Решение № 137749566, 17.02.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/34535/25-ц

пр. 2-4671/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В.,

при секретарі судового засідання - Бурячок А.І.,

справа № 757/34535/25-ц

сторони:

позивач - ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал»

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3

предмет та підстави позову - стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ПрАТ «АК Київводоканал», звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 96183,67 грн, з яких 64647,90 грн заборгованість за спожиті послуги, 5005,04 грн як 3% річних та 26192,49 індекс інфляції, 338,24 грн - пеня, а також стягнути з відповідачів судовий збір в сумі 3028,00 грн та витрати за отримання відомостей з реєстру речових прав у розмірі 41,00 грн. В обґрунтування позову вказано, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є споживачами житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 . 05.08.2014 в газеті Хрещатик №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є ПрАТ «АК Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем). 31.05.2021 на офіційному веб-сайті позивача опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «АК «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення ( у подальшому зі змінами від 30.09.2021, від 31.12.2021, від 01.08.2022 та від 01.02.2024), у зв`язку з чим з 01.07.2021 вказаний договір вважається укладеним. Таким чином, відповідачі отримували послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі користуються та отримують в повному обсязі житлово-комунальні послуги, однак, не виконують свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг починаючи з січня 2017 року, чим завдають позивачу майнової шкоди, у зв`язку з чим, станом на 30.04.2025 утворилась заборгованість в сумі 64647,90 грн. Крім того, на підставі статті 625 ЦК України відповідачі мають відшкодувати три проценти річних та інфляційні втрати та пеню за прострочення виконання зобов`язання (а.с. 1-42).

Ухвалою судді від 25.07.2025 у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 48).

26.08.2025 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кулигін А.Є. подав до суду заяву про надання доступу в електронному судів до справи (а.с. 54-57).

22.09.2025 представник позивача - Дементович М.В. подала до суду заяву про закриття провадження в частині позовних вимог щодо стягнення основного боргу та пені (а.с. 58-59).

01.10.2025 представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Кулигін А.Є. подав до суду заяву про продовження процесуальних строків на подання відзиву (а.с. 60-65).

07.10.2025 представник відповідачів - адвокат Кулигін А.Є. подав до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Зазначав, що після подачі позову 24.07.2025 ОСОБА_2 було сплачено не 64647,90 грн, як стверджує позивач, а 66686,12 (сплачено ПрАТ «АК «Київводоканал» трьома платежами кожен з яких на суму: 58907,18 грн, 6604,19 грн, 1174,75 грн). На підтвердження вчинення вказаних додано до відзиву три платіжні інструкції. Тож, окрім сплати заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, ОСОБА_2 було сплачено і витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав та частково витрати зі сплати судового збору. Щодо вимог про стягнення 3 % річних в розмірі 5005,04 грн та інфляційних витрат в розмірі 26192,49 грн, то відповідачі не визнають такі вимоги, оскільки за приписами постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 позивач не мав права нараховувати відповідачам інфляційні нарахування та 3 % річних щодо об`єкта (квартири) розташованого в м. Києва до припинення чи скасування воєнного стану в Україні у зв`язку з тим, що на території Києва як з лютого 2022 року (війська рф стояли під Києвом так і з осені 2022 року (почались ракетні та дронні атаки) постійно ведуться бойові дії, які мають різну форму, в тому числі сучасну - регулярні ракетно-дронні удари по столиці країни. Отже, у задоволенні позову про стягнення 3 % річних та індексу інфляції, нарахованих за період з лютого 2022 року слід відмовити. Крім того, до відзиву додано закордонні паспорти відповідачів, відповідно до яких: ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виїхали за межі України 25.03.2022, а ОСОБА_3 - 06.09.2022. Тож, з вказаного моменту відповідачі не користувались комунальними послугами у квартирі, адже перебували та продовжують перебувати за межами України, що є додатковою підставою у відмові у задоволенні позову про стягнення 3 % річних та індексу інфляції. Позивачем додано до позову розрахунок заборгованості, відповідно до якого нарахування боргу, в тому числі щодо 3 % річних та індексу інфляції, відбувається починаючи з грудня 2016 року. Так, в розрахунку зокрема вказано, що на грудень 2016 року інфляційні витрати складають 1253,05 грн, а 3 % річних - 229,61 грн. Тобто позивач включив в борг з інфляційних витрат та 3 % річних нарахування ще за більш старий період, чим грудень 2016 року. Тож, враховуючи, що позивач звернувся до суду в липня 2025 року, представник відповідачів просив до вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних витрат, які нараховані за період до липня 2022 року, застосувати строки позовної давності; в іншій частині та в цілому відмовити в стягненні 3 % річних та індексу інфляції у зв`язку з необґрунтованістю позову (а.с. 66-134).

10.10.2025 представник позивача - Дементович М.В. подала до суду відповідь на відзив, в якій зазначала, що ПрАТ «АК «Київводоканал» в повній мірі не погоджується з доводами представника відповідачів. З врахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 позивачем було нараховано відповідачам 3% річних та інфляційні втрати за прострочення сплати заборгованості, яка виникла до лютого 2022 року. Із розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що в рядках колонок «інфляційні втрати, грн.» та «3 % річних, грн.» зазначено «0,00», тобто відсутні вказані нарахування, починаючи з лютого 2022 року по січень 2024 року. Тобто, відповідно до розрахунку заборгованості позивач нарахував 3% річних, інфляційні втрати в період коли не було заборони на їх нарахування. Додані до відзиву на позовну заяву копії закордонних паспортів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не мають ніякого значення для справи, оскільки, відповідачі не зверталися із відповідною заявою до позивача щодо не проживання в квартирі АДРЕСА_2 , та не зверталися щодо опломбування вхідного вентиля мереж водопостачання в квартирі, у зв`язку з відсутністю необхідності споживання послуг за даною адресою. Крім того, періодична оплата боргу, є підставою для переривання строку позовної давності. Відповідно до розрахунку заборгованості, доданого до позовної заяви вбачається, що по о/р НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 проводились оплати за спожиті послуги, а саме: в січні 2017 року, лютому 2017 року і т.д., що свідчить про переривання строку позовної давності. Також помилковим є твердження адвоката відповідачів про те, що боржниками була сплачена заборгованість по судовій справі № 757/34535/25-ц у розмірі 66686,12 грн. З доданих адвокатом платіжних інструкцій вбачається те, що в призначенні платежу не зазначено чіткого призначення платежу «по судовій справі № 757/34535/25-ц» (а.с. 135-148).

13.10.2025 представник відповідачів - адвокат Кулигін А.Є. подав до суду клопотання про відкладення судового розгляду (а.с. 149).

19.01.2026 представник відповідачів - адвокат Кулигін А.Є. подав до суду клопотання про відкладення судового розгляду (а.с. 156-164).

20.01.2026 представник позивача - Дементович М.В. подала до суду заяву про розгляду справи без її участі, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с. 165-166).

Ухвалою суду від 20.01.2026 було задоволено заяву представника позивача про закриття провадження в частині позовних вимог. Закрито провадження в частині позовних вимог про стягнення з відповідачів суми основного боргу у розмірі 64647,90 грн та пені у розмірі 338,24 грн (а.с. 168).

11.02.2026 представник позивача - Дементович М.В. подала до суду заяву, відповідно до якої після подачі позову до суду, відповідачами сплачена сума основної заборгованості 64647,90 грн та пеня у розмірі 338,24 грн. Крім того, від представника відповідачів на адресу позивача надійшла заява від 13.01.2026 в якій останній просив зарахувати кошти у розмірі 2038,22 грн як сплачені по судовій справі № 757/34535/25-ц: витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав та частину судового збору. У зв`язку з чим, враховуючи оплати відповідачів по справі та звернення представника відповідачів щодо зарахування коштів, то станом на 26.01.2026 по судовій справі № 757/34535/25-ц відповідачами не сплачено: 3 % річних у розмірі 5005,04 грн, інфляційні втрати у розмірі 26192,49 грн, судовий збір ц розмірі 1399,02 грн (а.с. 174-177).

17.02.2026 представник відповідачів - адвокат Кулигін А.Є. подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначав, що основна частина основного боргу виникла в коронавірусний період, а після в період повномасштабного вторгнення в Україну, відповідачі з 2022 року не користувались комунальними послугами (були вимушені виїхати за межі України), який, втім, наразі сплатили, отож враховуючи принципи розумності та справедливості, які є основоположними у цивільному законодавстві, а також враховуючи відсутність вини відповідачів, адже борг переважно виник в період коронавірусних обмежень, а після в період повномасштабного вторгнення рф в Україну, тобто наявні обставини непереборної сили, у зв`язку з чим представник відповідачів просив суд відмовити у задоволенні стягнення з відповідачів інфляційних витрат та 3 % річних, або зменшити їх розмір: 3 % річних зменшити до 500 грн, а індекс інфляції - до 1000 грн. Такий підхід буде справедливим по відношенню до відповідачів, адже вони не винні, або мінімально винні у виникнення основного боргу, який ними вже повністю сплачено. Крім того, позивач не довів факту завдання йому будь-якої шкоди через невчасну сплату відповідачами основного боргу. Розмір заявлених до стягнення позивачем інфляційних витрат та 3 % річних є неспівмірним по відношенню до суми основного боргу (а.с.178-185).

17.02.2026 представник відповідачів - адвокат Кулигін А.Є. подав до суду клопотання про відкладення судового розгляду (а.с. 186-192).

17.02.2026 представник позивача - Дементович М.В. подала до суду заперечення на клопотання представника відповідачів про відкладення розгляду (ас. 193-196).

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, представник позивача - Дементович М.В. подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги просила задовольнити у повному обсязі. Представник відповідачів в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи містяться неодноразові клопотання про відкладення судового розгляду, разом з цим, заяв про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з метою забезпечення участі відповідачів до суду не надходило. За таких обставин суд визнав можливим поводити розгляд справи без участі сторін за наявними матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язання, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань.

Згідно із ч. 1ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням.

Судом установлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є споживачами житлово-комунальних послуг за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповідями № 1602611, 1602616, 1602601 від 24.07.2025 з Єдиного державного демографічного реєстру, а також не заперечується самими відповідачами.

05.08.2014 в газеті Хрещатик №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є ПрАТ «АК Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем).

Згідно з пунктом 1.1 Договору ПрАТ «АТ «Київводоканал» зобов`язується надавати відповідачу відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньо будинкових систем), а відповідач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 3.1 Договору, розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

31.05.2021 на офіційному сайті (vodokanal.kiev.ua) опубліковано повідомлення про публічну пропозицію (оферту) ПрАТ «АК «Київводоканал» про укладення публічного індивідуального договору приєднання про надання послуг з централізованого водопостачання та/або централізованого водовідведення (у подальшому зі змінами від 30.09.2021, від. 31.12.2021, від 01.08.2022 та від 01.02.2024) (далі - Договір-2), у зв`язку з чим з 01.07.2021 вказаний договір вважається укладеним.

Згідно з п. 1 Договору-2, цей договір є публічним договором приєднання, що укладається з метою надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення (далі - послуги) індивідуальному споживачу.

Згідно з п. 6 Договору-2, виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а споживач зобов`язується оплачувати надані послуги за тарифам, встановленими відповідно до законодавства, у прядку, строки та на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 31 Договору-2 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, якщо інше не визначено договором.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, при цьому, такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 2 ст. 7 цього Закону, а також ч. 1 ст. 68 Житлового кодексу Української РСР та підп. 1 п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2006 № 630, обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із наведеними нормами чинного законодавства споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 30.10.2013 роз`яснено, що не укладання договору про надання житлово-комунальних послуг у письмовій формі не звільняє боржника від обов`язку оплачувати отримані ним послуги.

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із розрахунком, наданим позивачем, відповідачі за період з 01.01.2017 до 30.04.2025 за послуги з водопостачання та водовідведення належним чином не сплачують, у зв`язку з чим за адресою: АДРЕСА_1 утворилась заборгованість в сумі 64647,90 грн.

В ході розгляду справи судом, відповідачами на користь позивача була сплачена заборгованість за основним боргом у розмірі 64647,90 грн та пеня у розмірі 338,24 грн, у зв`язку з чим провадження в частині цих вимог було закрито.

Таким чином, з врахуванням заяви представника позивача від 11.02.2026, залишились не відшкодованими позивачу у зв`язку з простроченням оплати спожитих житлово-комунальних послуг відповідачами 3% річних у розмірі 5005,04 грн, інфляційних витрат у розмірі 26192,49 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1399,02 грн.

Згідно зі статей 526, 530, 611 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 цієї статті).

Постановою КМУ №206 від 05.03.2022 встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2023 № 1405 скасовано заборону на нарахування та стягнення неустойки штрафу пені на житлово-комунальні послуги.

Відповідно до п.2.2 Наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» із змінами та доповненням наказами Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, активні бойові дії на всій території міста Києва тривала з 24.02.2022 по 30.04.2022.

Судом встановлено, що відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206, позивачем було нараховано відповідачам 3% річних та інфляційні втрати за прострочення сплати заборгованості, яка виникла до лютого 2022 року. Із розрахунку заборгованості, який міститься в матеріалах справи, вбачається, що в рядках колонок «інфляційні втрати, грн» та «3 % річних, грн» зазначено «0,00», тобто відсутні вказані нарахування, починаючи з лютого 2022 року по грудень 2023 року (включно).

Отже, розрахунок заборгованості є правильним та складений відповідно до норм чинного законодавства. Представником відповідачів не спростовано наданий позивачем розрахунок.

Таким чином, у зв`язку з простроченням оплати за житлово-комунальні послуги, вимоги позивача про застосування статті 625 ЦК України та стягнення з відповідачів на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 26192,49 грн та трьох процентів річних в розмірі 5005,04 грн є обґрунтованими.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

Разом із тим, представником відповідачів зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виїхали за межі України 25.03.2022, а ОСОБА_3 - 06.09.2022, у зв`язку з цим, відповідачі не користувались комунальними послугами у квартирі, адже перебували та продовжують перебувати за межами України, що є підставою для відмови задоволенні позову про стягнення 3 % річних та індексу інфляції.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Пункт 11 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що споживач зобов`язаний інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.

Реалізація цієї норми здійснюється у спірний період згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (надалі - Правила № 630) та Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.2019 № 690 (надалі - Правила № 690).

Враховуючи вищенаведене, законодавцем чітко визначено умови, за яких споживач може скористатися правом на несплату за житлово-комунальні послуги у випадку відсутності такого споживання, а саме - необхідність звернення споживача із відповідною заявою, опломбування вхідних вентилів у зачиненому стані із фіксацією дати початку перебігу строку, протягом якого споживач не сплачує за послуги, та подальшого відновлення надання послуг шляхом зняття пломб.

Судовим розглядом встановлено, що відповідачі не зверталися із відповідною заявою до позивача щодо не проживання в квартирі АДРЕСА_2 та не зверталися щодо опломбування вхідного вентиля мереж водопостачання в квартирі, у зв`язку з відсутністю необхідності споживання послуг за даною адресою, за таких обставин, у відповідачів відсутні підстави для звільнення від обов`язку сплати 3% річних та інфляційних втрат.

Разом із тим, відповідачами також заявлено про застосування строку позовної давності.

Відповідно до положень ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

11.03.2020 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відповідно до якої з урахуванням внесених до неї в подальшому змін, зокрема постановами Кабінету Міністрів України №215 від 16.03.2020 та №239 від 25.03.2020, з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10.03.2020 установлено карантин на усій території України з 12.03.2020 до 24.04.2020.

Дія карантину, встановленого постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, безперервно продовжувалася згідно з постановами Кабінету Міністрів України № 291 від 22.04.2020, №343 від 04.05.2020, № 392 від 20.05.2020, № 500 від 17.06.2020, № 641 від 22.07.2020, № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020, № 1236 від 09.12.2020, № 104 від 17.02.2021, № 405 від 21.04.2021, № 611 від 16.06.2021, № 855 від 11.08.2021, № 981 від 22.09.2021, №1336 від 15.12.2021, №229 від 23.02.2022, №630 від 27.05.2022, №928 від 19.08.2022, №1423 від 23.12.2022 та №383 від 25.04.2023.

Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України №383 від 25.04.2023 дію карантину продовжено до 30.06.2023.

Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України був доповнений, зокрема пунктом 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Зазначений Закон України № 540-ІХ від 30.03.2020 набрав чинності 02.04.2020.

Суд зазначає, що з 12.03.2020 (дата початку карантину) і до 30.06.2023 (останній день карантину) перебіг позовної давності був зупинений.

Відповідно до приписів п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки позовної давності продовжуються на строк дії зазначеного стану.

Окрім того, ЗУ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» від 08.11.2023 внесено наступні зміни до п 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 (зі змінами) в Україні воєнний стан діє з 24.02.2022 до 04.05.2026.

Окрім того, щодо вимог про стягнення заборгованості за період з грудня 2016 року по березень 2017 року слід зазначити, що відповідачами у січні 2016 року було сплачено 516,78 грн., у березні 2017 року - 579,15 грн, а отже строк позовної давності переривався.

За ч. 1ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов`язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників.

Враховуючи зазначені норми законодавства, строк позовної давності не можна вважати таким, що сплив на момент подачі позову.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За пунктом 1) частини другої статті 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Отже сплачений і документально підтверджений судовий збір, з врахуванням заяви представника позивача від 11.02.2026, підлягає стягненню у розмірі 1399,02 грн з відповідачів на користь позивача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Європейський Суд з прав людини повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29).

Системний аналіз викладених обставин та наведених норм чинного законодавства, дає підстави для висновку про наявність підстав для задоволення позову.

На підставі наведеного, керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги»,ст.ст. 526, 530, 611, 625 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» інфляційні втрати в розмірі 26192 (двадцять шість тисяч сто дев`яносто дві) грн 49 коп., 3% річних в розмірі 5005 (п`ять тисяч п`ять) грн 04 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» витрати по оплаті судового збору у розмірі 1399 (одна тисяча триста дев`яносто дев`ять) грн 02 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664.

Відповідач-1: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач-2: ОСОБА_2 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач-3: ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Суддя Р.В. Новак