Постановление суда № 137678751, 24.06.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/3230/21

Провадження № 1-кп/206/18/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі клопотання прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021041700000110, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.04.2021, за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянки України, із середньою освітою, незаміжньої, такої, що не має на утриманні малолітніх або неповнолітніх дітей, офіційно непрацевлаштованої, без місця реєстрації, останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , раніше судимої 26.06.2014 Жовтневим районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровської області за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з конфіскацією майна,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України,

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Самарського районного суду міста Дніпра перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12021041700000110 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України.

Прокурор Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 звернувся до суду з клопотанням про зміну раніше застосованого до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів без права внесення застави.

В обґрунтування клопотання прокурор послався на те, що ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 05.07.2023 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання з покладенням на неї процесуальних обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, а саме: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання та/або місця роботи.

Після відкладення судового засідання для підготовки до судових дебатів обвинувачена ОСОБА_4 у судові засідання, призначені на 28.03.2024, 11.04.2024, 02.05.2024, 24.05.2024, 25.06.2024, повторно не з`являлася, доказів поважності причин неявки суду не надала.

Ухвалу суду від 02.05.2024 про привід обвинуваченої виконати не вдалося у зв`язку з її відсутністю за місцем проживання, у зв`язку з чим ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 25.06.2024 ОСОБА_4 оголошено в розшук, а судове провадження зупинено.

У подальшому, після припинення повноважень судді, у провадженні якого перебувало зазначене кримінальне провадження, обвинувальний акт передано на розгляд судді Самарського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 .

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 27.04.2026 кримінальне провадження поновлено.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 28.04.2026 надано дозвіл на затримання ОСОБА_4 з метою її приводу до суду для участі в розгляді клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу на тримання під вартою.

24 червня 2026 року ОСОБА_4 затримано та доставлено до Самарського районного суду міста Дніпра для участі в розгляді клопотання прокурора.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив його задовольнити, посилаючись на наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування обвинуваченої від суду та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Обвинувачена ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечила проти задоволення клопотання прокурора. Пояснила, що, на її думку, до суду не з`явилася лише один раз, від суду не переховувалася, повістки не отримувала, повідомлення на телефон також не отримувала. Водночас підтвердила, що адресу проживання змінила, однак про зміну адреси суд не повідомила. Також зазначила, що є особою з інвалідністю ІІІ групи, доглядає за сусідкою, яка її виховувала, працює неофіційно та має дохід приблизно 10 000 грн на місяць.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позицію обвинуваченої, просив у задоволенні клопотання прокурора відмовити. У разі якщо суд дійде висновку про необхідність застосування запобіжного заходу, захисник просив застосувати до обвинуваченої більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний із триманням під вартою, або визначити мінімальний розмір застави.

Вислухавши думку прокурора, обвинуваченої, захисника, дослідивши клопотання прокурора та матеріали кримінального провадження в межах, необхідних для вирішення питання про зміну запобіжного заходу, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Згідно з ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити кримінальне правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Частиною 1 ст. 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні обвинуваченою кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на які вказує прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання відповідному ризику або ризикам.

Судом установлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 3 ст. 321 КК України. Зокрема, за ч. 2 ст. 307 КК України передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, що свідчить про тяжкість інкримінованого обвинувачення та об`єктивно підвищує ризик переховування від суду.

При цьому суд не надає оцінки доказам з точки зору доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, оскільки це є предметом вирішення під час ухвалення остаточного судового рішення за результатами судового розгляду. Разом із тим на цій стадії кримінального провадження наявні матеріали обвинувального акта та матеріали кримінального провадження є достатніми для висновку про обґрунтованість обвинувачення у розумінні вимог глави 18 КПК України.

Оцінюючи наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що ОСОБА_4 після застосування до неї запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та покладення відповідних процесуальних обов`язків неодноразово не з`являлася у судові засідання, призначені на 28.03.2024, 11.04.2024, 02.05.2024, 24.05.2024, 25.06.2024, доказів поважності причин неявки не надала, місце свого перебування суду не повідомила.

Доводи обвинуваченої про те, що вона не з`явилася до суду лише один раз, суд оцінює критично, оскільки вони спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема даними про неодноразове відкладення судових засідань у зв`язку з її неявкою, невиконання ухвали суду про привід у зв`язку з відсутністю обвинуваченої за місцем проживання, а також ухвалою суду про оголошення її в розшук.

Крім того, сама обвинувачена у судовому засіданні підтвердила, що змінила адресу проживання, однак про зміну адреси суд не повідомила, хоча відповідний обов`язок був прямо покладений на неї ухвалою суду від 05.07.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

Суд враховує, що неповідомлення суду про зміну місця проживання в умовах уже покладеного на обвинувачену процесуального обов`язку позбавило суд можливості належним чином забезпечити її явку до суду та призвело до тривалого переривання судового провадження.

За таких обставин суд доходить висновку, що ризик переховування ОСОБА_4 від суду є доведеним, реальним та таким, що на теперішній час не зменшився.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що ОСОБА_4 раніше судима за кримінальне правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, а у цьому кримінальному провадженні обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у цій же сфері. Крім того, обвинувачена не має місця реєстрації, офіційно не працевлаштована, а її дохід, за власними поясненнями, має неофіційний характер.

Наведені обставини у сукупності з тяжкістю інкримінованого обвинувачення, попередньою судимістю за злочин у сфері обігу наркотичних засобів та відсутністю стабільних соціальних зв`язків дають суду достатні підстави вважати реальним також ризик вчинення обвинуваченою іншого кримінального правопорушення.

Водночас зазначений ризик суд оцінює у сукупності з іншими встановленими обставинами та не вважає його самостійною і єдиною підставою для застосування найсуворішого запобіжного заходу. Основним і визначальним у цій справі є доведений ризик переховування обвинуваченої від суду, підтверджений її попередньою процесуальною поведінкою.

Суд також враховує обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченій у разі визнання її винуватою, дані про її особу, наявність судимості, відсутність офіційного працевлаштування, факт зміни адреси проживання без повідомлення суду, а також факт порушення раніше покладених на неї процесуальних обов`язків.

Разом із тим суд бере до уваги доводи сторони захисту та обвинуваченої про те, що ОСОБА_4 є особою з інвалідністю ІІІ групи, здійснює догляд за сусідкою, яка її виховувала, працює неофіційно та має дохід близько 10 000 грн на місяць.

Зазначені обставини характеризують особу обвинуваченої та підлягають урахуванню судом при визначенні розміру застави. Водночас вони не спростовують установленого судом ризику переховування від суду, оскільки, попри наявність цих обставин, обвинувачена вже порушила покладений на неї процесуальний обов`язок повідомляти суд про зміну місця проживання, що фактично унеможливило її виклик та проведення судового розгляду протягом тривалого часу.

Судом перевірено можливість застосування до ОСОБА_4 більш м`яких запобіжних заходів, зокрема особистого зобов`язання, особистої поруки, застави як самостійного запобіжного заходу та домашнього арешту.

Особисте зобов`язання вже застосовувалося до ОСОБА_4 , однак не забезпечило її належної процесуальної поведінки, оскільки вона не з`являлася до суду, змінила місце проживання без повідомлення суду та була оголошена в розшук.

Особиста порука не може бути ефективним запобіжним заходом, оскільки суду не надано відомостей про осіб, які заслуговують на довіру та готові поручитися за обвинувачену.

Домашній арешт також не здатний запобігти встановленому ризику переховування від суду, оскільки ОСОБА_4 не має місця реєстрації, а попереднє місце її проживання не забезпечило можливості виконати ухвалу суду про привід. Крім того, обвинувачена сама підтвердила факт зміни адреси проживання без повідомлення суду.

Застава як самостійний запобіжний захід, з урахуванням факту тривалого ухилення обвинуваченої від суду та порушення раніше покладених процесуальних обов`язків, також не є достатньою для запобігання встановленому ризику переховування від суду.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховування обвинуваченої від суду та ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

При цьому основним і визначальним для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд вважає ризик переховування обвинуваченої від суду, оскільки він підтверджується її попередньою процесуальною поведінкою, неявками до суду, неповідомленням про зміну місця проживання, невиконанням ухвали про привід та оголошенням її в розшук.

Разом із тим прокурор просить застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без права внесення застави.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання обвинуваченою обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених ч. 4 ст. 183 КПК України.

Суд ураховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні, зокрема, тяжкого злочину у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, однак зазначений злочин не належить до категорії особливо тяжких злочинів у розумінні ст. 12 КК України. Інших обставин, які відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України надавали б суду право не визначати розмір застави, прокурором не наведено та судом не встановлено.

За таких обставин клопотання прокурора в частині застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню, однак у частині невизначення розміру застави задоволенню не підлягає.

Визначаючи розмір застави, суд враховує тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, доведений ризик переховування від суду, факт попереднього порушення обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов`язків, а також дані про особу обвинуваченої, зокрема те, що вона є особою з інвалідністю ІІІ групи, здійснює догляд за сусідкою, офіційно не працевлаштована та, за її поясненнями, отримує неофіційний дохід близько 10 000 грн на місяць.

З урахуванням наведених обставин суд вважає за необхідне визначити заставу у мінімальному розмірі, передбаченому для особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, а саме 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 грн.

На переконання суду, саме такий розмір застави, з одного боку, враховує майновий стан та особисті обставини обвинуваченої, а з іншого є достатнім для забезпечення виконання нею покладених процесуальних обов`язків у разі внесення застави.

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України у разі внесення застави на обвинувачену необхідно покласти такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до суду; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Відповідно до ст. 197 КПК України строк дії ухвали про тримання під вартою не може перевищувати 60 днів. При цьому строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання обвинуваченої, з моменту затримання.

З урахуванням того, що ОСОБА_4 затримано 24 червня 2026 року о 11 год. 40 хв., строк тримання під вартою слід обчислювати саме з цього часу, тобто до 11 год. 40 хв. 23 серпня 2026 року включно.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 193, 194, 197, 200, 331, 369-372, 392, 395, 400, 422-1 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні № 12021041700000110 задовольнити частково.

Змінити обвинуваченій ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше застосований ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 05.07.2023 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Застосувати до обвинуваченої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обчислювати з моменту її фактичного затримання, тобто з 11 год. 40 хв. 24 червня 2026 року.

Визначити строк дії ухвали про тримання під вартою до 11 год. 40 хв. 23 серпня 2026 року включно.

Утримувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Визначити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66 560 грн.

Застава може бути внесена як самою обвинуваченою, так і іншою фізичною або юридичною особою.

У разі внесення застави покласти на обвинувачену ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 23 серпня 2026 року включно такі обов`язки:

прибувати за кожною вимогою до Самарського районного суду міста Дніпра;

не відлучатися із населеного пункту, в якому вона проживає, без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд в Україну.

Роз`яснити ОСОБА_4 , що у разі внесення застави та звільнення її з-під варти вона зобов`язана виконувати покладені на неї процесуальні обов`язки, а в разі їх невиконання застава може бути звернена в дохід держави, а до неї може бути застосовано більш суворий запобіжний захід.

У задоволенні клопотання прокурора в частині застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави відмовити.

Копію ухвали негайно вручити обвинуваченій, захиснику, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця тримання під вартою.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для обвинуваченої, яка перебуває під вартою, з моменту вручення їй копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1