Постановление суда № 137802128, 30.06.2026, Господарський суд Чернігівської області

У Х В А Л А

30 червня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/599/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом Комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області (код 32301037) 071101, м. Славутич, Вишгородський р-н, Київська обл., Центральна площа, 5 до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) АДРЕСА_1 про стягнення 22 864 грн 46 коп. ВСТАНОВИВ:

25.06.2026 через систему Електронний суд до Господарського суду Чернігівської області надійшла позовна заява від 24.06.2026 № 1-11/172 Комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області до ОСОБА_1 про стягнення 22 864 грн 46 коп.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати та відшкодування витрат балансоутримувача згідно договору оренди № 01-07/06-175-М від 08.01.2021 та договору № 175/175-М-Е від 08.01.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, укладених між Відділом комунальної власності, орендних відносин та приватизації виконавчого комітету Славутицької міської ради та фізичною особою підприємцем Покращенко Оленою Миколаївною.

У параграфі 3 глави 2 розділу І Господарського процесуального кодексу України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення підсудності за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Господарського процесуального кодексу України, позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 Господарського процесуального кодексу України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.

Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред`явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.

Відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У чинній редакції Господарського процесуального кодексу України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини.

За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука з приводу означає у зв`язку з чим-небудь, тому словосполучення з приводу нерухомого майна треба розуміти як будь-який спір у зв`язку з нерухомим майном або певними діями, пов`язаними з цим майном.

Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного Господарського процесуального кодексу України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном.

Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.

Словосполучення з приводу нерухомого майна у частині третій статті 30 Господарського процесуального кодексу України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18).

Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов`язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.

За змістом ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як вбачається з матеріалів поданої позовної заяви, предметом її розгляду є стягнення заборгованості з орендної плати та відшкодування витрат балансоутримувача згідно договору оренди № 01-07/06-175-М від 08.01.2021 та договору № 175/175-М-Е від 08.01.2021 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, укладених між Відділом комунальної власності, орендних відносин та приватизації виконавчого комітету Славутицької міської ради та фізичною особою підприємцем Покращенко Оленою Миколаївною.

Згідно умов вищевказаних договорів, об`єкт оренди знаходиться за адресою: Київська обл., м. Славутич, Центральна площа, 5.

За таких обставин, даний спір підлягає розгляду господарським судом за місцезнаходженням нерухомого майна.

Статтею 31 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо, зокрема справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи наведені вище обставини, а також відповідні висновки Великої Палати Верховного Суду, матеріали позовної заяви Комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області до ОСОБА_1 про стягнення 22 864 грн 46 коп підлягають направленню за встановленою підсудністю до Господарського суду Київської області.

Керуючись ст. 27, 30, 31, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Комунального підприємства «Агентство регіонального розвитку» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області до ОСОБА_1 про стягнення 22 864 грн 46 коп направити за встановленою підсудністю до Господарського суду Київської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Дата набрання ухвалою законної сили 30.06.2026.

Суддя А.С. Сидоренко