Решение № 137740072, 26.06.2026, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2026 р. № 400/762/26 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідачаМіністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049, третя особаКвартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв, просп. Миру, 62А, м. Миколаїв, 54056, провизнання протиправним та скасування рішення від 26.12.2025 №348, зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України в особі Комісії контролю за забезпеченням військовослужбовців та членів їх сімей службовими приміщеннями (далі також відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом Комісії з контролю за забезпеченнями військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 26.12.2025 року № 348, про відмову в погодженні надання ОСОБА_1 та членам її сім`ї житла (квартири АДРЕСА_2 ) для постійного проживання шляхом виключення з числа службового житла;

- зобов`язати Міністерство оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченнями військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями погодити надання ОСОБА_1 та членам її сім`ї житла (квартири АДРЕСА_2 ) для постійного проживання.

Ухвалою від 26.01.2026 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Житловим кодексом України, Законом України від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1081 та Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 31.08.2018 року № 380 держава взяла на себе обов`язок забезпечення військовослужбовців (військовослужбовців запасу) жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення, на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК, іншими законами, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. З протоколу відповідача від 15.10.2024 року № 193 вбачається, що Комісією з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями відмовлено позивачу в погодженні надання постійного житла з посиланням та те, що пропозиції не відповідають вимогам чинного законодавства. При цьому у рішенні відповідача жодним чином не конкретизовано, яким саме вимогам чинного законодавства: нормам законів чи підзаконних нормативно-правових актів, не відповідає пропозиція ОСОБА_1 .

У даній ситуації прийняття спірного рішення призводить до стану правової невизначеності, оскільки будь-яке правове обґрунтування чому позивачу не погоджено надання житла для постійного проживання у рішенні відповідача, викладеного в протоколі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями, відсутнє.

Відповідач надав відзив на позов, в якому у задоволенні позову просив відмовити, оскільки вважає вимоги необґрунтованими, безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають. Зазначив, що Рішеннями Міністерства оборони України від 04.11.2022 року № 2551/з/5 та від 31.08.2022 року № 20241/3/2 було призупинено виключення із числа службового житла, що належить до житлового фонду Міноборони, які є чинними та мають враховуватися військовими посадовими особами у своїй службовій діяльності, а тому в умовах ведення повномасштабної війни російської федерації проти України чітко вказано на нагальність питання забезпечення житлом військовослужбовців та членів їх сімей. Після завершення бойових дій має бути проведена інвентаризація всього наявного житлового фонду Міноборони із урахуванням руйнувань заподіяних внаслідок збройної агресії рф. Також забезпечення житлом позивача без додержання черговості буде суперечити принципу черговості, визначеному ст. 43 Житлового кодексу України, а це призведе до порушення конституційного права інших громадян, визначені ст.ст .24, 47 Конституції України.

Третя особа надала суду пояснення, що Миколаївське КЕУ дотрималось встановленого Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженого наказом Міністерства оборони України 31.07.2018 року № 380 порядку направлення Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців ЗСУ та членів їх сімей жилими приміщеннями документів для прийняття рішення про надання військовослужбовцю ОСОБА_1 , про виключення житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання. Проте, Комісією не погоджено надання для постійного проживання квартири із зняттям з квартирного обліку, оскільки рішенням Міністерства оборони України від 31.08.2022 року № 20241/3/2 та рішенням ЗМОУ від 04.11.2022 року № 2551/3/5 призупинено виключення із числа службового житла.

Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

ОСОБА_1 у період з 01.08.1993 року і по теперішній час проходить військову службу в Збройних Силах України у Військовій частині НОМЕР_1 .

21.11.2011 року, відповідно до протоколу № 69 засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 24.11.2011 року, чоловіка позивача, ОСОБА_2 , військовослужбовця Військової частини НОМЕР_2 , включено до її житлової справи для отримання житла в Миколаївському гарнізоні.

Відповідно до протоколу засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 30.11.2017 року № 10, на підставі отримання статусу учасника бойових дій, чоловіка позивача, ОСОБА_3 , зараховано до першочергової черги на отримання житла складом сім`ї 4 (чотири) з 30.11.2017 року.

05.11.2021 року під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , позивач звернулась із рапортом до командування частини про надання службового житла для сім`ї складом 4 (чотири) особи).

Наказом Командира Військової частини НОМЕР_1 від 21.09.2023 року № 206 та відповідно до положення п. 9 розділу IV «Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями», протоколу житлової комісії Миколаївського гарнізону від 10.08.2021 року № 2, ОСОБА_1 надано службове житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , двокімнатна квартира АДРЕСА_4 .

Маючи вислугу років на військовій службі більше 20 календарних років та перебуваючи в черзі на отримання постійного житла у Миколаївському гарнізоні з 04.07.2007 року, у першочерговій черзі з 30.11.2017 року, як дружина чоловіка, який має статус учасника бойових дій (посвідчення серія НОМЕР_3 , видане 10.04.2015 року), прийняття безпосередньої учасник у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, про що свідчить довідка Ф-6 № 8797 від 08.08.2025 року, позивач 05.11.2025 року звернулась до Начальника Миколаївського гарнізону, Начальника Квартирно- експлуатаційного відділу міста Миколаїв, Командира Військової частини НОМЕР_1 та Голови житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 із рапортом про забезпечення її та членів її родини житловим приміщенням для постійного проживання, яке утримає за адресою: АДРЕСА_5 , шляхом виключення його з числа службового житлового фонду Міністерства оборони України.

Відповідно до протоколу засідання житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2025 року № 8, наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 16.12.2025 року № 312 та списків надання жилої площі для постійного проживання у Військовій частині НОМЕР_1 , головному сержанту служби за контрактом ОСОБА_1 , документи (облікова житлова справа) направлені на розгляд Комісії контролю за забезпеченням військовослужбовців та членів їх сімей службовими приміщеннями.

09.01.2026 року від Квартино-експлуатаційний відділ міста Миколаїв отримав повідомлення № 124, про повернення матеріалів облікової житлової справи разом з копією Протоколу засідання Комісії контролю за забезпеченням військовослужбовців та членів їх сімей службовими приміщеннями від 26.12 2025 року № 348 без реалізації, оскільки позивач не підпадає під категорії, визначені у рішенні Міністерства оборони України від 17.12.2025 року № 757/з/2.

Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне:

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 47 Конституції України передбачено, що кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.

Статтею 5 Закону України від 22.10.1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі Закон № 3551-XII) визначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі підрозділів всіх видів і родів ЗСУ, як в воєнний, так і в мирний час.

Пунктом 14 ч. 1 ст. 12 Закону № 3551-ХІІ передбачено, що учасникам бойових дій надаються зокрема, такі пільги, як першочергове забезпечення житлом осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України від 20.12.1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон № 2011-ХІІ), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Згідно зі ст. 2 Закону № 2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Відповідно до ст. 12 Закону № 2011-ХІІ, держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 125 Житлового кодексу України (далі ЖК України) передбачено, що осіб, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове жиле приміщення, не менш як десять років та сім`ї військовослужбовців, не може бути виселено із службового житла.

Пунктом 11 Порядком забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 року № 1081 (далі Порядок №1081) передбачено, що виключення житлового приміщення з числа службового провадиться згідно з рішенням виконавчого органу районної, міської, районної у місті ради за клопотанням начальника гарнізону, командира військової частини та квартирно-експлуатаційного органу.

Згідно із п. 3 Порядку № 1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання. Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла. Житлові приміщення надаються військовослужбовцям у межах норм, встановлених законодавством.

Відповідно до п. 1 Розділу І Інструкції № 380, ця Інструкція визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання (далі - військовослужбовці), та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов (далі члени їх сімей).

Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції № 380 забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями від Міністерства оборони України здійснюється за рахунок: новозбудованого, вивільненого або придбаного житла; надання грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення (за згодою військовослужбовця); переобладнання нежилих приміщень фонду Міноборони у жилі (крім приміщень, розташованих на територіях, які використовуються за призначенням військовими частинами).

Пункт 4 Розділу І Інструкції № 380 встановлює, що військовослужбовцям, які перебувають на обліку осіб, що потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються житлові приміщення для постійного проживання або за їх бажанням виплачується грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

Житлові приміщення для постійного проживання та грошова компенсація за належне для отримання жиле приміщення надаються один раз протягом усього часу проходження військової служби за умови, що ними не було використано право на безоплатну приватизацію житла.

Згідно з п. 1 Розділу II Інструкції № 380, для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті МО України, в Генеральному штабі ЗС України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях ЗС України, а також у військових прокуратурах утворюються житлові комісії.

Пунктом 10 Розділу VII Інструкції № 380 передбачено, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи II групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному пунктами 3-7 цього розділу. Виключення квартир з числа службових для забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей здійснюється на підставі клопотання КЕУ, КЕВ (КЕЧ) району за встановленим порядком.

Як уже зазначалось судом, пунктом 11 розділу II Інструкції № 380 Комісія з контролю відповідно до визначених завдань має право приймати рішення щодо:

погодження рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) про надання військовослужбовцям та членам їх сімей жилої площі для постійного проживання або виплату грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення;

погодження рішення житлової комісії військової частини про надання військовослужбовцям та членам їх сімей службових жилих приміщень;

перегляду раніше прийнятих рішень Комісії з контролю;

погодження надання одноразової грошової допомоги (житла) особам, яким присвоєно звання Герой України за здійснення визначного геройського вчинку.

У разі не погодження рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) Комісія з контролю повертає документи на доопрацювання із відповідним обґрунтуванням.

Цей перелік рішень є виключним.

Як убачається з поданих суду доказів Комісія з контролю не прийняла жодного з рішень, що передбачені пунктом 11 розділу II Інструкції № 380, за наслідками розгляду облікової справи позивача, чим перевищила свої повноваження визначені Інструкцією № 380 та діяла з порушеннями вимог діючого законодавства та нормативно-правових актів Міністерства оборони України

Вказане протиправне рішення Комісії з контролю призвело до порушення конституційного права на житло та гарантій, передбачених житловим законодавством.

З огляду на наведене суд дійшов переконання, що слід зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути матеріали облікової справи головному сержанту за контрактом ОСОБА_1 зі складом сім`ї 3 (три) особи ( ОСОБА_1 , 1979 р.н.; ОСОБА_2 , 1986 р.н.; ОСОБА_4 , 2012 р.н.) та прийняти рішення щодо надання статусу постійного житла за адресою: АДРЕСА_5 (двокімнатна службова квартира житловою площею 33,9 кв.м), шляхом виключення цього житла з числа службового та забезпечити ним для постійного проживання, відповідно до законодавства та нормативних-правових актів Міністерства оборони України, в тому числі Алгоритму №7571/з/І, чинного на момент подачі матеріалів облікової справи.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У відповідності до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до Міністерства оборони України в особі Комісії з контролю за забезпеченням військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщенням (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03049, код ЄДРПОУ 00034022), за участю третьої особи Квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаїв (просп. Миру, 62А, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 08029523) задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформлене протоколом Комісії з контролю за забезпеченнями військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями від 26.12.2025 року № 348, у частині повернення без реалізації матеріалів облікової справи полковника ОСОБА_1 , як такої, що не підпадає під категорії, визначені у рішенні Міністра оборони України від 17.12.2025 року № 7571/з/2.

3. Зобов`язати Міністерство оборони України повторно розглянути матеріали облікової справи полковника ОСОБА_1 зі складом сім`ї 3 (три) особи ( ОСОБА_1 , 1979 р.н.; ОСОБА_2 , 1986 р.н.; ОСОБА_4 , 2012 р.н.) та прийняти рішення щодо надання статусу постійного житла за адресою АДРЕСА_5 (двокімнатна службова квартира житловою площею 33,9 кв.м), шляхом виключення цього житла з числа службового та забезпечити ним для постійного проживання, відповідно до законодавства та нормативних-правових актів Міністерства оборони України, в тому числі Алгоритму № 7571/з/І, чинного на момент подачі матеріалів облікової справи.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України (просп. Повітряних Сил, 6, м. Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судові витрати у сумі 1331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.06.2026 року.

Суддя О.В. Малих