Постановление суда № 137774503, 29.06.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

29 червня 2026 рокусправа № 380/13148/26зал судових засідань №11

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Петровської А.М.,

представника позивача Мандзиняк Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові заяву представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду у справі за позовом Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю УКР СГ Продукт, фізичної особи ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України

у с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Державної податкової служби у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, адреса: 79026, м. Львів, вул. Стрийська 35 до Товариства з обмеженою відповідальністю УКР СГ Продукт, код ЄДРПОУ 44728253, адреса: 79035, Львівська область, м. Львів, вул.Зелена, будинок 238, кв.55, фізичної особи ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , у якій просить суд:

- встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України керівнику ТОВ УКР СГ Продукт (ЄДРПОУ 44728253) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ).

Ухвалою від 29.06.2026 суд залишив позовну заяву без руху, у якій зобов`язав позивача подати заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

29.06.2026 суд отримав заяву позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

У судовому засіданні представник позивача заяву підтримав, просив суд поновити пропущений строк звернення до суду.

У судове засідання відповідачі не з`явились, повідомлені про час, дату і місце розгляд справи, заяв про розгляд справи без їх участі до суду не надходило.

Суд, вирішуючи клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Правова регламентація поновлення процесуального строку забезпечується, серед іншого, приписами частин першої, третьої та шостої статті 121 КАС України. Вказані норми визначають, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли згаданим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й на природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно-правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановленого строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Суд встановив, що позивач звернувся до суду з цим позовом саме на підставі положень пункту 87.13 статті 87 ПК України, а також статті 289-2 КАС України.

Частина перша статті 289-2 КАС України встановлює, що у разі невиконання у встановлені Податковим кодексом України строки обов`язку щодо сплати грошових зобов`язань юридичною особою або постійним представництвом нерезидента, що призвело до виникнення податкового боргу (заборгованості) у сумі, що перевищує 1 мільйон гривень, та якщо такий податковий борг не сплачено протягом 240 календарних днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, податковим органом подається до суду за основним місцем реєстрації юридичної особи або постійного представництва нерезидента позовна заява про застосування судом тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі території України.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Згаданим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Суд акцентує увагу на тому, що згадана норма чітко встановлює момент початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень саме з дня виникнення підстав, які наділяють його правом на подання визначених законом позовних вимог.

Такими підставами слід уважати об`єктивно визначені обставини, за наявності яких суб`єкт владних повноважень усвідомлює або повинен усвідомлювати факт порушення публічного інтересу, на захист якого спрямований відповідний адміністративний позов. При цьому слід виходити з того, що строк звернення до суду не може визначатися на розсуд суб`єкта владних повноважень чи пов`язуватися з будь-якими суб`єктивними чинниками, такими як момент прийняття внутрішніх рішень чи отримання додаткових роз`яснень.

Суд встановив, що за Товариством з обмеженою відповідальністю УКР СГ Продукт обліковується податковий борг у розмірі 5856154,65грн.

У зв`язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, контролюючим органом за місцем обліку відповідача сформовано податкову вимогу від 29.05.2025 №0012216-1302-1301, яку направлено засобами поштового зв`язку, однак поштове відправлення повернуто контролюючому органу без вручення адресату згідно з довідкою оператора поштового зв`язку від 02.07.2025 за закінченням терміну зберігання.

Відповідно, граничний 240-денний строк, визначений пунктом 87.13 статті 87 ПК України та частиною першою статті 289-2 КАС України, завершився 27.02.2026.

Саме ця дата є тим днем, з якого у контролюючого органу виникло право на пред`явлення відповідних позовних вимог, а відтак з цього моменту почав свій перебіг тримісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України, який відповідно сплив 27.05.2026.

Отже, позивач, звернувшись із позовом до суду 24.06.2026, пропустив визначений строк звернення до суду.

Оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, викладених у заяві позивача від 29.06.2026, суд висновує таке.

Позивач поважність причин пропуску строку звернення до суду обґрунтовує тим, що тимчасове обмеження у праві виїзду керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника за межі України встановлюється як забезпечувальний захід виконання судового рішення або рішення керівника контролюючого органу про стягнення суми податкового боргу, а тому доцільним буде застосування строків, визначених статтею 102 Податкового кодексу України, тобто 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

У світлі питання, що розглядається, суд відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин враховує висновки щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, про які суд вже зазначав в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 29.06.2026.

Суд повторно зазначає, що Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі №120/2322/24 дійшов висновку, що норми статті 289-2 КАС України не встановлюють окремих строків звернення до суду, не визначають інших вимог до позовної заяви, відмінних від тих, які передбачені загальними нормами КАС України, як і не встановлюють іншої, особливої процедури розгляду таких заяв, що свідчить про те, що звернення в порядку статті 289-2 КАС України з позовною заявою про обмеження виїзду керівника платника податків за кордон відбувається в загальному порядку, в тому числі і за загальними строками звернення до суду.

При цьому, право на звернення до суду згідно зі статтею 289-2 КАС України щодо встановлення тимчасового обмеження керівника юридичної особи або постійного представництва нерезидента-боржника у праві виїзду за межі України виникає через 240 днів з дня вручення платнику податків податкової вимоги, та повинно бути реалізовано в межах тримісячного строку, передбаченого частиною другою статті 122 КАС України.

Податковий кодекс України, зокрема пункт 87.13 статті 87, не містить спеціальної норми, яка б установлювала інший строк звернення контролюючого органу до суду з позовом про застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України або виключала застосування частини другої статті 122 КАС України. Відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме загальний процесуальний строк, визначений КАС України.

Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 12 вересня 2024 року у справі № 140/26462/23, від 01 липня 2025 року у справі № 120/2450/24, від 24 липня 2025 року у справі № 80/11507/24, від 11 вересня 2025року у справі № 460/1354/25, від 18 грудня 2025 року у справі № 280/5892/25, від 18грудня 2025 року у справі №160/20031/25 та від 13 січня 2026 року у справі № 280/6866/25, від 09 квітня 2026 року у справі № 480/8575/25 (адміністративне провадження №К/990/8037/26).

З таких підстав, суд відхиляє аргументи позивача щодо необхідності застосування для визначення строку звернення до суду з таким позовом, положень статті 102 ПК України.

Інших причин, які перешкоджали позивачу своєчасно звернутись до суду, позивач не зазначив.

У зв`язку з цим, суд висновує, що позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин.

Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ останній, оцінюючи поважність причин пропуску строку звернення до суду враховує:

1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2) поведінку заявника; 3) поведінку державних органів; 4)перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (справи Бочан проти України, Смірнова проти України, Федіна проти України, Матіка проти Румунії та інші).

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа Олександр Шевченко проти України, п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Суд зауважує, що, застосовуючи процедурні правила, варто уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом, та порушення принципу правової визначеності (справи Волчлі проти Франції, ТОВ Фріда проти України).

Отже, забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду, ЄСПЛ виходить із наступного:

1) поновлення пропущеного строку звернення до суду є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим;

2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин;

3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі;

4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку;

5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Отже, суд, враховуючи пасивний характер поведінки позивача, його юридичну обізнаність, відсутність будь-яких об`єктивних перешкод у своєчасному зверненні до суду з відповідним позовом, тривалість пропущеного строку та недоведеність добросовісності дій позивача, спрямованих на звернення до суду у встановлені законом строки, дійшов висновку, що останній не навів поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом.

З огляду на вказане, причини пропуску позивачем строку звернення до суду, вказані у заяві про поновлення строку від 29.06.2026, слід визнати неповажними.

У зв`язку з цим, у клопотанні представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду необхідно відмовити повністю

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 згаданого Кодексу.

У зв`язку з викладеним, суд висновує, що позов Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю УКР СГ Продукт, фізичної особи ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України необхідно залишити без розгляду.

Керуючись статтями 122,123, 240, 243, 248, 289-2 КАС України, суд

у х в а л и в :

у клопотанні представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду відмовити повністю.

Причини пропуску Головним управлінням Державної податкової служби у Львівській області строку звернення до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю УКР СГ Продукт, фізичної особи ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України визнати неповажними.

Позов Головного управління Державної податкової служби у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю УКР СГ Продукт, фізичної особи ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі території України залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

Повна ухвала суду складена та проголошена 29 червня 2026 року.

Суддя Гулик Андрій Григорович