Решение № 137685708, 25.06.2026, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа №639/2293/25

Провадження №2/639/199/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року

Новобаварський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого - судді Рубіжного С.О.,

за участю секретаря судового засідання - Чубенко О.С.,

позивача/відповідача за зустрічним - ОСОБА_1 ,

предстваника позивача/відповідача за зустрічним - Череватенко І.М. ,

відповідача/позивача за зустрічним - ОСОБА_3 ,

представника відповідача/позивача за зустрічним - Перепелиця І.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради про визначення місця проживання дитини та зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 третя особа: Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради про визначення місця проживання дитини, -

ВСТАНОВИВ:

07 квітня 2025 року до Жовтневого районного суду м. Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 , подана її представником адвокатом Харченко Оксаною Олексіївною до ОСОБА_3 , в якому позич просить:

- стягнути з відповідача аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі в розмірі 22000,00 грн. щомісяця але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

- стягнути з відповідача за минулий час з липня 2020 року по дату подання позову в сумі 22000,00 грн. н утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

- визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що сторони перебували у шлюбі зареєстрованому 12.09.2013 року Ленінському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції за актовим записом № 498. У шлюбі народилась спільна дитина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом із позивачкою. Сімейне життя не склалося через несумісність характерів. На даний момент шлюбні стосунки фактично припинено, що підтверджується рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 30 липня 2020 року, справа №619/4060/19 про розірвання шлюбу.

Відповідач перестав надавати фінансову підтримку не брав і не бере участі у вихованні дитини. Після розлучення зв`язок припинився: Відповідач не виявляє зацікавленості в житті дитини, не бере участі у вихованні та фінансовій підтримці. Позивачка неодноразово зверталася до нього, проте отримувала відмови зі словами "це твої проблеми та твоє питання". З моменту розлучення Відповідач повністю ігнорує дитину, не займається її розвитком, не виходить на зв`язок і не виявляє жодної уваги до життя свого рідного сина. Позивачки неодноразові прохання надати матеріальну допомогу є без результативними.

Відповідач не піклується про сина і не виявляє інтересу до його майбутнього. Він не цікавиться успіхами дитини, її здоров`ям, фізичним і духовним розвитком, навчанням та підготовкою до самостійного життя. Окрім того, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду чи лікування, що негативно впливає на фізичний розвиток сина. Дитина позбавлена культурних та духовних цінностей і не отримує підтримку у засвоєнні загальновизнаних норм моралі. Відсутній інтерес до внутрішнього світу дитини, а також не створюються умови для отримання ним освіти. Поведінка Відповідача вказує на ухилення від виховання дитини, свідоме нехтування та невиконання батьківських обов`язків щодо сина. В результаті Позивачка самостійно займається вихованням та фінансовим забезпеченням дитини, неодноразово зверталася до нього як письмово, так і по телефонному зв`язку, однак Відповідач ухиляється від спілкування. Повністю ухиляється від виконання батьківських обов`язків.

Таким чином, дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Такий належний рівень у будь-якому разі не повинен бути меншим, ніж прожитковий мінімум. Проте, фактично дитина з моменту розлучення, перебувала на повному утриманні Позивачки, тобто з 5 років. Повністю вихованням також займалася позивачка. Коли дитина підросла, витрати на її утримання дуже суттєво збільшились в зв`язку із чим матеріальне становище Позивачки суттєво погіршилось

Звертає увагу, що спільна дитина, ОСОБА_5 , наразі проживає разом із Позивачкою за кордоном і навчається в школі Eaton Square Prep School. Крім того, дитина Позивачки відвідує різноманітні гуртки для розвитку, такі як фехтування, шахи, гра на піаніно, кулінарія та гурток драми які проводяться в групі подовженого дня після уроків. Дитина перебуває під супроводом спеціалістів психологічної та логопедичної підтримки. Зокрема, вона проходить терапію у психолога через складну ситуацію, спричинену розлученням та ізоляцією близьких родичів унаслідок їхньої евакуації під час воєнних дій. Дитина регулярно займається з логопедом. Зазначені заходи є необхідними для забезпечення її емоційного та психічного благополуччя.

Оскільки дитині вже 10 років, батько участі у вихованні дитини не приймав вона постійно висловлює бажання жити з Позивачкою, адже має сильну прив`язаність до матері. Враховуючи викладене, Позивач вимушена звернутися до суду з позовом про збільшення стягуваних з Відповідача аліментів на утримання їх спільної малолітньої дитини та визначити місце проживання дитини, с саме ОСОБА_5 разом з матір`ю.

Вказана позовна заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова від 09 квітня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишені без руху та надано термін на усунення недоліків.

На виконання ухвали суду від 09.04.2025 року представником позивача вказані недоліки позовної заяви були усунуті.

Ухвалою суду від 23 квітня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити загальне позовне провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини. Призначено підготовче судове засідання.

Законом України від 26 лютого 2025 року № 4273-IX внесено зміни до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів, який набув чинності 25.04.2025. Зокрема, змінено найменування Жовтневого районного суду міста Харкова на Новобаварський районний суд міста Харкова.

16 травня 2025 року на адресу суду надійшло повідомлення Служби у справаї дітей Малоданилівської селищної ради про неможливість надати письмовий висновок.

19 травня 2025 року в системі «Електронний суд» представником позивача адвокатом Череватенко І.М., яка дії на підставі ордеру серії АХ №1257739 від 06.05.2025 сформовано заяву про відмову від частини позивних вимог. Просила прийняти відмову від позову в частині вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання спільної дитини.

20 травня 2025 року в системі «Електронний суд» представником позивача адвокатом Череватенко І.М., сформовано заяву, відповідно до якої просила вважати заяву від 19.05.2025 року подану адвокатом Череватенко І.М. про часткову відмову від позову помилково поданою. 2) Не розглядати заяву від 19.05.2025 року подану адвокатом Череватенко І.М. про часткову відмову від позову.

23 травня 2025 року в системі «Електронний суд» представником позивача адвокатом Череватенко І.М., сформовано заяву, відповідно до якої просила вищевказану позовну заяву залишити без розгляду в частині вимог про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання спільної дитини.

04 червня 2025 року представником відповідача ОСОБА_3 адвокатом Перепелиця І.І. подано відзив. З позовною заявою про місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 з ОСОБА_1 , відповідач не згоден та її не визнає. Як зазначає ОСОБА_3 , що сімейне життя з позивачкою не склалось через аб`юзерську поведінку з боку ОСОБА_1 , яка протягом сімейного життя маніпулювала чоловіком, принижувала, поводила себе агресивно по відношенню до чоловіка та сина, така поведінка дружини впливала на емоційний, психологічний і фізичний стан ОСОБА_3 , саме така поведінка дружини і стала причиною розірвання шлюбу.

Спільне проживання подружжя припинилось з березня 2019 року, дитина залишилась проживати з матір`ю оскільки на цьому наполягала позивачка, але ОСОБА_3 продовжував активну участь у вихованні і розвитку сина, проводив з дитиною час, коли цьому не перешкоджала позивачка, матеріально утримував спільного сина, оплачував святкування днів народжень, купував речі, оплачував садочок, перераховував гроші та давав готівку ОСОБА_1 на утримання спільного сина, та на її життя, оскільки вона не завжди працювала, а коли працювала - постійно змінювала місце роботи.

Після розірвання шлюбу, ОСОБА_3 продовжував займатися вихованням сина, опікувався його здоров`ям, не тільки возив до лікарні, а й оплачував прийоми в лікарні, аналізи, купував ліки. Водив до дитячого садку, на розвиваючі кружки, до психолога і логопеда, яких самостійно оплачував. Часто дитина проживала у батька, для чого відповідач орендував 3-кімнатну квартиру у центрі м. Харкова, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 145 кв.м., у період з 19.01.2021 по 24.02.2022 р.

З 19 березня 2024 року по червень 2024 року, ОСОБА_5 проживав у батька в Варшаві.

3 Варшави сина забрала позивачка 17.06.2024 року та полетіла з ним у Арменію.

04.07.2024 р. ОСОБА_5 із Арменії назад до ЄС привезла бабуся (мати позивачки).

3 14.07.2024 р. по 25.07.2024р., ОСОБА_5 перебував у Слуцьку ( Польща ) зі своєю бабусею.

З 08.08.2024р. по 10.08.2024 року, ОСОБА_5 перебував у батька в Варшаві.

З 10.08.2024 року по 13.08.2024 р. позивачка забрала сина та полетіла до Італії.

З 14.08.2024 р по 16.08.2024 р ОСОБА_5 знаходиться з позивачкою во Франції.

11.08.2024 року, позивачка повідомила відповідача, що необхідно 500 євро на дитячий літній табір у Франції для дитини, ОСОБА_3 перерахував на картку позивачки 500 євро, але дитину до табору не віддала, на підтвердження цього надано скріншот листування с позивачкою.

16.08.2024 року, позивачка привезла сина у Ліон ( Франція ) до сестри ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , та попросила, щоб син побув у них на вихідні, а саме з 16.08.24 р. по 18.08.2024 р, та зникла. На телефонні дзвінки та смс, не відповідала, на зв`язок не виходила. До кінця вересня 2024 року, ОСОБА_5 знаходився у своєї рідної тітки- ОСОБА_12 у Ліоні . Мати ОСОБА_5 покинула сина документів і без грошей на утримання дитини у родичів відповідача у Франції, в тому числі без будь-яких документів про освіту.

26.09.2024 року ОСОБА_3 приїхав у Ліон за своїм сином, та забрав с собою до Варшави.

28.09.2024р ОСОБА_3 повернувся у Варшаву з сином, та певний час займався документами пов`язаними з перебуванням дитини, влаштуванням до школи.

13.12.2024 року до Варшави приїхала мати ОСОБА_5 , та повідомила, що вона орендувала квартиру у Варшаві, та завітала до школи, де навчався син, спілкувалась з вчителями. Мати забрала сина до себе, за вимогою позивачки батько передав їй всі речі дитини (у тому числі його одяг, улюблені іграшки, шкільні підручники та знаряддя дитини).

3 16.12.24 р. по 20.12.24 р, ОСОБА_1 водила ОСОБА_5 до школи. 3 23.12.2024 р. у школі почались зимові канікули, які тривали з 23.12.2024 р. по 06.01.2025р. після зимових канікул, 07.01.2025р. ОСОБА_5 до школи не прийшов.

15.12.2024 р це останній раз, коли батько бачив свого сина, зв`язок з ним обірвався 22 го грудня 2024 року. Де знаходиться син з цього часу, відповідачу не відомо. Позивачка перешкоджає спілкуванню сина з батьком, та не повідомляє навіть в якій країні знаходиться син. Позивачка не відповідає на телефонні дзвінки та смс відповідача, блокує його номер, гроші які він перераховує на дитину, повертає назад. У відповідача не має ніякої інформації стосовно сина. ОСОБА_1 маніпулює та морально знущається Як над колишнім чоловіком, так і над своїм сином, позбавляючи спілкуванню сина з батьком. 09 січня 2025р., відповідач звернувся до поліції у Варшаві у зв`язку з тим, що дитина не відвідує школу та не відомо його місце знаходження.

Також відповідач не має ні якої інформації, де навчається ОСОБА_5 , та в якій країні знаходиться, позивачкою не надано жодного документа на підтвердження місця навчання та країни перебування дитини. Копія договору про надання освітніх послуг Eaton Square Prep School, який долучення до позову, не може підтверджувати факт навчання у зазначеній школі, за той період, який зазначає позивачка. Що стосується інформації у позові про те, що у позивачки є документи та квитанції, які підтверджують факт оплати навчання дитини у школі Eaton Square Prep School, звертаю увагу, що такі документи, або квитанції відсутні та до суду не надані. INVOICE, які долучені до позовної заяви, це рахунок, запит на оплату від позивачки, але ні як не підтвердження оплати за навчання. Позивачкою не надано виписки з банку на підтвердження оплати за навчання дитини.

Відносно того, що дитина перебуває під супроводом спеціалістів психологічної та логопедичної підтримки, терапії у психолога та зазначених позивачкою заходів для забезпечення емоційного та психічного благополуччя дитини, до суду не надано жодного документа та довідки та підтвердження цього твердження.

Більш того, як зазначає відповідач, колишня дружина забороняє спілкуватися батькові із сином, він не знає взагалі що з дитиною, як його здоров`я, де навчається, в якій країні перебуває. А також відповідач вважає, що усі психологічні та емоційні проблеми у ОСОБА_5 , через аморальну поведінку його матері, котра постійно кидає сина у родичів та пропадає на невизначений час, не повідомляючи ані сину, ані іншим де вона і коли з`явиться.

12 червня 2025 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_3 , в особі адвоката Перепелиця І.І. надійшов до суду зустрічний позов, в якому він просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у розмірі судового збору у сумі 1211,230 грн. за подання зустрічної позовної заяви.

Ухвалою Новобаварського районного суду міста Харкова від 13.06.2025 позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини - залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 13 червня 2025 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 третя особа: Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради про визначення місця проживання дитини - повернуто заявнику.

28 липня 2025 року представником позивача Череватенко І.М. в системі «Електронний суд» сформавно клопотння про долучння доказів.

07 серпня 2025 року представником позивача Череватенко І.М. в системі «Електронний суд» сформавно клопотння про долучння доказів.

07 серпня 2025 року представником відповідача адвокатом Перепелиця І.І. подано клопотання про поновлення строку на подання зустрічної позовної заяви та зустрічна позовна заява, в якій відповідач просить визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ..

В обгрунтування позову зазначено, що ОСОБА_3 , є батьком малолітньої дитини ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , матір`ю є відповідачка ОСОБА_1 . Причиною розірвання шлюбу з відповідачкою, стала її аб`юзерська поведінка, яка протягом сімейного життя маніпулювала чоловіком, принижувала, поводила себе агресивно по відношенню до чоловіка та сина, така поведінка дружини впливала на емоційний, психологічний і фізичний стан ОСОБА_3 та їх сина.

Після розірвання шлюбу, дитина залишилась проживати з матір`ю оскільки на цьому наполягала ОСОБА_1 , але ОСОБА_3 продовжував займатися вихованням сина, та брав активну участь у у його розвитку, опікувався його здоров`ям, не тільки возив до лікарні, а й оплачував прийоми в лікарні, аналізи, купував ліки. Водив до дитячого садку, на розвиваючі кружки, до психолога і логопеда, яких самостійно оплачував. Проводив з дитиною час, коли цьому не перешкоджала відповідачка, матеріально утримував спільного сина, оплачував святкування днів народжень, купував речі, оплачував садочок, перераховував гроші та давав готівку ОСОБА_1 на утримання спільного сина, та на її життя, оскільки вона не завжди працювала, а коли працювала то постійно змінювала місце роботи.

23 серпня 2020 ОСОБА_1 поїхала до Києва влаштовуватися та залишила сина на 2 тижні у батька - та забрала сина лише 30 грудня 2020 року, весь цей час - 4 місяці, ОСОБА_5 безперервно жив з батьком у Харкові.

В 2021 році біля 5 місяців дитина сумарно проживала з батьком у Харкові. Часто дитина проживала у батька, для чого відповідач орендував 3-кімнатну квартиру у центрі м. Харкова, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 145 кв.м., у період з 19.01.2021 по 24.02.2022 р. ОСОБА_3 орендував квартиру для спільного проживання зі своїм малолітнім сином, найбільша кімната була облаштована як дитяча кімната для сина з великим ігровим простором, місцем для занять та повноцінними дитячими меблями.

20 лютого 2022 року позивачка разом з сином поїхали відпочивати до Мексиці, на що батько давав дозвіл. З лютого 2022 р до квітня 2023 року, батько не бачив дитину фізично, оскільки позивачка не бажала повідомляти місцеперебування дитини та перешкоджала спілкуванню батька і сина.

З 19 березня 2024 року по червень 2024 року, ОСОБА_5 проживав у батька в Варшаві.

3 28 вересня по 13 грудня 2024 року, ОСОБА_5 проживав у батька в Варшаві.

3 осені 2022 року, ОСОБА_5 навчався в школі у Лондоні, 19.03.2024 року, коли зі слів позивачки почались канікули в Лондонській школі де навчався ОСОБА_5 , а по факту не почалися, що підтверджується інформацією з офіційного сайту школи, позивачка привезла сина до батька в Варшаву , за попередньою домовленістю з батьком залишила його на 2 тижні, показала квитки на дорогу назад, та повідомила, що забере його у квітні. У день запланованого приїзда, ОСОБА_1 написала смс, що захворіла, та перестала виходити на зв`язок. Як зазначає відповідач, це була її звичайна поведінка, вона завжди себе так поводила. Могла привести сина до батька, або до родичів та залишити его на не визначений термін без повідомлень та не виходити на зв`язок.

Коли батько подивився паспорт сина, то побачив, що дія паспорту закінчилась 25.03.2024 року, про що не попередила мати дитини. Знадобилось багато зусиль для того, щоб продовжити термін паспорту на 2 роки, в короткі строки до дати зворотнього рейсу позивачки до Лондону , коли позивачка мала забрати дитину, щоб дитина могла повернутись до Лондонуі продовжити там навчання. ОСОБА_3 , не міг зрозуміти, що робити, оскільки дитина повинна була ходити до школи, або влаштовувати дитину у школу у Варшаві. Також ОСОБА_3 переживав, що сина можуть депортувати, оскільки у Польщі дитина не може не відвідувати навчальний заклад, крім того дитина не мала документів на довгострокове перебування в ЄС (оскільки мати зробила йому документи на перебування в Великобританії BRP - ) і вже прострочила дозволене 90-денне перебування по безвізу в ЄС.

Коли ОСОБА_1 виходила на зв`язок, а відповідач питав, що буде з сином, ні якої чіткої відповіді не було, але ж вона зазначала, що не треба подавати документи на польський захисті віддавати дитину у школу в Варшаві, оскільки сина чекають у школі у Лондоні.

З Варшави сина забрала позивачка 17.06.2024 року та полетіла з ним у Арменію.

04.07.2024 р. ОСОБА_5 із Арменії назад до ЄС привезла бабуся (мати позивачки).

З 14.07.2024р. по 25.07.2024р., ОСОБА_5 перебував у Слуцьку ( Польща )зі своєю бабусею.

З 08.08.2024р. по 10.08.2024 року, ОСОБА_5 перебував у батька в Варшаві.

З 10.08.2024 року по 13.08.2024р. позивачка забрала сина та полетіла до Італії. Знаходячись у Італії відповідачка залишала свого сина одного в готелі без догляду, поки відпочивала зі своїм другом наодинці, про це стало відомо позивачу від свого сина який йому зателефонував та повідомив про це. Після того відповідачка забрала телефон у дитини, ображаючи його та заборонила телефонувати батькові.

З 14.08.2024 р по 16.08.2024 p ОСОБА_5 знаходився з позивачкою во Франції. 11.08.2024 року, позивачка повідомила відповідача, що необхідно 500 євро на дитячий літній табір у Франції для дитини, ОСОБА_3 перерахував на картку позивачки 500 євро, але дитину до табору не віддала, на підтвердження цього надано скріншот листування с позивачкою.

16.08.2024 року, позивачка привезла сина у Францію на зустріч до сестри ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , та попросила, щоб син побув у них на вихідні, а саме з 16.08.24р. по 18.08.2024р, та зникла. На телефонні дзвінки та смс, не відповідала, на зв`язок не виходила. ОСОБА_19 , вважала, що ОСОБА_1 забере ОСОБА_5 до початку вересня, оскільки він повинен був йти до школи, але ОСОБА_1 на зв`язок не виходила. До кінця вересня 2024 року, ОСОБА_5 знаходився у своєї рідної тітки- ОСОБА_12 у Ліоні . Мати ОСОБА_5 покинула сина документіві без грошей на утримання дитини у родичів відповідача у Франції, в тому числі без будь-яких документів про освіту.

26.09.2024 року ОСОБА_3 приїхав у Ліон за своїм сином, та забрав с собою до Варшави.

28.09.2024р ОСОБА_3 повернувся у Варшаву з сином, та певний час займався документами пов`язаними з перебуванням дитини, влаштуванням до школи. Враховуючи складне і делікатне становище, шкільна адміністраціяввійшла в положення сім`ї ОСОБА_1 і погодилась розглянути зарахування ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 до школи ОЦ «Материнка» у Варшаві вже після початку навчального року. Для цього, у ОСОБА_3 запросили отримання особової справи ОСОБА_5 зі школи у Харкові, де ОСОБА_5 був номінально зарахований з початку війни, а також провели загальну оцінку рівня знань для ОСОБА_5 . За віком та за попередніми даними про навчання зі слів батька, ОСОБА_5 мав у 2024-2025 навчальному році навчатись у 3-му класі, проте за результатами проведеної оцінки знань було виявлено, що дитина має значні прогалини в знаннях та освітніх навичках ( таких, як, наприклад, писання, читання, математика), i рівень знань ОСОБА_5 не відповідав рівню та вимогам 3-го класу навчальної програми. ОСОБА_5 не вмів говорити, писати та читати українською мовою взагалі, погано рахував і множив, та незважаючи на те, що зі слів ОСОБА_1 , син раніше навчався в ангійській школі, він не міг читати і писати англійською мовою, лише спілкуватись. Враховуючи все вище викладене, було прийнято рішення зарахувати ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 до 2-П класу, з умовою, що дитині потрібно додатково посилено займатись (наприклад самостійно, з батьками чи з репетитором) українською мовою та математикою. З моменту початку навчання ОСОБА_5 у 2-П класі, батько регулярно та вчасно приводив сина до школи, завжди цікавився успіхами та поведінкою дитини, брав участь у батьківських зборах, забезпечував дитину всім необхідним для навчання (канцелярія, одяг, харчування тощо). Батько дитини додатково організував позаурочні додаткові заняття з репетитором з української мови та математики, а також займався з дитиною вдома, проводив з дитиною багато часу, займався її розвитком у поза урочний час, підтримував емоційний контакті створював безпечну атмосферу для дитини, заохочував культурний різносторонній розвиток дитини. ОСОБА_5 відвідував спортивні секції, розвиваючи заняття, брав участь у шкільних екскурсіях до музеїв та театрів, інших культурних заходах у тому числі разом з батьком. ОСОБА_3 домовився про індивідуальні заняття зі шкільним психологом для сина, через психологічну травму, яку нанесла йому мати, тим, що покинула його. Також ОСОБА_5 оплачував навчання у школі сина, та оплачує по теперешній час, оскільки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , досі перебуває зарахований до школи ОЦ «Материнка» у Варшаві. Особова справа ОСОБА_5 і досі знаходиться у школі у Варшаві. Для зарахування до школи у Варшаві, особову справу дитини зі школи у Харкові забирав у листопаді 2024 року дідусь ОСОБА_5-ОСОБА_21 , та відправляв відповідачу у Варшаву .

Зі школи у Варшаві, особисту справу ОСОБА_5 не забирали, він досі вважається учнем, батько і досі оплачує навчання у Варшаві, тому що дитина повинна бути атестована та переведена до наступного класу. З часу початку навчання ОСОБА_5 у школі ОЦ «Материнка» в жовтні 2024 року, вчителі відмітили значні покращення і прогрес в навчанні дитини, особливо з української мови та математики. У зв`язку з цим, з батьком ОСОБА_5 обговорювали можливість дострокового переведення ОСОБА_5 з 2 го до 4 го класу наступного навчального року (де ОСОБА_5 і мав би навчатись по віку, якби у нього не було значних прогалин у знаннях), якщо за цей рік він наздожене навчальну програму. На підтвердження цих тверджень, до зустрічного позову надано копії психолого-педагогічної характеристики та інформацію про учня 2 класу ОЦ «Материнка» ОСОБА_5 .

В інформації про учня 2 класу ОЦ «Материнка» ОСОБА_5 , за підписом директора ОЦ «Материнка», зазначено «Після зимових канікул ОСОБА_5 не відвідує ОЦ «Материнка». Психолог разом із класним керівником телефонували та писали повідомлення до мами ОСОБА_5 . Цікавилися, де хлопчик та чому не відвідує школу, на що вона відповідала, що ОСОБА_5 не відвідує школу по сімейним обставинам. Потім, що він себе погано почуває. Потім стверджувала, що у них з батьком складні сімейні обставини, тому хлопчик не буде ходити до школи. На неодноразові прохання, мати не надала інформації, де вона та син перебувають, на повідомлення та дзвінки не відповідає.

3 7 січня 2025 року дитина жодного дня не відвідувала школу. Чи охоплена дитина навчанням в іншому місті, чи іншій країні, інформацію не маємо. Мама на контакт не йде, обгрунтовані причини, чому дитина не відвідує школу, та інформацію про дитину не надає». Позивачка перешкоджала отриманню підсумкової атестації сина у зазначеному навчальному закладу, через що дитина не була переведена до наступного класу. Відповідач зазначає, що протягом всього часу після розірвання шлюбу, колишня дружина систематично залишала сина у батька на невизначений термін, зникаючи та не повідомляючи про свої плани про навчання і розвиток дитини, що перешкоджало відповідачу в довгостроковому плануванні стабільного життя сина. Дії позивачки стосовно сина та власного життя носять не стабільний характер, постійне зміна житла та місця перебування позивачкою, негативно відображається на психологічно-емоційному стані дитини. ОСОБА_5 також розповідав батькові, що мати його била та ображала, був випадок, коли мати його вдарила у ніс, це було при його бабусі ( матері відповідачки), та заборонила комусь про це розповідати.

Відповідачка стверджує, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається у школі Eaton Square Prep School, за яку вона нібито сплачує, але як зазначає позивач, з лютого 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , школу Eaton Square Prep School, не відвідує. Більш того, до зазначеної школи звернувся позивач, та просив надати інформацію стосовно свого сина, на підставі яких документів був зарахований до зазначеної школи, хто оплачує, також просив надати інформацію стосовно його навчання. На заначений запит, адміністрація школи Eaton Square Prep School надали інформацію, а саме, копії інвойсів: -Інвойс №22115 на оплату за осінній триместр 2022 року, інвойс №22728 на весняний триместр 2023 року, інвойс №23963 на оплату за літній триместр 2023 року, інвойс №24543 на оплату за осінній триместр 2023 року, інвойс № 25227 на оплату за весняний триместр 2024 року, в яких зазначено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 навчається у школі Eaton Square Prep School на 100% стипендії. На підтвердження цього також надано адміністрацією, копія Пропозиції до батьків ОСОБА_5 , в якої зазначено, що Школа покриватиме витрати на всі академічні збори, депозит, форму, шкільну підтримку EAL та поїздки, пов`язані з навчанням, для ОСОБА_5 . Буді- які додаткові витрати будуть оцінюватися в кожному окремому випадку. Хоча відповідачка стверджувала, що вона оплачує навчання сина. Та лише інвойс №25613 за літній семестр 2024 рік, містить суму до сплати 9 107 фунтів, оскільки ОСОБА_5 був знятий з 100% стипендіі, оскільки не підпадав під програму надання 100% стипендії. Зі школі він був відрахований 30.05.2024 року саме через постійні пропуски, він пропустив цілий літній триместр у школі, т.к.як відповідачка не забирала сина від батька, це демонструє як відповідачка, безвідповідально ставилась до своїх батьківських обов`язків. ОСОБА_1 нехтувала інтересами сина,оскільки замість постійного відвідування дитиною навчального закладу, вона його постійно перевозила з місця на місце по всій Європі, залишаючи на невизначений термін у родичей, про що свідчить копія паспорту ОСОБА_5 , в якому зазначені його переміщення за 2023 та 2024 роки.

Адміністрація школи Eaton Square Prep School, також надала копію Свідоцтва про реєстрацію відвідувань ОСОБА_5 навчального закладу, в якому зазначена низьке його відвідування. Про низьку відвідуваність зазначеної школи ОСОБА_5 , також вказує у своєму листі до, ОСОБА_23 , директорка пані ОСОБА_24

Також згідно відповіді адміністрації школи Eaton Square Prep School, Hурет Стенфорд від 18.07.2023 року, про те, що з січня 2024 року вони не пропонують ОСОБА_5 повну стіпендію, та серед причин відмови також зазначені часті або дорогі відпустки, що говорить про те, що мати безвідповідально ставиться до своїх обов`язків.

Наразі у батька, не має ні якої інформації, де навчається ОСОБА_5 , як його здоров`я та в якій країні знаходиться. У зв`язку з чим, позивач вимушений був звернутись до консульських установ Англії, Польщі, Франції, Швейцірії. Відповідачка не відповідає не телефонні дзвінки та смс, заблокувавши номер телефону ОСОБА_3 , він не має навіть можливості поспілкуватись з сином.

У ОСОБА_1 не має постійного місця проживання, не має ні якого доходу для утримання себе та дитини. Позивач ОСОБА_3 , зареєстрований та проживає у АДРЕСА_2 , на підтвердження цього долучено до зустрічного позову, копію договору оренди житла, який діє до 31.01.2027 року.

На відміну від відповідачки, яка чинить перешкоди у спілкуванні з сином позивачу, він може створити середовище, в якому спільному сину буде комфортно та спокійно для нього, та забезпечити всім необхідним. Через неналежне ставлення відповідачки до виконання своїх батьківських обов`язків, визначення місця проживання дитини разом із матір`ю є недоцільним, у зв`язку з чим позивач заявляє зусрічний позов та просить визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 з батьком, оскільки нинішне місце проживання та середовище, в якому знаходиться ОСОБА_5 , є непридатним для нього та несе загрозу, як його здоров`ю, так і психоемоціному стану дитини.

08 серпня 2025 року представником позивача Череватенко І.М. подано клопотання про повернення зустрічної позовної заяви.

15 серпня 2025 року представником відповідача адвокатом Перепелиця І.І. подані клопотання про долучення доказів та виклик свідків.

В підготовчому судовому засідання 15 серпня 2025 року суд, без скаладння окремого документу, ухвалив поновити строк на подачу зустрічного позову та прийняти зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом, клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Перепелиця І.І. задоволено, викликано для допиту в якості свідка ОСОБА_26 , адреса: АДРЕСА_3 ,

27.08.2025 в системі «Електронний суд» сформовано клопотання представника позивача/відповідача за зустрічним позовом - адвоката Череватенко І.М. про витребування доказів та просить суд витребувати з Державної прикордонної служби України офіційну інформацію щодо перетину державного кордону України та підстав такого перетину громадянином України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 24.02.2022 року по 01.08.2025 року під час дії воєнного стану. В обґрунтування зазначила, що у відзиві на позовну заяву та у інших клопотаннях по справі сторона відповідача неодноразово зазначає, що відповідач ОСОБА_3 проживає за кордоном. Жодних доказів на підтвердження перетину державного кордону ОСОБА_3 сторона відповідача не надає, а сторона позивача позбавлена можливості самостійно отримати відомості про перетин державного кордону ОСОБА_3 ..

Ухвалою суду від 18 вересня 2025 року клопотання представника позивача/відповідача за зустрічним ОСОБА_1 - адвоката Череватенко Ірини Миколаївни про витребування доказів - задоволено частково.

Витребувано з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України інформацію, щодо перетину державного кордону України громадянином України ОСОБА_3 , 14.10.1991 року за період з 24.02.2022 року по 01.08.2025.

01 вересня 2025 року зареєстровано відзив на зустрічну позовну заяву представника позивача/відповідача за зустрічним Череватенко І.М. сформований в системі «Електронний суд» 30.08.2025.

Зазначає, що зустрічний позов не обґрунтований та не відповідає дійсним обставинам справи.

У своєму позові представник відповідача за первісним позовом сама визнає ту обставину, що коли у 2019 році припинилось подружнє життя сторін по справі дитина залишилась проживати разом з матір`ю. Та обставина, що батько бере участь у вихованні дитини і періодично проводить час з дитиною, позивачем за первісним позовом не заперечується. Таким чином, стає не зрозумілим, що хотіла довести представник відповідача за первісним позовом розповіддю про те, як відповідач проводить час з дитиною.

Враховуючи вищевикладене, та обставина, що дитина проживає з матір`ю з 2019 року не підлягає доказуванню, оскільки була визнана представником відповідача за первісним позовом у своєму зустрічному позові. Представник відповідача за первісним позовом навмисно вводить суд в оману зазначаючи, що позивач за первісним позовом не має не місця проживання не доходу та те, що батьку невідомо про місцезнаходження сина.

До матеріалів справи стороною позивача було долучено докази на підтвердження місця проживання позивача за первісним позовом та їх дитини, окрім того і позивач за первісним позовом і їх син мають зареєстроване місце проживання в Україні про, що відомо і відповідачу за первісним позовом і його представнику. Також, до матеріалів справи було додано докази наявності доходів у позивача за первісним позовом.

Окрім того, зазначаючи в зустрічному позові такий детальний звіт про переміщення позивача за первісним позовом з дитиною, представник відповідача за первісним позовом говорить, що батько не обізнаний про місцезнаходження дитини. Виникає питання, а звідки тоді йому відомо такий детальний графік відвідувань позивачкою за первісним позовом та дитиною різних місць, країн та осіб? Щодо місця проживання відповідача за первісним позовом слід зазначити, що копія нібито договору оренди яка була долучена до зустрічного позову не може вважатися доказом в розумінні ЦПК України.

Обставини викладені у зустрічному позові про залишення дитини у інших осіб, або вчинення відповідачем дій, щодо розшуку дитини, взагалі не підтверджено жодними доказами. Єдиними доказами щодо цих обставин, є незрозумілі письмові пояснення, які названі «свідчення» осіб які є родичами відповідача.

Щодо психолого-педагогічної характеристики учня ОСОБА_5 слід зазначити наступне, що до вказаної психолого-педагогічної характеристики не додано жодного документу, які посвідчують кваліфікацію та посади осіб які склали цю психолого-педагогічну характеристику. Таким чином вказаний документ не може бути джерелом інформації, оскільки з нього не можливо встановити хто, яким чином та на базі яких методик склав таку характеристику.

Окрім того взагалі Громадська організація «Український центр освіти» ОЦ «Материнка» ім. Д. Павличка взагалі є громадською організацією, таким чином, виникає питання, за що сплачує відповідач за первісним позовом. До зустрічної позовної заяви не додано жодних доказів реєстрації «Український центр освіти» ОЦ «Материнка» ім. Д. Павличка як прибуткової організації та організації яка має право надавати освітні послуги й за законодавством якої країни. Для уточнення вказаних даних, адвокатом Череватенко І.М. 19.08.2025 року було направлено адвокатський запит на адресу Громадської організації «Український центр освіти» ОЦ «Материнка» ім. Д. Павличка, але до теперішнього часу відповідь не була надана.

На противагу психолого-педагогічної характеристики яка була складена незрозумілими особами стороною позивача було складено довідка за результатами психологічного обстеження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За результатом вказаного дослідження було виявлено у ОСОБА_5 наявний тісний зв`язок з матір`ю та партнером матері ОСОБА_27 (що є опорними, та значущими фігурами), які необхідно зберігати і які необхідно враховувати при встановлені порядку та режиму піклування про дитину.

У зустрічній позовній заяві, жодним аргументом не доводиться те, що визначення місця проживання дитини з матір`ю суперечить інтересам дитини. Однак до зустрічної позовної заяви не додано жодного доказу який би свідчив про те, що визначення місця проживання дитини з батьком буде відповідати найкращим інтересам дитини. Зокрема, додано неналежний доказ на підтвердження місця проживання батька. З тієї копії договору оренди житла неможливо встановити жодних відомостей та і взагалі документ спотворено. До матеріалів справи не додано жодного доказу на підтвердження наявності заробітку батька. Та останнє, до матеріалів справи не додано жодного доказу на підтвердження того на якій правовій підставі відповідач за первісним позовом виїхав за межі України в період дії воєнного стану та на якій правовій підставі досі перебуває за межами України.

18 вересня 2025 року представником відповідача/позивача за зустрічним Перепелиця І.В. в системі «Електронний суд» 17.09.2025 сформавно клопотння про долучння доказів.

23 вересня 2025 року на адресу суду надійшло повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2025 року закрито підготовче провадження у цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради про визначення місця проживання дитини та зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 третя особа: Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради про визначення місця проживання дитини. Призначено справу до судового розгляду.

08 травня 2025 року в системі «Електронний суд» представником представника відповідача/позивача за зустрічним позовом адвокатом Перепелиця І.І. сформована заява, відповідно до якої вона просила суд допитати свідка ОСОБА_26 , у режимі відеоконференції під час розгляду справи 14.05.2026 року. Доручити забезпечення відеоконференці Оболонському районному суду м. Київа, оскільки свідок перебуває за адресою: АДРЕСА_4 .

Ухвалою суду від 08 травня 2026 року клопотання представника відповідача/позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 - адвоката Перепелиці Ірини Іванівни про допит свідка в режимі відеоконференції - задоволено. Забезпечено проведення допиту свідка ОСОБА_26 під час розгляду цивільної справи № 639/2293/25, призначеного в судовому засіданні на 14.05.2026 року на 14:00 години в режимі відеоконференції, проведення якої доручити Оболонському районному суду міста Київа.

09 червня 2026 року зареєстроване клопотання відповідача/позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 , сформоване в системі «Електронний суд» 08.06.2026, відповідно до якого він просить суд проводити судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою додатку EasyСon (https://vkz.court.gov.ua/).

10 червня 2026 року зареєстроване клопотання позивача/відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , сформоване в системі «Електронний суд» 09.06.2026, відповідно до якого вона просить суд проводити судові засідання в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою додатку EasyСon (https://vkz.court.gov.ua/).

Ухвалами суду від 15 червня 2026 року клопотання сторін про проведення судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та за допомогою додатку EasyСon по цивільній справі №639/2293/25 - задоволені.

В судовому засіданні позивач/відповідач ОСОБА_3 та її представник Череватенко І.М. , позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на задоволені позову про визначення місця проживання дитини з матір`ю та просили відмовити в задоволені зустрічного позову посилаючись на обставин викладені в позові та відзиві на зустрічну позовну заяву. Мати ОСОБА_1 зазначила, що забезпечує дитину всіми необхідними умовами для розвитку, навчання, створює найкраще середовище для дитини. Зазначила, що звернення до суду з позовом стали обставини які виникли в 2024 році, коли без ії згоди мати батька відвезла сина до батька, в зв`язку зчим вона була вимушена виїзжати до Польщі забрати дитину з одночасним зверненням до правоохоронних органів. На даний час вони тимчасово, як особи які потребують притулку від збройної агресії рф проживають у Франції, дитина ОСОБА_5 навчається як у місцевій школі Франції та в національній школі України. Звертаючись до суду з позовом вона не має на меті позбавити батька його прав або чинити перешкоди у спілкуванні із дитиною. Заперечувала проти позову батька. Зазначивши, що він є особою призовного віку для військової служби але покинув Україну, а підстави перетинання кордону приховує, за станом свого здоров`я не зможе належним чином піклуватися про дитину та забезпечувати його всім необхідним.

Відповідач ОСОБА_3 та його представник адвокат Перепелиця І.І. в судовому засіданні заперечували проти визначення місця проживання дитини із матір`ю та наполягали на задволенні зустрічного позову. Зазначили, що мати постійно залишала дитину на батька на тривалий час не повідомляла про своє місце перебування, перешкоджає спілкуватися та бачитися з дитиною, впливає негативно на думку дитини, налаштовує дитину проти батька, що суперечить інтересам дитини. Батько за станом свого здоров`я має можливість забезпечити сина всім необхідним та повноцінно піклуватися про нього.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, у своїх поясненнях просив суд проводити розгляд справи без участі представника третьої особи.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

В судовому засіданні було встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Від шлюбу сторони мають сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якого є: батько - ОСОБА_3 , мати - ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданим 02.12.2015, актовий запис №852 (том №1 а.с. 10).

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 30 липня 2020 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12.09.2013 у Ленінському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції, актовий запис - 498 - розірвано (том №1 а.с. 87-88).

Дитина з матір`ю мають місце проживання за зареєстрованою адресою АДРЕСА_5 , що підтверджується копією паспорта на ім`я ОСОБА_1 , відповіддю №2831466 від 03.06.2026 та відповіддю №2831377 від 03.06.2026 з Єдиного державого демографічного реєстру (том №1 а.с. 11-12, том №3 а.с. 78, 79).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_5 на протязі 2022 - 2025 років мешкали в Лондоні, що підтверджується копією договору оренди та імміграційниим статусом (за програмою допомоги українцям), переліком дозвільних дій у Великої Британії (том №1 а.с. 244-249).

ОСОБА_5 навчався у школи Ітон Сквер, що підтверджується положенням та умовами школи, досягнення дитини за осінь 2022, весну 2023, літо 2023, осінь 2023, весні 2024, документацію підгтовочої школи Ітон Сквер, долученої представником відповідача/позивача за зустрічним позовом (том №1 а.с. 66-86, 166-185, том №2 а.с. 40-65).

Як зазначив батько дитини ОСОБА_3 мати не весь час проживала з дитиною, подарожувала Європю та залишала дитину на родичів, на підтвердження долучив копію паспорта громадянина України на ім`я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з відмітками про перетин кардонів (том №2 а.с. 91-95).

ОСОБА_3 має місце проживання за зареєстрованою адресою АДРЕСА_6 , що підтверджується копією паспорта на ім`я ОСОБА_3 та довідкою з реєстру Теріторіальної громадиміста Харкова.

Як зазначив ОСОБА_3 , він тривалий час мешкає та процює у Польші місто Варшава. Зазначив, що наприкінці вересня 2024 року забравши сина з Ліона , йому довелось займатись оформленням паспрту сина, строк дії якого на той момент сплив та вирішувати питання щодо навчання дитини у Польші до школи ОЦ «Материнка» у Варшаві. Для зарахування до школи у Варшаві, особову справу дитини зі школи у Харкові забирав у листопаді 2024 року дідусь ОСОБА_5-ОСОБА_21 , та відправляв відповідачу у Варшаву . Зі школи у Варшаві, особисту справу ОСОБА_5 не забирали, він досі вважається учнем, батько і досі оплачує навчання у Варшаві, тому що дитина повинна бути атестована та переведена до наступного класу.

Згідно інформації Державної прикордонної служби України, ОСОБА_3 здійснив перетинання кордону - виїзд з України 18.01.2023 (т.2 а.с. 209)

Матеріали справи містять копію заяви ОСОБА_3 від 06.11.2024 року на ім`я директора КЗ «Харківський ліцей №6 Харківської міської ради» щодо відрахування сина учня 2-А класу ОСОБА_5 у зв`язку з переведенням до ОЦ шкоди «Материнка» у Варшаві та розписку ОСОБА_21 про отримання особової справи онука від 11.11.2024, копію наказа №122-у від 07.11.2024 про відрахування зі складу учнів 2-А класу ОСОБА_5 (том №1 а.с.233, 234, 235).

10 жовтня 2024 року ОСОБА_5 уклав договір №19112015/2024 про навчання в освітньому центрі «Материнка», відповідно до якого Фонд «Український освітній центр» зобовязується зарахувати учня до школи в Україні в залежності від етапу навчання до державного ліцею «Міжнародна українська школа», Кловський узвіз, 8 Київ, створеної для громадян України, які постійно або тимчасово проживають за кордоном або до «Приватний навчальний заклад «МрійДій», вул. Угорська, 12 Е, 79-048, м. Львів або до школи за вибором батьків (том №2 а.с. 110-114).

Крім того долучено психолого-педагогічна характеристика освітнього центру «Материнка» ім. Д.Павличка у Варшаві на учня 2 класу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та інформація, відповідно до якої з 7 січня 2025 року дитина жодного дня не відвідувала школу (том №2 а.с. 110,111).

Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 24.03.2025, наказом №12-у від 24.03.2025 Комунального закладу «Харківський ліцей №6 Харківської міської ради» зараховано до складу учнів 2-А класу ОСОБА_5 , який прибув з ОЦ «Школиа «Материнка» у Варшаві» (том №1 а.с. 236, 230).

Відповідно до довідки Комунального закладу «Харківський ліцей №6 Харківської міської ради» №137 від 12.06.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 дійсно навчається онлайн в 3-А класі комуналоного закладу«Харківський ліцей №6 Харківської міської ради» (том №1 а.с. 229).

На підтвердження навчання у Харківському ліцеї №6 долучено характеристику учня 3-А класу ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та свідоцтво досягненнь за 2024/2025 (том №1 а.с. 231).

Відповідно до довідки Комунального закладу «Харківський ліцей №6 Харківської міської ради» №6 від 06.02.2026 видана ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що він у 2025/2025 навчальнму році дійсно навчається онлайн в 3-Б класі комуналоного закладу«Харківський ліцей №6 Харківської міської ради» (том №3 а.с. 22)

Згідно відповіді Комунального закладу «Харківський ліцей №6 Харківської міської ради» №01-44/14 від 06.02.2026 на адвокатський запит, ОСОБА_5 є учнем 3-Б класу, зі слів ОСОБА_31 , учительки початкових класів, відомо, що станом на 06.02.2026 фактичне піклування (опіку) за дитною здійснює мати дитини (том №3 а.с. 21).

Крім того долучено свідоцтво досягненнь за 2025/2026 учня 3Б класу ОСОБА_5 (том №3 а.с. 70).

ОСОБА_1 не заперечувала, що вона з дитиною активно подорожували, та відвідували родичів під час каникул та залишала сина за спільною згодою з бабусями, тітками та батьком.

На теперішній час вона з сином мешкають у Франції м. Кани, де ОСОБА_5 навчається у Державній початковій школі ім. Жана Масе, що підтверджується довідкою про навчання 2025-2026, заявою про місце проживання та посвідкою на тимчасове проживання особи, що має тимчасовий захист (том №2 а.с. 243-248).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_26 , який доводиться ОСОБА_3 другом, пояснив, що йому відомо про конфлікт, ще до війни, коли ОСОБА_1 уїзжала, дитина залишалась разом із батьком, він ходив в гості до ОСОБА_5 , вони разом гуляли, свідок має доньку. Крім того, йому відомо що дитина мешкала разом із батьком в Польщі, де хлопчик був задволений життям, потім мати забрала дитину, заблокувала телефони та не дає можливості спілкуватись сину з батьком.

Стороною відповідача/позивача за зустрічним позовом також надавали письмові покази свідків, які суд не приймає до уваги, оскільки є неналежними доказами.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частин 1-4 статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу (стаття 141 СК України).

Відповідно до частини другої статті 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 161 СК України).

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини та Верховного Суду дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Відповідно до повідомлення Служби у справах дітей Малоданилівської селищної ради надати письмовий висновок не має можливості, оскільки в ході перевірки встановлено, що громадянка ОСОБА_1 разом із своїм малолітнім сином ОСОБА_5 за місцем реєстрації не проживають, про що свідчить акт обстеженя умов проживання (том №1 а.с. 103-104).

У постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 11 грудня 2023 року в справі № 523/19706/19 сформульовано висновок, що винесення рішення в справі не може ставитися у залежність від наявності чи відсутності відповідного висновку. Адже згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб. Органи державної влади і місцевого самоврядування, надаючи висновок, діють паралельно із судом - захищаючи права та інтереси дитини і тим самим допомагають суду здійснювати захист відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1,2,4 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

У разі ухилення від виконання рішення суду особою, з якою проживає дитина, суд за заявою того з батьків, хто проживає окремо, може передати дитину для проживання з ним.

У постанові Верховного Суду від 07 листопада 2023 року в справі № 750/9254/21 (провадження № 61-44680св18) вказано, що суди попередніх інстанцій наголошували на тому, що батько дитини, безсумнівно, має відігравати важливу роль у житті та розвитку малолітнього сина, має право та обов`язок піклуватися про його здоров`я і стан розвитку незалежно від того, з ким дитина проживає. Також зазначили, що батько не позбавляється можливості спілкуватися з сином та брати участь у його вихованні та утриманні.

У разі, якщо дитина буде проживати разом з матір`ю, батьківські права батька не будуть порушені та він не буде позбавлений можливості здійснювати свої батьківські права та виконувати обов`язки щодо дітей у повному обсязі.

Крім того, кожний із батьків не позбавлений права піднімати у майбутньому питання щодо зміни місця проживання дітей з урахуванням обставин, що матимуть істотне значення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду

від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (провадження№ 61-17922св21).

Суд, враховуючи всі обставини, які мають істотне значення для визначення місця проживання дитини, а саме вік дитини, який проживає разом з матір`ю, за місцем проживання дитини створені всі умови для нього, а тому суд вважає за доцільне визначити місце проживання дитини разом з матір`ю.

Суд відхиляє посилання сторони відповідача на правову позицію Верховного Суду від 12.01.2022 у справі № 663/724/19, якою визначено, що створювання одним із батьків для іншого протягом тривалого часу перешкоди у вихованні та спілкуванні із нею, мають наслідком руйнування зв`язків із сім`єю, до якої належить як батько, так і матір, а отже, в даному конкретному випадку така поведінка одного із батьків, хто створює перешкоди, суперечить сімейним цінностям та не відповідає якнайкращому забезпеченню інтересів.

У цій справі вирішувався спір щодо визначення місця проживання дитини за вимогами обох сторін. Проте батьком дитини не доведено, що мати недостатньо часу приділяє дитині та не виконує свої обов`язків щодо дитини.

Суд вбачає що між сторонами існують неприязні стосунки, взаємні образи які перешкоджають нормальному спілкуванню та вирішенню питань в позасудовому порядку.

Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.

Таким чином, з досягненням віку 10 років у дитини з`являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема, у визначенні місця проживання. Лише в разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.

У статті 12 Конвенції про права дитини закріплені положення, згідно з якими держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.

З цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства. Закріплення цього права підкреслює, що дитина є особистістю, з думкою якої потрібно рахуватись, особливо при вирішенні питань, які безпосередньо її стосуються.

У постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 623/349/19 вказано, що «рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - права батьків. Питання забезпечення інтересів дитини ґрунтується на розумінні, що для дітей розлучення батьків - це завжди тяжке психологічне навантаження, пов`язане, зокрема, з кардинальними змінами в житті дитини: нове оточення та місце проживання, неможливість спілкування з двома батьками одночасно тощо. Вирішуючи питання про визначення місце проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Адже не можна піддавати формалізму долю дитини, яка через те, що батьки не змогли зберегти шлюбні відносини, не повинна бути позбавлена щасливого та спокійного дитинства. Таким чином, при вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.

У постанові Верховного Суду складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2023 року у справі № 753/572/20, на яку містить посилання касаційна скарга, зазначено, що:

«дитина є суб`єктом права і, незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя. Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання. Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Під час визначення місця проживання дитини, зважаючи на вікову категорію, необхідно проводити з нею бесіду, головним завданням якої є встановлення дійсного психоемоційного стану дитини, визначення її інтересів та з`ясування думки щодо бажання дитини проживати з одним із батьків.

Про необхідність заслуховування думки дітей, які досягли певного віку, та її врахування при вирішенні спорів про відібрання дітей зазначено, зокрема, у рішенні ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України» (заява 39948/06). У параграфі 59 цього рішення вказано, що суд також зауважує, що на жодному етапі провадження у справі судді не заслуховували дітей. Проте, при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Результат аналізу наведених вище норм права, практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, насамперед повинні бути враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору.

Суд апеляційної інстанції, дослідивши та оцінивши висновок Дарницької районної в м. Києві державної адміністрації від 05 березня 2020 року у сукупності з іншими доказами у справі, зокрема і наданими позивачем довідками, дійшов правильного висновку, що суд першої інстанції не надав належної оцінки цьому висновку, який оцінюється критично, з огляду на те що за відсутності ризиків для здоров`я чи нормального розвитку та виховання дитини в разі проживання її з матір`ю визначення місця проживання дитини з батьком, без урахування бажання самої дитини, буде порушенням її прав.

З огляду на введення воєнного стану в Україні, вирішуючи спори, що стосуються прав та інтересів дитини, першочерговим завданням держави є забезпечення її безпеки і права на життя. Посилання у касаційній скарзі, що суд апеляційної інстанції під час з`ясування думки дитини не створив сприятливого оточення, не забезпечив залучення кваліфікованого фахівця (дитячого психолога), заслуховування думки дитини відбувалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду в присутності матері, чим порушив пункт 64 розділу 6 принципів Комітету, є необґрунтованими з огляду на таке. Верховний Суд зазначає, що згідно з пунктом 64 розділу 6 принципів Комітету під час опитування дитини суд залучає кваліфікованого фахівця, наскільки це можливо. Водночас відповідно до пункту 72 розділу 6 принципів Комітету передбачена можливість для суду дозволяти дитині не давати свідчення, з урахуванням найкращих інтересів і добробуту дітей. Суд апеляційної інстанції створив усі умови для реалізації права дитини бути заслуханою у спосіб, який суд правильно визначив як можливий під час триваючої широкомасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України, коли дитина перебуває на території іншої держави, яка надає прихисток громадянам України. Верховний Суд зауважує, що принципи Комітету є практичним інструментом для держав-членів у процесі адаптації їх судових і позасудових систем до конкретних прав, інтересів і потреб дітей і не мають пріоритету над Конвенцією про права дитини, проте враховані судом під час нового розгляду справи. Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що позивач не надав достатніх належних та допустимих доказів на підтвердження необхідності визначення місця проживання дитини з батьком з огляду на інтереси самої дитини, які переважають над інтересами і бажаннями її батьків, а також, що в умовах воєнного стану в Україні дитині безпечніше залишатись з матір`ю в Румунії. Верховний Суд, враховуючи норми Конвенції про права дитини щодо забезпечення її якнайкращих інтересів та безпеки і права на життя, введення в Україні воєнного стану, перебування дитини з матір`ю в Румунії, її право бути заслуханою, бажання самої дитини, якій виповнилося 11 років на час ухвалення оскаржуваного рішення, дійшов висновку про обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції щодо недоведеності позовних вимог та відсутності підстав для задоволення позову».

В судовому засіданні поставлено питання заслухання думки дитини за ії згодою в режимі відеоконференції за допомогою технічних засобів матері дитини, позивач ОСОБА_1 забезпечила умови та повідомила про згоду та бажання дитини висловити свою думку. При цьому категорічно заперечувала проти заслухання думки дитини за участю батька, щоб уникнути негативно-емоційного впливу на дитину.

Суд заслухав у судовому засіданні думку дитини ОСОБА_5 , який повідомив, що бажає висказати свою думку щодо місця проживання, при цьому одразу почав жваво та з радістю розповідати про свої успіхи та досягнення в начанні, захопленях у збиранні конструкторів, виращюванні домашніх рослин, читанням віршів. ОСОБА_5 із задоволенням продемострував навики гри на фортапіано, похизувася домашнім улюбленцем кішкою, розповів що із задоволенням вивчає іноземні мови, дуже комфортно почувається разом із мамою, йому подобається та бажає проживати разом з мамою. На питання чи подобалось йому проживати у батька, надав відповідь, що у батька не проживав, а перебував на канікулах. При цьому при поставлені питання про батька, насторожувався та відповідав емоційно негативно. Зазначив що не бажає проживати з батьком та має на нього образу, оскільки він погано висловлювася про маму, а в подальшому повідомив про її смерть, після чого він плакав та був дуже засмучений.

Згідно Довідки практичного психолога ОСОБА_33 психологічного обстаження дитини. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на даний момент проживає з матір`ю та співмешканцем ОСОБА_34 , у Лондоні . Батько не проживає з родиною, між ними відбувається судовий процес. Загальна характеристика поведінки дитини, спокійна, проявляє зацікавленість, легко вступає в контакт. Працездатність та особливості діяльності відповідає віку, рівномірна протягом всієї роботи. Психологічне обстеження ОСОБА_5 було спрямовано на дослідження емоційного стану хлопчика, його стосунків з найближчим оточенням (мати, батько, друзі, вчителі).

Ставлення до себе методики (Сходинки, Малюнок сім`ї, Незакінчені речення, Будиночки) Самооцінка висока, позитивне ставлення до себе, адекватно оцінює себе, та свої поступки. На рівні комунікації з оточуючими (друзі, вчителі) легко вступає в контакт, розповідає про друзів в школі, бажання ходити до школи. Дитина достатньо комунікабельна і вже має нових друзів, що є обов`язковим для даного віку. Відношення до батьків («малюнок Сім`ї», «Незакінчені речення», « Країна почуттів», спостереження). До матері відношення теплі, спокійні, довірливі, вона є опорною особою. Мати дитини офіційно не в шлюбі. Дитина називає партнера матері, ОСОБА_37 «татом» і сприймає його як батьківську фігуру. Свою сім`ю в який він росте він вважає ідеальною. З батьком: насторожена, не хоче про нього говорити, прослідковується образа. Емоційний стан. На момент дослідження у хлопчика був достатньо стабільний, позитивний, спокійний. Дитина постійно розповідала про історії із життя, свої вподобання, бажання на майбутнє. Рівень тривожності достатній, відповідає віковим особливостям. Рекомендації У ОСОБА_5 наявний тісний зв`язок з матір`ю та партнером матері ОСОБА_27 (що є опорними, та значущими фігурами), які необхідно зберігати і які необхідно враховувати при встановлені порядку та режиму піклування про дитину. Не рекомендую змінювати середовище на довго. Мотивація дитини без системи покарання, тільки шляхом заохочення. Стимулювати хлопчика, заводити нових друзів. Батькам звернутися за консультацією до психолога, для підвищення батьківської компетентності.

Судом встановлено, що мати з дитиною з 2022 року по серпень 2025 року проживали у м. Лондоні, Англія, де були забезпеченні житлом та матірю було забезпечено умови для навчання та належних умов проживання. З серпня 2025 року мати з дитиною проживають у Франції, м. Канни та мають право тимчасово проживати у Франції до 28.09.2026 (т.3 а.с. 60).

Батько дитини з січня 2023 року проживає у м. Варшаві, Польща, орендує житло та працює.

Сторони та дитина мають місце проживання в Україні та на теперішній час мають статус біженців, які потребують захисту від збройного конфлікту рф на теріторії інших держав.

При цьому дитина забезпечена належними умовами проживання, навчається у місцевій школі Франції та національній школі України.

Дитина ОСОБА_5 на час розгляду справи досяг 10 років, та як учасник правовідносин висловив свою думку щодо місця свого проживання саме з матір`ю.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22) вказано, що «сім`я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків та є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів. Судам слід пам`ятати, що основним суб`єктом, на якого має вплив ухвалене рішення у сімейних спорах цієї категорії, є саме дитина.

Суд, враховуючи всі обставини, які мають істотне значення для визначення місця проживання дитини, а саме вік дитини, прийняття участі в житті та вихованні дитини, ту обставину що на даний час дитина проживає разом з матір`ю, а також враховуючи, що батько проживає в іншій країні, а тому суд вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

У задоволені вимог ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини відмовити, за недоведеністю.

Верховний Суд у постанові від 31 липня 2024 року у справі № 760/18630/22 зазначив висновок щодо застосування міжнародного права для визначеня підсудності справ. Підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається ЦПК України, законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (стаття 497 ЦПК України).

Підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися (частина перша статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Питання набуття, здійснення, припинення чи обмеження батьківської відповідальності, а також її делегування, права опіки, в тому числі права стосовно піклування про особу дитини та, зокрема, право визначати місце проживання дитини, а також права на спілкування, у тому числі право брати дитину на обмежений період у місце інше, ніж звичайне місце проживання дитини, охоплюються предметною сферою застосування Конвенції про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року (надалі - Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року).

Відповідно до пункту 1 статті 5 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року судові або адміністративні органи Договірної держави звичайного місця проживання дитини мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майно дитини.

Стаття 6 Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року встановлює, що для дітей-біженців та дітей, які внаслідок суспільних негараздів в їхній країні переміщені до інших держав, органи Договірної Держави, на території якої ці діти перебувають у результаті їхнього переміщення, мають юрисдикцію, передбачену в пункту 1 статті 5 Положення попереднього пункту також застосовуються до дітей, чиє звичайне місце проживання не може бути встановлено.

Наведені норми дозволяють дійти до висновку, що юрисдикція спорів щодо батьківського піклування має визначатися залежно від місця звичайного проживання (п.п.47-51).

Гаазька конвенції про батьківську відповідальність 1996 року не містить визначення поняття «звичайне місце проживання». Воно має встановлюватися на основі всіх обставин, які мають місце в кожній конкретній справі.

Звичайне місце проживання може підтверджуватися таким: відвідуванням дошкільного навчального закладу - садка, школи, різноманітних гуртків; за результатами встановлення таких обставин: за дитиною здійснюється медичний догляд, у дитини є свої друзі, захоплення, дитина має сталі сімейні зв`язки та інші факти, які свідчать, що дитина вважає своє місце проживання постійним, комфортним і місцем проживання своєї родини, тощо. Тобто звичайне місце проживання дитини варто розуміти як таке місце, існування якого доводить певний ступінь прив`язаності дитини до соціального та сімейного її оточення. З цією метою потрібно враховувати, зокрема, тривалість, регулярність, умови і причини перебування дитини і сім`ї в тій чи іншій державі, місце та умови відвідування освітніх закладів, знання мови, соціальні та сімейні відносини дитини у такій державі (постанови Верховного Суду від 01 листопада 2022 року у справі № 201/1577/21, провадження № 61-4217св22, від 31 січня 2024 року у справі№ 336/5265/22, провадження № 61-12940св23).

В той же час, як свідчить практика іноземних судів щодо застосування Гаазької конвенції про батьківську відповідальність 1996 року, при визначенні звичайного місця проживання мають також враховуватися наступні обставини. По-перше, якщо існує очевидне свідчення намірів розпочати нове життя в іншій країні, тоді попереднє місце звичайного проживання, як правило, втрачається та з`являється нове. По-друге, якщо переїзд відбувається на необмежений час або потенційно може не обмежуватися в часі, попереднє місце звичайного проживання після переїзду може також бути втрачено, а нове - знайдено достатньо швидко. Однак, якщо час переїзду обмежений, навіть якщо він триває достатньо великий проміжок часу, в ряді юрисдикцій ухвалювалося рішення про збереження місця звичайного проживання протягом цього часу. Це може бути застосовано в тих випадках, коли батьки уклали угоду про тимчасове перебування дитини в іншій державі. Оцінка інших ситуацій має тенденцію слідувати одному із зазначених підходів: «намірів батьків», заснованому на спільному намірі батьків відносно характеру переїзду; «інтересів дитини», де підкреслюється фактична реальність життя дитини (освіта, соціальна взаємодія, сімейні відносини тощо), змішаному. При визначенні того, який підхід має застосовуватися, береться до уваги вік дитини (пункт 13.85 PracticalHandbook onthe Operationof the1996 Hague ChildProtection Convention) (п.п. 59-61).

Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2024 року у справі № 363/5573/23 зазначив наступне.

Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює порядок урегулювання приватно-правових відносин, які хоча б через один зі своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, зокрема, визначає підсудність судам України справ з іноземним елементом (пункт 3 частини першої статті 1, статті 75-77 Закону).

У пункті 2 частини першої статті 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» зазначено, що іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

- хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

- об`єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

- юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Згідно зі статтею 66 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки батьків і дітей, крім випадків, передбачених статтями 67, 67-1, 67-4 цього Закону, визначаються особистим законом дитини або правом, яке має тісний зв`язок із відповідними відносинами і якщо воно є більш сприятливим для дитини.

Частиною першою статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися.

У статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено підстави визначення підсудності справ судам України та зазначено, що суди розглядають будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач - місцезнаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;

12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Крім того, підсудність судам України є виключною у справах з іноземним елементом, якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні (пункт 2 частини першої статті 77 Закону України «Про міжнародне приватне право»).

Аналогічні положення містить Конвенція про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей, вчинена 19 жовтня 1996 року у м. Гаага, ратифікована Верховною Радою України 14 вересня 2006 року, яка набула чинності 01 лютого 2008 року і яка охоплює питання захисту дітей, батьківської відповідальності та опіки.

Україна та Королівство Норвегія є Договірними Державами Гаазької конвенції 1996 року.

Статтею 3 Конвенції визначено, що заходи, згадані у статті 1, можуть стосуватися, зокрема, права опіки, у тому числі права стосовно піклування про особу дитини та, зокрема, право визначати місце проживання дитини, а також права на спілкування, у тому числі право брати дитину на обмежений період у місце інше, ніж звичайне місце проживання дитини.

Згідно зі статтею 5 Гаазької конвенції 1996 року судові або адміністративні органи Договірної Держави звичайного місця проживання дитини мають юрисдикцію вживати заходів, спрямованих на захист особи чи майна дитини.

Отже, норми статті 5 цієї Конвенції містять загальне правило стосовно юрисдикції, яке полягає в тому, що заходи захисту дітей мають бути вжиті судовими або адміністративними органами держави місця постійного проживання дитини.

Поняття «місце постійного проживання» не визначене цією Конвенцією, оскільки таке місце проживання дитини має визначатися Договірними Державами в кожному конкретному випадку на підставі фактичних обставин.

Звичайне місце проживання відповідає місцю, яке відображає певний ступінь інтеграції дитини в соціальне і сімейне середовище. З цією метою, зокрема, повинні братися до уваги тривалість, регулярність, умови і причини перебування на території держави-члена і переїзду сім`ї в цю державу, громадянство дитини, місце і умови відвідування школи, мовні знання, а також сімейні та соціальні відносини дитини в цій державі.

У разі неможливості встановлення судом звичайного місця проживання, до спірних правовідносин підлягатимуть застосуванню правила статті 6 Гаазької конвенції 1996 року, відповідно до яких (1) для дітей-біженців та дітей, які внаслідок суспільних негараздів в їхній країні переміщені до інших держав, органи Договірної Держави, на території якої ці діти перебувають у результаті їхнього переміщення, мають юрисдикцію, передбачену в пункті 1 статті 5. (2) Положення попереднього пункту також застосовуються до дітей, чиє звичайне місце проживання не може бути встановлене.

Обставини неможливості визначення звичайного місця проживання дітей можуть включати, наприклад, часті переїзди дитини між двома і більше державами; втрату дитиною попереднього місця постійного проживання та брак достатніх підстав для набуття нового місця постійного проживання. Заснована на цьому положенні юрисдикція суду припиняється, якщо буде встановлено, що дитина має місце проживання, де б це не було.

Юрисдикція спору ґрунтується на прив`язці постійного місця проживання дитини та вирішується у кожному конкретному спорі залежно від встановлених фактичних обставин справи.

З огляду на вказане та враховуючи, що місцем звичайного проживання дитини ОСОБА_5 до моменту їх виїзду була Україна, з 2022 року до серпня 2025 року мати з дітиною проживали в м. Лондоні, Англія, а згодом покинули внаслідок чого втрачено місце проживання, зсерпня 2025 року проживають у Франції, дитина також навяається в національній школі України, а також беручи до уваги, що статус біженців мають тимчасовий характер, не можна вважати, що вказана справа не підсудна національним судам України.

При звернені до суду ОСОБА_1 сплачено судовий збір в суммі 1211,20 грн., ОСОБА_3 1211,20 грн. (том №1 а.с. 1, том №2 а.с. 4).

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Частиною 3 цієї статті визначено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У зв`язку з задоволенням позову на підставі вимог ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позовна заява подана через «Електронний кабінет», з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у сумі 992,40 грн.

Судові витрати за зустрічним позовом залишити за позивачем/відповіачем за зустрічним позовом.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 200,206, 211, 247, 259, 263, 264, 273 ЦПК України, ст. ст. 141, 160, 161 СК України, ст. ст. 15, 29 ЦК України, ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради про визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матірю - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992 (дев`ятсот дев`янсото дві) гривні 40 копійок.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 третя особа: Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради про визначення місця проживання дитини - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 ;

Третя особа: Служба у справах дітей Малоданилівської селищної ради, ЄДРПОУ 43644544, місцезнаходження: Харківська область, Дергачівський район, смт Мала Данилівка, вул. Ювілейна, буд. 5.

Повний текс рішення складено 25.06.2026.

Суддя С.О. Рубіжний