Решение № 137767883, 29.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2026 рокуСправа №160/37023/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛЛКОМП" до Чернівецької митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОЛЛКОМП» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Чернівецької митниці Державної митної служби України, в якій позивач просить суд:

Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці (код ЄДРПОУ: 43971359) про коригування митної вартості товарів № UA408000/2025/000386/2 від 18.11.2025 року;

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Чернівецької митниці (код ЄДРПОУ: 43971359) № UA408020/2025/001283 від 18.11.2025 року в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з метою митного оформлення товару ним було подано до Чернівецької митниці митну декларацію разом з усіма необхідними документами, передбаченими статтею 53 Митного кодексу України, які повністю підтверджують заявлену за основним методом (за ціною договору) митну вартість товару та її складові частини, не містять розбіжностей, а відомості про визначення митної вартості є достовірними та піддаються обчисленню. Позивач вказав, що відповідач безпідставно витребував додаткові документи, не навів обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості, не довів неможливості застосування основного методу та неправомірно застосував резервний метод визначення митної вартості з посиланням на сторонню митну декларацію, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому Чернівецька митниця Державної митної служби України просила відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що оскаржувані рішення є правомірними та прийнятими відповідно до вимог законодавства України, оскільки під час аналізу поданих до митного оформлення документів виявлено розбіжності та невідповідності, які не дали можливості перевірити правильність визначення декларантом числових значень складових митної вартості товару, у зв`язку з чим заявлений рівень митної вартості товару не підтверджено у встановленому Митним кодексом України порядку.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом з матеріалів справи встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОЛЛКОМП» (Покупець) та компанією Jushi Egypt for Fiberglass Industry S.A.E. (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № J-08082025 від 08.08.2025 року, за умовами якого Продавець постачає Покупцеві скловолокно та іншу композитну продукцію. Доставка товару здійснюється окремими партіями, кількість та номенклатура яких визначаються сторонами у додатках до контракту.

Згідно з пунктом 4.2 Контракту загальна вартість Контракту розраховується як сума всіх додатків до цього Контракту. Відповідно до пункту 5.1 Контракту умови оплати, терміни, графік платежів та форма для кожної партії товару визначаються у додатку до окремої партії товару.

У Додатку № 2 до Контракту № J-08082025 від 08.08.2025 року та проформі-інвойсі № JSAC202502 від 13.10.2025 року визначено вартість партії товару в розмірі 14 245,00 євро. Оплату за товар здійснено платіжною інструкцією № 865 від 14.10.2025 року на суму 14 245,00 євро (100% попередня оплата). Банківською випискою від 22.10.2025 року уточнено призначення платежу із зазначенням проформи-інвойсу № JSAC202502 від 13.10.2025 року до Контракту № J-08082025 від 08.08.2025 року.

17.11.2025 року декларантом - ТОВ «ОЛЛКОМП» в особі представника (брокера) ТОВ «ПРОВАНІК ЛОДЖИСТІКС» з метою митного оформлення товару подано до Чернівецької митниці Державної митної служби України електронну митну декларацію №25UA408020041776U0.

За вказаною митною декларацією задекларовано вироби зі скловолокна - нарізані пасма завдовжки 4,5 мм, а саме: GLASS FIBER CHOPPED STRAND E6CR13-4.5-508A у кількості 16 500 кг та GLASS FIBER CHOPPED STRAND E6CR11-4.5-560A у кількості 5500 кг, загальною вагою 22 000 кг (нетто) та 22 620 кг (брутто), які використовуються у виробництві склонаповнених компаундів та не є продукцією військового призначення.

Доставка товару здійснювалася на умовах CIF (порт Констанца, Румунія), що передбачає включення вартості фрахту до митної вартості товару. Вартість морського фрахту підтверджена ціновою пропозицією перевізника Hapag-Lloyd № W251000178414, факт транспортування товару - коносаментом № COEU9020220200 від 24.10.2025 року та комерційним інвойсом № JSEG255601 від 19.10.2025 року.

На підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано висновок ДП «Держзовнішінформ» № 5 від 03.11.2025 року, яким підтверджено, що узгоджена контрактна ціна у розмірі 14 245,00 євро за поставку 22000 кг нарізаного скловолокна не суперечить ринковим цінам експорту з Єгипту та відповідає рівню цін виробника (0,64 та 0,67 євро за кілограм).

Для здійснення митного оформлення товару позивачем подано документи, зокрема: контракт № J-08082025 від 08.08.2025 року, Додаток № 2 до контракту, проформу-інвойс №JSAC202502 від 13.10.2025 року, комерційний інвойс № JSEG255601 від 19.10.2025 року, платіжну інструкцію № 865 від 14.10.2025 року, банківську виписку від 22.10.2025 року, коносамент № COEU9020220200 від 24.10.2025 року, цінову пропозицію Hapag-Lloyd №W251000178414, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг № UA10012945 від 14.11.2025 року, договір транспортно-експедиторського обслуговування № GC02-8237 від 01.08.2025 року, CMR № 222683 від 19.10.2025 року, висновок ДП «Держзовнішінформ» № 5 від 03.11.2025 року та інші документи.

Під час декларування товару позивачем обрано основний метод визначення митної вартості товарів за ціною договору та подано документи, що підтверджують заявлену митну вартість, відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України.

18.11.2025 року Чернівецькою митницею прийнято рішення №UA408000/2025/000386/2 про коригування митної вартості товарів, яким до товару застосовано резервний метод визначення митної вартості, скориговано його вартість (оформлено скориговану митну декларацію № 25UA408020041933U9) та надано картку відмови № UA408020/2025/001283 від 18.11.2025 року в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Внаслідок коригування митної вартості різниця між сумою митних платежів, визначених декларантом, та сумою, визначеною митним органом, склала 240888,79 грн, з яких 165611,05 грн - податок на додану вартість та 75277,74 грн - мито.

У спірному рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом, з посиланням на частину 3 статті 53 Митного кодексу України, зазначено, що подані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, а саме:

у графі 70 «призначення платежу» платіжної інструкції від 14.10.2025 № 865 зазначено лише реквізити контракту від 08.08.2025 № J-08082025, водночас згідно з пунктом 4.2 контракту загальна вартість контракту розраховується як сума всіх інвойсів; проформа-інвойс № JSAC202502 від 13.10.2025 до митного оформлення не подавалася, у зв`язку з чим неможливо встановити, що оплата здійснена саме за партію товару, яка оформлюється;

у рахунку на оплату від 14.11.2025 № UA10012945 заявлено про наявність транспортно-експедиторських послуг на території України в розмірі 9 042,17 грн, які не додані до митної вартості, при цьому вартість експедиторських послуг окремо не виділена, а відомості щодо вартості таких послуг за межами України відсутні;

у CMR від 19.10.2025 № 222683 перевізником зазначено ФОП ОСОБА_1 , тоді як рахунок на оплату від 14.11.2025 № UA10012945 виставлений ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА», що свідчить про залучення до перевезення більше ніж одного суб`єкта господарювання, а документального підтвердження умов надання і вартості експедиторських послуг та розрахунків між експедитором і перевізником не надано;

за договором транспортно-експедиторського обслуговування від 01.08.2025 № GC02-8237 не надано заявки замовника та відомостей щодо здійснення оплати;

за наявною у митного органу інформацією вартість морського фрахту з порту Damietta (Єгипет) до порту Constanta (Румунія) складає 1433 дол. США (джерело - сайт searates.com), тоді як згідно з поданим інвойсом від 19.10.2025 № JSEG255601 вартість фрахту складає 682,24 євро; крім того, коносамент № COEU9020220200 виставлено 24.10.2025, а інвойс із зазначенням вартості фрахту датовано 19.10.2025, що, на думку митного органу, викликає сумніви у достовірності заявлених відомостей;

згідно з поданим коносаментом умовами поставки визначено FI-CY TERM, що, на думку митного органу, означає виключення витрат на завантаження у місці відправлення зі ставки фрахту, у зв`язку з чим такі витрати не включені до вартості товару; прайс-лист від 09.10.2025 містить відомості лише щодо одного товару, а не щодо асортименту продукції виробника.

За результатами проведеної консультації та з огляду на ненадання декларантом документів, що спростовують виявлені розбіжності, митний орган дійшов висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості (частина 6 статті 54 Митного кодексу України) та, з огляду на відсутність інформації щодо вартості операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами, обчисленої вартості і ціни одиниці товару, застосував резервний метод визначення митної вартості (стаття 64 Митного кодексу України).

За основу для визначення митної вартості взято раніше визнану митними органами митну вартість товару за митною декларацією № UA209170/2025/081402 від 22.09.2025 року на рівні 1,6462 USD/кг (1,4194 EUR/кг).

Позивач не погоджується із вказаним рішенням про коригування митної вартості товарів та карткою відмови, вважає їх такими, що не відповідають вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МК України (стаття 337 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 320 МК України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (стаття 51 МК України).

Відповідно до статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою статті 52 МК України, декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є (частина друга статті 53 МК України):

- декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; -рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено,

- банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

- ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; -якщо здійснювалося страхування,

- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: -договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; -рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); -рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); -виписку з бухгалтерської документації; -ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; -каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; -копію митної декларації країни відправлення; -висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч. 4 статті 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Згідно з ч.4 статті 54 МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: -здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; -надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; -надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; -випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право (частина п`ята статті 54 МК України): - упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; - у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; - проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; - звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; -застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; - надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: - обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; - наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; - вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; -обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; - інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами (стаття 57 МК України): - основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); -другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 МК України.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.

Відповідно до статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: - немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; - щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; - жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; - покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів.

Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із статтею 58 МК України, робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з частиною десятою статті 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Згідно з статтею 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Так, оскаржуване рішення про коригування митної вартості прийнято у зв`язку із неможливістю застосування Митницею митної вартості, заявленої декларантом.

Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

При цьому, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між Митницею та Декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 МК України, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Митниця має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Надаючи оцінку доводам відповідача, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

Надаючи оцінку доводам відповідача про неможливість встановити, що оплата здійснена саме за партію товару, яка оформлюється, суд зазначає таке. З матеріалів справи вбачається, що оплата за товар здійснена платіжною інструкцією № 865 від 14.10.2025 року на суму 14 245,00 євро, яка відповідає вартості партії товару, визначеній у проформі-інвойсі № JSAC202502 від 13.10.2025 року та Додатку № 2 до контракту. Зазначення у графі 70 «призначення платежу» лише реквізитів контракту № J-08082025 від 08.08.2025 року є допустимим, оскільки проформа-інвойс є невід`ємною частиною контракту, а вимога щодо зазначення реквізитів саме контракту зумовлена правилами банку, через який здійснювалася оплата.

При цьому банківською випискою від 22.10.2025 року уточнено призначення платежу за платіжною інструкцією із зазначенням проформи-інвойсу № JSAC202502 від 13.10.2025 року до контракту № J-08082025 від 08.08.2025 року, а сама проформа-інвойс, на відсутність якої посилається відповідач, надавалася декларантом додатково та містить посилання на контракт. Зміст проформи-інвойсу, Додатку № 2 до контракту та платіжної інструкції є узгодженим за номером, сумою та умовами оплати, що підтверджує здійснення оплати саме за оцінювану партію товару. Суд враховує, що пунктом 4.2 контракту загальна вартість контракту визначається як сума всіх додатків до нього, а умови оплати кожної партії визначаються у відповідному додатку.

Щодо доводів відповідача про непідтвердження вартості транспортно-експедиторських послуг та критерію їх розподілу суд зазначає, що позивачем до митного оформлення подано рахунок на оплату № UA10012945 від 14.11.2025 року, договір транспортно-експедиторського обслуговування № GC02-8237 від 01.08.2025 року, заявку на перевезення та договори перевезення між експедитором ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА», ТОВ «АВТОСТАР ЛОДЖИСТІК» та ФОП ОСОБА_1 . У рахунку на оплату вартість транспортно-експедиторських послуг на території України виділена окремо, а доставка товару здійснювалася на умовах CIF (порт Констанца, Румунія), за яких вартість морського фрахту включена до ціни товару.

Залучення до організації перевезення кількох суб`єктів господарювання (експедитора та перевізників) саме по собі не свідчить про недостовірність заявленої митної вартості, оскільки організація доставки вантажу через експедитора є звичайною господарською практикою. Відповідачем під час розгляду справи не спростовано достовірність даних, зазначених у поданих транспортних та експедиторських документах, та не обґрунтовано, яким чином зазначені обставини впливають на числове значення митної вартості товару.

Стосовно посилання відповідача на вартість морського фрахту за даними сайту searates.com (1433 дол. США) суд зазначає, що зазначений інтернет-ресурс не є офіційним джерелом інформації щодо ставок морського фрахту, дані якого мають довідковий характер та формуються автоматично, а отже не можуть бути належним підтвердженням реальної вартості перевезення. Натомість заявлена позивачем вартість фрахту підтверджена офіційною ціновою пропозицією перевізника Hapag-Lloyd № W251000178414, тобто судноплавної компанії, яка безпосередньо здійснює перевезення. За таких обставин порівняння заявленої вартості фрахту з довідковими даними стороннього ресурсу не може бути підставою для коригування митної вартості.

Доводи відповідача щодо невідповідності дат коносамента № COEU9020220200 (24.10.2025) та інвойсу № JSEG255601 (19.10.2025), в якому зазначено вартість фрахту, суд відхиляє, оскільки вартість морського фрахту визначається судноплавною лінією заздалегідь, до фактичного завантаження контейнера та видачі коносамента, а тому зазначення вартості перевезення в інвойсі, складеному раніше за коносамент, не свідчить про недостовірність заявлених відомостей.

Посилання відповідача на умову поставки FI-CY TERM як на підставу для висновку про невключення витрат на завантаження до вартості товару суд вважає необґрунтованим, оскільки товар поставлявся на умовах CIF (порт Констанца, Румунія), за якими обов`язок понести витрати та оплатити фрахт до названого порту призначення покладається на продавця, а вартість фрахту включається до митної вартості. Відповідачем не доведено, що будь-які складові вартості перевезення не були враховані позивачем при визначенні митної вартості товару.

Щодо прайс-листа від 09.10.2025 року суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 53 Митного кодексу України цей документ подається декларантом за власним бажанням, а його зміст (відомості щодо одного найменування товару) сам по собі не спростовує заявленої митної вартості та не може бути самостійною підставою для її коригування.

Крім того, суд враховує, що на підтвердження заявленої митної вартості позивачем надано висновок ДП «Держзовнішінформ» № 5 від 03.11.2025 року, яким підтверджено відповідність контрактної ціни товару (0,64 та 0,67 євро за кілограм) ринковим цінам експорту з Єгипту та рівню цін виробника. Зазначений висновок є належним доказом у розумінні статті 53 Митного кодексу України, проте був безпідставно залишений відповідачем поза увагою.

Стосовно застосування відповідачем резервного методу визначення митної вартості суд зазначає, що за основу взято митну вартість товару за іншою митною декларацією № UA209170/2025/081402 від 22.09.2025 року, яка стосується іншої зовнішньоекономічної операції, іншого імпортера та контракту. Водночас митна вартість товару має визначатися індивідуально на підставі умов конкретної зовнішньоекономічної операції, а використання відомостей про митне оформлення товарів за іншими деклараціями без доведення неможливості застосування основного методу не відповідає вимогам статей 57-64 Митного кодексу України.

Суд зазначає, що під час судового розгляду відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. У відповідача були в наявності достатні документи, які підтверджували митну вартість товару за ціною договору.

Суд зауважує, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Так, у Верховним Судом у постанові 28.02.2024р. у справі 815/6793/17 зауважено, що оскільки декларант надав всі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей, касаційна скарга митниці не підлягає задоволенню, а рішення судів першої та апеляційної інстанції є правомірними.

У постановах від 03.04.2024р. у справі 600/4278/22-а, від 15.02.2024р. у справі № 640/29559/20, від 13.03.2019р. у справі №820/8016/15, від 26.11.2019р. у справі №821/107/16 та від 23.10.2021р. у справі №815/4821/16, Верховний Суд виснує, що повноваження митного органу на витребування документів Верховний Суд від декларанта для підтвердження заявленої митної вартості є правомірними виключно у тому випадку, якщо запит стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Послідовною є судова практика Верховного суду і щодо вимог до оформлення рішень митниці. У постановах від 21.02.2024р. у справі 815/5772/17, від 28.02.2024р. у справі 815/5827/17 Верховний Суд, з посиланням на пункти 2, 5 частини 2 статті 55 МК України, зауважив, що письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, інформацію яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом, а також містити обґрунтування скоригованого числового значення митної вартості товарів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Крім того, у рішенні про коригування митної вартості митниця має зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтовувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити, які саме документи можуть усунути сумніви.

Отже, у ході судового розгляду справи суд доходить висновку, що відповідач не спростував контрактну ціну товару, а також не підтвердив об`єктивну неможливість на підставі наданих позивачем документів визначити ціну та рівень митної вартості товару за ціною договору. Додаткових переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не надано, a інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що позивачем доведено факт подання достатніх відомостей для застосування основного методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, а відповідачем безпідставно обрано другорядний (резервний) метод.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав.

З урахуванням наведених вище норм законодавства та встановлених обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Чернівецької митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA408000/2025/000386/2 від 18.11.2025 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Чернівецької митниці Державної митної служби України в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA408020/2025/001283 від 18.11.2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернівецької митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971359) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОЛЛКОМП» (ЄДРПОУ 41304190) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6641,33 грн .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Єфанова