Решение № 137744210, 24.06.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/3093/26

Провадження № 2/361/1538/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 р. м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області в складі головуючого судді Ведмідь Н.В. розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Позивач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» звернувся з позовом, в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 552659 від 16.02.2020 в розмірі 24927,00 грн., судовий збір в розмірі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Обґрунтовуючи вимоги позивач вказує, що 16.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у позику, в тому числі на умовах споживчого кредиту №552659, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит у розмірі 7000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом, що передбачені кредитним договором.

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, проте відповідач не виконала свої зобов`язання з повернення кредитних коштів та відсотків за користування ними.

16.11.2020 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу №ККЛУ-16112020.

Згідно вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №552659 від 16.02.2020 року, яка умови кредитного договору в повному обсязі не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 24927,00 грн., з якої: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн., заборгованість за процентами - 16926,00 грн., заборгованість за штрафами - 1001,00 грн.

Згідно з ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 20.03.2026 у справі відкрито провадження та постановлено розгляд справи проводити у спрощеному позовному провадженні без повідомленням сторін; задоволено клопотання позивача та витребувано з АТ КБ «Приватбанк» інформацію: шодо банківськуої картки № НОМЕР_1 , власником якої є ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвали суду від 23.02.2026 АТ «Універсал Банк» направило документи, які витребував суд (а.с. 103).

08.04.2026 року відповідач шляхом використання Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи «Електронний суд» подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просила в задоволенні позову відмовити. (а.с. 90-96)

Посилалась на те, позивач зобов`язаний довести факт отримання нею грошових коштів. З ухвали суду вбачається, що суд витребував у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, це свідчить про відсутність належних доказів у позивача.

Крім тго, позивач повинен довести факт укладення кредитного договору саме зі відповідачем. Сам факт наявності електронного документа не є достатнім доказом укладення договору. Для того щоб електронний договір міг вважатися укладеним саме зі відповідачем, позивач зобов`язаний надати належні докази;

Позивач повинен довести законність набуття права вимоги. Наявність лише загального договору відступлення без ідентифікації конкретного зобов`язання відповідача не є належним доказом переходу права вимоги. У разі відсутності таких доказів позивач не є належним кредитором.

Позивач зобов`язаний надати обґрунтований та деталізований розрахунок заборгованості. Надання лише узагальненої суми заборгованості без її деталізації позбавляє суд можливості перевірити правильність її обчислення та встановити обґрунтованість заявлених вимог. У разі відсутності такого розрахунку або його формального характеру, вимоги позивача не можуть вважатися доведеними.

Надані позивачем копії документів повинні бути належним чином засвідчені та придатні для перевірки. Відповідач заперечує відповідність наданих копій їх оригіналам. У разі ненадання оригіналів відповідні копії не можуть вважатися належними та допустимими доказами.

З матеріалів ухвали вбачається, що спірні правовідносини виникли у 2020 році.Проте позивач не надав жодних доказів того, що протягом 2020-2023 років (до початку воєнного стану) існували будь-які перешкоди для звернення до суду, що свідчить пробезпідставне зволікання з реалізацією свого права. У зв`язку з викладеним просить суд застосувати наслідки спливу строку позовної давності.

12.06.2026 року представник позивача подав до суду додаткові пояснення, в яких посилався на те, що кошти відповідачу було перераховано на банківську карту, без відкриття рахунку, відтак рахунок не було відкрито, а отже виписки за даним кредитним договором відсутні, оскільки рух коштів не відображається у цьому випадку на рахунку, оскільки останній не відкривався. Слід зауважити, що позивачем було надано копію листа, що підтверджує перерахування коштів на платіжну картку клієнта. (а.с. 107-120)

Наявний у матеріалах справи розрахунок заборгованості містить усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати його як такий, що підтверджує суму боргу саме по цьому договорі. У матеріалах справи відображено дані щодо надання кредитних коштів, а також розміру нарахованих платежів, процентів. Зазначений розрахунок складено на підставі первинних бухгалтерських документів, що підтверджують кожну операцію за договором, і відображає фінансові взаємовідносини сторін у повному обсязі.

Станом на дату звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості розмір непогашеного кредиту відповідача складає 24 927 грн., а саме: 7000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16926 грн. - заборгованість за відсотками, та 1001 грн - заборгованість за штрафом, що є предметом позовних вимог.

Зазначає, що ОСОБА_1 16.03.2020 року здійснила платіж в сумі 2394 грн. на часткове погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №552659 від 16.02.2020 року. Отже, часткова сплата заборгованості за даним договором підтверджує той факт, що ОСОБА_1 визнала укладення між нею та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» кредитного договору №552659 та отримання нею кредитних коштів.

Кредитодавець не приховував від відповідача інформацію про розмір процентної ставки. Всі істотні умови договору, включаючи розмір відсотків, були прозоро зазначені. Укладаючи кредитний договір, відповідач був повністю ознайомлений з розміром процентної ставки та погодився на такі умови. Всі наведені докази містяться в матеріалах справи.

Отже, ОСОБА_1 свідомо уклала даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов`язання та оцінити усі ризики у зв`язку з його прийняттям. Кредитодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договорів, у тому числі щодо нарахування процентів за кредитним договором № 552659.

В матеріалах справи наявна довідка про ідентифікацію клієнта, яка підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з яким укладено договір № 552659 від 16.02.2020 р., отримав одноразовий ідентифікатор Р893 та вказано номер телефону, на який відправлено ідентифікатор. Крім того, у Довідці про ідентифікацію передбачено усі персональні дані відповідача, зокрема РНОКПП та дату народження, що дає можливість його ідентифікувати. За вказаними у Довідці про ідентифікацію відомостями можна точно встановити, кому саме було

надіслано одноразовий ідентифікатор та ким підписано кредитний договір № 552659 від 16.02.2020 року. Це однозначно підтверджує, що відповідач був належним чином ідентифікований, отримав одноразовий ідентифікатор та використав його для підтвердження своєї згоди на умови договору.

16.11.2020 року ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали Договір відступлення прав вимоги №ККЛУ-16112020, згідно якого ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 552659 від 16.02.2020 року.

Усі документи на підтвердження відступлення права вимоги за даним кредитним договором додано до позовної заяви, що всупереч доводам відповідача містить достатні дані, що підтверджують обсяг та зміст переданих прав, містить підписи сторін та скріплений печатками, акт приймання-передачі Реєстру боржників, копію платіжного доручення до Договору факторингу № ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 року. Копії наданих документів були належним чином посвідчені.

15.06.2026 року відповідач подала до суду додаткові пояснення, в яких просила відмовити у задоволенні позовних вимог у частині стягнення процентів у розмірі 13 566,00 грн та стягнення процентів, нарахованих після 16.04.2020 року, як таких, що нараховані без належних правових підстав, а також зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до розумних меж відповідно до вимог статей 137 та 141 ЦПК України. (а.с. 123-126)

Посилалась на те, що період з 16.02.2020 по 16.03.2020 включно, проценти у розмірі 2394,00 грн. були враховані як сплачені 16.03.2020 року у зв`язку з укладенням Додаткового договору № 848757; період з 17.03.2020 по 15.04.2020 включно, проценти нараховувались за ставкою 112,00 грн на день (1,60% від суми позики) у межах строку користування позикою згідно з Додатковим договором. Загальна сума за цей період становить 3 360,00 грн (112,00 грн х 30 днів). Вказані проценти нараховані у межах строку дії Договору; 16.04.2020 року строк дії Договору закінчився. Після цієї дати будь-які правові підстави для нарахування процентів за користування кредитом припинились; період з 20.04.2020 по 15.07.2020 включно, незважаючи на закінчення строку дії Договору, позивач продовжував нараховувати проценти за користування кредитом. Загальна сума таких нарахувань становить 13 566,00 грн. Таке нарахування є незаконним.

Отже, із заявленої до стягнення суми процентів у розмірі 16 926,00 грн законними є лише 3 360,00 грн, нараховані за період з 17.03.2020 по 15.04.2020. Решта суми - 13 566,00 грн нарахована поза межами строку дії договору, без належних правових підстав, а тому стягненню не підлягає.

Відповідно до Додаткового договору № 848757 від 16.03.2020 року процентна ставка за користування позикою становила 1,60% на день, що еквівалентно 584% річних.

Навіть за умови погодження сторонами процентної ставки 1,60% на день, її застосування після закінчення строку кредитування суперечить вимогам ст.1048 ЦК України.

Водночас строк користування позикою було встановлено до 16.04.2020 року.

Незважаючи на це, позивач продовжив нарахування процентів за вказаною ставкою після закінчення строку дії Договору, а саме за період з 20.04.2020 року по 15.07.2020 року, відповідно розрахунку заборгованості позивача.

Крім того, продовження нарахування процентів за ставкою 584% річних після закінчення строку дії Договору призводить до очевидно неспівмірного збільшення розміру заборгованості та суперечить загальним засадам цивільного законодавства щодо добросовісності, розумності та справедливості, визначеним статтями 3 та 13 ЦК України.

У зв`язку з викладеним проценти, нараховані після 16.04.2020 року, є безпідставними та не підлягають стягненню.

Заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн є неспівмірними зі складністю цієї справи, ціною позову та фактичним обсягом виконаних адвокатом робіт, а тому підлягають зменшенню до розумного розміру.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання про розгляд справи за участю сторін від учасників судового процесу не надходило.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

В частинах 1, 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

В статті 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина 1 статті 1048 ЦК України).

Згідно зі ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У статтях 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов забороняється.

За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Верховний Суд у справі № 234/7159/20 в постанові від 10 червня 2021 року, вирішуючи спір про захист прав споживача та встановлення нікчемності кредитного договору і застосування наслідків його недійсності погодився з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову, оскільки оспорюваний договір про надання кредиту підписаний позивачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20 (провадження № 61-2904св21), від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20 (провадження № 61-11504св21), від 31 січня 2024 року у справі № 671/1832/20 (провадження № 61-232св23). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

Судом встановлено, що 16.02.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №552659 про надання коштів у позику, у тому числі й на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого Товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 7000,00 грн., а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. (а.с. 19-23)

Згідно п. 7.2. кредитного договору, датою укладення договору між Товариством та клієнтом є дата його підписання.

Згідно з умовами кредитного договору відповідач отримала 7000,00 грн, строком кредитування 30 днів. Стандартна процентна ставка 1,90 % за кожен день користування позикою.

16.02.2020 року відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту. (а.с. 26-27)

16.03.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено додатковий договір №848757 до договору №552659 про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 16.02.2020 року. (а.с. 28-29)

Згідно п. 1.2 додаткового договору, встановлено нову дату повернення позики та сплати нарахованих процентів - не пізніше 16.04.2020.

Відповідно до п. 1.3 додаткового договору, процентна ставка становить 1,60% процентів від суми позики за кожен день користування позикою (584,00 процентів річних) у межах строку повернення позики, зазначеного в п.1.2 цього договору.

Також 16.03.2020 року відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту. (а.с. 30-32)

Суд звертає увагу, що договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.

Згідно з довідкою про ідентифікацію, виданою ТОВ «Лінеура Україна», позичальник ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 552659 від 16.02.2022 була ідентифікована ТОВ «Лінеура Україна» шляхом використання одноразового ідентифікатора, що є аналогом електронного підпису. Ідентифікація здійснювалася при укладені договору №552659 одноразовим ідентифікатором - Р893, ідентифікатор позичальнику був направлений 16.02.2020 на вказаний позичальником номер телефону НОМЕР_3 у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію». Електронні підписи сторін зазначені в розділі реквізитів сторін. (а.с 33)

Відповідно п. 7.2. кредитного договору, датою укладення договору між Товариством та клієнтом є дата його підписання.

Згідно п. 1.6 кредитного договору, позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківських картковий рахунок, вказаний клієнтом.

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_4 , на яку було зарахування коштів у сумі 7000 грн. за період 16.02.2020-16.02.2020. Клієнт ОСОБА_1 верифікована шляхом підписання Анкети-заяви по ідентифікації клієнта від 30.11.2018 р. (а.с. 103)

З матеріалів справи, досліджених судом, встановлено, що позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 кредитні кошти в розмірі, який визначений договором та додатковою угодою. Разом з тим, відповідач свої зобов`язання про повернення коштів за кредитним договором не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Відповідач ОСОБА_1 у відзиві на позовну заяву в письмових поясненнях не заперечувала щодо укладення кредитного договору.

Частиною 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

16.11.2020 року ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит Капітал», керуючись главою 47 ЦК України, уклали договір факторингу №ККЛУ-16112020 від 16.11.2020 року. (а.с. 56-63)

Відповідно до вищевказаного договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_2 за кредитним договором №552659 від 16.02.2020 року.

Згідно з наданим позивачем розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 перед відповідачем за кредитним договором № 552659 від 16.02.2020 року станом на дату подання позову становить 23926,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 7000,00 грн.; заборгованість за процентами - 16926,00 грн.

Згідно п. 3.1. кредитного договору, повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно графіка розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору.

Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7000,00 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача 16926,00 грн. відсотків, які ТОВ «Лінеура Україна» нарахував за період з 16.02.2020 по 16.03.2020 за процентною ставкою 1,14% в день та за період з 17.03.2020 по 15.07.2020 за процентною ставкою 1,6% в день (а.с.36-40).

Проте, згідно з умовами кредитного договору, строком кредитування 30 днів. Стандартна процентна ставка 1,90 % за кожен день користування позикою, акційна процентна ставка 1,14% .

Згідно умов додаткового договору, встановлено нову дату повернення позики та сплати нарахованих процентів - не пізніше 16.04.2020, процентна ставка становить 1,60% процентів від суми позики за кожен день користування позикою.

Отже, згідно матеріалів справи проценти за користування кредитом становлять за період 16.02.2020 по 16.03.2020 за процентною ставкою 1,14% в день - 2394,00 грн. та за період з 17.03.2020 по 15.07.2020 за процентною ставкою 1,6% в день -3360,00 грн. оскільки відповідач сплатила заборгованість по процентам у розмірі 2394,00 грн., то заборгованість відповідача за процентами за користування кредитом, яка підлягає стягнення становить 3360,00 грн.

Разом з тим, звертаючись до суду з позовом, позивач, окрім стягнення заборгованості за тілом кредиту, відсотками, просить стягнути з відповідача заборгованість за штрафами в розмірі 1001,00 грн.

Частиною 1 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався і діє по теперішній час.

Кредитний договір укладений ОСОБА_1 під час дії воєнного стану, отже, на правовідносини, які склались між сторонами, поширюється дія п.18 Перехідних положень ЦК України.

Згідно з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 706/68/23 дія п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України розповсюджується на кредитний договір.

Аналогічний правовий висновок, щодо застосування п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі № 910/10901/23.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 зазначив, що тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Практика Верховного Суду в цих правовідносинах є послідовною і незмінною.

Отже, суд вважає, що нарахування пені за невиконання грошових зобов`язань в період дії воєнного стану є неправомірним, а відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Проаналізувавши надані позивачем докази в їх сукупності на предмет їх належності, достовірності, достатності та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, надавши оцінку нормам матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором підлягають частковому задоволенню з підстав, наведених вище по тексту рішення, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7000,00 грн., відсотками за користування кредитом 3360,00 грн., що разом становить 10360,00 грн.

Крім того, позивачем заявлені вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу.

Із матеріалів справи також вбачається, що між ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» укладений договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025 року, Акт №1158 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 09.03.2026 року, згідно якого вартість наданої послуги становить 8000,00 грн.

До матеріалів справи додано детальний опис від 09.03.2026 року наданих послуг до акту №1158 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01 липня 2025 року, згідно якого, АО «Апологет» надало позивачу найменування послуг та витрачений ним час на надання даних послуг, а саме: усна консультація клієнта, щодо перспектив та порядок стягнення заборгованості за кредитним договором - 0 год. 30 хв., ознайомлення з матеріалами кредитної справи - 2 год. 00 хв., погодження правової позиції клієнта у справі - 0 год. 30 хв., складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта - 3 год. 30 хв., подання заяви до суду від імені клієнта - 1 шт, загальна кількість годин, витраченого часу складає 6 год. 30 хв.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постановах від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) та від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19).

Розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19, та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Відповідно до послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанови Верховного Суду від 09 березня 2021 року у справі №200/10535/19-а, від 18 березня 2021 року у справі №520/4012/19, від 23 квітня 2021 року у справі №521/15516/19, від 14 червня 2021 року у справі №826/13244/16).

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, оскільки стягнуто з відповідача на користь позивача 10360,00 грн., понесені позивачем витрати на правничу допомогу підлягають задоволенню пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 3324,80 грн.

На підставі ст. 141 ЦПК України, оскільки судом позов задоволений частково (41,56%), стягненню з відповідача на користь позивача підлягають понесені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 1106,49 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 273, 353, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором № 552659 від 16.02.2020 в розмірі 10360,00 грн., судовий збір в розмірі 1106,49 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі у розмірі 3324,80 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ 35234236, адреса: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького 1, 28 корп.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Ведмідь Н. В.