Постановление суда № 137728751, 22.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/11551/26

Провадження № 1-кс/344/4618/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваної ОСОБА_5 , захисника підозрюваної адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження №12024090000000181 від 14.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5 ст. 191 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого покликався на те, що Відділом розслідувань особливо важливих злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024090000000181 від 14.03.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4, 5 ст. 191КК України.

Слідчим у клопотанні зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що 29.07.1998 було створено ДЗ «Спеціалізований (спеціальний) санаторій «Косів» Міністерства охорони здоров`я України» (далі Санаторій).

Як зазначено в клопотанні, санаторій - є закладом охорони здоров`я, що забезпечує надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітаційного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів курортів (лікувальних грязей та озокериту, мінеральних та термальних вод, ропи лиманів та озер, природних комплексів із сприятливими для лікування умовами тощо) та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування.

Майно та кошти Санаторію є державною власністю та належать йому на праві оперативного управління.

Джерелами формування майна Санаторію є: майно, передане йому Міністерством охорони здоров`я України; кошти державного бюджету України; кошти, а також інше майно, набуте Санаторієм внаслідок своєї діяльності.

Слідчим у клопотанні вказано, що виконуючи свої службові обов`язки в службових осіб Санаторію виник умисел на заволодіння державними бюджетними коштами, які виділялись МОЗ України для виплати заробітної плати, що виразилось в наступних обставинах:

ОСОБА_7 , займаючи посаду головного бухгалтера Санаторію, знаючи вимоги Статуту, посадової інструкції, Закони України, накази МОЗ та інші нормативні акти, будучи посадовою особою, на яку покладено адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, проаналізувавши ситуацію, що склалася у спеціалізованому закладі - Санаторію, а саме: «плинність» кадрів, постійну наявність вакантних посад не пізніше 01.01.2019, більш точний час органом досудового розслідування не встановлений, вирішила, використовуючи своє службове становище в корисних цілях, вчиняти заволодіння бюджетними коштами шляхом фіктивного працевлаштування осіб в Санаторій на вакантні посади у структурних підрозділах закладу з подальшим зверненням на свою користь та користь третіх осіб грошових коштів, які виділяються державою в особі МОЗ України на оплату їх праці (зарплату).

Усвідомлюючи неможливість самостійної реалізації злочинного умислу ОСОБА_7 , залучила до злочинної діяльності ОСОБА_5 , яка працювала на посаді інспектора з кадрів Санаторію та виконувала службові обов`язки щодо контролю та працевлаштування працівників до Санаторію, крім того розуміючи, що головний лікар Санаторію приймає рішення (накази) про прийняття і звільнення працівників, підписує (погоджує) всі основні документи господарського і фінансового характеру, бухгалтерського обліку, на початку березня 2019 року, довела головному лікарю ОСОБА_8 свій злочинний намір щодо фіктивного працевлаштування у заклад осіб з подальшим заволодінням виділених для оплати їх праці бюджетних коштів, чим фактично залучила її до участі у злочинній діяльності, на яку остання надала добровільну згоду.

Надалі ОСОБА_7 розуміючи, що виконання функцій ведення первинних бухгалтерських документів, які були підставою для нарахування заробітної плати (тарифікаційні списки, штатні розписи, зарплатні відомості, табелі обліку робочого часу) фіктивно працевлаштованих співробітників, і в які вносились завідомо неправдиві відомості про їх виходи на роботу до Санаторію і виконання відповідних виробничих завдань, потребує великої кількості часу та сил, з метою реалізації злочинного умислу вона у вересні 2019 року залучила до участі у злочинній групі підпорядкованого їй працівника бухгалтера з розрахунку заробітної плати та касира Санаторію ОСОБА_9 , яка є її двоюрідною сестрою.

В подальшому діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою розширення повноважень групи осіб, директор ОСОБА_10 підписала наказ № 36-к від 31.03.2023, яким ОСОБА_7 переведено на посаду заступника директора Санаторію з економічних питань.

Усвідомлюючи, що виконання функцій затвердження та підпису первинних бухгалтерських документів, які були підставою для нарахування заробітної плати (тарифікаційні списки, штатні розписи, зарплатні відомості, табелі обліку робочого часу) фіктивно працевлаштованим особам, потребує довіреної особи, дії якої можна контролювати, з метою досягнення злочинного результату, у березні 2023 року залучила до участі у злочинній діяльності підпорядкованого їй працівника заступника бухгалтера ОСОБА_11 , яка є її близькою особою.

Так, діючи за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_7 починаючи з 2019 року готувала, а ОСОБА_12 з 2023 року готували завідомо підроблені первинні документи (кошторис, розрахунки, які обґрунтовують показники видатків з бюджету, що включаються до кошторису, план асигнувань на рік, штатний розпис, тарифікаційний) де включали відомості про працевлаштування осіб, які фактично не працювали та не виконували професійні обов`язки за посадою.

У свою чергу головний лікар ОСОБА_10 , користуючись своїм службовим становищем, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, підписувала вказані документи, надавши їм статут офіційних, та передала їх до МОЗ України.

У подальшому, на підставі складених та виданих завідомо неправдивих тарифікаційних списків, що були затверджені ОСОБА_8 , продовжуючи реалізацію спільного злочинного умислу, ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_12 , з відома та згоди директора Санаторію ОСОБА_8 , у період з січня 2019 по квітень 2024 року забезпечили складання і використання табелів обліку робочого часу, розрахунково-платіжних відомостей, особових рахунків працівників та інших бухгалтерських документів, до яких вносились завідомо неправдиві відомості про нібито відпрацьований робочий час і виконання трудових обов`язків фіктивно працевлаштованими особами, які фактично не виконували роботу за посадою.

Зазначені документи ОСОБА_9 надавалися на погодження головному бухгалтеру ОСОБА_12 , а вона передавала їх на затвердження директору ОСОБА_8 , яка, як керівник з правом першого підпису, надавала документам ознак офіційного шляхом внесення до них свого підпису та печатки Санаторію, як уповноважена особа. У подальшому, на підставі вказаних завідомо підроблених документів бухгалтером із заробітної плати ОСОБА_9 на відкриті у АТ «Райффайзен Банк» карткові банківські рахунки фіктивно працевлаштованих співробітників нараховувалась заробітна плата.

Пластикові платіжні картки фіктивно працевлаштованих при вищевикладених обставинах осіб передавалися як особисто їм, так і через ОСОБА_7 та ОСОБА_9 . За допомогою вказаних карток, використовуючи їх персональні чи змінені ідентифікаційні коди (ПІН-коди), зарплатні кошти фіктивно працевлаштованих осіб були у подальшому зняті в автоматичних банківських терміналах АТ «Райффайзен Банк», якими ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_12 розпоряджалися на власний розсуд.

Органом досудового розслідування зазначено, що у продовж 2019-2024 років, протиправними діями щодо фіктивного працевлаштування осіб було завдано збитків, а саме з: 01.01.2019-31.08.2019 515 296,12 грн; за період 01.09.2019 31.12.2019 390 354,16 грн; за період 01.01.2020 - 31.08.2020 971 699,64 грн; за період 01.09.2020-31.01.2021 702 699,82 грн; за період 01.02.2021-31.12.2021 1 762 424,51 грн; за період 01.01.2022-30.09.2022 2 474 926,81 грн; за період 01.10.2022-31.12.2022 1 169 286,52 грн; за період 01.01.2023-31.12.2023 4 593 074,87 грн; за період 01.01.2024-30.04.2024 2 772 141,91грн, що загалом складає 15351 550 грн.

19 червня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 191КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вищевказаних кримінальних правопорушень ґрунтується на зібраних у ході досудового розслідування доказах, а саме: рапорті про виявлене кримінальне правопорушення УКР ГУНП в Івано-Франківській області, протоколах обшуків, протоколах тимчасових доступів до речей і документів, протоколах оглядів речей і документів, довідках спеціалістів, висновках експертів, показаннях свідків та інших матеріалах кримінального провадження в їх сукупності.

Органом досудового розслідування в клопотанні вказано, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна, водночас, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та можливого ухилення від досудового слідства виникла необхідність в обранні запобіжного заходу ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою.

У ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрювана ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Стороною обвинувачення в клопотанні вказано, що відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування підозрюваній ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

- п. 1. Переховуватися від органів досудового розслідування та суду, зокрема злочини, які інкримінується ОСОБА_5 передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду, внаслідок чого ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення злочинів, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, оскільки є особою жіночої статі та у зв`язку із службовою діяльністю має право виїзду за межі країни.

- п. 3. Незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у кримінальному провадженні, зокрема однією із підстав притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності будуть показання свідків, підозрюваних та інших учасників кримінального провадження, відповідно є підстави вважати, що вона може здійснювати тиск та вплив на останніх. Крім цього, ОСОБА_5 з урахуванням відомих їй обставин кримінальних правопорушень та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у позапроцесуальні відносини із свідками, підозрюваними та іншими учасниками кримінального провадження та схиляти їх до зміни наданої слідству інформації, а також впливати на осіб причетність яких до вчинення кримінальних правопорушень на цей час перевіряється. Аналогічним чином ОСОБА_5 зможе впливати на ще невстановлених та недопитаних про обставини кримінальних правопорушень свідків. Це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких.

- п. 4. Перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема ОСОБА_5 може приховувати докази її злочинних дій, не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду, окрім цього, остання може використати свої зв`язки, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для неї неправдиві показання, виготовити чи видати завідомо неправдиві документи, знищити чи спотворити відомості, що досліджуються в ході досудового розслідування.

- п. 5. Вчинити інші кримінальні правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється ОСОБА_5 перебуваючи під дією більш м`якого запобіжного заходу може вчинити інші кримінальні правопорушення або продовжити налагоджений нею механізм заволодіння чужим майном, а також вчиняти дії щодо розпорядження майном, щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом.

На думку сторони обвинувачення, таким чином, до підозрюваної ОСОБА_5 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу та запобігти вказаним ризикам.

Сторона обвинувачення зазначає, що підставою для застосування підозрюваній ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під варту, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрювана матиме можливість: переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків,інших підозрюваних, експертів, спеціалістів у кримінальному провадженні, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у зв`язку із чим вважають, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

З огляду на вищевикладене, сторона обвинувачення вважає, що ОСОБА_5 доцільно визначити розмір застави із врахуванням ролі ОСОБА_5 , в розмірі 1 500 000 грн.

На переконання сторони обвинувачення, у разі визначення судом даного розміру застави, останній буде співмірним з існуючими ризиками, та буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваної.

Стороною обвинувачення зазначено, що у даному кримінальному провадженні наявність виключності випадку обумовлена тим, що кримінальні правопорушення, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_5 , відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, вчинених умисно за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів. Також варто врахувати розмір завданих збитків ОСОБА_5 , що є особливо великим розміром.

За таких обставин, на думку органу досудового розслідування розмір застави ОСОБА_5 необхідно встановити у розмірі не менше 451 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв`язку із чим слідчий за погодженням із прокурором звернувся до слідчого судді із вказаним клопотанням.

Прокурор та слідчий в судовому засіданні клопотання підтримали з підстав, викладених в ньому, просили клопотання задовольнити та застосувати щодо підозрюваної запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підозрювана та її захисник в судовому засіданні заперечили щодо задоволення клопотання та просили відмовити в його задоволенні, посилаючись на необгрунтованість підозри та відсутність ризиків у кримінальному провадженні. Якщо слідчий суддя прийде до переконання про наявність підстав для застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 , просили застосувати менш обтяжливий запобіжний захід.

Заслухавши прокурора, слідчого, підозрювану, захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 4 ст. 191 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

У відповідності до ст. 12 КК України злочин, передбачений ч. 5 ст. 191 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, санкція статті якої передбачає покарання у виді позбавлення волі позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Згідно з ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як встановлено слідчим суддею, 19 червня 2026 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 4, 5 ст. 191КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя зауважує, що зміст матеріалів кримінального провадження, які додано до клопотання, свідчить про те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, які містяться у матеріалах справи, а саме: рапорті про виявлене кримінальне правопорушення УКР ГУНП в Івано-Франківській області, протоколах обшуків, протоколах тимчасових доступів до речей і документів, протоколах оглядів речей і документів, довідках спеціалістів, висновках експертів, показаннях свідків та інших матеріалах кримінального провадження в їх сукупності.

Отже, враховуючи, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування певною сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні підстави для висновку про можливу причетність ОСОБА_5 , в силу її посадового становища, до інкримінованих їй дій.

Відповідно до частини першої-другої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд зобов`язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.

Виходячи із приписів статті 184 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий (прокурор), як в клопотанні, так і в суді, зобов`язаний зазначити один або кілька ризиків, вказаних у статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, послатися на обставини, на підставі яких він дійшов висновку про наявність такого ризику або ризиків у вигляді відповідних дій підозрюваного, і на докази, що підтверджують ці обставини.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.

Ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та/або суду.

Даний ризик є реальним, оскільки злочини, які інкримінується ОСОБА_5 передбачають можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до дванадцяти років, у зв`язку із чим, підозрювана ОСОБА_5 , розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваної винною у вчиненні інкримінованого злочину, остання може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

При оцінці наявності ризику, передбаченого у пункті 1 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя враховує можливість підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки підозрюваний враховуючи вагомість наявних доказів про вчинення ним злочину, тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винним у вчиненні злочинів вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі за межі території України.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особою підозрюваного та характером і тяжкістю злочину, у вчиненні якого він підозрюється, слідчий суддя дійшла висновку, що на теперішній час існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні.

Ризик, передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки підозрюваній ОСОБА_5 з урахуванням відомих їй обставин кримінальних правопорушень та матеріалів кримінального провадження матиме можливість вступати у позапроцесуальні відносини із свідками, підозрюваними та іншими учасниками кримінального провадження та схиляти їх до зміни наданої слідству інформації, а також впливати на осіб причетність яких до вчинення кримінальних правопорушень на цей час перевіряється, аналогічним чином ОСОБА_5 зможе впливати на ще невстановлених та недопитаних про обставини кримінальних правопорушень свідків.

Також, оцінюючи можливість впливу на свідків та інших підозрюваних, слідчий суддя виходить із передбаченої Кримінальним процесуальним кодексом України процедури отримання свідчень від учасників кримінального провадження, а саме спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини перша-друга статті 23, стаття 224 Кримінального процесуального кодексу України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 Кримінального процесуального кодексу України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина четверта статті 95 Кримінального процесуального кодексу України).

За таких обставин ризик впливу на свідків та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від цих осіб та дослідження їх судом.

Вказане надає підстави обґрунтовано припускати ймовірну можливість незаконного впливу зі сторони зацікавлених осіб на потерпілих з метою зміни чи відмови від раніше наданих ними свідчень.

З огляду на вищевикладене, слідчий суддя вважає, що ризик незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних передбачений у пункті 3 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, існує, що обумовлює необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу з метою запобігання цьому ризику.

Ризик перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Ризик, передбачений у пункті 4 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, є реальним, оскільки остання підозрюється у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, у зв`язку із чим підозрювана матиме можливість не з`являтись на виклики до слідчого, прокурора чи суду тим самим затягуючи строки досудового розслідування чи судового розгляду, окрім цього, остання може використати свої зв`язки, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для неї неправдиві показання, виготовити чи видати завідомо неправдиві документи, знищити чи спотворити відомості, що досліджуються в ході досудового розслідування.

Ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується., передбачений у п. 5 частини першої статті 177 Кримінального процесуального кодексу України, як і його реальність, прокурором не доведено, оскільки прокурором не наведено обставини, які свідчать про можливість вчинення нею інших злочинів.

За таких обставин, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором частково доведено існування зазначених у клопотанні ризиків.

В ході розгляду клопотання стороною захисту не спростовано існування ризиків, на які покликається слідчий у поданому клопотанні та які слідчий суддя вважає доведеними, і слідчий суддя вважає такі ризики наявними.

Всі висловлені в судовому засіданні доводи захисту не дають достатніх підстав слідчому судді вважати доведеним відсутність встановлених ризиків, і є недостатніми для гарантування належної поведінки підозрюваного та не свідчать про відсутність вказаних ризиків з огляду на конкретні обставини справи.

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

В ході розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу прокурором не доведено, що в даному кримінальному провадженні, враховуючи конкретні його обставини та інкриміновану ОСОБА_5 участь у кримінальному правопорушенні, наслідки даного правопорушення, її особу, щодо підозрюваної неможливим є застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання тим ризикам, існування яких доведено в судовому засіданні.

Вирішуючи дане клопотання, слідчий суддя враховує також вагомість наявних доказів про можливу причетність ОСОБА_5 до вчинення інкримінованих злочинів, характеризуючи особу підозрюваної дані, її вік, стан здоров`я та майновий стан, та приходить до висновку, що докази та обставини, на які посилається прокурор, дають достатні підстави вважати, що для запобігання ризикам, які зазначені у клопотанні та доведені у судовому засіданні, застосування запобіжного заходу у вигляді застави є достатнім для забезпечення виконання підозрюваною покладених на неї процесуальних обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності (ч. 2 ст. 182 КПК України).

Так, згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави визначається у таких межах:

2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України).

3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України).

Крім того, ч. 5 ст. 182 КПК України визначено, що у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, підставою для призначення застави у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно, тобто виходу за межі максимального розміру застави для тяжких чи особливо тяжких злочинів, є наявність обставин, які свідчать, що застава у зазначених у ч. 5 ст. 182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків.

При цьому, слідчий суддя особливо наголошує, що повноваження щодо визначення розміру альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, яке визначається при застосуванні до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належить виключно слідчому судді, а не прокурору чи слідчому.

Так, згідно з ч. 3 ст. 183 КПК України саме слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Натомість слідчий та прокурор не позбавлені можливості доводити конкретний фінансовий стан підозрюваного, таким чином сприяючи у визначенні слідчим суддею помірного розміру застави у конкретних правовідносинах.

В рамках розгляду даної справи орган досудового розслідування у клопотанні про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просить застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, яку пропонує визначити в розмірі 1 500 000 грн. (тобто розмір 451 прожиткових мінімумів для працездатних осіб), що майже у 2 рази перевищує максимальний розмір застави для особливо тяжкого злочину.

В обгрунтування виключності випадку посилається на та те, що кримінальне правопорушення відноситься до тяжких та особливо тяжких злочинів вчинених умисно за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів.

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, слідчий суддя, звертаючи увагу на те, що відповідно до вимог процесуального закону таке повноваження щодо визначення конкретного розміру застави є виключною дискрецією сааме слідчого судді, враховує практику Європейського суду з прав людини щодо визначення слідчими суддями національних судів розміру застави.

Так, у рішенні ЄСПЛ від 13.01.2022 у справі «Істоміна проти України» (Заява № 23312/15) Суд зазначив:

25. «Застосовані загальні принципи щодо обґрунтування тримання підозрюваного під вартою та визначення розміру застави наведені в рішеннях у справах «Корбан проти України» (Korban v. Ukraine), заява № 26744/16, пункти 154-157, від 04 липня 2019 року), та «Мангурас проти Іспанії» [ВП] (Mangouras v. Spain), заява № 12050/04, пункти 78-81, ЄСПЛ 2010). Зокрема, гарантія, передбачена пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування будь-якої шкоди, завданої внаслідок передбачуваного злочину, а лише присутність обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави має встановлюватися головним чином з огляду на особу обвинуваченого, належне йому майно та його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на ступінь впевненості, що можлива перспектива втрати застави або вжиття заходів проти поручителів у випадку його неявки у судове засідання буде достатнім стримуючий фактором, щоб позбавити його бажання втекти (див. рішення у справі «Гафа проти Мальти» (Gafа v. Malta), заява № 54335/14, пункт 70, від 22 травня 2018 року). Оскільки відповідне питання є основоположним правом на свободу, гарантованим статтею 5 Конвенції, органи державної влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так і для вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Тяжкість обвинувачень, пред`явлених обвинуваченому, не може бути вирішальним фактором для виправдання розміру застави (див. рішення у справі «Хрістова проти Болгарії» (Hristova v. Bulgaria), заява № 60859/00, пункт 111, від 07 грудня 2006 року).

26. Нездійснення національними судами оцінки спроможності заявника сплатити необхідну суму може призвести до встановлення порушення Судом. Однак обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинен сумлінно надати достатню інформацію, яку можна перевірити у випадку необхідності, про розмір застави, який має бути встановлений (див. рішення у справах «Тошев проти Болгарії» (Toshev v. Bulgaria), заява № 56308/00, пункт 68, від 10 серпня 2006 року, та «Іванчук проти Польщі» (Iwanczuk v. Poland), заява № 25196/94, пункт 66, від 15 листопада 2011 року)».

У пунктах 31-32 даного рішення ЄСПЛ дійшов наступного висновку:

«Суд зауважує, що розмір застави, встановлений районним судом, у 125 разів перевищував максимальний розмір, який міг бути визначений для виду злочину, в якому обвинувачувалася заявниця (див. пункт 6). У зв`язку з цим Суд зазначає, що, хоча національне законодавство дозволяло суду у «виключних випадках» встановлювати більші розміри застави (див. пункт 19), таке рішення мало передбачати ретельний аналіз обставин справи для обґрунтування її «виключного» характеру.

32. За цих обставин, посилаючись на наведені принципи практики (див. пункти 25 і 26), Суд вважає, що, зосереджуючись на розмірі шкоди, як стверджувалося, завданої заявницею, не здійснивши ретельної оцінки всіх відповідних факторів, у тому числі її спроможність сплатити визначений розмір застави, і відсутність задовільного пояснення, чому застава була визначена у такому надзвичайно великому розмірі, національні суди не дотрималися зобов`язання навести відповідне та достатнє обґрунтування для своїх рішень про визначення розміру застави, як вимагає пункт 3 статті 5 Конвенції. Отже, було порушено це положення».

В судовому засідання підозрювана пояснила, що розмір її щомісячної заробітної плати становить в середньому 12 000,00 грн. (сума після вирахування податків), нерухоме майно на праві приватної власності відсутнє, здійснює догляд за батьком ОСОБА_13 який є пенсіонером.

Крім того, слідчий суддя враховує, що, як підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за параметрами запиту права власності, інших речових прав, іпотеки, обтяжень - у власності підозрюваної відсутнє.

Відповідно до довідки про доходи виданої Державним закладом Спеціалізований санаторій «Косів» МОЗ України, за період з грудня 2025 року по травень 2026 року сума нарахованої зарплати складає 85 476,34 грн.

Разом з тим, у поданому до суду клопотанні конкретних критеріїв, за допомогою яких сформовано суму застави, яку просить прокурор, та як вона співвідноситься з реальними активами підозрюваної не наведено.

Основним критерієм визначення розміру застави є принцип помірності, тобто можливість конкретного розміру застави гарантувати дотримання конкретним підозрюваним його процесуальних обов`язків у кримінальному провадженні та не перешкоджати досягненню завдань кримінального провадження. Розмір застави не може бути прихованим триманням особи під вартою.

ЄСПЛ у справах Mangouras v. Spain та Bojilov v. Bulgaria наголосив, що застава не повинна мати карального характеру. Встановлення суми, яку підозрюваний об`єктивно не може сплатити, є порушенням права на свободу за статтею 5 Конвенції.

Відтак, вирішуючи питання щодо визначення запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує відношення самої підозрюваної до інкримінованих її дій, її майновий стан, стан здоров`я, сімейний стан, а тому вважає за необхідне в рамках даного кримінального провадження визначити запобіжний захід у вигляді застави, при визначенні розміру якого враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, та те, що застава має на меті не гарантування відшкодування шкоди, завданої у справі, а передусім забезпечення явки особи в судове засідання. Тому розмір застави оцінюється слідчим суддею залежно від особи підозрюваної, про яку йдеться, з урахуванням її матеріального стану та інших релевантних критеріїв, що свідчать на користь чи проти явки особи до суду.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, вчинених умисно за попередньою змовою групою осіб та з корисливих мотивів, майновий стан підозрюваної, тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваній ОСОБА_5 , вважаю відсутніми підстави для висновку про виключність конкретного випадку, та за необхідне визначити заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240,00 гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі, за висновком слідчого судді, може гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, та відповідає майновому стану підозрюваної ОСОБА_5 .

Крім того, у відповідності до вимог п.3 ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

На думку слідчого судді, застосування більш м`якого запобіжного заходу, зокрема запобіжного заходу у вигляді застави в максимальному для даної категорії злочинів розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 266 240,00 гривень, унеможливить прояв встановлених слідчим суддею ризиків, та буде ефективним та доцільним в рамках даного кримінального провадження.

Враховуючи зазначене, слідчий суддя приходить до висновку, що в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400,00 гривень, оскільки застосування до останньої саме такого запобіжного заходу зможе запобігти вищевказаним ризикам та сприятиме дієвості кримінального провадження на даному етапі.

Слідчий суддя звертає увагу на наступне, що згідно ч. 6. ст. 182 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Крім того, відповідно до ч.8 ст. 182 КПК України, у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193-194, 196, 205, 309, 376, 395 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відмовити.

Застосувати щодо підозрюваної ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400,00 гривень, яку необхідно внести на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Покласти на підозрювану ОСОБА_5 на строк до 18 серпня 2026 року включно обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за їх першою вимогою;

- не відлучатися за межі Івано-Франківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування з свідками та іншими підозрюваними у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити, що в разі невиконання таких обов`язків може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і може бути накладено грошове стягнення від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Роз`яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 6 ст. 182 КПК України вона не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язана внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду.

Ухвала слідчого судді діє до 18 серпня 2026 року включно, та підлягає до негайного виконання після її оголошення.

Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого відділу розслідування особливо важливих злочинів слідчого управління ГУНП в Івано-Франківській області старший лейтенанта поліції ОСОБА_4 .

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено та підписано 25.06.2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1