Решение № 137660880, 23.06.2026, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/2743/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року Залізничний районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Кирилюка А. І.,

за участю секретаря судового засідання Шандри В. Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Львові адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,

встановив:

Обґрунтування позову.

Позивач ОСОБА_1 27.03.2026 року (вх. № 8120) звернулась у Залізничний районний суд м. Львова із позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області та Департаменту патрульної поліції у якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6843720 від 16.032026 року, винесена поліцейським взводу 1 роти 4 батальйону 3 УПП у Львівській області Кокотко Ігорем Васильовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 680 грн 00 коп.

- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 13.02.2026 року, ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 була зупинена поліцейським УПП у Львівській області Кокотко І. В., останній виніс відносно постанову ЕН № 6658091 за ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 та наклав адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн 00 коп. за порушення п. 34 ПДР України. 24.02.2026 року ОСОБА_1 подала скаргу на ім?я начальника УПП у Львівській області, у якій висловила свою незгоду, керівництвом управління рішенням № 53 від 02.03.2026 року постанову ЕНА № 6658091 від 13.02.2026 року було скасовано. 16.03.2026 року ОСОБА_1 та її адвоката було викликано поліцейським Коротко І. В. до УПП у Львівській області, де було повідомлено про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, посилаючись на наявність відеозаписів. 16.03.2026 року було винесено постанову ЕНА № 6843720 у справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Разом з тим, поліцейський Коротко І. В. не надав змоги надати пояснення стосовно інкримінованого правопорушення, чим останній порушив вимоги передбачені ст. 245, 268 КУпАП. За таких обставин вважає, що постанова є незаконною та підлягає скасуванню, оскільки поліцейського не було підстав для її складання через відсутність в діях складу адміністративного правопорушення.

Рух справи в суді.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2026 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю Кирилюка А. І. (а.с. 19).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 31.03.2026 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку із її істотними недоліками (а.с. 21-22).

06.05.2026 року від представника позивача ОСОБА_1 адвоката Островського Ю. М. надійшла заява (вх. № 11706) про усунення недоліків позовної заяви, у якій останній усунув недоліки позовної заяви, вказані в ухвалі суду (а.с. 24-32).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 14.05.2026 року прийнято до розгляду адміністративний позов та відкрито провадження у справі. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а.с. 36-37).

21.05.2026 року (вх. № 13307) від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Вакули Р. О. надійшло клопотання про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву, встановлений ухвалою від 14.05.2026 року (а.с. 41-42).

27.05.2026 року (вх. № 13947) від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Вакули Р. О. надійшов відзив на позовну заяву, до якої останній долучив відеозаписи про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 . Разом з тим, надав пояснення та просив відмовити у задоволенні адміністративного позову про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6843720 від 16.032026 року (а.с. 46-52).

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 09.06.2026 року судом було витребувано у Департаменту патрульної поліції належні відеозаписи (а.с. 59-61).

18.06.2026 року (вх. № 16077) від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Вакули Р. О. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних доказів на виконання ухвали суду (а.с. 67-69).

Позиція сторін по справі.

Сторони повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились.

27.05.2026 року (вх. № 13947) від представника відповідача Департаменту патрульної поліції Вакули Р. О. надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній надав пояснення та долучив відеозаписи про вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 . Зазначив, що скасування попередньої постанови серії ЕНА № 6658091 за ч. 1 ст. 122 КУпАП відбулося з підстав необхідності правильної кваліфікації протиправних дій водія, а тому винесена постанова серії ЕНА № 6843720 від 16.03.2026 року є обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством. Разом з тим, зазначив, що відповідно до наданих відеозаписів позивач жодним доказом і аргументом не довів факту того, що працівником поліції було його притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно. Тому постанова у справі про адміністративне правопорушення є обґрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому законодавством. Окрім цього, твердження позивача є неправдивими, що підтверджується долученим до відзиву на позовну заяву відеодоказом з нагрудної камери поліцейського.

Враховуючи стислість строків розгляду даної справи, передбачених ч. 1 ст. 286 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності позивача та представника відповідача.

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому за вказаних обставин, суд вважає можливим ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу ст. 245, 280 КУпАП завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Встановлені судом фактичні обставини справи.

Заявою ОСОБА_1 про скасування постнови ЕНА № 6658091 від 13.02.2026 року просить скасувати дану постанову ЕНА № 6658091 від 13.02.2026 року, посилаючись на внесення завідомо неправдивих відомостей до протоколу (а.с. 7).

Відповідно до Рішення № 53 по скарзі на постанову по справі про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністартивне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6658091 від 13.02.2026 року, з якої вбачається, що постанову поліцейського взводу 1 роти 4 батальйону 3 УПП у Львівській області старшого сержанта Кокотко І. В., серії ЕНА № 6658091 від 13.02.2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі 340 грн 00 коп. скасувати, а справу закрити (а.с. 9-11).

Разом з тим, повідомленням від УПП у Львівській області від 04.03.2026 року № 0-325/41/12/01-2026 року направлене ОСОБА_1 , останню було викликано до УПП у Львівській області ДПП для розгляду можливого вчинення адміністративного правопорушення.

Постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 6843720 від 16.03.2026 року, була складена поліцейським 1 взводу 4 роти 3 батальону Управління патрульної поліції у м. Львові старшим сержантом поліції Кокотко І. В., про те, що ОСОБА_1 , 13.02.2026 року о 09 год 36 хв в м. Львові на просп. Чорновала, 45, здійснила рух на смузі для маршрутних транспортих засобів, позначеною дорожнім знаком 5.11, чим порушила п. 17.1.а ПДР України та відповідно скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 122 КУпАП (а.с. 11).

У зв`язку із зазначеним на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 680 грн 00 коп.

Відповідно до поданого представником відповідача Департаменту патрульної поліції Вакулою Р. О. відзиву на позовну заяву останній долучив відеозаписи на підтвердження зазначеного у відзиві на позовну заяву, однак, з долучених стороною відповідача до матеріалів справи копій відеозаписів неможливо відтворити зміст, тому суд не може визнати належними докази надані відповідачем.

Окрім цього судом досліджені інші докази, які містяться у матеріалах справи.

Застосоване судом законодавство та висновки суду.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, законодавчо встановлено презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується.

Це означає, що повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Відповідно ст. 289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови.

Стаття 62 Конституції України встановлює, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282), доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом. Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.

Висновок про наявність чи відсутність у діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Визначення доказів у справі про адміністративне правопорушення та їх перелік регламентований ст. 251 КУпАП, а саме: доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами у адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Так, у постанові Верховного Суду № 560/751/17 від 27.06.2019 року, яка відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України є обов`язковою для врахування судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, звертається увага на те, що обов`язок доказування правомірності накладення адміністративного стягнення на позивача у даній категорій справ, відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України покладений на відповідача, - суб`єкта владних повноважень.

Мотиви прийняття рішення судом.

Даючи оцінку правомірності оскаржуваної постанови суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 2 ст. 2 та ч. 1 ст. 7 КАС України, суд при вирішенні справи повинен керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

Отже, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року № 3353, встановлений Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306.

Згідно з ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Частина 3 ст. 122 КУпАП передбачає відповідальність водія за ненадання переваги в русі транспортним засобам аварійно-рятувальних служб, швидкої медичної допомоги, пожежної охорони, поліції, що рухаються з увімкненими спеціальними світловими або звуковими сигнальними пристроями, ненадання переваги маршрутним транспортним засобам, у тому числі порушення правил руху і зупинки на смузі для маршрутних транспортних засобів, а так само порушення правил зупинки, стоянки, що створюють перешкоди дорожньому руху або загрозу безпеці руху.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Стаття 245 КУпАП передбачає, що завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Висновки суду.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України у адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, сторона відповідача у справі зобов`язана довести правомірність свого рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, та, зокрема, довести факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення.

Всупереч вимогам ст. 77 КАС України суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин порушення позивачем Правил дорожнього руху, зокрема у матеріалах відсутні матеріали фото, чи відео зйомки вчиненого порушення або інші докази, якими суб`єкт владних повноважень обґрунтовує правомірність прийнятого ним рішення.

Вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, зафіксовано лише у постанові від 16.03.2026 року та не підтверджується жодними іншими доказами.

Так з наданих представником відповідача відеозаписів неможливо встановити факт вчинення ОСОБА_1 порушення передбаченого п. 17.1.а ПДР України та адміністративого правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП

Оскаржувана постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних у оскаржуваній постанові.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», передбачено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду № 537/2088/17 від 15.05.2019 року, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

За таких обставин, суд вважає, що сторона відповідача не надала суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, зазначене дає підстави стверджувати про відсутність порушення позивачем п. 17.1. Правил дорожнього руху та відповідно, про відсутність події правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП.

З огляду на встановлені судом обставини та враховуючи, що у судовому засіданні не встановлено, а відповідачами не представлено жодного належного, об`єктивного та обґрунтованого доказу, який би спростовував доводи позивача у справі, підтверджував правомірності оскаржуваної постанови та вказував на наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 122 КУпАП, суд дійшов висновку, що прийняте рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності є необґрунтованим, прийнятим без повного, всебічного з`ясування усіх обставин справи та підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Судові витрати по справі.

За змістом п. 10 ч. 3 ст. 2 КАС України однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Частиною 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так позивачем було сплачено за подання позовної заяви до суду, судовий збір у розмірі 1 331 грн 20 коп. (а.с. 16).

Враховуючи, що позов задоволено повнісю, суд дійшов висновку про необхідність стягнення з Департаменту патрульної поліції за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 1 331 грн 20 коп.

На підставі наведеного та керуючись ст. 19, 55, 62 Конституції України, ст. 9, 19, 77, 90, 132, 139, 241-246,268-271, 286 КАС України, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області та Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА № 6843720 від 16.03.2026 року, винесена поліцейським взводу 1 роти 4 батальйону 3 УПП у Львівській області Кокотко Ігорем Васильовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 122 КУпАП

Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань із суб`єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1 331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн 20 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості щодо сторін у справі (учасники процесу):

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач: Управління патрульної поліції у Львівській області (ЄРДПОУ: 41239834, місцезнаходження: м. Львів, вул. Перфецького, 19).

Відповідач: Департамент патрульної поліції (ЄРДПОУ: 40108646, місцезнаходження: м. Київ, вул. Федора Ернста, 3).

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: