Постановление суда № 137782892, 23.06.2026, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

Справа № 285/3510/26

провадження № 4-с/0285/7/26

У Х В А Л А

Іменем України

23 червня 2026 року м. Звягель

Звягельський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б., за участі секретаря судового засідання Кородчук О.О., розглянувши у судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність в.о. начальника Звягельського ВДВС у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зобов`язання зняти (скасувати) арешт на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст скарги

У червні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеною скаргою, у якій просить визнати дії в.о. начальника Звягельського ВДВС неправомірними та зобов`язати зняти (скасувати) арешт на майно.

В обґрунтування скарги ОСОБА_1 зазначає, що вироком суду від 03.04.2014 № 285/1015/14-к його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна засудженого. На момент ухвалення вироку та набрання законної сили, у ОСОБА_1 було відсутнє нерухоме майно на праві власності, яке підлягає конфіскації. На виконання вироку в частині конфіскації майна засудженого, державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 43386224, яке постановою державного виконавця від 24.06.2014 завершено на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в ред. від 02.03.2014) у зв`язку із виконанням судового рішення в повному обсязі. У подальшому, 09.05.2024 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно в порядку спадкування. Однак згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявна інформація щодо обтяження майна ОСОБА_1 , а саме: постанова ВДВС від 21.05.2014 ВП № 43386224 про накладення арешту на все майно ОСОБА_1 як боржника. Адвокат в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Звягельського ВДВС із запитом, у якому на виконання вимог ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» просив зняти арешт з нерухомого майна, оскільки виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт завершено. Проте, лисом в.о. начальника Звягельського ВДВС від 01.06.2026 скаржнику відмовлено у знятті арешту з майна, оскільки останній не позбавлений можливості звернутись до суду із позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Зазначену бездіяльність скаржник вважає такою, що не відповідає вимогам закону, а тому просить скаргу задовольнити.

Доводи сторін у справі

Представник Звягельського ВДВС в судове засідання не прибула, подала відзив на скаргу, у якому просила проводити розгляд справи без її участі, у задоволенні скарги просила відмовити. У відзиві зазначила, що виконавче провадження № 43386224 щодо конфіскації майна боржника було завершено ще 24.06.2014 та в подальшому знищено у зв`язку із закінченням строку зберігання. Крім того, питання зняття арешту з майна у таких правовідносинах має вирішуватися у відповідному судовому порядку із залученням належних учасників справи, тоді як орган державної виконавчої служби не є належним відповідачем за заявленими вимогами. З огляду на викладене представник відділу ДВС просив відмовити у задоволенні скарги в повному обсязі.

Скаржник в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.

Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що вироком суду від 03.04.2014 № 285/1015/14-к його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у вигляді 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна засудженого (а.с. 14).

На виконання вироку в частині конфіскації майна засудженого, державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 43386224, яке постановою державного виконавця від 24.06.2014 завершено у зв`язку із виконанням судового рішення в повному обсязі на підставі п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (в ред. від 02.03.2014) (а.с. 5).

У скарзі ОСОБА_1 зазначає, що на момент ухвалення вироку та набрання законної сили, у нього було відсутнє нерухоме майно на праві власності, яке підлягає конфіскації.

Через 10 років після цього, а саме 09.05.2024 проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на нерухоме майно в порядку спадкування (а.с. 3).

Однак згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наявна інформація щодо обтяження майна ОСОБА_1 , а саме: постанова ВДВС від 21.05.2014 ВП № 43386224 про накладення арешту на все майно ОСОБА_1 як боржника (а.с. 3).

Адвокат в інтересах ОСОБА_1 звернувся до Звягельського ВДВС із запитом, у якому на виконання вимог ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» просив зняти арешт з нерухомого майна, оскільки виконавче провадження, в межах якого було накладено арешт завершено. Проте, лисом в.о. начальника Звягельського ВДВС від 01.06.2026 скаржнику відмовлено у знятті арешту з майна, оскільки останній не позбавлений можливості звернутись до суду із позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (а.с. 4, 5).

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується частина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

За змістом цієї норми КК України конфіскації підлягає майно засудженого, яке належить йому на праві власності на день ухвалення вироку. Майно, яке набуте засудженим після ухвалення вироку, конфіскації не підлягає.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно із ч. 1 ст. 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження арешт, накладений на майно боржника, знімається.

Отже, приймаючи постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом, державний виконавець згідно вимог ч. 1 ст. 50 Закону № 606-XIV зобов`язаний був одночасно вирішити питання про зняття арешту з майна боржника.

Однак державний виконавець вимоги зазначеної норми Закону не виконав, що обмежує скаржника у реалізації ним права володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому на праві власності майном.

Отже, суд дійшов висновку, що скарга є обґрунтованою, підтверджується належними і допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Доводи представника Звягельського ВДВС, що ОСОБА_1 обрано неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки він повинен був звертатися не зі скаргою в порядку Розділу VII ЦПК України, а із позовною заявою про визнання права власності та зняття арешту з майна, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Якщо особа - боржник, її інструментарій обмежений Розділом VII ЦПК України, тобто поданням скарги на дії чи бездіяльність виконавця у порядку судового контролю.

Виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Отже, будь-які претензії боржника щодо того, що виконавець після оплати боргу не зняв арешт, повинні розглядатися саме тим судом, який видав виконавчий документ, і саме в межах процедури оскарження дій виконавця.

Боржник обрав неналежний процесуальний спосіб захисту своїх прав. Позовне провадження застосовується у випадках наявності спору про право між рівними суб`єктами цивільних правовідносин. Натомість у спорах щодо арештів, накладених у межах виконавчого провадження, орган державної виконавчої служби реалізує публічно-владні функції з примусового виконання судових рішень.

Отже питання зняття арешту з майна боржника, яке було накладено в межах виконавчого провадження, повинно вирішуватися у спеціальному процесуальному порядку - шляхом оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця, а не через подання окремого цивільного позову.

Саме такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22.05.2026 у справі № 606/1141/25, які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягають врахуванню судом першої інстанції.

Висновки за результатами розгляду скарги

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що скарга ОСОБА_1 на дії державного виконавця є обґрунтованою, підтверджується належними доказами, а тому підлягає задоволенню.

Враховую вищевикладене, керуючись ст.ст. 258-261, 260, 261, 447-453, 448, 449 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати бездіяльність в.о. начальника Звягельського ВДВС у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кошман Лесі Анатоліївни - неправомірною.

Зобов`язати в.о. начальника Звягельського ВДВС у Звягельському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Кошман Лесю Анатоліївну зняти арешт та заборону на відчуження усього майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного у виконавчому провадженні № 43386224, згідно постанови про арешт майна від 21.05.2014 (номер запису про обтяження: 5733332; дата та час державної реєстрації: 21.05.2014 15:13:32; вид обтяження: арешт нерухомого майна та оголошення заборони на його відчуження).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст складено та підписано 29.06.2026.

Суддя Т.Б. Сташків