Решение № 137751806, 23.06.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/12685/25

№ 2/183/4180/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участю секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду, у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про:

- стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором № 104193533 від 30 грудня 2022 року, в сумі 60 375,00 грн, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,

В С Т А Н О В И В:

у листопаді 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (надалі позивач) звернулось до суду з цим позовом.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що 30 грудня 2022 року між фізичною особою позичальником ОСОБА_1 (надалі Позичальник, відповідач) та ТОВ «Мілоан» (надалі Первісний кредитор, Кредитодавець) укладений кредитний договір № 104193533 (надалі Кредитний договір, Договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 15000 грн зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів повернення кредиту та сплати комісії і процентів відповідачем не внесено. ТОВ «Мілоан» умови Кредитного договору виконав в повному обсязі, надавши відповідачеві кредит на обумовлену договором суму. Відповідач не виконав умов Кредитного договору, кошти кредиту не повернув.

Вказує, що Позикодавець за умовами Кредитного договору має право відступати, передавати, будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди Позичальника. За п. 7.1. Кредитного договору № 104193533 від 30 грудня 2022 року Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. Укладаючи Кредитний договір відповідач та ТзОВ «Мілоан» вчинили дії визначені ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підтвердженням добровільного укладення відповідачем даного Договору підтверджує Анкета-заява на кредит №104193533 Позичальника від 30 грудня 2022 року, що заповнена відповідачем.

28 квітня 2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги № 96-МЛ/Т. Відповідно до умов Договору відбулося відступлення права вимоги, в тому числі, за Кредитним договором № 104193533 від 30 грудня 2022 року. Сума та розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 104193533 від 30 грудня 2022 року передано позивачеві від первинного кредитора ТОВ «Мілоан» згідно Договору відступлення прав вимоги № 96-МЛ/Т від 28 квітня 2023 року. Сума заборгованості відповідача становить 60375,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 15 000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 43 875,00 грн; прострочена заборгованість за комісією становить 1 500,00 грн. Позивачем проведено роботу щодо ситуації з погашення наявної заборгованості відповідача та виконання кредитних зобов`язань, а саме надіслано письмову Претензію про погашення кредитної заборгованості.

Позивач зазначає, що станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача перед позивачем не погашена.

Постановленою суддею ухвалою від 15 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання. Окрім іншого, встановлено відповідачеві строк для подання відзиву на позов. Також витребувано докази у справу, отримані судом 23 березня 2026 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву, в якій просив проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений своєчасно, причини неявки суду не повідомив. Будь-яких заяв та клопотань, відзиву на позов від відповідача не надходило.

У зв`язку з повторною неявкою у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд, за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом установлено, що 30 грудня 2022 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір про споживчий кредит № 104193533, відповідно до умов якого відповідачеві надано кредитні кошти у розмірі 15 000 грн (п.1.2), загальним строком на 105 днів з 30 грудня 2022 року (п.1.3), з пільговим періодом 15 днів, що завершується 14 січня 2023 року, поточним періодом 90 днів, що завершується 14 квітня 2023 року (п.1.3.1, 1.3.2), а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користування кредитом у термін, встановлений договором. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду складають 3 375,00 грн. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду складають 40 500,00 грн (п.1.5.2-1.5.3). Також п. 1.5.1. передбачена сплата Позичальником (відповідачем) комісії за надання кредиту 1 500,00 грн. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки НОМЕР_1 (п.2.1). Договір укладено в електронній формі одноразовим ідентифікатором (п.6.1, 6.2) /а.с.6-11/. Також умовами договору передбачено можливість пролонгації договору за згодою Позичальника (п.2.3.1 2.3.2) /а.с.8-13/.

Дані про ідентифікацію відповідача підтверджені наданою позивачем Довідкою представника ТОВ «Мілоан» про ідентифікацію за одноразовим ідентифікатором /а.с.15/.

Також судом досліджено надані позивачем у копіях: Графік платежів /а.с.13, зворот/, Паспорт споживчого кредиту /а.с.14/, Анкету-заяву на кредит № 104193533 /а.с.15 зворот-16/ які містять детальну інформацію про надання кредиту, порядку укладання договору, порядку та строків погашення заборгованості, однак не містять реквізитів підпису відповідача у них.

30 грудня 2022 року ТОВ «Мілоан» виконало зобов`язання за договором, надало відповідачеві грошові кошти у розмірі 15 000,00 грн шляхом їх перерахування на рахунок отримувача НОМЕР_1 , що підтверджується копією платіжного доручення № 56761645 /а.с.16, зворот/. Також, з отриманої на виконання ухвали суду відповіді АТ «Універсал Банк» встановлено, що на картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_2 був зарахований платіж у сумі 15 000,00 грн 30 грудня 2022 року /а.с.46/.

Позивачем надано суду розрахунок заборгованості, складений ТОВ «Мілоан», згідно з яким: відповідачеві перераховано кредит 15000,00 грн; нараховано комісію за оформлення кредиту в сумі 1 500,00 грн; нараховувалися проценти за п.1.5.2 по 14 січня 2023 року; у період з 15 січня 2023 року по 14 квітня 2023 року відповідачеві нараховувалися проценти за п.1.6., 2.3.1.2Договору/а.с.17/.

28 квітня 2023 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення права вимоги № 96-МЛ/Т, згідно з яким ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан» /а.с.18 зворот-22 зворот/, включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 104193533 від 30 грудня 2022 року на загальну суму 60 375,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту 15 000,00 грн, прострочена заборгованість за відсотками 43 875,00 грн, заборгованість за комісією 1 500,00 грн, що підтверджується відповідним витягом з реєстру боржників /а.с.28/, актом приймання-передачі реєстру боржників за Договором № 96-МЛ/Т /а.с.27/, Додатковою угодою № 1 /а.с.26/, платіжною інструкцією про перерахування плати за відступлення права вимоги /а.с.27, зворот/.

04 листопада 2025 року позивачем відповідачеві складено претензію № 22687864/888 з вимогою сплати заборгованості /а.с.28 зворот/.

Вирішуючи спір, суд ураховує такі положення законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з положеннями частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Судом установлено, що Кредитний договір укладено сторонами шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме прийняття позичальником пропозиції кредитора про укладення Кредитного договору (оферти), підписанням його шляхом накладення одноразового ідентифікатора. Кредитний договір складається з таких електронних документів, які містять всі його істотні умови.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (частина четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Верховний Суд, зокрема, у постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19 зазначає, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З огляду на зазначене, суд висновує, що кредитний договір підписаний відповідачем відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», тим самим він акцептував пропозицію позивача та уклав кредитний договір шляхом введення одноразового ідентифікатора на сайті Кредитодавця.

Отже, між відповідачем та Кредитодавцем укладено письмовий правочин за допомогою електронного засобу зв`язку; Договір підписаний його сторонами з використанням одноразового ідентифікатора, який став законною підставою на вчинення передбачених цими документами дій. Між сторонами здійснені всі необхідні дії задля виникнення, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків.

Також, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні можу бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи встановленні судом обставини, перевіривши розрахунок заборгованості умовам Договору та вимогам арифметичної вірності суд висновує, що позивачем за допомогою належних та допустимих доказів доведено факт невиконання відповідачем прийнятих на себе, відповідно до положень умов указаного Кредитного договору, зобов`язань перед Банком та позивачем, як правонаступником кредитора у зобов`язанні, внаслідок чого наявні підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та несплаченим відсоткам.

При цьому, з огляду на надані суду матеріали, суд висновує, що не є правомірною вимога позивача про стягнення з відповідача комісії виходячи з такого.

Так, положенням п. 1.5.1. вищевказаного Договору передбачена сплата клієнтом (відповідачем) комісії за надання кредиту 1 500,00 грн.

Однак, у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку. З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався. Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У цій справі комісійна винагорода за надання кредиту відповідає загальним зобов`язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення Кредитного договору, оскільки без надання кредиту Договір не вважався б укладеним з огляду на ст. 1046 ЦК України, з позовної заяви та наданих до неї документів не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту. Відтак положення про комісію є нікчемним.

Аналізуючи вищевикладене, враховуючи встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, які свідчать про наявність у відповідача боргу перед позивачем на час розгляду справи, суд висновує, що позов підлягає задоволенню частково та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за Кредитним договором у розмірі 58 875,00 грн, з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить 15 000,00 грн; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить 43 875,00 грн. У решті позову належить відмовити.

Також позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги статті 137 ЦПК України, котрими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 зауважила на тому, які докази, є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат.».

Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 922/1163/18 зроблено такий правовий висновок: «Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та\або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність.».

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

На підтвердження понесених витрат, пов`язаних з правничою допомогою, позивачем надано: копію ордеру серії ВС № 1408806 /а.с.32/, копію договору про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року /а.с.31 зворот/, копію акту № Д/7740 надання послуг від 12 листопада 2025 /а.с.32 зворот/, детальний опис наданих послуг від 12 листопада 2025 року за Договором про надання правової допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року /а.с.33/.

Однак, як установлено судом, позивачем до позовної заяви не надано належних та допустимих доказів на підтвердження сплати коштів на правову допомогу у розмірі 8 000,00 грн, зокрема, не надано відповідної квитанції, платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, який би свідчив про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу. Положення Договору про надання правової допомоги від 01 липня 2025 року № 0107 передбачають, що порядок розрахунків та інші аспекти виконання Договору визначаються Додатком № 1 до Договору. При цьому, вказаного додатку до матеріалів позовної заяви позивачем не надано. Клопотання про застосування положень абз. 2 ч. 8 ст. 141 ЦПК України представником позивача не заявлено.

Таким чином, суд висновує про відмову в стягненні з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у зв`язку з їх недоведеністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд виснував про задоволення позовних вимог на 97,51%, судовий збір сплачено в розмірі 2422,40 грн, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 362,08 грн. У решті судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265, 282 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал`заборгованості за Кредитним договором № 104193533 від 30 грудня 2022 року, яка утворилась станом на 26 листопада 2025 року, у розмірі 58 875 (п`ятдесят вісім тисяч вісімсот сімдесят п`ять) гривень 00 копійок, з яких: заборгованість за тілом кредиту 15 000,00 грн; заборгованість за відсотками 43 875,00 грн.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»витрати по сплаті судового збору в сумі 2 362 (дві тисячі триста шістдесят дві) гривні08 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення суду в повному обсязі складене та підписане 26 червня 2026 року.

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», код в ЄДРПОУ 35234236; р/р НОМЕР_3 в АТ «КредіАгріколь Банк»; юридична адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Д. О. Парфьонов