Решение № 137785313, 29.06.2026, Монастирищенський районний суд Черкаської області

Справа № 702/228/26

Провадження № 2/702/406/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.06.2026 м. Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої судді Барської Т.М.,

секретар судового засідання Карабань З. І.,

представник позивача, відповідач не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі судових засідань м. Монастирище цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит- Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Кредит- Капітал» (далі по тексту також ТОВ «ФК «Кредит- Капітал», позивач), в інтересах якого діє представник Усенко М. І., звернулося до суду з вимогою до відповідача ОСОБА_1 (далі по тексту також відповідач, позичальник) про стягнення заборгованості за Кредитним договором в сумі 17775,00 грн., сплаченого при подачі позову судового збору в розмірі 2662,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

Заявлені вимоги представник позивача обґрунтовує тим, що 27.12.2023 між ТОВ «Мілоан» (далі у тексті також первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладений Договір про споживчий кредит №101018495, який підписаний електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора, і за умовами якого ОСОБА_1 отримав в кредит 5000,00 грн. на погоджений умовами Договору строк у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський картковий рахунок позичальника, зобов`язався повернути їх і сплатити позикодавцю проценти за користування цими коштами.

За вказаним Кредитним договором позичальник заборгував ТОВ «Мілоан», як первісному кредитору, 17775,00 грн, з яких 5000,00 грн основного боргу (тіла кредиту), 11925,00 грн боргу за відсотками та 850,00 грн боргу за комісією.

26.04.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» уклали Договір відступлення прав вимоги №107-МЛ, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №107-МЛ від 26.04.2024 ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 в сумі 17775,00 грн, з яких 5000,00 грн основного боргу (тіла кредиту), 11925,00 грн боргу за відсотками та 850,00 грн боргу за комісією.

Посилаючи на невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивач просить суд стягнути на свою користь борг за Кредитним договором №101018495 від 27.12.2023 та понесені ним судові витрати.

Постановленою 25.03.2026 ухвалою у справі відкрите спрощене позовне провадження з викликом сторін і визначений термін для подачі відповідачем відзиву, заперечень на відповідь , позивачем - відповіді на відзив, витребувані відповідні докази.

Представник позивача у судове засідання не з`явився про дату, час та місце його проведення повідомлений у встановленому законом порядку, у позовній заяві просить справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує повністю, не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення, у випадку неявки у судове засідання відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду справи двічі повідомлявся за його зареєстрованим місцем проживання. Однак поштові відправлення повернуті адресату з відміткою про відсутність відповідача за цією адресою.

Судову повістку про виклик на 09 год. 00 хв. 29.06.2026 отримав (а.с.100). Жодних заяв чи клопотань від відповідача не надходило, правом на надання відзиву на позов не скористався.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, розгляд справи за відсутності сторін на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову, продовжений.

Оскільки розгляд справи відбувається у відсутність сторін, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши усі надані йому докази, оцінивши їх з точки зору належності, допустимості і достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому дослідженні усіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, керуючись законом, створивши при цьому учасникам справи всі необхідні умови для реалізації ними їхніх процесуальних прав та виконання обов`язків, виходить із такого.

Паперова копія Договору про споживчий кредит №101018495 підтверджує, що 27.12.2023 між ТОВ «Мілоан» (далі у тексті також кредитодавець, первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі у тексті також відповідач, позичальник) укладений Договір про споживчий кредит №101018495 (далі у тексті також Договір №101018495, Договір, Кредитний договір, правочин) (а.с.10-21).

Кредитний договір укладений в електронній формі та підписаний відповідачем одноразовим ідентифікатором 318142. Зі сторони первісного кредитора правочин підписаний сертифікатом ОСОБА_2 (а.с.10).

Відповідно до умов Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 5000,00 грн. строком на 105 днів, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити відсотки за користування ним в порядку та умовах, визначених цим Договором, відповідно до Графіку платежів.

Пільговий період кредитування складає 15 днів і він настає в дату видачі кредиту та завершується 11.01.2024 (рекомендована дата платежу), поточний період становить 90 днів і він настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду, а закінчується 10.04.2024 (дата остаточного погашення заборгованості) (п.1.3.1, 1.3.2 Договору) (а.с.12).

За умовами п. 1.5.1 правочину комісія за надання кредиту становить 850,00 грн. і нараховується вона за ставкою 17,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Відповідно до п.1.5.2 Договору сума процентів за користування кредитом протягом пільгового періоду складає 1575,00 грн. і нараховуються вони за ставкою 2,10 % від фактичного залишку кредиту за кожний день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Загальні витрати позичальника за пільговий період складають 2425,00 гривень в грошовому виразі та 1508858.00 відсотків річних у процентному значенні, загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 12775,00 гривень в грошовому виразі та 8119,00 відсотків річних у процентному значенні. Орієнтовна загальна вартість кредиту за пільговий період складає 7425,00 гривень, а за весь строк кредитування - 17775,00 гривень (п.1.5. Договору).

Відповідно до п.1.5.3 проценти за користування кредитом протягом поточного періоду складають 10350,00 грн. і вони нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Згідно з пунктом 2.1. Договору кредит надається позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти, маска якої НОМЕР_1 .

Позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.5 та п. 2.4. цього правочину (п. 3.3.2. Договору).

Пунктом 2.3.1. Договору сторони обумовили, що позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування. Для продовження /поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування позичальник має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Зокрема, для продовження пільгового періоду на 3 дні максимальний розмір комісії становить 3,00%, на 7 днів - 6,00%, на 15 днів - 10,00%.(а.с.13).

Сплата заборгованості за кредитом в останній день строку кредитування не тягне настання негативних наслідків для позичальника, якщо кредитодавець в цей день отримає кошти або індивідуальне повідомлення про зарахування платежу згідно п.2.6 Договору. Сплата заборгованості після спливу строку кредитування є підставою для виникнення у позичальника додаткових обов`язків щодо сплати пені та/або процентів згідно розділу 4 Договору.

Розмір денної процентної ставки кредитодавець не обраховував і умови Договору цих відомостей не містять.

Пункт 6.1 Договору визначає, що цей Кредитний договір укладається в електронній формі в Особистому кабінеті позичальника, який створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього Кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією ТОВ «Мілоан» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником ТОВ «Мілоан» через веб-сайт, мобільний додаток або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника (п. 6.2. Договору).

Укладення ТОВ «Мілоан» Кредитного договору з позичальником в електронній формі юридично є еквівалентним отриманню ТОВ «Мілоан» ідентичного за змістом Кредитного договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки (п. 6.4.Договору). Цей Договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі (п. 6.5. Договору).

Згідно із пунктом 7.1. цей Договір (з додатками №1, №2, №3 та Правилами) набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань. Повне виконання зобов`язань має відбутися в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення Договору кредитні кошти не будуть відправлені кредитодавцем та/або не будуть отримані позичальником, дія Договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в особистому кабінеті (а.с.20).

Додатком № 1 до Договору є Графік платежів, яким сторони узгодили, що кредит в розмірі 5000,00 гривень видається 27.12.2023, а поверненню підлягає через 105 днів - 10.04.2024 у розмірі 17775,00 гривень, з яких 5000,00 гривень основного боргу, 11925,00 гривень процентів за користування кредитом і 850,00 гривень комісії (а.с.22).

Додатком №2 до Договору є створена 27.12.2023 Заява на отримання кредиту №101018495, в якій вказані анкетні дані відповідача , відомості про майновий стан, прохання надати кредит на умовах, що відповідають умовам Договору №101018495 (а.с.23).

Додатком №3 є Додаткові контактні дані позичальника для взаємодії за цим правочином, зокрема номери телефонів НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (а.с.24).

Згідно з довідкою про ідентифікацію, яка датована 10.09.2025 і підписана генеральним директором ТОВ «Мілоан» О. В. Вініченком, ТОВ «Мілоан» ідентифікувало ОСОБА_1 , з яким укладений Договір № 101018495 від 27.12.2023, за датою народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 і РНОКПП - НОМЕР_4 . Одноразовий ідентифікатор 318142 направлений на номер телефону НОМЕР_3 27.12.2023 о 10:24 (а.с.25).

Анкета-заява на кредит №101018495 від 27.12.2023 містить відомості щодо погодження отримання кредиту відповідачем ОСОБА_1 у ТОВ «Мілоан» (а.с.26, 27).

Згідно із платіжним дорученням №79438815 від 27.12.2023 в означену дату ТОВ «Мілоан» перерахувало 5000,00 грн. на рахунок № НОМЕР_1 , з призначенням платежу - кошти згідно договору 101018495 (а.с.28).

Надані АТ «ПриватБанк» відомості підтверджують, що АТ «ПриватБанк» на ім`я відповідача емітована картка № НОМЕР_1 і по цьому рахунку за період з 27.12.2023 - 03.01.2024 було зарахування коштів в сумі 5000,00 гривень у такі дати: 31.12.2023, 30.12.2023, 28.12.2023, 27.12.2023 (а.с.101).

Відповідно до відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування і погашення та виписки з особового рахунку ТОВ «ФК» Кредит-Капітал» за Кредитним договором №101018495 від 27.12.2023 заборгованість ОСОБА_1 станом на 12.02.2026 становить 17775,00 грн., з яких борг за основним зобов`язанням 5000,00 грн., заборгованість за відсотками - 11925,00 грн., заборгованість за комісіями 850,00 грн. (а.с.29-31).

Дослідженням копії Договору про відступлення прав вимоги суд встановив, що 26.04.2024 ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» уклали цей Договір №107-МЛ і відповідно до його умов ТОВ «Мілоан», як кредитор, передає (відступає) ТОВ «ФК «Кредит - Капітал», як новому кредитору, за плату, а новий кредитор приймає належні кредиторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель заборгованості) (а.с.32-42).

Розмір компенсації за придбання (відступлення) прав вимоги складає 1944279,09 гривень (п.7.1) (а.с.36).

Права вимоги до нового кредитора переходять у день здійснення фінансування (оплати) на користь кредитора у повному обсязі в сумі обумовленій п.7.1 цього правочину.

Додатковою угодою №1 до Договору відступлення прав вимоги №107-МЛ від 26.04.2024, яка укладена 04.02.2025, сторони узгодили форму реєстру боржників (а.с.50, 51).

Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру Боржників від 26.04.2024 до Договору відступлення прав вимоги №107-МЛ від 26.04.2024, що складений на виконання умов п.8.3. Договору відступлення прав вимоги №107-МЛ від 26.04.2024, кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр Боржників кредитора від 26.04.2024, що складений за формою згідно із Додатком №1 до Договору. Кількість боржників 3569, загальна сума заборгованості 50178311,06 грн. (а.с.52).

Факт сплати ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за відступлення прав вимоги ТОВ «Мілоан» грошових коштів згідно Договору №107-МЛ від 26.04.2024 підтверджує досліджена судом платіжна інструкція №1402 від 26.04.2024, відповідно до якої ТзОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Мілоан» 1944279,09 гривень (а.с. 54).

Згідно витягу з Реєстру боржників до Договору відступлення прав вимоги №107-МЛ від 26.04.2024 (у новій редакції згідно Додаткової угоди №1 від 04.02.2025) заборгованість відповідача перед позивачем становить 17775,00 грн. з яких заборгованість за сумою виданого кредиту 5000,00 грн., заборгованість за відсотками - 11925,00 грн., заборгованість за комісією 850,00 грн. (а.с.55).

04.02.2026 позивач склав претензію на адресу ОСОБА_1 , в якій запропонував погасити борг за Кредитним договором в загальній сумі 17775,00 грн., а також повідомив про відступлення прав вимоги та надав реквізити для перерахування заборгованих сум (а.с.56).

Доказів надіслання чи вручення претензії відповідачу позивач не надав.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Зважаючи, що за укладеним між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» Договором про відступлення прав вимоги позивач прийняв належні первісному кредитору права грошової вимоги до боржників, зокрема і до відповідача, порушене право позивача в особі ТОВ «Кредит - Капітал» підлягає судовому захисту в обраний ним спосіб.

Вирішуючи майновий юридичний спір між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та ОСОБА_1 суд встановив, що 27.12.2023 відповідач уклав з кредитором в особі ТОВ «Мілоан» Договір про споживчий кредит, умови якого передбачали обов`язок відповідача повернути кредитодавцю отримані в позику 5000,00 гривень, сплатити проценти за користування ними та одноразову комісію.

ТОВ «Мілоан» виконало своє грошове зобов`язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти в позику у розмірі 5000,00 гривень, що підтверджує копія платіжного доручення №79438815 від 27.12.2023 (а.с.28).

Отже, між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються гл.48 «Виконання зобов`язання» та гл.71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України.

Згідно з п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч.12 ст.11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд, перевіривши розрахунок позивача, керуючись ст. 627 ЦК України та умовами Договору №101018495, встановив, що відповідачу наданий кредит в сумі 5000,00 гривень, строк володіння і користування яким сплив, тому ці грошові кошти підлягають поверненню.

Обов`язок сплатити одноразово в момент видачі кредиту комісію 850,00 грн. за надання кредиту на відповідача покладений умовами п. 1.5.1. Договору, тому в цій частині заявлена вимога також підлягає до задоволення.

Щодо суми процентів за користування кредитом, то суд зазначає, що проценти за користування отриманими в кредит коштами нараховані в рамках строку кредитування - 105 днів згідно умов Договору , з яких 15 днів за пільговою ставкою 2,10% за кожен день користування кредитом, та 90 днів - за стандартною ставкою 2,30% за кожен день користування кредитом.

Розмір денної процентної ставки первісний кредитор не визначав і надані суду документальні докази відомостей про її розмір не містять.

Перевіривши відповідність цих умов правочину вимогам діючого законодавства про споживче кредитування суд встановив, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 до Закону України «Про споживче кредитування» внесені зміни, відповідно до яких на підставі ч. 5 ст. 8 цього нормативно правового акту максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1% (зміни, внесені п. 5 розділу І Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, набрали чинності 24.12.2023, тобто, з дня, наступного за днем його опублікування (23.12.2023).

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №3498-IX від 22.11.2023 дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Тобто, положення Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 про обмеження максимального розміру денної процентної ставки, який не може перевищувати 1%, має зворотну дію в часі стосовно кредитних правовідносин, що виникли до набрання чинності цим законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

За приписами ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Поряд з цим п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» законодавець визначив, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5%.

За наведеного, у період з 24.12.2023 по 21.08.2024 діє перехідний період правового регулювання, під час якого максимальна денна процентна ставка обмежена 2,5 %, 1,5%, проте одночасно, як слідує з положень п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3498-IX від 22.11.2023, діє обмеження максимальної денної процентної ставки у розмірі також 1 % та поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Відтак, застосовними у вказаному часовому періоді з 24.12.2023 по 21.08.2024 можуть бути такі максимальні розміри денної процентної ставки: 1) 1 % при укладенні кредитних договорів у правовідносинах, що виникають після 24.12.2023 (набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, яким ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5); 2) 1% при пролонгації після 24.12.2023 договорів, укладених до набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування»; 3) 2,5 % (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно) та 1,5% (з 23.04.2024 по 21.08.2024 включно), передбачені п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

При цьому, законом не встановлено обмежень дії ч. 5 ст. ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», згідно з якими умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Тобто існує суперечливість положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» з п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

У практиці Верховного Суду сформований сталий підхід, за якого при застосуванні норми права в разі можливості її неоднозначного розуміння необхідно враховувати її текстуальне значення (букву закону), з`ясовувати дійсну легітимну мету законодавця, яка встановлюється, зокрема, через аналіз пояснювальної записки до проєкту закону, а також дослідження генезису розвитку відповідних законодавчих змін, дійсної суті проблеми, що підлягає вирішенню на рівні прийняття закону (Постанова КАС у складі ВС від 20.11.2018 у справі № 820/1670/18).

З пояснювальної записки до Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 суд встановив, що прийняття законопроєкту було обґрунтовано необхідністю знизити надвисоке ціноутворення на ринку мікрокредитування, зменшити високоризикове кредитування, сповільнити зростання заборгованості малозабезпечених і фінансово необізнаних позичальників та посилити захист прав споживачів шляхом гарантування отримання ними всієї інформації, необхідної для оцінки спроможності до повернення кредиту та виплати відсотків за користування ним, а також усунення можливості психологічного впливу кредитодавцем на процес прийняття такого рішення.

Отже зазначений законопроект спрямовувався на покращення становища споживача у кредитних правовідносинах і метою його прийняття було удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» та покращення становища споживача при отриманні послуг кредитування, а обмеження максимального розміру процентної ставки мало на меті не створити надмірний фінансовий тягар для споживача.

Окрім цього, при врахуванні на підставі п. 2 розділу IІ Закону України «Про споживче кредитування» положень закону про обмеження максимальної денної процентної ставки в розмірі 1 %, передбаченому ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», при пролонгації договорів, укладених до набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування», логічним є висновок, що Перехідні положення Закону України «Про споживче кредитування» не застосовні до тих договірних правовідносин споживчого кредитування, які виникли до внесення змін до закону, проте пролонгуються після набрання чинності ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», яким обмежено максимальний розмір денної процентної ставки (1 %).

За такого підходу стає очевидним, що дія Перехідних положень закону поширюється не на нові правовідносини, а саме на ті правовідносини, які виникли до набрання чинності законом, який покращує становище споживача, та тривають після набрання чинності цим законом та мають на меті забезпечити поступовий перехід правовідносин до нових реалій правового регулювання з дотриманням справедливого балансу інтересів учасників таких правовідносин. Разом з тим, відсутні підстави для застосування перехідних положень закону до правовідносин, що виникають під час нових реалій правового регулювання, під час існування більш сприятливого для споживача фінансових послуг правового регулювання та в умовах чинності застереження, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними (ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування»).

За змістом Закону України «Про правотворчу діяльність» перехідні положення включаються до нормативно-правового акта, якщо: 1) реалізація нормативно-правового акта здійснюватиметься поетапно (при цьому текст кожної тимчасової норми права, включеної до цього розділу, має вказувати на строк (термін), протягом якого діятиме зазначена тимчасова норма); 2) нормативно-правовими актами, що застосовувалися до набрання чинності прийнятим (виданим) нормативно-правовим актом, встановлювався інший порядок регулювання відповідних суспільних відносин; 3) акт має зворотну дію в часі (пом`якшує або скасовує відповідальність особи); 4) необхідно передбачити збереження обсягу і змісту норм права, спрямованих на захист прав і свобод громадян та інтересів юридичних осіб, що існували за попереднього регулювання тощо.

Тобто, для договорів споживчого кредитування, які були укладені до 24.12.2023, але дія яких пролонговується після 24.12.2023, не може бути встановлений більш сприятливий режим правового регулювання максимальної денної процентної ставки, аніж для договорів, які укладені після 24.12.2023.

Натомість для правовідносин, які виникли після набрання чинності 24.12.2023 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, на підставі ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.

Такий підхід відповідає принципу тлумачення закону на користь слабшої сторони, який є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закон та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи («in dubio pro persona» або «in dubio pro homine», що означає «у вагомих сумнівах - на користь людини» (Постанова Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №240/4894/23).

Принцип тлумачення закону на користь особи вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

Відтак, застосовними для договорів споживчого кредитування у період з 24.12.2023 по 21.08.2024 можуть бути такі максимальні розміри денної процентної ставки:

1) 1 % при укладенні договорів у правовідносинах, що виникають після 24.12.2023 (набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, яким ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5);

2) 1% при пролонгації після 24.12.2023 договорів, укладених до набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування»;

3) 2,5 % (з 24.12.2023 по 22.04.2024 включно) та 1,5% (з 23.04.2024 по 21.08.2024 включно), передбачені п. 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» протягом перехідного періоду, застосовного для кредитних договорів, укладених до набрання чинності змінами до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», проте які продовжують діяти після набрання чинності зазначеними змінами Закону України «Про споживче кредитування» і передбачають більший максимальний розмір денної процентної ставки, ніж встановлено перехідними положеннями закону.

Суд встановив, що Договір про споживчий кредит №101018495 укладений 27.12.2023. Тобто правовідносини між його сторонами виникли після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, яким ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5. Відтак розмір денної процентної ставки за цим правочином не може перевищувати 1,00%.

За змістом частини 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», норми якої діяли на момент укладення Кредитного договору, денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:

ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де

ДПС - денна процентна ставка;

ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;

ЗРК - загальний розмір кредиту;

t - строк кредитування у днях.

Як встановлено судом із дослідженої паперової копії Кредитного договору, загальні витрати позичальника за кредитом (за весь строк кредитування) складають 12775,00 гривень в грошовому виразі та 8119,00 відсотків річних у процентному значенні. Орієнтовна загальна вартість кредиту за пільговий період складає 7425,00 гривень, а за весь строк кредитування - 17775,00 гривень (п.1.5. Договору).

Отже денна процентна ставка за кредитом складає (17775,00/5000,00)/105х100%= 3,3857%.

З урахуванням наведеного, суд для обрахування процентів за користування отриманими в кредит коштами застосовує ставку в 1,00% за кожен день кредитування кредитом, тобто 105 днів Х (5000,00Х1,00%) = 5250,00 гривень.

Враховуючи те, що відповідач, будучи ознайомленим з умовами кредитування, уклавши Кредитний договір, не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підлягають до часткового задоволення та стягненню з відповідача підлягає 5000,00 гривень наданих в кредит коштів, 5250,00 гривень процентів за користування ними та 850,00 гривень комісії за надання кредиту.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з положеннями ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача належить стягнути у відшкодування сплаченого судового збору 1662,67 грн. (2662,40х62,45%).

За змістом п. 3 ч. п. 1 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача надав копії таких доказів: договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, що укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» і за умовами якого правнича допомога полягає у представництві клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності; акту наданих послуг №Д/17468 від 12.02.2026, підписанням якого АО «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підтвердили надання та прийняття послуг відповідно до укладеного договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 в загальній сумі 8000,00 гривень; детального опису наданих послуг до акту №Д/17468 від 12.02.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, за змістом якого на виконання договору про надання правової допомоги АО «Апологет» у справі про стягнення заборгованості за Кредитним договором №101018495 від 27.12.2023 надав такі послуги: усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (0 год 30 хв), ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год 00 хв), погодження правової позиції Клієнта у справі (0 год 30 хв), складення позовної заяви з урахування правової позиції клієнта (3 год 30 хв), подання заяви до суду від імені клієнта (1 шт.); ордеру на надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокатом Усенко М. І.; витягу та виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АО «Апологет»; свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2093.

Відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначені критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд, з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.

Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.

У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги не подав, доводів щодо їх неспівмірності не заявляв.

Як встановлено судом, правнича допомога адвоката полягала фактично в ознайомленні з матеріалами кредитної справи, підготовці і складенні позовної заяви. Гонорар адвоката складає 8000,00 гривень.

Договір про правову допомогу умов щодо порядку обрахування гонорару адвоката не містить.

Вирішуючи питання відшкодування витрат на правничу допомогу суд враховує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, суд дійшов переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - позовної заяви, зміст якої є типовим і майже повністю дублює умови Кредитного договору, тому заявлений позивачем розмір витрат на правничу (правову) допомогу підлягає зменшенню до 3000,00 гривень.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272-273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про споживчий кредит №101018495 від 27.12.2023 в сумі 11100 (одинадцять тисяч сто десять) гривень 00 копійок, з яких борг за основним зобов`язанням 5000,00 гривень; борг за процентами 5250,00 гривень; борг за комісією 850,00 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 1662,67 гривень та 3000,00 гривень витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його складення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів, Львівської області 79018, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Рішення ухвалене і підписане 29.06.2026.

Суддя Тетяна БАРСЬКА