Решение № 137767332, 29.06.2026, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 червня 2026 р. Справа № 120/963/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАФОРА ТРАНС" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАФОРА ТРАНС" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю податкового повідомлення-рішення від 17.12.2025 року №0402770703 щодо відмови в бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за вересень 2025 року в сумі 246943,00 гривень.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки підприємством не надано до перевірки документи, що підтверджують факт використання мотоцикла Honda в господарській діяльності підприємства за перевіряємий період.

При цьому, надані подорожні листи не спростовують встановлених перевіркою порушень, не підтверджують господарського використання мотоцикла та не можуть бути підставою для формування податкового кредиту і, відповідно, для отримання бюджетного відшкодування.

В свою чергу, представником позивача подано заперечення в яких зазначено, що позивач надає транспортні послуги і займається транспортними перевезеннями власним автотранспортом, тому у нього систематично виникає потреба мобільної доставки невеликих вантажів, документів, автозапчастин, що в умовах утрудненого трафіка м. Києва і Київської області за допомогою мотоцикла є цілком виправданим і доцільним.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

На підставі наказу Головного управління ДПС у Вінницькій області №5135к від 06.11.2025 року посадовими особами Головного управління ДПС у Вінницькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАФОРА ТРАНС".

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у Вінницькій області складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАФОРА ТРАНС" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за вересень 2025 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, яке визначено з урахуванням від`ємного значення, задекларованого у попередніх звітних періодах та поданих уточнюючих розрахунків №35193/02-32-07-03/37618281 від 27.11.2025 року.

Перевіркою встановлено, зокрема, порушення пункту 198.5 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р. 21 Декларації) за вересень 2025 року на суму 246943 грн.

В акті документальної позапланової виїзної перевірки №35193/02-32-07-03/37618281 від 27.11.2025 року вказано, що ТОВ "МЕТАФОРА ТРАНС" придбало у ТОВ "УЛФ-ФІНАНС" у жовтні 2024 року мотоцикл Honda, GL 1800 Gold Wing, 1833, В на загальну суму 1481660 грн., ПДВ 246943,33 грн.

Підприємством не надано до перевірки документи, що підтверджують факт використання Мотоцикла Honda в господарській діяльності підприємства за перевіряємий період, а саме: шляхові листи, акти на списання ПММ, використаних для Мотоцикла Honda, накази на відрядження та інші необхідні документи, що підтверджують використання мотоцикла в господарській діяльності підприємства.

17.12.2025 року Головним управлінням ДПС у Вінницькій області прийнято податкове повідомлення-рішення №0402770703.

Вважаючи таке податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Так, відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні засоби почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як визначено пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Стаття 200 ПК України визначає порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.

Відповідно до пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Як передбачає пункт 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій. Сума податку для включення до податкового кредиту повинна бути підтверджена, крім того, податковою накладною, виписаною постачальником на операцію з постачання товару (послуг) і зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Встановлюючи правило щодо обов`язкового підтвердження сум податкового кредиту, врахованих платником під час визначення податкових зобов`язань з податку на прибуток та з ПДВ відповідно, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає й вимозі статті 75 КАС України щодо достовірності доказів.

Ці вимоги однаковою мірою стосуються формування й інших показників податкового обліку, в тому числі, доходу і податкових зобов`язань з ПДВ за господарськими операціями, оскільки податковий облік, як і будь-який облік, обов`язковість якого встановлена законом, не може ґрунтуватися на недостовірних даних.

У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податків господарських договорах, що має підтверджуватись первинними документами відповідно до вимог, встановлених правовими нормами, зокрема й щодо змісту (обов`язкових реквізитів).

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Такі висновки зроблені Верховним Судом у низці постанов, до прикладу (але не виключно) у постановах від 24 січня 2018 року у справі № 2а-19379/11/2670, від 28 жовтня 2019 року у справі № 280/5058/18, від 26 лютого 2020 року у справі № 826/1308/18, від 06 травня 2020 року у справі № 640/4687/19, від 13 червня 2024 року у справі №400/4833/23.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 зроблено висновки, що під час вирішення спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (пункт 66 постанови).

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (пункт 67 постанови).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Наявність належно оформлених первинних документів є обов`язковою ознакою господарської операції, однак не єдиною. За своєю правовою суттю господарською операцією є операція, яка змінює зміст активів платника податку, а первинні документи лише підтверджують факт її проведення.

Отже, оцінюючи обґрунтованість заявленої податкової вигоди адміністративний суд має оцінити обставини вчинення відповідних господарських операцій в їх сукупності та дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові №814/2448/14 від 15 січня 2026 року.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що ключовим питанням, яке підлягає з`ясуванню під час вирішення цього спору, є встановлення факту використання позивачем придбаного мотоцикла Honda GL 1800 Gold Wing у господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що основним видом діяльності ТОВ "МЕТАФОРА ТРАНС" є вантажний автомобільний транспорт, а також інша допоміжна діяльність у сфері транспорту, технічне обслуговування і ремонт автотранспортних засобів, транспортне оброблення вантажів та інший пасажирський наземний транспорт.

Отже, використання транспортного засобу для оперативного пересування, доставки службової кореспонденції, документів, невеликих вантажів, запасних частин та забезпечення адміністративно-господарських потреб підприємства об`єктивно узгоджується з характером діяльності позивача.

Суд враховує, що позивачем на підтвердження придбання та використання мотоцикла у господарській діяльності надано рішення учасника товариства про придбання мотоцикла, наказ про введення та використання транспортного засобу як службового, договір фінансового лізингу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія директора з відповідною категорією, а також подорожні листи службового автотранспорту.

Наведені документи в сукупності підтверджують як правову підставу набуття мотоцикла, так і визначення підприємством його службового призначення.

Доводи відповідача, що подорожні листи не містять детальної інформації про контрагентів, номери договорів, акти виконаних робіт, вагу чи вартість вантажу, суд оцінює критично, оскільки податкове законодавство не встановлює обов`язку зазначати у подорожніх листах саме такі відомості як необхідну умову підтвердження господарського використання транспортного засобу.

Суд зазначає, що недоліки або недостатня деталізація окремого внутрішнього документа не можуть автоматично свідчити про використання активу поза межами господарської діяльності, якщо інші обставини справи підтверджують його службове призначення.

Крім того, контролюючим органом не доведено факту використання мотоцикла директором чи іншими особами у власних, особистих або інших цілях, не пов`язаних із діяльністю товариства.

Акт перевірки не містить посилань на конкретні факти такого використання, не встановлює обставин передачі транспортного засобу для приватного користування, отримання будь-яких особистих вигод чи здійснення поїздок, які не пов`язані з діяльністю підприємства.

Посилання відповідача на відсутність актів списання пального та первинних документів щодо придбання пального також не є достатньою підставою для висновку про негосподарське використання мотоцикла, оскільки предметом спору є правомірність формування податкового кредиту за операцією придбання основного засобу та відмова у бюджетному відшкодуванні ПДВ, а не правильність відображення витрат на паливно-мастильні матеріали.

Водночас, відповідачем не доведено, що відсутність саме таких документів спростовує факт придбання мотоцикла для потреб господарської діяльності або свідчить про його використання в негосподарських операціях.

Суд також зазначає, що оцінка економічної доцільності придбання конкретного транспортного засобу не належить до повноважень контролюючого органу, якщо відповідна господарська операція є реальною, належним чином документально підтвердженою та пов`язана із здійсненням господарської діяльності платника податку.

Податковий орган вправі перевіряти реальність господарської операції та її зв`язок із господарською діяльністю, однак не може підміняти собою суб`єкта господарювання у питаннях вибору засобів ведення підприємницької діяльності.

За змістом підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

Отже, для застосування цієї норми контролюючий орган повинен встановити та довести саме обставини такого призначення або фактичного негосподарського використання активу.

Натомість у цій справі висновки відповідача фактично зводяться до твердження про недостатність документів, наданих позивачем, та сумнівів щодо доцільності використання мотоцикла в діяльності перевізника.

Однак такі міркування не є належним доказом використання мотоцикла в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, та не спростовують наданих позивачем документів щодо службового призначення транспортного засобу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, відповідач не надав суду належних та достатніх доказів, які б підтверджували, що мотоцикл Honda GL 1800 Gold Wing був призначений або фактично використовувався позивачем поза межами господарської діяльності.

За таких обставин суд дійшов висновку, що контролюючий орган безпідставно застосував до спірних правовідносин положення пункту 198.5 статті 198 ПК України, дійшов помилкового висновку про необхідність нарахування позивачем податкових зобов`язань з ПДВ на вартість придбаного мотоцикла та, як наслідок, безпідставно зменшив суму від`ємного значення податку на додану вартість за вересень 2025 року на 246943,00 грн.

З урахуванням наведеного суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0402770703 від 17.12.2025 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з огляду на результат розгляду справи та з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 2662,40 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Вінницькій області №0402770703 від 17.12.2025 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕТАФОРА ТРАНС" судовий збір в розмірі 2662,40 (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕТАФОРА ТРАНС" (вул. Лебединського, 19, м. Вінниця, 21034, ЄДРПОУ 37618281);

Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21028, ЄДРПОУ ВП 44069150).

Суддя Свентух Віталій Михайлович