Решение № 137687618, 23.06.2026, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.06.2026 Справа № 905/241/26

Суддя Господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження матеріали справи

за позовом: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго», м.Київ

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Ніколаєнкова Романа Олександровича, м.Покровськ, Донецька область

про стягнення 180954,60грн.

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрїнтеренерго», м.Київ звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ніколаєнкова Романа Олександровича, м.Покровськ, Донецька область про стягнення 180954,60грн., з яких: заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 73371,26грн, пеня у розмірі 11052,59грн, 15% річних у розмірі 55137,09грн, інфляція у розмірі 41393,66грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов публічного договору надання послуг з постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість за спожиту електричну енергію за період з грудня 2020 по березень 2021.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/241/26; вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи; встановлено сторонам строк на подання заяв по суті спору, заперечень та доказів; позивачу встановлено строк до 08.05.2026 (враховуючи час пересилання засобами зв`язку) для надання пояснень з визначення правового статусу відповідача як ФОП, враховуючи, що Ніколаєнков Роман Олександрович за власним рішенням припинив підприємницьку діяльність з 07.09.2025, тобто на час звернення з позовом втратив цей статус.

Станом на момент винесення рішення позивачем не надано суду пояснення з визначення правового статусу відповідача як ФОП.

11.06.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшли пояснення у справі №б/н від 11.06.2026, у яких визначає якими умовами договору та комерційної пропозиції керується для визначення граничних строків оплати спірних рахунків, а також пояснює правове обґрунтування стягнення пені та 15% річних та інфляційних втрат.

У виконання приписів ч.6 ст.176 Господарського процесуального кодексу України суд через систему ЄСІТС здійснив запити до Єдиного державного демографічного реєстру та до Єдиної інформаційної системи соціальної сфери.

Відповідно до відповіді №2617204 від 17.04.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру адреса реєстрації Ніколаєнкова Р.О.: АДРЕСА_1 .

Відповідно до відповіді №2617221 від 17.04.2026 щодо отримання інформації про внутрішньо переміщену особу з Єдиної інформаційної системи соціальної сфери у Ніколаєнкова Романа Олександровича довідки ВПО відсутні.

Порядок повідомлення виклику учасників справи у судове засідання визначено ст.120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), відповідно приписів ч.2, ч. 3 якої суд повідомляє учасників справи про вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язкова. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Частиною 5 ст.176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст. 120 цього Кодексу.

За приписами ч.5 ст.6 ГПК України (в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023) суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням ЄСІТС або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Відповідно до ч.11 ст.242 ГПК України (в редакції Закону №3200-IX від 29.06.2023) якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п.5.8 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженої рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, офіційна електронна адреса - сервіс Електронного кабінету ЄСІТС.

Згідно з п.2 ч.6 ст.242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 20.04.2026 направлена до електронного кабінету позивача та згідно довідки, сформованої у системі "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінету Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» 20.04.2026.

Щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, суд відзначає наступне:

Статтею 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено перелік відомостей, про фізичну особу-підприємця, які вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зокрема, передбачено, що в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу-підприємця: місцезнаходження, інформація для здійснення зв`язку, а саме телефон, адреса електронної пошти (п. 5, п.8 ч. 4 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на момент припинення підприємницької діяльності (дата запису: 07.09.2025) місцезнаходження відповідача значилось за наступною адресою: АДРЕСА_2 , яке співпадає з адресою реєстрації Ніколаєнкова Р.О. як фізичної особи згідно відповіді на запит суду №2617204 від 17.04.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022. В подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, в останнє до 02.08.2026.

Враховуючи, що останнім відомим місцезнаходженням відповідача є м. Покровськ Донецької області, яке входить до Покровської міської територіальна громади, яка відповідно Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025 (зі змінами), є зоною активних бойових дій з 23.08.2024, беручи до уваги інформацію з офіційного сайту АТ "Укрпошта", згідно якої станом на час відкриття провадження та винесення рішення по справі відділення поштового зв`язку №85300 тимчасово не працює в умовах воєнного стану, неможливо здійснити відправку в установленому порядку копії ухвали від 20.04.2026.

За змістом ч.6 ст.120 ГПК суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

У Єдиному державному реєстрі міститься інформація щодо наявності у відповідача засобів телефонного зв`язку - 0623528963, 0509222590 та електронної адреси - ІНФОРМАЦІЯ_1 З огляду на викладене, судом були вжиті додаткові заходи для належного інформування відповідача про розгляд справи шляхом направлення на вказану електронну адресу копії ухвали суду про відкриття провадження у справі та згідно довідки про доставку електронного листа, яка міститься у матеріалах справи, ухвала була доставлена 20.04.2026. Додатково судом направлено телефонограму за вказаними номерами телефонного зв`язку, яка була прийнята особисто Ніколаєнковим Р.О. (за т. НОМЕР_1 ), водночас відповідач відмовився надати адресу для листування.

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про порушення провадження у справі.

Також судом розміщено відповідне оголошення для відповідача на сторінці Господарського суду Донецької області офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

На виконання приписів чинних нормативно-правових актів процесуальний документ по справі - ухвала суду від 20.04.2026 була оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отже відповідач у справі також не був позбавлений можливості своєчасно ознайомитись з відповідним процесуальним документом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Станом на момент винесення рішення у справі відзив на позовну заяву та будь-які заяви, клопотання з процесуальних питань, повідомлення щодо поважних обставин неможливості подати відзив на позов від відповідача до суду не надходили.

В силу ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ст.248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Статтею 12-2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Тобто, навіть в умовах воєнного стану конституційне право особи на судовий захист не може бути обмеженим.

Згідно з ч.4 ст.240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2018 року №1023-р Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» визначено постачальником «останньої надії» на період з 01 січня 2019 року до 31 грудня 2025 року.

Положенням частини 6 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" встановлено, що постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник «останньої надії» оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (надалі - Правила) затверджено типовий договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до Правил).

На виконання вимог ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» в мережі Інтернет за адресою: www.uie.kiev.ua ДПЗД «Укрінтеренерго» розміщено публічну оферту: порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», комерційну пропозицію №3 від 07.06.2019р. для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», додаток №1 до договору (надалі - комерційна пропозиція).

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство «ДТЕК Донецькі електромережі» листом №60/78-вих від 05.01.2021 повідомило Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (позивач) про те, що останнім як постачальником «останньої надії» з 01.01.2021р. здійснюватиметься електропостачання Фізичній особі-підприємцю Ніколаєнкову Роману Олександровичу (відповідач).

З урахуванням наведеного вище судом встановлено, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 01.01.2021р., умови якого відповідач як споживач електроенергії безакцептно прийняв з урахуванням п.1.2.9. Правил та комерційної пропозиції.

Відтак, укладений договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» від 01.01.2021 (далі - договір) протягом терміну його дії є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України) та який згідно вимог ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами п.1.1. договору цей договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (далі - договір) є публічним договором приєднання споживача Фізичної особи-підприємця Ніколаєнкова Романа Олександровича до цього договору і регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (далі-постачальник), в особі заступника директора з питань функціонування ПОН Мануйленка Олександра Володимировича, що діє на підставі довіреності від 24.12.2020 року № 47, споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах визначених Законом України «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії та комерційної пропозиції, що є додатком 1 до цього договору. Далі по тексту договору постачальник або споживач іменуються - сторона, разом - сторони.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року № 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів України.

Відповідно до п.2.1 договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).

Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника (п.5.2. Договору).

За змістом п.5.3 договору ціна (тариф) на електричну енергію визначається постачальником, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором.

За умовами п.5.7 договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Згідно п.5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

За приписами п.5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Відповідно до пп.3 п.6.1. договору споживач має право, зокрема, безоплатно отримувати всю інформацію стосовно його прав та послуг, що надаються постачальником, та інформацію про ціну, порядок оплати за спожиту електричну енергію, а також іншу інформацію, що має надаватись постачальником відповідно до чинного законодавства та/або цього договору.

За умовами пп.2 п. 6.2 договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

За невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством (п.9.1 договору).

Пунктом 13.1 договору передбачено, що цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 календарних днів.

Договір підписано з боку позивача та скріплено його печаткою.

Додатком №1 до договору викладено комерційну пропозицію №3 від 07.06.2019р. (далі - комерційна пропозиція) для постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії».

Відповідно до п.4.1 комерційної пропозиції споживач сплачує 100% від орієнтовної вартості прогнозованого обсягу споживання електричної енергії за розрахунковий період протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання споживачем рахунку.

У разі неотримання рахунку споживач зобов`язується здійснити 100% оплату самостійно (без рахунку) на поточний рахунок постачальника, зазначений у договорі, не пізніше ніж за 1 банківський (робочий) день до початку розрахункового періоду, виходячи з прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни на електричну енергію. Ця норма не застосовується до акцептування умов договору, порядок якого визначений пунктом 7.1 даної комерційної пропозиції.

Орієнтовна вартість розраховується шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії на ціну, за якою здійснюється постачання електричної енергії постачальником. Прогнозований обсяг споживання електричної енергії визначається на підставі даних, отриманих постачальником від оператора систем розподілу (передачі) (далі - ОС).

За умовами п.4.2 комерційної пропозиції остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.

Рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу надану ОС постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацію вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше) (п.4.3 комерційної пропозиції).

Пунктом 4.4 комерційної пропозиції акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі-акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем, отриманих від ОС.

Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку.

Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника.

Оригінал акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача.

Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника.

У разі наявності зауважень до акту купівлі - продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності. Уповноважені особи постачальника та споживача терміново проводять переговори з метою усунення розбіжностей, при цьому споживач або постачальник залучають ОС для врегулювання спірного питання.

У разі якщо сторони не дійшли згоди у вирішенні суперечки, споживач вирішує спірне питання в порядку, що визначений Кодексом комерційного обліку електричної енергії та іншими актами законодавства, що регулюють зазначені спірні відносини.

До усунення розбіжностей сторони керуються даними, що зазначені в акті купівлі-продажу, з подальшим коригуванням даних після врегулювання розбіжностей.

У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі-продажу у встановлені строки або його підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.

За неповернення узгодженого споживачем акту купівлі-продажу постачальник має право застосувати штрафні санкції у вигляді штрафу у розмірі 2000,00 (дві тисячі) гривень за кожен факт порушення. Споживач зобов`язується сплатити такий штраф протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту отримання рахунку.

Документом, що підтверджує факт переходу права власності на електричну енергію від постачальника до споживача, є узгоджений сторонами акт купівлі-продажу, оформлений відповідно до умов, визначених в цьому розділі.

Відповідно до п.5.1 комерційної пропозиції споживач здійснює плату за послугу з розподілу електричної енергії через постачальника.

За приписами п.6.1 комерційної пропозиції за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нараховувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.

Пунктом 7.4 комерційної пропозиції передбачено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

За змістом п.14.1 комерційної пропозиції, керуючись ст. 259 ЦК України сторони договору домовились, встановити в цьому договорі збільшений строк позовної давності:

- строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу тривалістю п`ять років;

- строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) тривалістю п`ять років.

Комерційна пропозиція підписана з боку позивача та скріплена печаткою.

На виконання умов договору, на підставі звітів наданих АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» за період постачання з січня по лютий 2021 позивач склав наступні розрахункові документи:

- рахунок №002895102619/04/О01/12281 від 18.02.2021р. на суму 11 335,78грн. та акт №006465 від 31.01.2021р. купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2021 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 2539 кВт*год на суму 11 335,78грн. (з ПДВ). Вказані акт та рахунок направлені 19.02.2021 на офіційну електрону адресу відповідача (2895102619@ukr.net), що підтверджується роздруківкою з електронної скриньки позивача, яка міститься у матеріалах справи, електронний лист було отримано. Крім того, відповідач отримав направлені засобами почтового зв`язку вказані рахунок та акт 10.03.2021р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення;

- рахунок №002895102619/04/О02/15438 від 16.03.2021р. на суму 35 918,71грн. та акт №009875 від 28.02.2021р. купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 8620 кВт*год на суму 35 918,71грн. (з ПДВ). Вказані акт та рахунок відповідач отримав 07.04.2021р., що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

На виконання умов договору, на підставі звітів наданих ДП «Регіональні електричні мережі» щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів постачальника «останньої надії» за період постачання з грудня 2020 по березень 2021 позивач склав наступні розрахункові документи:

- рахунок №289510619/26/О12/09543 від 11.01.2021р. на суму 282,52грн. та акт №003907 від 31.12.2020р. купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період грудень 2020 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 84 кВт*год на суму 282,52грн. (з ПДВ). Вказані акт та рахунок направлені 14.01.2021 на офіційну електрону адресу відповідача (2895102619@ukr.net), що підтверджується роздруківкою з електронної скриньки позивача, яка міститься у матеріалах справи, електронний лист було отримано, разом з цим, відповідач отримав направлені засобами почтового зв`язку вказані рахунок та акт 21.01.2021р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

- рахунок №002895102619/26/О01/09884 від 09.02.2021р. на суму 12 569,16грн. та акт №004073 від 31.01.2021р. купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період січень 2021 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 3526 кВт*год на суму 12 569,16грн. (з ПДВ). Вказані акт та рахунок 12.02.2021 направлені позивачем на офіційну електрону адресу відповідача (2895102619@ukr.net), що підтверджується роздруківкою з електронної скриньки позивача, яка міститься у матеріалах справи, електронний лист було отримано.

- рахунок №002895102619/26/О02/14591 від 09.03.2021р. на суму 11519,27грн. та акт №008771 від 28.02.2021р. купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період лютий 2021 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 3526 кВт*год на суму 11 519,27грн. (з ПДВ). Вказані акт та рахунок відповідач отримав 31.03.2021р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

- рахунок №002895102619/26/О03/17648 від 06.04.2021р. на суму 1 745,82грн. та акт №011803 від 31.03.2021р. купівлі-продажу електроенергії за розрахунковий період березень 2021 року, відповідно до якого відповідачем спожито електричну енергію в обсязі 476 кВт*год на суму 1745,82грн. (з ПДВ). Вказані акт та рахунок відповідач отримав 02.06.2021р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Всього вартість спожитої відповідачем електричної енергії у спірний період становить 73 371,26грн.

Наявні в матеріалах акти купівлі-продажу електроенергії оформлені лише за підписом з боку позивача, водночас враховуючи наявність доказів їх надсилання відповідачу в силу п.4.4 комерційної пропозиції вважаються узгодженими та підтвердженими споживачем.

Позивачем 09.05.2025 електронною поштою була направлена відповідачу претензія-вимога №44/11-010598 від 08.05.2025, у якій позивач просив у семиденний строк з дня її отримання оплатити заборгованість у розмірі 103985,76грн з яких: 73371,26грн - борг за спожиту електричну енергію у період з грудня 2020 по березень 2021; 45692,73грн - 15% річних; 46966,06грн - інфляційні втрати; 11326,97грн - пеня, згідно роздруківки з електронної пошти позивача, яка міститься у матеріалах справи, претензія буда доставлена.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначає, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань оплату за спожиту електричну енергію за грудень 2020 - березень 2021 не здійснив, в зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 180954,60 грн., з яких: 73371,26грн. - заборгованість за спожиту електричну енергію, 11052,59грн. - пеня, 55137,09 грн. - 15 % річних, 41393,66грн. - інфляційні втрати.

Суд відзначає наступні обставини.

З договору вбачається, що споживачем електричної енергії є фізична особа-підприємець Ніколаєнков Роман Олександрович.

Слід відзначити, що однією з ознак господарського договору, що дозволяє відокремити його від інших видів договорів (у тому числі цивільних), є особливий суб`єктний склад. Зокрема, договір, у якому сторонами є суб`єкти господарювання (наприклад, юридична особа та громадянин, зареєстрований на час його укладення як підприємець), є господарським, відтак і зобов`язання, що з нього виникають, є господарськими.

Водночас як встановлено судом та вказано позивачем у позовній заяві, 09.07.2025 на підставі запису про державну реєстрацію припинення ФОП за його рішенням №2002710060007001151 Ніколаєнков Р.О. припинив підприємницьку діяльність за власним рішенням.

Приписами ч.9 ст.4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Таким чином, боржником у даному позовному провадженні є фізична особа, яка втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності станом на дату звернення із позовною заявою.

З дати набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

15 грудня 2017 року господарський суд згідно з пунктом 6 частини першої статті 231 ГПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" не може закрити провадження у справі, якщо до подання позову припинено діяльність фізичної особи-підприємця, яка є однією зі сторін у справі.

Відтак з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України спорів, у яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 09.10.2019 по справі №127/23144/18 та у постанові №904/1083/18 від 25.06.2019.

У постанові від 09.10.2019 по справі №127/23144/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що однією з особливостей підстав припинення зобов`язань для ФОП є те, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання за укладеними договорами не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. ФОП відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (п. 1 ч.1 ст. 20 ГПК України).

З аналізу вказаних норм прав вбачається, що фізичні особи, які на час звернення з позовом не є підприємцями, можуть звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів та бути відповідачем у справі. Припинення підприємницької діяльності відповідача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», укладеного між суб`єктами господарської діяльності. Тобто стороною правочину виступала фізична особа-підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов`язанні. Такої саме правової позиції дотримується і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 у справі №760/13915/18 (провадження № 14-234цс19).

Таким чином, виходячи із суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, суд дійшов висновку про належність спору до господарської юрисдикції, фізична особа Ніколаєнков Роман Олександрович є належним відповідачем у справі №905/241/26.

Припинення підприємницької діяльності відповідача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об`єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог частини 1 статті 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).

Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).

Згідно з вимогами частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

За приписами частини 1 статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частини 1 статті 692 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладений договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії», які розроблені з урахуванням вимог статей 633, 634, 641, 642 ЦК України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018р. №312.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема, кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; правилами роздрібного ринку; іншими нормативно-правовими актами. Кодекс систем розподілу та правила роздрібного ринку затверджуються Регулятором.

Згідно з частини 5 статті 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником «останньої надії».

Частинами 1 - 6 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.

Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.

У разі покладення на електропостачальника зобов`язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника «останньої надії» ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника «останньої надії» визначаються відповідно до цього Закону.

Покладення зобов`язань з надання універсальних послуг та/або постачання «останньої надії» не обмежує права електропостачальника здійснювати постачання електричної енергії за вільними цінами.

Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам електропостачальники здійснюють купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами та/або на ринку «на добу наперед», внутрішньодобовому ринку і на балансуючому ринку, а також шляхом імпорту.

Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.

Відповідно до частини 1 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач має право, зокрема: купувати електричну енергію для власного споживання за двосторонніми договорами та на організованих сегментах ринку, за умови укладення ним договору про врегулювання небалансів та договору про надання послуг з передачі електричної енергії з оператором системи передачі, а у разі приєднання до системи розподілу - договору про надання послуг з розподілу електричної енергії з оператором системи розподілу; або купувати електричну енергію на роздрібному ринку у електропостачальників або у виробників, що здійснюють виробництво електричної енергії на об`єктах розподіленої генерації, за правилами роздрібного ринку.

За приписами статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються, зокрема, і договори про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Згідно пункту 66 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» це - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.

У відповідності до ч.1 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії споживачам у разі: 1) банкрутства, ліквідації попереднього електропостачальника; 2) завершення строку дії ліцензії, зупинення або анулювання ліцензії з постачання електричної енергії споживачам попереднього електропостачальника; 3) невиконання або неналежного виконання електропостачальником правил ринку, правил ринку «на добу наперед» та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; 4) необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; 5) в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.

За змістом частини 5 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» зобов`язаний постачати електричну енергію споживачам за ціною, що формується ним відповідно до методики (порядку), затвердженої Регулятором, та включає, зокрема, ціну купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії, ціну (тариф) на послуги постачальника «останньої надії», ціни (тарифи) на послуги оператора системи передачі та оператора системи розподілу відповідно до укладених договорів про надання відповідних послуг.

Для забезпечення постачання електричної енергії споживачам постачальник «останньої надії» здійснює купівлю-продаж електричної енергії на ринку електричної енергії за вільними цінами. Методика (порядок) розрахунку ціни електричної енергії, що застосовується постачальником «останньої надії» при формуванні ціни постачання електричної енергії споживачам, затверджується Регулятором.

Ціни, за якими здійснюється постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», мають бути економічно обґрунтованими, прозорими та недискримінаційними і не повинні перешкоджати конкуренції на ринку електричної енергії.

Ціна (тариф) на послуги постачальника «останньої надії» визначається за результатами конкурсу.

У разі якщо конкурс на визначення постачальника «останньої надії» не відбувся, ціна (тариф) на послуги тимчасово призначеного постачальника «останньої надії» встановлюється Регулятором згідно із затвердженою ним методикою та має враховувати економічно обґрунтовані витрати, пов`язані з особливим режимом роботи та ризиками від провадження діяльності постачальника «останньої надії», а також норму прибутку з урахуванням особливостей діяльності такого електропостачальника.

Згідно частин 8-11 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.

Постачальник «останньої надії» постачає електричну енергію споживачу протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Після завершення зазначеного строку постачальник «останньої надії» припиняє електропостачання споживачу.

Порядок заміни електропостачальника на постачальника «останньої надії» визначається правилами роздрібного ринку.

Постачальник «останньої надії» має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача на вибір електропостачальника. Постачальник «останньої надії» зобов`язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному веб-сайті.

Відповідно до пункту 1.2.9 Правил №312 постачальник «останньої надії» здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який розробляється постачальником «останньої надії» на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (додаток 7 до цих Правил) та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Отже, аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що у разі настання обставин, визначених у частині 1 статті 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання електричної енергії та відповідно до пункту 66 частини 1 статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу, а факт приєднання споживача до публічного договору постачання електричної енергії від постачальника «останньої надії» відбувається по факту споживання електричної енергії без укладення договору з іншим електропостачальником.

Таким чином, факт укладення публічного договору постачання електричної енергії постачальника «останньої надії» відповідно до наведеного вище законодавства пов`язується з початком фактичного постачання електричної енергії споживачу постачальником «останньої надії», а не з датою повідомлення споживача про укладення такого договору.

За інформацією AT «ДТЕК Донецькі електромережі» відповідача віднесено до категорії споживачів, постачання електричної енергії яким здійснює постачальник «останньої надії» з 01.01.2021р.

Відповідно до статті 129 Конституції України та статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Згідно із статтями 2, 73 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

З огляду на вимоги статей 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписом статті 76 ГПК України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.

Факт отримання електроенергії у вказаних в спірних актах обсягах не спростований відповідачем в розумінні статей 76-77 ГПК України належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.

Як вже встановлено судом, загальна вартість поставленої позивачем відповідачу електроенергії за період з грудня 2020 по березень 2021 становить 73371,26грн.

Передання позивачем електроенергії відповідачу за договором надає позивачу законне очікування, що вартість поставленої електроенергії за цим договором буде оплачена, виходячи з погодженої сторонами вартості.

Пунктом 3 частини 1 статті 57 Закону України «Про ринок електричної енергії» регламентовано, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.

За приписами пункту 1 частини 3 статті 58 Закону України «Про ринок електричної енергії» відповідач, як споживач зобов`язаний: сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. Такий обов`язок забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору покладено на відповідача (споживача) і підпунктом 2 пункту 6.2. договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».

Згідно з пунктом 4.12 ПРРЕЕ розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

За умовами пункту 4.19. ПРРЕЕ розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції).

Пунктом 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи умови пунктів 4.12 та 5.5.5 ПРРЕЕ щодо строків внесення оплати, у даному випадку суд керується умовами пункту 5.10 договору, за якими оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем.

Рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу надану ОС постачальнику. Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацію вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом). У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше) (п.4.3 комерційної пропозиції).

У спірних рахунках зазначено, що вони мають бути сплачені протягом 5 банківських (робочих) днів від дати отримання.

Відтак, враховуючи встановлені судом обставини отримання рахунків: за грудень 2020 - 14.01.2021 (день відправлення електронною поштою); за січень 2021 - 19.02.2021 (день відправлення електронною поштою), 12.02.2021 (день відправлення електронною поштою); за лютий 2021 - 07.04.2021 (день отримання відповідачем поштового відправлення), 31.03.2021 (день отримання відповідачем поштового відправлення); за березень 2021 - 02.06.2021 (день отримання відповідачем поштового відправлення), відповідач мав сплатити рахунки протягом 5 банківських (робочих) днів з моменту їх отримання, а саме:

- рахунок №002895102619/04/О01/12281 від 18.02.2021 на суму 11 335,78грн за січень 2021 року - до 26.02.2021 включно (п`ятий робочий день з дня отримання рахунку відповідачем), а з 27.02.2021 почалось прострочення виконання грошових зобов`язань;

- рахунок №002895102619/04/О02/15438 від 16.03.2021 на суму 35918,71грн за лютий 2021 року - до 14.04.2021 включно (п`ятий робочий день з дня отримання рахунку відповідачем), а з 15.04.2021 почалось прострочення виконання грошових зобов`язань;

- рахунок №289510619/26/О12/09543 від 11.01.2021 на суму 282,52грн за грудень 2020 року - до 21.01.2021 включно (п`ятий робочий день з дня отримання рахунку відповідачем), а з 22.01.2021 почалось прострочення виконання грошових зобов`язань;

- рахунок №002895102619/26/О01/09884 від 09.02.2021 на суму 12569,16грн за січень 2021 - до 19.02.2021 включно (п`ятий робочий день з дня отримання рахунку відповідачем), а з 20.02.2021 почалось прострочення виконання грошових зобов`язань;

- рахунок №002895102619/26/О02/14591 від 09.03.2021 на суму 11519,27грн за лютий 2021 - до 07.04.2021 включно (п`ятий робочий день з дня отримання рахунку відповідачем), а з 08.04.2021 почалось прострочення виконання грошових зобов`язань;

- рахунок №002895102619/26/О03/17648 від 06.04.2021 на суму 1745,82грн за березень 2021 - до 09.06.2021 включно (п`ятий робочий день з дня отримання рахунку відповідачем), а з 10.06.2021 почалось прострочення виконання грошових зобов`язань.

Згідно з статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи відсутність доказів сплати заборгованості за споживання електричної енергії за період грудень 2020 - березень 2021 у розмірі 73371,26грн., суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заявленої суми боргу, отже позов в цій частині вимог підлягає задоволенню

Щодо вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 11052,59грн.

Відповідно до статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

У пункті 6.1 комерційної пропозиції сторони погодили, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених даною комерційною пропозицією, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день простроченого платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.

Крім того, сторони у п.13.1 договору домовились, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до розрахунку, нарахування пені здійснюється позивачем наступним чином:

- за рахунком №002895102619/04/О01/12281 від 18.02.2021 з 27.02.2021 по 23.02.2022;

- за рахунком №002895102619/04/О02/15438 від 16.03.2021 з 15.04.2021 по 23.02.2022;

- за рахунком №289510619/26/О12/09543 від 11.01.2021 з 22.01.2021 по 22.01.2022;

- за рахунком №002895102619/26/О01/09884 від 09.02.2021 з 19.02.2021 по 19.02.2022;

- за рахунком №002895102619/26/О02/14591 від 09.03.2021 з 23.03.2021 по 23.02.2022;

- за рахунком №002895102619/26/О03/17648 від 06.04.2021 з 15.04.2021 по 23.02.2022.

Суд перевіривши розрахунки позивача дійшов висновку, що позивачем неправомірно обраний період нарахування пені за наступними рахунками: № 002895102619/26/О01/09884 від 09.02.2021, з огляду на те, що прострочення виконання зобов`язань за вказаним рахунком почалось лише з 20.02.2021; №002895102619/26/О02/14591 від 09.03.2021, з огляду на те, що прострочення виконання зобов`язань за вказаним рахунком розпочалось з 08.04.2021; №002895102619/26/О03/17648 від 06.04.2021, з огляду на те, що прострочення виконання зобов`язань за вказаним рахунком розпочалось лише з 10.06.2021, а отже з цього моменту і виникли підстави для нарахування штрафних санкцій за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань.

Враховуючи вищенаведені висновки суду щодо граничних строків оплати, здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" власний розрахунок пені, суд дійшов висновку, що за рахунком №002895102619/26/О01/09884 від 09.02.2021 задоволенню підлягає пеня у розмірі 2017,61грн (з 20.02.2021 по 19.02.2022), за рахунком №002895102619/26/О02/14591 від 09.03.2021 задоволенню підлягає пеня у розмірі 1685,60грн (період нарахування з 08.04.2021 по 23.02.2022), за рахунком № 002895102619/26/О03/17648 від 06.04.2021 задоволенню підлягає пеня у розмірі 211,03грн (період нарахування з 10.06.2021 по 23.02.2022), відтак загальна сума пені за цими рахунками становить 3914,24грн.

Судом встановлено, що позивачем правомірно обраний період нарахування пені за іншими рахунками: №002895102619/04/О01/12281 від 18.02.2021, №002895102619/04/О02/15438 від 16.03.2021, №289510619/26/О12/09543 від 11.01.2021. Здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" перевірку нарахування пені в межах визначеного позивачем періоду прострочення судом встановлено, що розрахунок позивача за вказаними рахунками є арифметично та методологічно правильним, загальна сума пені за даними рахунками становить 7028,50грн (1818,39грн+5166,39грн+43,72грн).

Таким чином, за підрахунками суду, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у розмірі 10942,74грн.

Відтак, вимоги в частині стягнення пені у розмірі 109,85грн. не підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 41393,66грн. та 15% річних у сумі 55137,09грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У п.7.4 комерційній пропозиції встановлено, що споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Отже, договором, що був укладений між сторонами, встановлено інший розмір процентів річних 15%, аніж встановлено частиною 2 статті 625 ЦК України (3% річних).

Як вбачається з приєднаного до позовної заяви розрахунку інфляційних втрат, під час підрахунку позивачем застосовані наступні індекси інфляції:

- за рахунком №002895102619/04/О01/12281 від 18.02.2021 з березня 2021 по березень 2026;

- за рахунком №002895102619/04/О02/15438 від 16.03.2021 з квітня 2021 по березень 2026;

- за рахунком №289510619/26/О12/09543 від 11.01.2021 з лютого 2021 по березень 2026;

- за рахунком №002895102619/26/О01/09884 від 09.02.2021 з березня 2021 по березень 2026;

- за рахунком №002895102619/26/О02/14591 від 09.03.2021 з квітня 2021 по березень 2026;

- за рахунком №002895102619/26/О03/17648 від 06.04.2021 з червня 2021 по березень 2026.

Суд перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунок інфляційних втрат, в межах обраних позивачем періодів, встановив, що він є правомірним, вимоги в цій частини підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Судом встановлено, що обрані позивачем періоди нарахування 15% річних є правомірними.

Разом з цим, перевіривши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" здійснений позивачем розрахунок 15% річних, судом встановлено, що розрахунок є арифметично невірним, за підрахунком в межах обраних позивачем періодів:

- за рахунком №002895102619/04/О01/12281 від 18.02.2021 період нарахування з 27.02.2021 по 31.03.2026 розмір річних складає 8655,57грн;

- за рахунком № 002895102619/04/О02/15438 від 16.03.2021 період нарахування з 15.04.2021 по 31.03.2026 розмір річних складає 26732,38грн;

- за рахунком № 289510619/26/О12/09543 від 11.01.2021 період нарахування з 22.01.2021 по 31.03.2026 розмір річних складає 219,90грн;

- за рахунком № 002895102619/26/О01/09884 від 09.02.2021 період нарахування з 20.02.2021 по 31.03.2026 розмір річних складає 9633,49грн;

- за рахунком № 002895102619/26/О02/14591 від 09.03.2021 період нарахування з 08.04.2021 по 31.03.2026 розмір річних складає 8606,31грн;

- за рахунком № 002895102619/26/О03/17648 від 06.04.2021 період нарахування з 10.06.2021 по 31.03.2026 розмір річних складає 1259,14грн.

Таким чином правомірний загальний розмір 15% річних в межах обраних позивачем періодів становить 55106,79грн., розмір річних у сумі 30,30грн є неправомірним.

Поряд із цим, положеннями частини 3 статті 551 ЦК України регламентовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 07.02.2024 у справі №910/3831/22.

Інфляційні втрати та проценти річних є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання і входять до складу такого зобов`язання (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Суд зауважує, що відповідно до сталої судової практики Верховного Суду, штрафні санкції не можуть мати карального характеру, а повинні виконувати лише компенсаційну функцію для захисту інтересів кредитора від невиконання зобов`язань боржником.

Так, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16 зазначено, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголошено, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24, конкретизуючи загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, наведений в постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, зазначила, що суд при визначенні розміру, до якого можна зменшити проценти річних, обмежений нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка визначає, що боржник має сплатити кредитору три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) від простроченої суми. Отже, саме три проценти річних є законодавчо встановленим розміром процентів річних, які боржник повинен сплатити у разі неналежного виконання грошового зобов`язання. Три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру, тобто не менше ніж три проценти річних.

Таким чином, 3% річних є мінімальним розміром процентів річних, тому зменшення судом процентів річних можливе лише до такого розміру.

Законодавство не містить переліку підстав для зменшення процентів річних. Такими підставами можуть бути, зокрема, дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов`язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу, а також інші підстави, підтверджені конкретними обставинами справи.

Також при вирішенні питання про зменшення процентів річних суд має враховувати принципи розумності, справедливості, пропорційності та дотримуватись балансу між інтересами боржника і кредитора.

Розглядаючи обставини даної справи, суд не залишає поза увагою той факт, що оплату за спожиту протягом спірного періоду електроенергію відповідач мав здійснити ще у 2021 році, втім відповідачем не було вчинено жодних дій на погашення існуючої заборгованості, претензія позивача була залишена без задоволення. Відтак, відповідач, не здійснюючи оплату спожитої ним електроенергії, більше п`яти років (станом на дату пред`явлення позову) використовував грошові кошти, належні позивачу. Разом з цим, відповідач з 09.07.2025 припинив підприємницьку діяльність, відтак не отримує доходів як підприємець.

Поряд із цим, як вже відзначалося вище, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

В даному випадку позивачем правомірно заявлені до стягнення пеня у розмірі 10942,74грн., інфляційні втрати у розмірі 41393,66грн та 15% річних у розмірі 55106,79грн., що разом складає 107443,19грн та майже у 1,5 рази перевищує суму основного боргу (73371,26грн). Правомірно заявлені 15% річних у розмірі 55106,79грн. складають 75,10% від суми основного боргу.

На думку суду, стягнення 15% процентів за таких умов є нерозумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення, адже матиме наслідком не компенсацію майнових втрат позивача, а його збагачення за рахунок відповідача, що несправедливо відносно нього. Крім того, позивач заявивши до стягнення інфляційні втрати вже отримує компенсацію від знецінення грошових коштів. Більш того, позивачем було також реалізовано право на стягнення пені.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд дійшов висновку можливим зменшити розмір процентів річних до розміру 3% передбаченому законом (ч.2 ст. 625 ЦК України), що відповідатиме загальним засадам цивільного законодавства. Стягнення 3% річних з відповідача є справедливою та адекватною мірою господарської відповідальності за несвоєчасну сплату поставленої електроенергії, а також виступає проявом балансу між інтересами позивача та відповідача.

Здійснивши за допомогою програми інформаційно-пошукової системи "ЛІГА Закон" розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що за рахунком №002895102619/04/О01/12281 від 18.02.2021 підлягає стягненню 3% річних у розмірі 1731,11грн; за рахунком №002895102619/04/О02/15438 від 16.03.2021 підлягає стягненню 3% річних у розмірі 5346,48грн; за рахунком №289510619/26/О12/09543 від 11.01.2021 підлягає стягненню 3% річних у розмірі 43,98грн; за рахунком №002895102619/26/О01/09884 від 09.02.2021 підлягає стягненню 3% річних у розмірі 1926,70грн; за рахунком №002895102619/26/О02/14591 від 09.03.2021 підлягає стягненню 3% річних у розмірі 1721,26грн; за рахунком №002895102619/26/О03/17648 від 06.04.2021 підлягає стягненню 3% річних у розмірі 251,83грн.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про стягнення 3% річних у розмірі 11021,36грн, що є адекватною і справедливою мірою відповідальності.

Щодо розподілу судових витрат.

Статтею 123 ГПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Судовий збір, відповідно статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Водночас, судовий збір у разі зменшення судом розміру відсотків річних відшкодовується за рахунок відповідача повністю без урахування такого зменшення (враховуючи правову позицію викладену у п.4.3 чинної постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Таким чином, судовий збір, який сплачений за позовними вимогами, що є задоволеними, та сплачений за правомірно заявленими позовними вимогами в частині 15% річних, у яких відмовлено внаслідок зменшення розміру відсотків річних за ініціативою суду, відшкодовується з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Стягнути з Ніколаєнкова Романа Олександровича ( АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» (04080, м.Київ, вул. Кирилівська, буд. 85, код ЄДРПОУ 19480600) заборгованість в сумі в сумі 73371,26грн, 3% річних в сумі 11021,36грн, інфляційні втрати в сумі 41393,66грн, пеню в сумі 10942,74грн та судовий збір в сумі 2660,34грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 ГПК України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 23.06.2026.

Суддя Ю.В. Макарова