Решение № 137777211, 26.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2026 р. справа № 520/9859/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:

1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні;

2. зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за 184 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 29.03.2025 року по 28.09.2025 року включно, обчислений шляхом множення середньоденного грошового забезпечення на кількість днів затримки виплати розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що бездіяльність відповідача, що полягає у ненарахуванні та невиплаті йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29 березня 2025 року до 15 квітня 2026 року (час фактичного розрахунку) є протиправною, а тому вважає свої права порушеними, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в справі.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі через його необґрунтованість. Відповідач зазначив, що розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 1092,51 грн. Виходячи з принципу пропорційності, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку, що підлягає відшкодуванню, відповідачем розраховано наступним чином: розмір виплаченого у зв`язку зі звільненням грошового забезпечення позивача склав, без врахування суми недоплати відповідно до судового рішення 524 673,93 грн, а сума недоплати склала 43 367,72 грн, що складає 8,27 % від суми, отриманої при звільненні. З 19.07.2022 вказаний строк обмежується у шість місяців, тобто у 184 день, а тому приблизний розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача за вказаний період можна розраховувати наступним чином: 184 * 1092,98 грн * 8,27 %, що дорівнює 16 637,48 грн грн. З аналізу даних, розміщених на офіційному сайті Національного банку України, встановлено, що на дату розрахунку з позивачем розмір облікової ставки НБУ становив 15 % річних. Враховуючи, що розрахунок був проведений 15.04.2026 у сумі 43 367,62 грн, то розрахунок необхідно проводити наступним чином: 43 367,62 грн * 15% дорівнює 6 505,14 грн, тобто 17,82 грн за день затримки розрахунку (6 505,14 грн /365). Враховуючи, що період затримки виплати цієї суми становив 184 дня, приблизний середній заробіток за затримку виплати цієї суми при звільненні становитиме 3 278,88 грн (17,82 грн*184) з урахуванням усіх факторів триваючої з 24.02.2022 повномасштабної військової агресії Російської Федерації проти України.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст.257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

Позивач із 07.11.2015 року проходив службу у Головному управлінні Національної поліції в Харківській області.

У відповідності до наказу начальника Головного управління Національної поліції України у Харківській області від 28.03.2025 року № 143 о/с, згідно з Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VII за п.7 ч. 1 ст. 77 (за власним бажанням) майора поліції ОСОБА_1 , поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадянами відділення поліції №1 Харківського районного управління поліції №2 ГУНП в Харківській області, з 31.03.2025 звільнено зі служби та виключено зі списків особового складу.

Оскільки в день звільнення (31.03.2025) позивач не був розрахований у повному обсязі, останній звернувся за захистом порушених прав до Харківського окружного адміністративного суду з відповідним позовом (справа № 520/11989/25).

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі № 520/11989/25, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.01.2026 року, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 індексації за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період 07.11.2015 року по 31.10.2017 року, з урахуванням виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області, яка полягає у не застосуванні при нарахуванні ОСОБА_1 індексації за період з 01.01.2024 року до 31.12.2024 року коефіцієнтів індексу споживчих цін обчислених наростаючим підсумком починаючи з листопада 2015 року; зобов`язано Головне управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599) перерахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період 01.01.2024 року до 31.12.2024 року, обчисливши таку індексацію із застосуванням коефіцієнтів індексу споживчих цін обчислених наростаючим підсумком починаючи з листопада 2015 року, з урахуванням виплачених сум.

На виконання рішення суду, відповідачем нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року до 31.10.2017 року у сумі 3375,17 грн, утримано військовий збір за ставкою 5% - 168,76 грн на картку АТ КБ "Приват Банк" було зараховано 3206,41 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 554 від 19.09.2025.

Також, на виконання рішення суду, відповідачем нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року до 31.12.2024 року, обчисливши таку індексацію із застосуванням коефіцієнту індексу споживчих цін обчислених наростаючим підсумком починаючи з листопада 2015 року, у сумі 45650,13 грн, утримано військовий збір за ставкою 5% - 2282,51 грн на картку АТ КБ "Приват Банк" було зараховано 43367,72 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №392 від 10.04.2026.

15.04.2026 року з урахуванням утримання комісії за переказ у сумі 50,00 грн, на картковий рахунок позивача зараховано 43 317,62 грн, що підтверджується скриншотом з банківського застосунку.

Представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом вих. № 16-04-26-05 від 16.04.2026 року, з питання отримання інформації щодо нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, проте відповіді не отримав.

Вважаючи допущену відповідачем бездіяльність, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у межах заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право особи на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

У відповідності до присів ст.ст. 59, 60 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (зі змінами та доповненнями) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питання проходження служби в поліції.

В той же час ч. 10 ст. 62 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (зі змінами та доповненнями) передбачено, що поліцейський своєчасно і в повному обсязі отримує грошове забезпечення та інші компенсаційні виплати відповідно до закону та інших нормативно-правових актів України, а також у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченого цим законом та іншими актами законодавства.

Приписами ст. 94 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (зі змінами та доповненнями) поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України. Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.

Поряд з цим порядок, умови, складові та розмір виплати грошового забезпечення поліцейських визначається Постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» та Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 квітня 2016 року № 260, проте зазначеними нормативними актами не врегульоване порядок, умови та розмір виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільнені.

Слід зауважити, що Конституційним Судом України в рішення від 07 травня 2002 року ухваленого в справі № 8-рп/2002 за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зроблено висновок, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних зі спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми Кодексу Законів про працю України, у якому визначені основні трудові права працівників.

Таким чином, за загальним правилом норми спеціального законодавства є пріоритетними, тобто, норми Кодексу законів про працю України підлягають застосуванню у разі, коли нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини.

Приписами ч.ч. 2, 3 ст. 77 закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (зі змінами та доповненнями) визначено, що днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення, а день звільнення вважається останнім днем служби.

Згідно ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Суд зазначає, що Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин від 01.07.2022 № 2352-IX, чинний з 19.07.2022 внесені зміни, зокрема в статті 116, 117, 233 КЗпП України.

Так, положення статті 117 Кодексу законів про працю України, у попередній редакції Закону № 3248-IV, втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію статті 117 Кодексу законів про працю України.

Суд звертає увагу, що правовідносини, які регулюються статтею 117 Кодексу законів про працю України, пов`язані із недотриманням роботодавцем свого обов`язку провести повний розрахунок з працівником при звільненні. Отже, момент виникнення таких правовідносин пов`язаний із днем звільнення, у який роботодавець не провів виплати всіх належних працівникові сум при звільненні.

У постанові від 01.05.2024 у справі № 140/16184/23 Верховний Суд зазначив, що незважаючи на визначення приписами статті 117 Кодексу законів про працю України невиплачених працівнику сум як оспорюваних та неоспорюваних, ця обставина не впливає на дату виникнення спірних правовідносин, оскільки вони прямо пов`язані з обов`язком роботодавця розрахуватися з працівником у строк, встановлений приписами статті 116 Кодексу законів про працю України, яким переважно є день звільнення.

За таких обставин, спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 01.04.2025 (наступний день після звільнення позивача) до 15.04.2026 (час фактичного розрахунку), а тому регулюється статтею 117 Кодексу законів про працю України, після внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ (19.07.2022), яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.

Щодо здійснення відповідного розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку, то суд зазначає, що вирішення питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу з визначенням розміру такого заробітку здійснюється за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 за № 100 (далі - Порядок № 100), чинність якої згідно з пунктом 2 поширюється на підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, а також на фізичних осіб - підприємців та фізичних осіб, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі по тексту - Порядок №100, у відповідній редакції).

Пунктом 2 Порядку №100 встановлено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Працівникові, який пропрацював на підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця або фізичної особи, які в межах трудових відносин використовують працю найманих працівників, менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з першого числа місяця після оформлення на роботу до першого числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку, матеріальна (грошова) допомога. Якщо працівника прийнято (оформлено) на роботу не з першого числа місяця, проте дата прийняття на роботу є першим робочим днем місяця, то цей місяць враховується до розрахункового періоду як повний місяць.

У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з пунктом 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Пунктом 9 Розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.016 р. № 260 визначено, що при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.

Судовим розглядом встановлено, що днем звільнення позивача зі служби є 31.03.2025 року, а відповідно двома попередніми місяцями перед звільненням є січень-лютий 2025 року.

Згідно довідки, виданої з урахуванням Постанови КМУ від 08.02.1995 № 100, наданої з УФЗБО ГУНП в Харківській області від 24.04.2026, останнє грошове забезпечення позивача за січень-лютий 2025 року становило 64457,98 грн. за два місяці.

Так, у січні та лютому 2025 року було всього 59 днів, отже середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) позивача за два повних місяці служби склала 1092,51 грн. (32228,97 грн. + 32229,01 грн.)/59), що є вихідними даними для обрахування середнього заробітку, який підлягає виплаті позивачу в якості відшкодування.

Період затримки розрахунку при звільненні з 01.04.2025 до 01.10.2025 становить 184 дні (6 місяців, відповідно до ст. 117 КЗпП України у редакції Закону № 2352-IX від 01.07.2022).

Тобто середній заробіток у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні за період з 01.04.2025 до 01.10.2025 становить 201 021,84 грн (1092,51 грн х 184 дні).

Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі № 489/6074/23 вирішила виключну правову проблему щодо тлумачення та застосування положень статті 117 КЗпП України у редакції, яка набрала чинності 19 липня 2022 року та дійшла висновку, що виплата середнього заробітку за статтею 117 КЗпП України за своєю суттю є не штрафом чи каральною санкцією, а спеціальним видом компенсації очікуваних майнових втрат працівника. Саме така компенсаційна природа дозволяє застосувати загальні принципів права, зокрема, пропорційності, та обґрунтовує можливість судового контролю за співмірністю розміру компенсації. Оскільки мета норми права - компенсація, а не покарання, тому і принципи, як-от розумності, справедливості та пропорційності слід застосовувати до визначення розміру компенсації незмінно і послідовно. Законодавчі положення, внесені Законом № 2352-IX, не змінили правової природи цього заходу відповідальності з компенсаційного на каральний.

Обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 12.11.2025 у справі №306/2708/23.

Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.

Так, Велика Палата у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц зазначила, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні службовця незалежно від того, чи позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум підлягають задоволенню у повному обсязі чи частково.

В аспекті питання обчислення розміру належної до відшкодування суми, суд зазначає, що спираючись на критерії, наведені у постанові від 26.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.11.2020 у справі № 480/3105/19, визначив формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру.

Зокрема, у пунктах 58-60 згаданої постанови Верховний Суд зазначив, що статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тлумачення конструкції цієї норми дає підстави для суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми.

Суд зазначив, що аналіз такого правового врегулювання дає йому змогу зробити правовий висновок, який непрямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується, відповідно, розмір відповідальності. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку.

Для цілей обчислення середнього заробітку в цій справі, з урахуванням наведених позицій Верховного Суду, підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні із загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні із загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат.

Здійснюючи розрахунок середнього заробітку, що підлягає стягненню на користь позивача, суд зазначає таке.

Згідно листа УФЗБО ГУНП в Харківській області №1493682026 від 05.05.2026 встановлено, що в місяці звільнення позивачу нараховано грошове забезпечення за 31 день березня 2025 року в сумі 32228,98 грн , а саме:

- посадовий оклад 2500,00 грн;

- оклад за спеціальне звання 2000,00 грн

- надбавка за стаж служби 50% - 2250,00грн

- надбавка за специфічні умови проходження служби 3037,50 грн

- премія 22403,20 грн

- доплата за несення служби в нічний час 38,28 грн

З урахуванням утриманого військового збору за ставкою 5% та профспілкових внесків 1%, внесків до спортклубу на картковий рахунок АТ КБ "Приват Банк" було зараховано 30230,78грн.

Нараховано та виплачено компенсацію за невикористані щорічні основні та додаткові відпустки в сумі 243576,30грн: за 2015 рік 3 доби 3219,07грн; за 2018 рік 45 діб - 48286,05грн; за 2019 рік 25 діб 26825,58грн; за 2020 рік 25 діб 26825,58грн; за 2021 рік 35 діб 37555,82грн; за 2022 рік 31 доба 33263,72грн; за 2023 рік 35 діб 37555,82грн; за 2024 рік 17 діб- 18241,40грн; за 2025 рік(з 01.01.2025 до 31.03.2025) 11діб 11803,26грн.

З урахуванням утриманого військового збору за ставкою 5% на картковий рахунок АТ КБ Приват Банк було зараховано 231397,48грн.

Нарахована та виплачена матеріальна допомога для оздоровлення у сумі 32200,48 грн.

З урахуванням утриманого військового збору за ставкою 5% на картковий рахунок АТ КБ Приват Банк було зараховано 30590,46грн.

Остаточний розрахунок при звільненні було проведено в квітні 2025 року.

Нараховано та виплачено додаткову винагороду відповідно до Постанови КМУ від 28.02.2022 №168 за період з 01.03.2025 по 31.03.2025 в сумі 19354,80грн.

З урахуванням утриманого військового збору за ставкою 5% на картковий рахунок АТ КБ Приват Банк було зараховано 18387,06грн.

Нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби у сумі 225334,90 грн.

З урахуванням утриманого військового збору за ставкою 5% на картковий рахунок АТ КБ Приват Банк було зараховано 214068,15грн.

На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.08.2025 у справі № 520/11989/25 нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року до 31.10.2017 року у сумі 3375,17 грн, утримано військовий збір за ставкою 5% - 168,76 грн на картку АТ КБ Приват Банк зараховано 3206,41 грн (платіжна інструкція № 554 від 19.09.2025 ), а також перераховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 року до 31.12.2024 року, обчисливши таку індексацію із застосуванням коєфіцієнту індексу споживчих цін обчислених наростаючим підсумком починаючи з листопада 2015 року, у сумі 45650,13 грн, утримано військовий збір за ставкою 5% - 2282,51 грн на картку АТ КБ Приват Банк зараховано 43367,72 грн (платіжна інструкція №392 від 10.04.2026).

Таким чином, загальний розмір виплат при звільненні позивача склав 571 247,06 грн. (30230,78 грн+231397,48 грн+30590,46 грн+18387,06 грн+214068,15 грн+3206,41 грн+43367,72 грн) з урахуванням виплати грошового забезпечення на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 у справі № 520/11989/25.

Невиплачена на день звільнення сума у розмірі 46 574,13 грн складає 8,15% від загального розміру належних при звільненні виплат у сумі 571 247,06 грн.

Разом із цим суд зауважує, що розмір середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні не має перевищувати платіж у якості оплати індексації грошового забезпечення на виконання судового рішення у сумі 46 574,13 грн.

Суд зазначає, що з огляду на наведене розмір середнього заробітку, який підлягає стягненню на користь позивача, і забезпечить справедливий баланс інтересів сторін: захистить право позивача на повний розрахунок та належну компенсацію, водночас не допустить понесення відповідачем несправедливих та непропорційних майнових втрат, складає 46 574,13 грн.

Аналізуючи поведінку позивача у спірних правовідносинах, суд зауважує, що законодавство України не передбачає обов`язок працівника звернутись до роботодавця з вимогою про виплату йому середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас у спірних правовідносинах працівник (у широкому розумінні поняття) має діяти добросовісно, реалізуючи його права, не допускаючи дій, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

За наведених обставин, з огляду на очевидну неспівмірність сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд висновує, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, є визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивача виплат у сумі 46 574,13 грн.

Одночасно з цим, суд не вирішує питання щодо утримання з цієї суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата податків у даному випадку є обов`язком роботодавця, а не суду (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а).

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що належним способом захисту прав позивача є задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2025 року по 01.10.2025 року включно та зобов`язання Головного управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за 184 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 01.04.2025 року по 01.10.2025 року включно у сумі 46 574 (сорок шість тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн. 13 коп.

Згідно ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат слід здійснити відповідно до положень статті 139 КАС України.

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 241-247, 250, 255, 257-262, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.04.2025 року по 01.10.2025 року включно.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за 184 днів затримки повного розрахунку при звільненні за період з 01.04.2025 року до 01.10.2025 року включно у сумі 46574 (сорок шість тисяч п`ятсот сімдесят чотири) грн. 13 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Харківській області (код ЄДРПОУ 40108599) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Марина Лук`яненко