Решение № 137698932, 24.06.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/3169/26

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Соломко І.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування пункту 19 рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Чернігівського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі також ОСОБА_1 , позивач) до Міністерства оборони України (далі також Міноборони, відповідач), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 (далі також третя особа) про:

- визнання протиправним та скасування пункт 19 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №115/в від 18.12.2025, про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 ;

- зобов`язання Міністерство оборони України призначити ОСОБА_1 , як члену сім`ї, загиблого військовослужбовця ОСОБА_3 - її чоловіка, внаслідок захворювання, та причина смерті, пов`язаних із захистом Батьківщини, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразову грошову допомогу в розмірі 15000000 гри та здійснити виплату, з урахуванням проведених виплат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перегляду постанови Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України, (протокол від 09.10.2024 № 7246), встановлено, що захворювання солдата ОСОБА_3 (чоловіка позивача), що призвело до смерті ,ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини (протокол ЦВЛК від 14.06.2025 № 2025-0614-1321-4785-0). За таких обставин позивач вважає, що відповідно до положень Закону України № 2011-ХІІ набула право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000 грн. Водночас спірним рішенням їй відмовлено, оскільки рішенням Комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 09.10.2024 №7246 ( внаслідок захворювання ОСОБА_3 , пов`язаного з проходження військової служби), позивачу вже виплачено одноразову грошову допомогу відповідно до постанови КМУ № 168 у розмірі 500-кратном прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2024), в сумі 750000 грн. Вважає спірне рішення протиправним, оскільки виплата у вказаному розмірі не перешкоджає відповідачу призначити позивачу виплату у розмірі 15000000 грн.

30.03.2026 ухвалою суду провадження у справі відкрито, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, оскільки заява позивача про виплату спірної суми надійшла вже після реалізації свого права на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до постанови КМУ № 975, тому вважає, шо відповідач правомірно відмовив позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги , передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 № 168.

Третя особа надіслала письмові пояснення, в яких просив при призначенні спірної допомоги врахувати його права та інтереси, оскільки є сином загиблого ОСОБА_3 .

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Позивач є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_1 .

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 , що підтверджується матеріалами справи.

Військовослужбовець ОСОБА_3 , рядовий солдат, номер обслуги 2 мінометного взводу мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 , перебуваючи на позиції поблизу селища Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області (що підтверджується довідкою в/ч НОМЕР_2 від 05.10.2024 №287, актом №100 проведення спеціального розслідування смерті солдата ОСОБА_3 , затвердженого 03.04.2024 командиром військової частини НОМЕР_2 ), 11.02.2024 був госпіталізований у важкому стані та доставлений етапом евакуації до Крам 2 з ЗГВ Лиман та етапом евакуації доставлений до КПП «МКЛ №4 ДМР».

ІНФОРМАЦІЯ_1 військовослужбовець ОСОБА_3 помер у стаціонарі КІШ «МКЛ №4 ДМР». Причина смерті: набряк мозку, інфаркт мозку у лобній та тім`яній ділянці правої гемісфери, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , лікарським свідоцтвом про смерть та довідкою про причину смерті КПП «МКЛ №4 ДМР» №140 від 11.03.2024.

Згідно витягу з протоколу засідання військово-лікарської комісії Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України від 09.10.2Q24 №7246, захворювання, яке призвело до смерті та причина смерті солдата ОСОБА_3 , Так, пов`язана з проходженням військової служби.

Зазначена постанова ВЛК ЦВЛК ЗСУ була прийнята без врахування додаткових документів, а тому була переглянута ЦВЛК ЗСУ, за результатами якого ЦВЛК ЗСУ (Київ) постановила, що захворювання солдата ОСОБА_3 , яке призвело до смерті, та причина смерті, ТАК, пов`язана із Захистом Батьківщини, що підтверджується протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії № 2025-0614-1321-4785-0 від 14.06.2025 «Центральної ВЛК ЗСУ (Київ) .

У зв`язку з отриманням нового рішення ЦВЛК щодо причини смерті (загибелі) військовослужбовця ОСОБА_3 , позивачкою 01.07.2025 подано до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю (смертю) ОСОБА_4 , оформлену у порядку постанови КМУ №168 від 28.02.2022.

13.01.2026 позивачка отримала витяг з протоколу засідання Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №115/в від 18.12.2025, у п. 19 якого зазначено, що згідно з пунктом 20 рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.06.2025 №321/975 одноразову грошову допомогу призначено дружині померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, солдата ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про смерть НОМЕР_4 від 15.03.2)024 - в розмірі 1/2 частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2024), в сумі 750000 грн.

Враховуючи те, що заява позивачки про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №168 надійшла на розгляд Комісії після її призначення у повному розмірі відповідно до Постанови №975, тобто після використання заявницею свого права на отримання одноразової грошової допомоги встановленої іншим нормативно-правовим актом - відмовити позивачці у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови №168 у зв`язку із загибеллю військовослужбовця ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що відмова відповідача у призначенні їй одноразової грошової допомоги відповідно до Постанови N9168 та виплати її не у повному обсязі, а лише у розмірі 1/2 частини від 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала смерть (2024), в сумі 750000 грн, суперечить діючому законодавству та грубо порушує законні права позивача, а відтак, є протиправною, виходячи з наступного.

Ключовим питанням у справі є визначення права особи ( позивача), яка вже була отримувачем одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням захворювання ОСОБА_3 ( чоловік позивача), пов`язаного з проходження військової служби ( постанова ЦВЛК від 09.10.2024 № 7246), на виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку із переглядом та прийняттям ЦВЛК постанови від 14.06.2025 № 2025-0614-1321-4785-0, якою встановлено захворювання та причина смерті ОСОБА_3 , пов`язаного із захистом Батьківщини.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 65 Конституції України визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ) у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради України подання про оголошення стану війни.

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі дія воєнного стану в Україні продовжувалася згідно з Указами Президента України та триває дотепер.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

Із наведених вище приписів Закону № 2011-XII слідує, що подія смерті військовослужбовця під час виконання обов`язків військової служби і подія смерті військовослужбовця під час проходження військової служби є визначеними законом підставами для призначення допомоги.

Водночас перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги визначено у статті 16-1 Закону № 2011-XII, відповідно до якої у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого).

Згідно з підпунктом «а» пункту 1 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпункті 1 пункту 2 статті 16 цього Закону; 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.

Відтак, одноразова грошова допомога за своєю правовою природою є гарантованою державою соціальною допомогою, яка виплачується, зокрема, членам сім`ї військовослужбовця у разі, якщо смерть настала під час виконання військовослужбовцем обов`язків військової служби.

Так, матеріалами справи підтверджується те, що відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 14.06.2025 № 2025-0614-1321-4785-0 захворювання солдата ОСОБА_3 (набряк мозку .Інфаркт мозку у лобній та тім`яній ділянці правової гемісфери», яке призвело до смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , "Так, пов`язане із захистом Батьківщини".

Згідно з пунктом 3 статті 16-2 Закону № 2011-XII передбачено, що розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1, 6 статті 16-3 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII).

На виконання пункту 2 статті 16-2 та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-XII Кабінетом Міністрів України 25 грудня 2013 року прийнято постанову № 975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (надалі - Порядок № 975; у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Цей Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

За пунктом 4 Порядку № 975, одноразова грошова допомога призначається у разі:

1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних із проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Відповідно до приписів пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста:

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктом 1 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть);

у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста у випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 4 цього Порядку, - у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому настала загибель (смерть).

Із матеріалів справи суд встановив, що рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 20.06.2025 № 321/975, позивачу призначено одноразову грошову допомогу у розмірі 1/2 частини від 500-кратного прожиткового мінімуму у зв`язку із смертю її чоловіка (смерть настала ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням військової служби), що також визнається позивачем.

Водночас на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28 лютого 2022 року прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168; у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), пунктом 2 якої установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 000 000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Також пунктом 2 Постанови № 168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пунктах 1-1-2 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

Отже, Постанова № 168 є нормативно-правовим актом, який встановлює право на отримання одноразової грошової допомоги сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, у період дії воєнного стану.

При цьому виплата збільшеного до 15 000 000 гривень розміру одноразової допомоги згідно з пунктом 2 Постанови № 168 передбачена для сімей військовослужбовців лише у двох випадках: 1) у разі загибелі військовослужбовця; 2) у разі, якщо військовослужбовець помер внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого під час захисту Батьківщини у період дії воєнного стану, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва).

Суд звертає увагу на те, що Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 29 березня 2024 року (справа № 440/3321/23), від 21 серпня 2024 року (справа № 160/20229/22), від 18 листопада 2024 року (справа № 240/1743/24), відповідно до якого питання розміру допомоги визначається окремо та залежить від окремих чинників (умов), а саме:

у розмірі 750-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (абзац 1 пункту «а» частини першої статті 16-2 Закону № 2011-ХІІ);

у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби (абзац 2 пункту «а» частини першої стаття 16-2 Закону № 2011-ХІІ);

у розмірі 15 000 000 гривень на період дії воєнного стану для сімей загиблих осіб (абзац 1 пункту 2 Постанови № 168). Також, сімей осіб, які померли внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період дії воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва) (абзац шостий пункту 2 Постанови № 168).

Іншими словами, діючим на момент прийняття оскаржуваного рішення законодавством України передбачалася виплата одноразової грошової допомоги в різних розмірах, для кожного із яких чітко визначені на законодавчому рівні умови призначення та виплати.

Водночас на відміну від Закону № 2011-ХІІ та Порядку № 975 Постанова № 168 містить звужений перелік підстав для виплати допомоги у збільшеному розмірі через те, що розмір допомоги у сумі 15 000 000 гривень передбачений лише на період дії воєнного стану та виключно для сімей загиблих військовослужбовців, а також померлих, але внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17 березня 2025 року у справі № 280/2749/24.

Водночас при розгляді цієї адміністративної справи судом не встановлено, а позивачем не надано будь-яких доказів, які б підтверджували факт отримання ОСОБА_3 за період проходження служби поранень (контузії, травми, каліцтва), від яких могла настати його смерть.

Також суд вказує на те, що відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 14.06.2025 № 2025-0614-1321-4785-0 причиною смерті ОСОБА_3 стало не поранення (контузія, травма, каліцтво), а захворювання у вигляді набряку мозку, інфаркту мозку у лобній та тім`яній ділянці правової гемісфери.

Таким чином, оскільки захворювання військовослужбовця ОСОБА_3 хоча і пов`язане із захистом Батьківщини, проте це не надає права членам його сім`ї на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до приписів Постанови № 168 в розмірі 15000000 гривень, оскільки фактичні обставини справи свідчать про те, що смерть військовослужбовця пов`язана саме із захворюванням, а не настала внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва).

Враховуючи те, що відповідно до протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії від 14.06.2025 № 2025-0614-1321-4785-0 не мав поранень (контузій, травм, каліцтв), а загинув (помер) внаслідок захворювання, а тому він не належить до категорії загиблих та померлих внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва) військовослужбовців, що давало б позивачам право на отримання допомоги у збільшеному розмірі.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про те, що Міністерство оборони України правомірно прийняло оскаржуване рішення, тому в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 АДРЕСА_1 рнокпп НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Відповідач: Міністерство оборони України просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049 код ЄДРПОУ 00034022.

Третя особа: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Повний текст рішення виготовлено 24 червня 2026 року.

Суддя І.І. Соломко