасного повернення отриманих у кредит грошових коштів.

Проте позивач вимоги про стягнення процентів, що нараховуються за прострочення виконання грошових зобов`язань не заявляв. Розмір процентів за користування кредитними коштами був визначений сторонами договору за їх взаємною згодою, відсутні докази того, що волевиявлення сторін на укладення та підписання договору було неусвідомленим і недобровільним.

Відповідачка, укладаючи кредитний договір, повинна була усвідомлювати його виконання. Також після судом встановлено, що відповідачка вносила кошти на погашення заборгованості за отриманим траншем, чим фактично визнала умови договору.

Крім цього, сторона відповідачки не надала доказів звернення до суду із позовом про визнання недійсними умов договору позики.

Посилання відповідачки на пропуск строку позовної давності та, відповідно, застосування такого строку, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Разом з тим, відповідно до п. 12 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені cт. ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID- 19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) 12 березня 2020 року на території України був встановлений карантин, дію якого неодноразово продовжено. Дію карантину скасовано 01 липня 2023 року.

Також, відповідно до п. 19 Перехідних та прикінцевих положень до ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, з 12 березня 2020 року по 01 липня 2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24 лютого 2022 року та по 04 вересня 2025 року перебіг строків позовної давності зупинено.

Отже, звертаючись з позовом до суду 24.10.2025 року, позивач не порушив строки позовної давності, а посилання представника відповідачки, що строк виконання зобов`язання виник та сплинув до моменту запровадження карантину (11.03.2020) є надуманим з огляду на строк дії договору 36 місяців.

Крім того, є безпідставними доводи відповідачки щодо застосування спеціальних строків позовної давності в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), оскільки таких вимог позивачем не було заявлено.

Враховуючи наведе суд вважає, що позов підлягає до задоволення та з відповідачки на користь позивача має бути стягнута заборгованість за тілом кредиту та відсотками у розмірі 131749,85 гривень.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача необхідно стягнути сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 2422,40 гривень.

Крім того, представник позивача у позовній заяві просить стягнути з відповідачки понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25 000 гривень.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Згідно зі ч.ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат відносяться: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

01.07.2024 року позивачем укладено договір з АО «Лігал Ассістанс» №01-07/2024 про надання правової допомоги та згідно розділу 4 вартість послуг узгоджується сторонами у формі заявок на надання юридичної допомоги. Оплата послуг АО здійснюється після підписання сторонами акту про надання юридичної допомоги. Акт про надання юридичної допомоги готується АО та надсилається клієнту не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем в якому була надана юридична допомога. Сума визначена актом є гонораром АО та поверненню не підлягає. В акті сторони можуть визначити інший порядок оплати та/чи вартість юридичної допомоги.

Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №551 від 01.09.2025 по супроводу стягнення заборгованості з ОСОБА_2 ТОВ «Коллект Центр» просило надати усну консультацію протягом 2 годин вартістю 2000 грн за годину, письмову консультацію з вивченням документів протягом 1 години вартістю 3000 гривень та скласти позовну заяву протягом 6 годин вартістю 3000 грн за годину.

Згідно з витягом з акту №14 від 30.09.2025 року товариству «Коллект Центр» відповідно до заявок на надання юридичної допомоги за наступним списком: відповідач ОСОБА_2 за договором №0953511734 надано послуги: з надання усної консультації протягом 2 годин на 4000 грн, письмової консультації з вивченням документів протягом 1 години вартістю 3000 гривень складання позовної заяви для стягнення боргу для подачі до суду протягом 3 годин на 18000 грн, разом на 25000 гривень.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08.09.2021 року в справі №206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, з огляду на якість поданих представником позивача процесуальних документів, доказове наповнення матеріалів справи та їх об`єм, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, реальності адвокатських витрат, суд вважає, що обґрунтованими і пропорційними до предмета спору є витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 гривень.

На підставі ст.ст.2, 15, 526, 530, 536, 610-612, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 141, 247, 256-257, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (01133, м. Київ, вул.Мечнікова,3, офіс 306; ЄДРПОУ- 44276926) заборгованість за договором № 0953511734 від 24.09.2019 року у розмірі 131749,85 (сто тридцять одна тисяча сімсот сорок дев`ять ) гривень 85 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту 9930,24 (дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять) гривень 24 копійки, заборгованість за процентами 121819,61 (сто двадцять одна тисяча вісімсот дев`ятнадцять) гривень 61 копійка.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» сплачений судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», адреса: 01133, місто Київ, вул. Мечнікова, будинок 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926;

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 30.06.2026.

Суддя: Андріюк І.Г.