Решение № 137775321, 29.06.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2243/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ТОВ ДНІПРОРЕСУРС до Одеської митниці (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

Позивачі звернулись з позовною заявою до Одеської митниці в якій просять суд визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача про коригування митної вартості № UA500500/2026/000013/2 від 23.01.2026.

Одеською митницею заявлено клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін, яке обґрунтовано тим, що різниця в митних платежів між заявленою та скоригованою митною вартістю спірного товару 1 067 324,49 грн, а обставини по справі потребують надання усних пояснень, бажають брати участь у досліджені доказів, виступити зі вступним словом, ставити питання та надавати відповіді, міркування.

Суд відхиляє заявлене клопотання, оскільки предметом спору у цій справі є митне оформлення товару яке здійснювалось на підставі електронних митних декларацій, письмових документів наданих позивачем до митного органу. В подальшому, контактування позивача з митними органом щодо розмитнення товару, в тому числі прийняття картки відмови, корегування митної вартості відбувалось через електронний кабінет.

У цій справі, сторони у своїх заявах по суті, а саме - у позовній заяві, відзиві, відповіді на відзив, запереченнях, обґрунтовують свої правові позиції посилаючись на первинні документи які є ідентичними та наявні у обох сторін і які надані суду. Інших письмових доказів вже не може бути надано в силу їх відсутності. Таким чином, кожна зі сторін детально виклала свою правову позицію щодо суті спору, а також по кожному письмовому доказу, що виключає потребу їх дослідження безпосередньо в судовому засіданні. Викладення своєї позиції митним органом письмово у відзиві, не обмежує його можливості викласти її ґрунтовно, а тому проголошення такої ж позиції в судовому засіданні усно зі вступним словом шляхом зчитування відзиву, не є на думку суду переконливим аргументом для слухання справи в судовому засіданні.

Розгляд справи у письмовому провадженні є однією із форм здійснення судочинства і не позбавляє сторони заявляти клопотання по справі у письмовому вигляді, не зменшує обсяг дослідження доказів та не впливає на їх оцінку судом.

Жодних клопотань у цій справі окрім даного, сторонами не заявлено, справа є незначної складності, а тому її розгляд у письмовому провадженні не впливає на доступ до правосуддя та не обмежує права сторін.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначили, що з Компанією GUANGLU ELECTRICAL CO., LTD. (Китай) було укладено Контракт поставки № DNP20250212 від 19.02.2025 р. за яким декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №UA500500/2026/001994 від 22.01.2026, відповідно до якої за умовами поставки FOB Shanghai port на митну територію України надійшов товар ТОВ «ДНІПРОРЕСУРС», а саме: електродвигуни. Від відповідача надійшло повідомлення про витребування додаткових документів на підтвердження складових митної вартості. У відповідь Декларантом надіслано лист та викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи. Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови в прийнятті митної декларації, які є протиправними, оскільки надали всі необхідні документи для розмитнення товару за ціною вказаною у декларації. Просять задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем наданий відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що під час здійснення митного оформлення за митною декларацією №UA500500/2026/001994 від 22.01.2026, позивачем надані документи, зазначені в графі 44 МД. Оскільки в документах містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивачі подали відповідь на відзив в якому зазначили, що весь текст аргументів, який Відповідач навів у своєму відзиві, є цитуванням митного законодавства та дублюванням підстав, які і були зазначені ним в оскаржуваному рішенні (сторінка 7 відзиву). Жодного нового аргументу для обґрунтування законності оскаржуваного рішення Відповідач не наводить. Підтримали позицію викладену у позовній заяві.

Одеська митниця надала заперечення (на відповідь на відзив), в який навели аргументи вже викладені у відзиві на позовну заяву.

Судом встановлені такі обставини по справі.

Між Позивачами та Компанією GUANGLU ELECTRICAL CO., LTD. (Китай) було укладено Контракт поставки № DNP20250212 від 19.02.2025, відповідно до умов якого Позивач виступає Покупцем, а Компанія GUANGLU ELECTRICAL CO., LTD. Продавцем.

Декларантом позивачів для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) №UA500500/2026/001994 від 22.01.2026, відповідно до якої за умовами поставки FOB Shanghai port на митну територію України надійшов товар ТОВ «ДНІПРОРЕСУРС», а саме: Електродвигуни асинхронні, змінного струму, багатофазні різного найменування та технічними характеристиками. Загальна вартість товару становить 129 333,53 доларів США, загальна кількість одиниць товару 1583 од.

Разом з митною декларацією до митного органу подані документи (графа 44):

- митна декларація № 26UA500500001994U5 від 22.01.2026;

- проформа-інвойс № RTGL-DNP2504 від 21.07.2025;

- специфікація № 4 від 21.07.2025 + сертифікат Китайської палати міжнародної торгівлі № 253326В0/004517 від 24.11.2025;

- прайс-лист виробника від 21.07.2025 (комерційна пропозиція);

- комерційний інвойс № RTGL-DNP2504 від 30.09.2025 + сертифікат Китайської палати міжнародної торгівлі № 253326В0/004518 від 24.11.2025;

- пакувальний лист б/н від 30.09.2025;

- платіжна інструкція № 21 від 05.09.2025;

- платіжна інструкція № 23 від 28.10.2025;

- платіжна інструкція № 29 від 30.12.2025;

- сертифікат походження № 25С3326А0256/00175 від 14.11.2025;

- коносамент № BW25110231 від 13.11.2025;

- автотранспортна накладна № 377 від 21.01.2026;

- автотранспортна накладна № 783 від 21.01.2026;

- автотранспортна накладна № 8093 від 21.01.2026;

- комерційний інвойс № RTGL-DNP2504/1 від 30.09.2025;

- комерційний інвойс № RTGL-DNP2504/2 від 30.09.2025;

- комерційний інвойс № RTGL-DNP2504/3 від 30.09.2025;

- митна декларація країни відправлення № 223120250004520855 + сертифікат Китайської палати міжнародної торгівлі № 253326В0/004516 від 24.11.2025;

- договір транспортного експедирування № 12/12/2024 від 12.12.2024;

- довідка про транспортні витрати № TG023763 від 19.01.2026;

- рахунок від експедитора № СФ-47755 від 19.01.2026;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) поставки № DNP20250212 від 19.02.2025;

- договір про надання послуг митного брокера № 11/2023 від 06.12.2023;

- лист-відповідь декларанта б/н від 23.01.2026.

На вимогу Одеської митниці про надання додаткових документів, Позивачами 23.01.2026 у відповідь на повідомлення митного органу декларантом надано про відсутність інших додаткових документів.

Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) №UA500500/2026/001994 від 22.01.2026 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2026/000013/2 від 23.01.2026, а саме:

1. Прайс лист від 21.07.2025 № б/н має адресний характер та не може бути використаний необмеженим колом осіб. Прайс-лист-це документ, в міжнародній практиці, що містить перелік товарів або послуг з їхніми цінами та використовується в бізнесі для надання клієнтам інформації про вартість продуктів, які пропонуються для продажу.

2. Зазначені у митній декларації країни відправлення від 09.11.2025 № 223120250004520855 ціни товарів не відповідають цінам, зазначеним в інвойсах від 30.09.2025 № RTGL-DNP2504, RTGL-DNP2504/1, RTGLDNP2504/2, RTGL-DNP2504/3; в декларації зазначені умови поставки FOB, але не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця.

3. Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Позивач вважає прийняті рішення про коригування митної вартості та картку відмови протиправними, такими, що порушують його права і законні інтереси.

Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі їх перелік).

Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

У цій справі при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника, враховуючи витрати на перевезення, за умовами поставки CFR.

Висновки суду щодо прийнятих рішень відповідача є наступними.

Щодо Прайс листа від 21.07.2025 № б/н, який має адресний характер та на думку митного органу не може бути використаний необмеженим колом осіб, позивачі зазначили, що він взагалі не є обов`язковим документом, складається стороною договору у тому вигляді, який прийнятий на її підприємстві.

Суд зазначає, що прайс-лист жодним чином не впливає на складову та підставу визначення митної вартості товару, обов`язкове подання такого документу ч. 2 ст. 53 МК України не передбачено. Відповідачі в оскаржуваному рішенні не посилаються на жодну норму законодавства України, міжнародного законодавства, які б зобов`язували сторони договору купівлі-продажу визначати вимоги до прайс-листів, пакувальних листів, калькуляцій, комерційних пропозицій, а лише констатують, що це документ має адресний характер та не може бути використаний необмеженим колом осіб. Відповідно, позиція митного органу є такою, що не відповідає вимогам МКУ.

Щодо митної декларації країни відправлення в якій ціни товарів не відповідають цінам, зазначеним в інвойсах, не зазначено географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця, позивачі зазначили наступне.

Отримавши оскаржуване рішення про коригування митної вартості, надіслали запит своєму контрагенту щодо порядку зазначення ним цін в митній декларації країни відправлення. Відповідно до Листа компанії GUANGLU ELECTRICAL CO., LTD. № 26-1 від 26.01.2026 згідно з законодавством Китаю в експортній декларації не вимагається вказувати вартість для кожної позиції товару окремо. Усі товари, які є в інвойсі, поділяються на кілька груп на розсуд продавця і ці групи вказуються в таблиці. Позначення кожної позиції товару не є обов`язковим, тому вказується лише загальна вартість для груп товарів. Таке заповнення передбачене вимогами китайського законодавства.

Позивачі зазначають, що дані, зазначені в таблиці експортної декларації № 223120250004520855, відповідають даним, зазначеним у товаросупровідній документації: Загальна вартість товарів згідно з Проформою-інвойсом № RTGL-DNP2504 від 21.07.2025 та Комерційним інвойсом № RTGL-DNP2504 від 30.09.2025 становить 129 333,53 долари США. Загальна вартість товарів згідно з експортною декларацією також становить 129 333,53 долари США, що можна перевірити шляхом арифметичного складання сум, зазначених у колонці 5 таблиці (8 205,45 доларів США + 105 488,76 доларів США + 8 829,87 доларів США + 5 086,50 доларів США + 1 722,95 доларів США = 129 333,53 долари США). Таким чином, будь-які розбіжності щодо цін між даними митної декларації країни відправлення та товаросупровідними документами, у тому числі проформою-інвойсом та комерційним інвойсом, відсутні.

Судом перевірені зазначені обставини на підставі поданих документів і вони відповідають викладеній позиції позивачів.

Крім того, митна декларація країни відправлення є не основним, а є допоміжним документом, який подається за наявності та за бажанням імпортера, складається та заповнюється в порядку та відповідно до вимог країни відправлення які не є уніфікованими з вимогами законодавства України. В ній містяться відомості щодо відправника та отримувача товару, його кількості, умов поставки та інше. Наведені відомості повністю збігаються з відомостями наведеними у поданій ВМД, що дозволяє повністю ідентифікувати її з конкретною поставкою.

Суд зазначає, що дійсно у відповідності до вимог ч. 2 ст. 53 МКУ декларація країни відправлення не є основним документом при поданні митної декларації і може бути подана лише коли встановлені розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідач, без зазначення будь яких розбіжностей у складових митної вартості одразу визначає недоліки цієї декларації та не зазначає як це впливає на визначення митної вартості виходячи з інших наданих декларантом документів.

Щодо транспортних витрат за надання транспортно-експедиційних послуг, позивачі зазначили, що твердження Відповідача щодо ненадання під час митного оформлення рахунку експедитора суперечить дійсності, оскільки у пакеті наданих документів був наявний рахунок-фактура № СФ-47755 від 19.01.2026, виставлений Позивачеві експедитором для оплати за морське перевезення. Даний рахунок містить посилання як на договір транспортно-експедиторського обслуговування, так і на номери контейнерів і шлях прямування, що відповідають іншим товаросупровідним документам. Платіжні документи щодо оплат в момент митного оформлення надати не вбачалося можливим, оскільки відповідно до умов, погоджених між Позивачем та ТОВ "ТГЛ УКРАЇНА" (експедитором) оплата послуг здійснюється по факту їх надання, а саме - після отримання клієнтом на своєму складі вантажу у розпорядження (п. 3.1. Договору транспортного експедирування № 12/12/2024 від 12.12.2024 у редакції протоколу розбіжностей № 1 від 12.12.2024). Ті самі умови оплати погоджені сторонами у заявці на надання транспортно-експедиторських послуг № TG023763 від 16.10.2025, а саме розділ «Умови оплати»: протягом трьох банківських днів після прибуття на склад в Одесу, Україна. Вантаж було доставлено експедитором на склад Позивача 26 січня 2026 року. Таким чином, строк оплати рахунку експедитора згідно з погодженими умовами настає 29 січня 2026 року. При цьому митне оформлення здійснювалося 22-23.01.2026 тобто на момент митного оформлення обов`язок Позивача з оплати рахунку експедитора ще не настав. Відповідно до принципу свободи договору сторони можуть і в подальшому змінювати домовленості щодо строків оплати.

Суд повністю погоджується з обґрунтуваннями позивачів, які підтверджені наданими письмовими документами, є логічними та послідовними. Під час митного оформлення Позивачі надали митному органу довідку № TG023763 від 19.01.2026 із зазначенням вартості перевезення до митного кордону України, коносамент № BW25110231 від 13.11.2025, договір з експедитором № 12/12/2024 від 12.12.2024, заявку на надання транспортно-експедиторських послуг № TG023763 від 16.10.2025, рахунок експедитора № СФ-47755 від 19.01.2026. Інформація, зазначена в довідці про транспортні витрати, повністю кореспондується з даними рахунку експедитора. Ці документи містять реквізити договору транспортно-експедиторського обслуговування, номер та дату коносаменту, номери контейнерів та шлях прямування, що дозволяє чітко ідентифікувати вантаж.

Суд зазначає, що митний орган у своєму відзиві та запереченнях жодним чином не спростовує обґрунтування позивачів, не посилається на приписи законодавства які б визначали протилежну позицію ніж вказують позивачі, не надає доказів, що декларантом понесені і не враховані додаткові витрати пов`язані із навантаженням, вивантаженням та обробкою оцінюваних товарів. Висновок митного органу ґрунтується лише на їх припущеннях, оскільки вони лише констатували факт ненадання платіжних інструкцій, не аналізуючи первинні документи які виключають їх існування на момент митного оформлення товару.

Таким чином, суд приходить до висновку, що надані разом з митною декларацією документи у своїй сукупності є достатніми для перевірки митної вартості визначеної відповідно до ціни контракту.

Наведені у рішеннях митного органу застереження, не є такими, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів за основним методом, оскільки використані декларантом відомості підтверджені документально, визначені кількісно і є достовірні, тобто наявні всі складові митної вартості, які є обов`язковими при її обчисленні. А тому не можуть застосовуватись другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України.

Сама по собі наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди інші товари були розмитнені із зазначенням більшої вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення Позивачем, оскільки митна вартість залежить від характеристик товару та умов поставки і визначається у кожному конкретному випадку. Щодо цього питання Верховний Суд сформував однозначну правову позицію, зокрема у своїх постановах від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17, від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18, від 19.11.2024 у справі № 420/23588/23, від 31.07.2018 у справі № 814/1253/14, від 04.09.2018 у справі № 814/2659/16, від 04.09.2018 у справі № 818/1186/17:

Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивача.

Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ТОВ "ДНІПРОРЕСУРС" задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати Рішення Одеської митниці про коригування митної вартості № UA500500/2026/000013/2 від 23.01.2026.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (ЄДРПОУ 44005631) на користь ТОВ "ДНІПРОРЕСУРС" (65003, місто Одеса, вул. Чорноморського козацтва, будинок 103, офіс 428 ЄДРПОУ 24112229) судовий збір у сумі 12 807,90 гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Попов В.Ф.