Решение № 137788065, 29.06.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/1174/26

пр.№ 2/464/1575/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова у складі судді Шашуріної Г.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу № 464/1174/26 за позовом ОСОБА_1 до Львівського комунального підприємства «Старий Сихів», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Сихівський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з майна,

у с т а н о в и в:

Адвокат Старко Н.Р., від імені та в інтересах позивача, звернувся до Сихівського районного суду м. Львова із позовною заявою, в якій просить зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 27879929) накладений постановою державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського управління юстиції у ВП № 45231982 від 17 листопада 2014 року (номер запису про обтяження 7753120).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 лютого 2026 року таку передано на розгляд судді Шашуріній Г.О.

Ухвалою судді від 02 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено строк 15 днів з дня вручення ухвали подати до суду у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України відзив на позовну заяву.

Відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення направлено ухвалу про відкриття провадження у справі, разом з позовною заявою з доданими документами за зареєстрованим у встановленому порядку місцем перебування та останнім таку отримано 12 березня 2026 року.

Відповідач відзив на позов не подав, жодних заяв/клопотань учасниками не заявлено.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч.13 ст.7 ЦПК України. На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися нам припущеннях (ст.ст.12, 81 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Як регламентовано статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), втручання держави в право власності на житло повинне відповідати критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном у розумінні Конвенції.

У своїй діяльності ЄСПЛ керується принципом пропорційності, тобто дотримання «справедливого балансу» між потребами загальної суспільної ваги та потребами збереження фундаментальних прав особи, враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та надмірний тягар. Конкретному приватному інтересу повинен протиставлятися інший інтерес, який може бути не лише публічним (суспільним, державним), але й іншим приватним інтересом, тобто повинен існувати спір між двома юридично рівними суб`єктами, кожен з яких має свій приватний інтерес, перебуваючи в цивільно-правовому полі.

Відповідно до ст. 316, 317, 321, 391 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

У частині першій ст.59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18 зазначено, що відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. При цьому орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Таким чином, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норм права викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року та у постановах Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 554/5912/19-ц, від 08 грудня 2022 року у справі № 331/1383/20.

Відповідно до ч.4, ч.5 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження», підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

У ході розгляду справи встановлено, що позивач прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 . Станом на 21 листопада 2025 року спадкові права на квартири АДРЕСА_1 ще не оформлені. Інших спадкоємців за законом чи за заповітом немає. Указане підтверджується довідкою приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Папайло Наталією Євгенівною.

Постановою Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського управління юстиції від 17 листопада 2014 року, у виконавчому провадженні № 45231982 накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1 , з примусового виконання судового наказу № 464/9448/13-ц, виданого 30 вересня 2013 року Сихівським районним судом м. Львова про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ЛКП «Під Зуброю» заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Згідно з даних автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження ВП 45231982 з виконання вищезазначеного виконавчого документа на даний час на виконанні не перебуває та є закінченим. Інші виконавчі провадження відсутні.

Як вбачається з довідки ЛКП «Під Зуброю», станом на 27 травня 2025 року заборгованість зі сплати комунальних платежів за адресою: АДРЕСА_2 відсутня.

Незважаючи на погашення заборгованості, обтяження продовжує діяти, про що свідчить інформаційна довідка № 453091149 від 21 листопада 2025 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Таким чином, позивач як спадкоємець має право на звернення до суду з позовом для усунення свого порушеного права, оскільки безпідставне обтяження майна створює перешкоди в користуванні та розпорядженні таким.

Ураховуючи відсутність підстав для арешту квартири, закінчення виконавчого провадження, з метою реалізації права позивача щодо набуття права власності на спадкове майно, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та зняття арешту з квартири, оскільки іншим шляхом відновити порушені права позивача неможливо. Наявність обтяження без будь-яких правових підстав унеможливлює реалізацію у повній мірі своїх прав як співвласника нерухомого майна, як наслідок неможливості позивачем захистити своє право у позасудовому порядку шляхом оформлення спадкових прав, суд задовольняє вимоги позивача і звільняє спадкове майно з-під арешту, оскільки наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно є невиправданим втручанням у право на мирне володіння своїм майном (постанова Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20).

Викладені у цій постанові мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі №21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі №161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19).

Суд акцентує увагу, що відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а тому суд вирішив справу за наявними матеріалами.

У порядку ст.141 ЦПК України на відповідача слід покласти сплачені позивачем при подачі позову до суду документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 331,20 гривень.

Керуючись ст.ст.12, 13, 82, 141, 258, 259, 263-265, 273 ЦПК України,

у х в а л и в:

Позов задоволити.

Зняти арешт з об`єкта нерухомого майна квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 27879929) накладений постановою державного виконавця Сихівського відділу державної виконавчої служби Львівського управління юстиції у ВП № 45231982 від 17 листопада 2014 року (номер запису про обтяження 7753120).

Стягнути з Львівського комунального підприємства «Старий Сихів» на користь ОСОБА_1 1 331,20 грн судового збору.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст.273 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_3

відповідач Львівське комунальне підприємство «Старий Сихів», код ЄДРПОУ 20806515, м. Львів, просп. Червоної Калини, 109

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог Сихівський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 35009295, м. Львів, просп. Червоної Калини, 109

Повне рішення суду складено 29 червня 2026 року, що є датою його ухвалення, ухваленого за відсутності учасників справи, як це передбачено ч.5 ст.268 ЦПК України.

Суддя Галина ШАШУРІНА