№ 137773503, 26.05.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/6978/26

Провадження №3/522/2918/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Єршова Л.С., розглянувши матеріали, направлені з Головного управління ДПС в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який працює: директор ТОВ «ТЕХАВТОФАРТ ПІВДЕНЬ», мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до наданих суду адміністративних матеріалів, зокрема протоколу №107/34-00-07-02 про адміністративне правопорушення від 21.04.2026 року, директор ТОВ «ТЕХАВТОФАРТ ПІВДЕНЬ» ОСОБА_1 вчинив правопорушення ч.1 ст.1631 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 №8074-V із змінами та доповненнями в частині порушення порядку ведення податкового обліку внаслідок неправомірного декларування показників в податковій декларації з ПДВ за січень 2026 року: порушено вимоги п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201, п.200.1, п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (із змінами та доповненнями), оскільки ним завищено суму від`ємного значення, що не перевищує суму обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19-рядок 19.1), яка підлягає бюджетному відшкодуванню (рядок 20.2.1 Декларації) на рахунок платника у банку за січень 2026 року на суму 37 524,6 гривень; - п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, ст. 198, абз. б) п. 200.4 ст.200 Податкового Кодексу України, оскільки ТОВ "ТЕХАВТОФАРТ ПІВДЕНЬ» завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, заявленого на рахунок платника у банку (відображеного у рядку 20.2.1 декларації з ПДВ за січень 2026 року) на суму 3 338 887,86 гривень; п.44.1 ст.44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.п. в) п. 200.4 ст.200 Податкового кодексу України, «Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 26.01.2016р. №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 29.01.2016р. за №159/28289 (зі змінами та доповненнями), оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по рядку 21 «Сума від 'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 19.1+р. 20.3 уточнюючого розрахунку) (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду)», на суму 6 085,80 гривень.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.163-1 КУпАП.

17.05.2026 року адвокат Галайчук А.В., що діє в інтересах ОСОБА_1 , надала до суду заяву, згідно якої зазначила, що ОСОБА_1 вину в скоєнні адміністративного правопорушення за ч.1 ст.163-1 КУпАП не визнає в повному обсязі, просить суд справу у відношенні останнього провадженням закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

26.05.2026 року в судове засідання з`явилася адвокат Галайчук А.В., що діє в інтересах ОСОБА_1 , підтримала заяву від 17.05.2026 року в повному обсязі, просила суд справу у відношенні ОСОБА_1 провадженням закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Належним чином повідомлений ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Заслухавши пояснення адвоката, дослідивши матеріали справи, суддя прийшов до наступного висновку.

Згідно зі ст.251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Підставою притягнення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності є наявність в його діях складу правопорушення.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення.

Згідно з ч.1 ст.163-1 КУпАП відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

За приписами статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до статті 10 КУпАП - адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (стаття 11 КУпАП).

Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є вчинення нею протиправної, винної дії чи бездіяльності (адміністративного правопорушення), яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. При цьому, в силу приписів 251 КУпАП: обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

26 березня 2023 року ГУ ДПС в Одеській області складено Акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТЕХАВТОФАРТ ПІВДЕНЬ» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за січень 2026 року від`ємного значення з податку на додану вартість з урахуванням періодів декларування від`ємного значення, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету від 26.03.2026 року №198/34-00-07-02/44287456.

На підставі вказаного Акту було складено Протокол про адміністративне правопорушення відносно директора ТОВ «ТЕХАВТОФАРТ ПІВДЕНЬ» ОСОБА_1 .

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов' язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом вище зазначеної норми та підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, пункту 198.1 статті 198 ПК України, пункту 198.6 статті 198 ПК України, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України), витратами на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до абзацу З пункту 201.10 ПК України податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов`язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов`язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996- XIV).

У податковому обліку господарські операції мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг і є підставою для формування платником податкового обліку.

Стосовно висновків в Акті перевірки в частині відсутності у контрагента необхідних трудових ресурсів, то маємо зазначити , що факт відсутності основних засобів, сам по собі не може бути беззаперечним доказом нереальності операцій.

Відповідно до частини першої статті 627 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання мають свободу у виборі умов договору. Це означає, що господарська діяльність не обов`язково передбачає наявність у підприємства власних матеріальних ресурсів. Використання договорів відповідального зберігання, субпідряду чи аутсорсингу є загальнопоширеною практикою, що зумовлює можливість укладення договорів з третіми особами.

Докази, які б свідчили про відсутність договорів, що підтверджують факт не залучення іншого суб`єкта господарювання до виконання вказаних договорів. Тому, висновки акта перевірки у цій частині не ґрунтуються на реальних доказах порушень.

Варто зазначити, що наявність певної податкової інформації на яку посилається контролюючий орган, одержаної з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари (роботи, послуги) не отримувались платником податків від його контрагента.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді завищення суми податкового кредиту на суму 6 085,8 гривень, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо контролюючим органом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 10.09.2018 у справі № 826/8016/1 з-а, від 10.09.2018 у справі №826/25442/15, від 11.09.2018 у справі №810/2677/17.

ТОВ «ТЕХАВТОФАРТ ПІВДЕНЬ» зауважувало, що фактично, контролюючим органом, здійснено перевірку та аналіз господарської діяльності на підставі відомостей податкових баз контрагентів Товариства, в той час, як діяльність Товариства не досліджувався контролюючим органом під час перевірки, матеріали перевірки не свідчать про наявність умислу в ухиленні від оподаткування або вчиненні іншого порушення податкового законодавства, згадані доводи контролюючого органу є лише відомостями про обставини, які без причинно-наслідкового зв`язку не мають значення для виявлення будь-яких порушень.

1.1.Щодо твердження про закритого рахунку (UA213808050000000026009731475), для оплати, який був зазначений контрагентом у видатковій накладній, рахунку фактури, платіжній інструкції на дату взаємовідносин.

Вказаний рахунок був зазначений у первинних документах, зокрема у видатковій накладній, рахунку-фактурі та платіжній інструкції, та використовувався сторонами під час здійснення господарських операцій. На момент виникнення відповідних правовідносин зазначений рахунок був чинним та використовувався контрагентом у господарській діяльності.

Разом з тим, відповідно до офіційного повідомлення АТ «Райффайзен Банк», закриття рахунків клієнтів у МФО 380805 здійснювалося банком у зв`язку з реорганізацією та зміною порядку обліку рахунків. При цьому банком було встановлено перехідний період до 21.03.2025 року, протягом якого кошти, перераховані за старими реквізитами, автоматично зараховувалися на нові рахунки клієнтів (копія листа додається).

Таким чином, навіть у випадку використання контрагентом старих банківських реквізитів у перехідний період, це жодним чином не впливає на факт здійснення господарських операцій, їх реальність та правомірність, а також не свідчить про порушення з боку платника податків.

Отже, доводи контролюючого органу щодо використання «закритого» рахунку є безпідставними та не можуть бути підставою для висновків про нереальність господарських операцій.

А тому, твердження про порушення ТОВ «ТЕХАВТОФАРТ ПІВДЕНЬ» п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абзаців першого - третього п. 198.2, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та «нібито» завищення суми податкового кредиту на суму 6 085,8 гривень є безпідставним.

Частиною першою статті 163-1 КУпАП передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Всупереч цим вимогам Закону, у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, у чому конкретно полягають порушення, які йому інкримінуються, а посилання на норми Податкового кодексу України не розкриває суті конкретного порушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 , чим порушується право останнього на захист.

Окрім того, а ні з протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , а ні з наявних матеріалів справи не вбачається, які ж саме дії /бездіяльність вчинені останнім, у чому полягає його вина у вчиненні правопорушення, за яке передбачена відповідальність за ч.1 ст.163-1 КУпАП.

З огляду на встановлені вище обставини протокол про адміністративне правопорушення не містить викладення об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст.163-1 КУпАП із викладом фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку суд може встановити наявність чи відсутність у діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, його винуватість у вчиненні інкримінованого останньому правопорушення та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, суддя звертає увагу на те, що дані про подію є істотними складовими формулювання обставин правопорушення, що ставляться у вину особі, та є частинами складу адміністративного правопорушення, що, відповідно, підлягає обов`язковому доказуванню.

Обставини, які мали місце і стали підставою для складення протоколу про адміністративне правопорушення, повинні бути достатніми для повного розуміння суті правопорушення.

Конкретність пред`явленого особі обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення забезпечує можливість організувати ефективний захист своїх інтересів.

Неконкретність обвинувачення не тільки не дозволяє особі, яка притягується до адміністративної відповідальності, належним чином організувати ефективний захист своїх інтересів, а й позбавляє суд належним чином перевірити твердження органу, який склав протокол, про вчинення особою адміністративного правопорушення.

В своїх судових рішеннях Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував на те, що формулювання обвинувачення є важливою умовою справедливого та об`єктивного судового розгляду.

Зокрема, в рішенні у справі «Ващенко проти України» Європейський суд вказав, що «обвинувачення» для цілей п.1 ст.6 може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру».

Разом з тим, як видно з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення містить лише посилання на акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки від 26.03.2026 № 198/34-00-07-02/44287456.

Будь-які інші докази, окрім акта перевірки та протоколу про адміністративне правопорушення, складених інспектором управління податкового аудиту Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до правової позиції, зазначеної в постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 08 вересня 2020 року по справі №П/811/2893/14, висновки, викладені в акті перевірки, є відображенням дій працівників податкових органів і самі собою не породжують правових наслідків для платника податків. Так ж позиція викладена і у справі 686/17325/25.

У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб`єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов`язань, що приймаються на підставі такого акта, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акта перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Одеський апеляційний суд по справі №522/15910/24 звертав увагу, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Матеріали справи про адміністративне правопорушення сформовані уповноваженим органом без дотримання принципу збирання достатніх та належних доказів на підтвердження події правопорушення. Вказував, що державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому в ст.62 Конституції України.

Не є доказом і протокол про адміністративне правопорушення, який за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, за відсутності будь-яких інших доказів, не є беззаперечним доказом вини особи, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Тобто акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення (постанова Житомирського апеляційного суду від 25.10.2023 у справі №8285/4242/23).

Об`єктивною стороною ч.1 ст.163-1 КУпАП є порушення правил ведення податкового обліку. Воно не тотожне заниженню податків чи доходів від діяльності підприємства. Значення має порушення самого порядку або процедури ведення податкового обліку: неподання, несвоєчасне подання певних документів, звітів тощо (постанова Оболонського районного суду міста Києва від 22.10.2024 у справі №8756/11639/24).

Крім того, ТОВ «ТЕХАВТОФАРТ ПІВДЕНЬ» було реалізовано своє право на оскарження до адміністративного суду податкового повідомлення-рішення від 24.04.2026 року за №38834000702, яке було винесене Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків на підставі акту перевірки від 26.03.2026 №198/34-00-07- 02/44287456.

Згідно відомостей офіційного веб-сайту Єдиного державного реєстру судових рішень Одеського окружного адміністративного суду автоматизованим розподілом визначено суддю Кузьменко Н.А, а ухвалою від 12 травня 2026 за справою №420/13410/26 відкрито провадження.

Отже, зважаючи на те, що процедура судового оскарження вказаного податкового-повідомлення рішення триває, тобто акт перевірки від 26.03.2026 №198/34-00-07-02/44287456 в частині висновків, які стали підставою для збільшення суми податкового кредиту, в розумінні положень ст.56 ПК України є неузгодженими, тому такий документ також не може вважатися доказом вини ОСОБА_1 в частині порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку.

Таким чином, за відсутності у протоколі відомостей щодо конкретних дій чи бездіяльності ОСОБА_1 у відповідності їх з діяннями, які викладені у диспозиції ч.1 ст.163-1 КУПАП, враховуючи, що під здійснення перевірки та аналізу господарської діяльності контролюючий орган здійснював на підставі відомостей податкових баз контрагентів Товариства, в той час, як діяльність Товариства не досліджувався контролюючим органом під час перевірки, матеріали перевірки не свідчать про наявність умислу в ухиленні від оподаткування або вчиненні іншого порушення податкового законодавства, згадані доводи контролюючого органу є лише відомостями про обставини, які без причинно-наслідкового зв`язку не мають значення для виявлення будь-яких порушень, з огляду на долучений до протоколу акт перевірки як доказ, неможливо встановити фактичні обставини вчиненого адміністративного правопорушення та наявність у діях останнього складу, а саме об`єктивної сторони інкримінованого йому правопорушення.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суддя зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Стаття 280 КУпАП вказує, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясовується, зокрема, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

Більш того, згідно ч.1 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно з п.39 Постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначено, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Керуючись ст.62 Конституції України, ст.ст. 1, 7, 9, 10, 11, 163-1, 245, 247, 251, 252, 27, 280, 283-285 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження по адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який працює: директор ТОВ «ТЕХАВТОФАРТ ПІВДЕНЬ», мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Суддя Л.С. Єршова