Решение № 137786451, 29.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/12729/26

Провадження № 2/127/3586/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого судді Сичука М.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ІННОВА НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «ІННОВА НОВА» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02 березня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІННОВА ФІНАНС», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» (далі Позивач, Кредитодавець), та ОСОБА_1 (далі Відповідач, Позичальник) було укладено договір про надання грошових коштів у позику № 7293550325 (далі Договір).

Договір укладено в електронній формі шляхом акцепту публічної оферти Позивача із використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію». Умови Договору, Правила надання споживчих кредитів, а також Паспорт споживчого кредиту становлять єдиний комплекс договірних зобов`язань сторін та були доступні Відповідачу до моменту укладення правочину.

Відповідно до умов Договору Позивач зобов`язався надати Відповідачу кредитні кошти у розмірі 6 500,00 грн шляхом безготівкового перерахування на платіжну картку Відповідача, а Відповідач зобов`язалася повернути отримані кошти у строк 360 календарних днів та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі, передбачені умовами Договору.

Кредитні кошти були надані Відповідачу 02 березня 2025 року шляхом безготівкового переказу із використанням платіжного сервісу «EasyPay» на реквізити платіжної картки, зазначеної Відповідачем при укладенні Договору, що підтверджується відповідною квитанцією та довідкою про проведення фінансової операції, наданою ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» як платіжним оператором.

Згідно з умовами Договору, за користування кредитом встановлено стандартну процентну ставку у розмірі 1 % на день протягом перших 180 календарних днів користування кредитом та 0,87 % на день починаючи з 181 дня користування кредитом до моменту повного погашення заборгованості. Додатково передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, яка нараховується одноразово у день його видачі.

Позичальник погодився з умовами Договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що підтверджується матеріалами справи, зокрема протоколом підписання Договору та повідомленням, сформованим у інформаційно-телекомунікаційній системі Позивача.

У процесі виконання Договору Відповідач частково здійснила погашення заборгованості на загальну суму 4 875,00 грн, з яких частково погашено проценти та комісію за надання кредиту. Подальше належне виконання зобов`язань щодо повернення основної суми кредиту та сплати нарахованих процентів Відповідачем припинено.

Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача за Договором становить 37 479,00 грн, з яких: 6 500,00 грн основна сума боргу (тіло кредиту), 17 979,00 грн нараховані проценти за користування кредитом, 13 000,00 грн неустойка, нарахована у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання.

Позивач зазначає, що нарахування процентів здійснювалося відповідно до умов Договору щоденно за весь період користування кредитом, а також відповідно до узгодженого сторонами порядку визначення вартості кредиту. Розрахунок заборгованості здійснено за період з 02 березня 2025 року по 25 лютого 2026 року включно з урахуванням часткових платежів Відповідача.

Позивач також посилається на те, що часткова сплата Відповідачем грошових коштів свідчить про визнання нею наявності зобов`язання, що узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду щодо наслідків часткового виконання боргу як форми його визнання.

Позивач обґрунтовує правову природу спірних правовідносин положеннями Цивільного кодексу України, зокрема статтями 525, 526, 530, 610, 625, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання підлягає належному виконанню у встановлені строки, а у разі порушення боржник не звільняється від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання.

Крім того, Позивач зазначає, що укладення та виконання Договору здійснювалося із застосуванням електронної комерції відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а факт перерахування коштів підтверджується платіжними документами та даними платіжного сервісу.

Також у позовній заяві зазначено, що місце реєстрації Відповідача знаходиться у межах територіальної юрисдикції Вінницького міського суду Вінницької області, у зв`язку з чим справа підсудна даному суду відповідно до статті 27 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача заборгованість за Договором у розмірі 37 479,00 грн, судові витрати, а також розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника Позивача.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.04.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов.

Вказану ухвалу було надіслано відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення на адресу його зареєстрованого місця проживання. Однак, поштове відправлення повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення адресату з відміткою про повернення у зв`язку із тим, що адресат відсутній за вказаною адресою.

В судове засідання представник позивача не з`явився, в матеріалах позовної заяви просить суд розглядати справу у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про місце, час та дату судового засідання, відзиву на позовну заяву до суду не подавав.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без участі відповідача, представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст.ст. 280-282 ЦПК України вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів та ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.113 Розділу V Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.

Відповідно до наказу ДСА «Про затвердження Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України» від 20.08.2019 № 814, у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, складання внутрішнього опису здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).

Суд, дослідивши матеріали справи, виходить із встановлених фактичних обставин та правової природи спірних правовідносин.

Оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд виходить із того, що спірні правовідносини виникли з договору про надання грошових коштів у позику № 7293550325 від 02.03.2025, укладеного між ТОВ «ІННОВА ФІНАНС» (на момент розгляду справи ТОВ «ІННОВА-НОВА») та ОСОБА_1 .

Встановлено, що договір укладено в електронній формі шляхом акцепту публічної оферти кредитодавця із використанням одноразового ідентифікатора, що відповідає вимогам статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Матеріали справи містять протокол підписання договору, паспорт споживчого кредиту, правила надання споживчих кредитів, а також електронні повідомлення щодо направлення одноразового ідентифікатора на фінансовий номер телефону відповідача.

Суд виходить із того, що відповідно до статей 205, 626, 627 ЦК України правочин може вчинятися у будь-якій формі, якщо вимога щодо письмової форми не встановлена законом, а договір є обов`язковим для виконання сторонами з моменту його належного укладення. Електронна форма правочину, за умови дотримання вимог спеціального законодавства, прирівнюється до письмової форми та породжує цивільно-правові наслідки.

З аналізу умов договору вбачається, що кредитодавець зобов`язався надати відповідачу грошові кошти у розмірі 6 500,00 грн строком на 360 календарних днів. Договором передбачено нарахування процентів за користування кредитом у розмірі 1 % на день протягом перших 180 днів та 0,87 % на день після спливу зазначеного строку до моменту повного погашення заборгованості. Окремо встановлено комісію за надання кредиту у розмірі 15 % від суми кредиту, що нараховується одноразово в день видачі коштів.

Зобов`язання сторін є взаємними, відплатними та строковими, що відповідає правовій природі кредитного договору, визначеній статтею 1054 ЦК України, згідно з якою кредитодавець зобов`язується надати кошти, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Факт надання кредитних коштів суд вважає доведеним належними та допустимими доказами. Зокрема, досліджено квитанцію платіжного сервісу «EasyPay», довідку ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ», а також лист Акціонерного товариства «УНІВЕРСАЛ БАНК», наданий на виконання ухвали суду у справі №127/12729/26.

Згідно з банківською інформацією, на ім`я відповідача емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 та відкрито відповідний банківський рахунок. 02.03.2025 на зазначену картку зараховано 6 500,00 грн із призначенням платежу «кредитні кошти від ТОВ ІННОВА ФІНАНС», що прямо узгоджується з умовами договору та ідентифікує операцію як видачу кредиту.

Суд враховує, що банківські документи, сформовані емітентом платіжного інструменту, є первинними доказами руху коштів і мають підвищену доказову силу, оскільки відображають фактичні операції за рахунком клієнта. У сукупності з матеріалами кредитного договору вони підтверджують факт отримання відповідачем грошових коштів.

Надання кредиту відповідачем не заперечувалося належними та допустимими доказами.

У процесі розгляду справи встановлено, що відповідач частково виконувала зобов`язання за договором, здійснивши платежі на загальну суму 4 875,00 грн, які були спрямовані на часткове погашення процентів та комісії. Вказані дії свідчать про фактичне визнання відповідачем існування зобов`язання, що узгоджується з усталеною практикою Верховного Суду щодо кваліфікації часткових платежів як дій, що підтверджують наявність боргу.

Надалі відповідач припинила виконання договірних зобов`язань, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від виконання не допускається. Згідно зі статтею 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у встановлений строк. Порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання (стаття 610 ЦК України).

Суд також враховує положення статті 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що включає обов`язок сплатити основний борг, проценти та передбачені договором санкції.

Розмір заборгованості, заявлений позивачем, становить 37 479,00 грн, з яких 6500,00 грн тіло кредиту, 17 979,00 грн проценти, 13 000,00 грн неустойка. Розрахунок заборгованості здійснений позивачем із урахуванням строку користування кредитом, договірної процентної ставки та часткових платежів відповідача.

Суд перевірив поданий розрахунок та не встановив його очевидної невідповідності умовам договору чи нормам закону. Водночас відповідачем контррозрахунок або докази спростування нарахованої заборгованості не подано.

Оцінюючи заявлені позовні вимоги, суд виходить із наступного.

Щодо основного боргу (тіла кредиту) у розмірі 6 500,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначена норма закріплює принцип обов`язковості договірного зобов`язання та виключає можливість ухилення боржника від його виконання в односторонньому порядку.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Належне виконання включає повне, своєчасне та точне виконання грошового обов`язку. У спірних правовідносинах відповідач зобов`язаний був повернути отримані кошти у визначений договором строк, однак доказів такого повернення суду не надано.

Відповідно до статті 530 ЦК України у разі встановлення строку виконання зобов`язання воно підлягає виконанню саме у цей строк. Прострочення виконання грошового зобов`язання є юридичним фактом порушення зобов`язання незалежно від причин його виникнення.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання. Невиконання відповідачем обов`язку з повернення кредитних коштів у визначений строк свідчить про наявність порушення грошового зобов`язання.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Отже, умови кредитного договору щодо повернення основної суми кредиту є юридично обов`язковими для відповідача та підлягають виконанню в повному обсязі.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Таким чином, повернення основної суми кредиту є істотною складовою кредитного зобов`язання та становить його предмет.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позика вважається повернутою з моменту фактичного повернення грошових коштів позикодавцеві. Відсутність доказів повернення коштів свідчить про існування непогашеної заборгованості у заявленому розмірі.

Отже, вимога про стягнення основного боргу у розмірі 6500,00 грн є доведеною та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо процентів за користування кредитом у розмірі 17 979,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором.

Розмір та порядок нарахування процентів визначаються договором, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України.

Водночас суд оцінює заявлені проценти з урахуванням приписів статей 3, 509, 627 ЦК України, які закріплюють принципи добросовісності, розумності та справедливості при виконанні цивільних зобов`язань.

З матеріалів справи вбачається, що проценти нараховувалися як плата за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування та до моменту фактичного повернення коштів. Такий підхід узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, відповідно до якої проценти є елементом плати за користування грошовими коштами та підлягають стягненню до моменту фактичного припинення користування кредитом.

З огляду на те, що відповідач кредитні кошти не повернув, підстав для невизнання нарахованих процентів суд не встановив, у зв`язку з чим вимога про їх стягнення підлягає задоволенню у заявленому розмірі.

Щодо неустойки у розмірі 13 000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов`язання. Разом з тим стаття 551 ЦК України передбачає право суду зменшити розмір неустойки, якщо він є явно завищеним порівняно з наслідками порушення зобов`язання.

Згідно зі статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору, які передбачають непропорційно високі санкції, що ставлять споживача у вкрай невигідне становище, можуть визнаватися несправедливими.

Суд враховує правові висновки Верховного Суду, відповідно до яких неустойка у цивільно-правових зобов`язаннях має виключно компенсаційний, а не каральний чи фіскальний характер, та не може використовуватися як інструмент отримання кредитором додаткового доходу.

Зазначений підхід послідовно відображений у практиці Верховного Суду, зокрема у постановах Касаційного цивільного суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11024/15-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 6-14цс18 (правова позиція Великої Палати Верховного Суду щодо принципу справедливості та співмірності відповідальності), а також у постановах Касаційного цивільного суду, в яких наголошено, що неустойка підлягає зменшенню або відмові у стягненні у разі її очевидної непропорційності наслідкам порушення зобов`язання та перетворення на інструмент надмірного фінансового тиску на боржника.

Верховний Суд виходить із того, що застосування неустойки повинно відповідати загальним засадам цивільного законодавства, закріпленим у статтях 3, 509, 627 ЦК України, зокрема принципам справедливості, добросовісності та розумності, а її розмір має бути співмірним із характером порушення та його наслідками.

Оцінюючи заявлений розмір неустойки, суд враховує, що її сума є непропорційною до розміру основного зобов`язання та процентів, а також не підтверджує наявність реальних збитків позивача.

Додатково суд бере до уваги, що в умовах дії воєнного стану загальні економічні умови виконання грошових зобов`язань є об`єктивно ускладненими, що має враховуватися при оцінці співмірності цивільно-правової відповідальності.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог про стягнення неустойки у повному обсязі.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: 6 500,00 грн основний борг; 17 979,00 грн проценти за користування кредитом, що разом становить 24 479,00 грн.

Інші вимоги про стягнення неустойки задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається пропорційно до задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено частково (приблизно у частині 24 479,00 грн із заявлених 37 479,00 грн), частка задоволених позовних вимог становить орієнтовно 65,34 %.

Отже, з урахуванням вимог статті 141 ЦПК України, судовий збір підлягає розподілу пропорційно задоволеним позовним вимогам. Враховуючи розмір сплаченого судового збору 2 422,40 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 582,60 грн судового збору.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн суд зазначає, що такі витрати підлягають відшкодуванню пропорційно задоволеним позовним вимогам за умови їх доведеності, реальності та співмірності. З урахуванням часткового задоволення позову до стягнення підлягає 3 267,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 89, 141, 247, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, ст. 525, 526, 527, 530, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, суд ,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» заборгованість за договором про надання грошових коштів у позику № 7293550325 від 02.03.2025 у розмірі 24 479,00 грн, з яких 6 500,00 грн основний борг, 17 979,00 грн нараховані проценти за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» судовий збір у розмірі 1 582,60 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 267,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницький апеляційний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 273 ЦПК України.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники судового розгляду:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ІННОВА-НОВА», код ЄДРПОУ 44127243, місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Верхній Вал, буд. 10, поверх 2, офіс 5.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст заочного рішення складено 29.06.2026 року

Суддя: