№ 137682201, 25.06.2026, Чуднівський районний суд Житомирської області

провадження № 3/294/17/26

справа № 294/1197/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року м. Чуднів

Суддя Чуднівського районного суду Житомирської області Білера І.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з ВП №2 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

13.07.2025 року о 02 год. 10 хв. в м. Чуднів по вул. Соборна, 143, особа, яка керувала транспортним засобом Рено Лагуна д.н.з. НОМЕР_1 , мав наявні ознаки алкогольного сп`яніння, а саме мав різкий запах алкоголю з ротової порожнини, почервоніння обличчя. На вимогу пройти огляд на стан сп`яніння на місці за допомогою приладу драгер, або в КНП Чуднівська лікарня, відмовився, чим порушив п. 2.5. ПДР - відмова особи, яка керує ТЗ, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП, про що складено протокол серії ЕПР1 №389937 від 13.07.2025.

В судовому засіданні ОСОБА_1 надав пояснення, що діяв у стані крайньої необхідності, оскільки дитина його родички ОСОБА_2 , 2008 року народження, потребувала екстренної медичної допомоги у зв`язку з отриманою раною руки, у той час була ніч, в селі не було інших родичів - водіїв, які б могли допомогти.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , суд дійшов наступного висновку.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Процедура виявлення у водіїв ознак наркотичного сп`яніння та проведення огляду визначено ст. 266 КУпАП, Інструкцією «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».

Згідно з положенням ст. 16 Закону України «Про дорожній рух», водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наступними належними та допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №389937 від 13.07.2025; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння відмовився; розпискою про роз`яснення прав та обов`язків, передбачених ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП яку водій ОСОБА_1 підписав; розпискою про інформування особи, яка підлягає огляду на стан сп`яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу яку водій ОСОБА_1 підписав; довідкою про отримання посвідчення водія на право керування транспортним засобом, відповідно якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав посвідчення водія серії НОМЕР_2 ; довідкою про належність транспортного засобу, згідно якої ОСОБА_1 керував належним йому автомобілем марки Рено Лагуна номерний знак НОМЕР_1 ; рапортом інспектора САП Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області майора поліції Тетяни Якобчук з якого слідує, що до сектору адміністративної практики поліцейським СРПП ВП №2 Житомирського РУП №1 ГУНП в Житомирській області лейтенантом поліції Владиславом Шмирком було здано протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №389937 за ч.1 ст. 130 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_1 ; та відеофайлом, долученим до протоколу про адміністративне правопорушення, з якого вбачається, що водій керував транспортним засобом, на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп`яніння відмовився, поянив поліцейському, що їде з лікарні, бо дитині надавали екстренну медичну допомогу, в автомобілі дійсно перебувало кілька чоловік, в тому числі дитина.

При цьому, суд відхиляє доводи ОСОБА_1 про те, що в його діях вбачається крайня необхідність, зважаючи на таке.

На запит суду КНП "Чуднівська лікарня" надала інформацію №294/1197/25/2070/2026 від 13.05.2026 про те, що 13.07.2025 о 00 год 36 хв бригадою ЕМД в приймальне відділення доставлено ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з діагнозом: рвана рана тилу лівої кисті з пошкодженням сухожилку згинача ІІІ пальця. Після проведення первинної хірургічної обробки рани та ушивання пошкоджених тканин пацієнта направлено на амбулаторне спостереження.

Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.

Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

З відеозапису, долученого до матеріалів справи, вбачається, що ОСОБА_1 їхав з пасажирами, в тому числі з дитиною, яка за його словами потребувала медичної допомоги, уже після отримання ОСОБА_2 екстренної медичної допомоги, тобто ОСОБА_1 уже не мав необхідності поспішати везти когось до медичного закладу, а відповідно його дії не були спрямовані на усунення будь - якої небезпеки.

За таких обставин ОСОБА_1 міг скористатись послугами таксі або знайти будь - якого іншого тверезого водія, принаймні доказів того, що він намагався це зробити, матеріали справи не містять.

Таким чином, в даному випадку, така позиція сторони захисту про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, не узгоджується з встановленими фактичними обставинами справи та судом не встановлено даних, які б свідчили про існування такої загрози, яка б викликала необхідність у ОСОБА_1 відмовлятися від проходження ним огляду на стан сп`яніння та порушувати вимоги п.2.5 ПДР України.

Отже, як вбачається з матеріалів цієї справи, особа, що притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у вказаній дорожній обстановці вимог наведених Правил дорожнього руху не дотримався, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, які узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП у справі не встановлено. Строки притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, та для запобігання вчинення нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами.

Виходячи з наведеного, враховуючи характер вчиненого правопорушення, беручи до уваги, що умисні протиправні дії правопорушника безпосередньо створюють загрозу для інших учасників дорожнього руху та оточуючих, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку скоєного адміністративного правопорушення, враховуючи особу правопорушника, а також інші обставини, що мають істотне значення, суд дійшов висновку, що до ОСОБА_1 необхідно застосувати адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, визнавши його таким, що забезпечить мету адміністративного стягнення у вигляді належної міри відповідальності за вчинення правопорушення, з метою виховання порушника в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.

Згідно ст. 40-1 КУпАП, з особи, на яку накладено адміністративне стягнення, стягується судовий збір у розмірі, встановленому Законом України «Про судовий збір».

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 40-1, 130, 268, 280, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень (рахунок для сплати: UA368999980313060149000006001, отримувач коштів: ГУК в Житомир.обл/Житомир.обл/21081300, ЄДРПОУ 37976485) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп. (рахунок для сплати: UA908999980313111256000026001, отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106/22030106, ЄДРПОУ 37993783).

Роз`яснити ОСОБА_1 що відповідно до вимог статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу в установлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначений постановою Кабінету Міністрів України.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ірина БІЛЕРА