Решение № 137658804, 22.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м. Київ справа №320/17002/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Міністерства оборони України

треті особи 1) ОСОБА_2 ;

2) Військова частина НОМЕР_1 ;

3)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

4) ОСОБА_3

про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог.

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Міністерства оборони України, треті особи: ОСОБА_2 , Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , в якій просить суд:

- визнати протиправним та скасувати протокольне рішення комісії Міністерства оборони України в частині призначення одноразової грошової допомоги з питань про призначення одноразової грошової допомоги родині у зв`язку зі смертю військовослужбовця під час виконання бойового завдання призначеної ОСОБА_3 в розмірі від частини 15 000 000,00 грн;

- зобов`язати Міністерство оборони України доопрацювати документи подані до комісії Міністерства оборони України в частині призначення ОСОБА_3 грошової компенсації в частині частини від 15 000 000,00 грн, в порядку Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 та провести перерозподіл сум одноразової грошової допомоги.

ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Позов обґрунтовано тим, що 28.07.2023 комісією Міністерства оборони України з питань розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум було прийнято рішення про призначення одноразової грошової допомоги родині у зв`язку зі смертю військовослужбовця під час виконання бойового завдання. З витягу комісії Міністерства оборони України позивачці та її чоловіку стало відомо про те, що призначено компенсацію 15 000 00,00 грн, та такі кошти розподіллено на 4-х осіб, в тому числі і ОСОБА_3 . Позивачка не погоджується із рішенням відповідача в частині призначення ОСОБА_3 в розмірі від частини 15 000 000,00 грн грошової компенсації, оскільки фактично на момент призначення виплати шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був розірваний, а тому виплата повинна була розподілятися на 3-х осіб.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що коло осіб яке має право на отримання одноразової грошової допомоги визначається станом на день смерті військовослужбовця, що зазначене у свідоцтві про смерть, а не на день прийняття рішення Комісією Міноборони про призначення одноразової грошової допомоги, як помилково вважає позивачка. Оскільки станом на 21.03.2023 (день смерті ОСОБА_4 ) між ОСОБА_3 та загиблим ОСОБА_4 шлюб в установленому порядку не було розірвано, а рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.03.2023 по справі №710/1033/22 про розірвання шлюбу набрало законної сили лише 10.11.2023, то в Міноборони були відсутні законні підстави для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_3 , навіть якби такі рішення суду про розірвання шлюбу були подані на розгляд Комісії Міноборони.

Крім того, відповідач зазначив, що згідно з протоколами Комісії Міноборони від 28.07.2023 №249/168 та від 15.09.2023 №276/168 було прийняті рішення про призначення одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині та сину загиблого ОСОБА_4 - в сумі 15 000 000 грн, у рівних частках кожному, тобто в повній сумі передбаченій законодавством.

Також зазначено, що питання перерозподілу суми одноразової грошової допомоги повинно вирішуватися між позивачем та іншими особами, які отримали частину одноразової грошової допомоги у зв`язку з загибеллю ОСОБА_4 , за взаємною згодою або в судовому порядку.

ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24.04.2024 позовну заяву залишено без руху та надано строк позивачу на усунення недоліків позовної заяви.

07.05.2024 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 16.05.2024 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

27.05.2024 від ІНФОРМАЦІЯ_2 до суду подано заява про ознайомлення з матеріалами справи.

02.07.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву.

09.06.2025 представником позивачем до суду подано заяву про ознайомлення.

Інших заяв чи клопотань по суті справи учасниками справи до суду не подано.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно частини другої статті 262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями частини другої статті 262 КАС України наявні підстави для розгляду справи в порядку письмового провадження.

ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_4 , громадянин України, проходив військову службу в лавах Збройних Сил України, зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 на підставі наказу (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_2 №3 від 25.02.2022.

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого Шполянським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Звенигородському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 03.04.2023, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що 03.04.2025 складено відповідний актовий запис № 167.

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) № 93 від 03.04.2023 солдата ОСОБА_4 , стрільця стрілецького відділення стрілецького взводу 2 стрілецької роти, виключено із списків особового складу військової частини; зазначено, що смерть настала під час виконання обов`язків військової служби в районі бойових дій і пов`язана із захистом Батьківщини, державного суверенітету та територіальної цілісності України, відбиттям російської збройної агресії в умовах воєнного стану.

Відповідно до пункту 6 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 249/168 від 28.07.2023 батьку та матері загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 03.04.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 30.05.2023 № 321/КЦ/4077 - в розмірі частини 15 000 000,00 грн, в сумі 7 500 000,00 грн у рівних частках кожному.

Відповідно до пункту 11 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 273/168 від 15.09.2023 дружині та сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 03.04.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 30.05.2023 № 321/КЦ/4077 - в розмірі частини 15 000 000,00 грн, в сумі 7 500 000,00 у рівних частках кожному.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням в частині призначення ОСОБА_3 грошової компенсації в частині частини від 15 000 000,00 грн, позивачка звернулась до суду з позовом у цій справі.

V. Оцінка суду.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у спірних правовідносинах визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-XII від 25 березня 1992 року (далі по тексту - Закон № 2232-XII).

Відповідно до статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно із частинами 1 та 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пунктів 1, 2 та частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби;

2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов`язаних з проходженням військової служби;

3) загибелі (смерті) військовозобов`язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов`язків військової служби або служби у військовому резерві.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, чинній на час смерті військовослужбовця) передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Відповідно до частини 3 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період дії воєнного стану визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частинами 1, 8 та 9 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання Указів Президента України № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України 28.02.2022 прийнято постанову № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі по тексту - Постанова № 168).

Абзацом 1 пункту 2 Постанови № 168 установлено, що сім`ям загиблих осіб, зазначених у пункті 1 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян російської федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Абзацами 2 - 4 пункту 2 Постанови № 168 передбачено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, можуть реалізувати це право з дня його виникнення. Днем виникнення такого права є дата загибелі особи, зазначеної у пункті 1 цієї постанови, в період дії воєнного стану, що зазначена у свідоцтві про смерть.

У разі відмови однієї або кількох осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цією постановою, від її отримання або якщо зазначені особи протягом трьох років з дня виникнення у них такого права його не реалізували, їх частки розподіляються між іншими особами, які мають право на одноразову грошову допомогу. Особам, які мають право на одноразову грошову допомогу, виплата їх частки здійснюється незалежно від реалізації такого права іншими особами.

Якщо після призначення та виплати одноразової грошової допомоги у повному розмірі, зазначеному в абзаці першому цього пункту, за її отриманням звертаються інші особи, які мають на неї право, питання щодо перерозподілу суми такої допомоги вирішується за взаємною згодою осіб або в судовому порядку.

На виконання вимог Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок № 975).

Згідно з пунктом 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім`ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Аналіз вищевикладених правових норм дає підстави для висновку, що сім`ям загиблих військовослужбовців Збройних Сил, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.

При цьому члени сім`ї визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до доповіді ІНФОРМАЦІЯ_5 про результати проведеної роботи щодо встановлення осіб, які можуть звернутися за ОГД щодо загиблого ОСОБА_4 :

батько - ОСОБА_2 ;

мати - ОСОБА_2 ;

дружина - ОСОБА_3 ;

син - ОСОБА_5 .

Спірним у цій справі є рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №276/168 від 15.09.2023, яким вирішено питання про призначення ОСОБА_3 грошової компенсації в частині частини від 15 000 000,00 грн.

Позивачка не погоджуючись із рішенням відповідача в частині призначення виплати ОСОБА_3 , зазначила, що на момент призначення виплат шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був розірваний, а тому остання не мала право на таку виплату.

Аналіз вищевикладених правових норм дає підстави для висновку, що сім`ям загиблих військовослужбовців Збройних Сил, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15000000 гривень, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів.

При цьому члени сім`ї визначаються відповідно до Сімейного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 3 Сімейного кодексу України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Сім`ю створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства (частина четверта статі 3 Сімейного кодексу України).

У частинах 1 та 2 статті 21 Сімейного кодексу України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно з частиною 1 статті 36 Сімейного кодексу України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

При цьому, частиною 2 статті 114 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.

Так, судом встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.03.2023 у справі №710/1033/22 позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,- задоволено. Розірвано шлюб, укладений між громадянином України ОСОБА_4 , та громадянкою України ОСОБА_3 , зареєстрований 24.10.2010, про що Бучанським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 24.10.2010 складено відповідний актовий запис № 269.

Також вирішено рішення суду про розірвання шлюбу, після набрання ним законної сили, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Постановою Київського апеляційного суду від 10.11.2023 у справі №710/1033/22 апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.03.2023 залишено без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 22.12.2023 №710/1033/22 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.03.2023 та постанову Київського апеляційного суду від 10.11.2023 про розірвання шлюбу.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 273 Цивільного процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Отже, рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21.03.2023 у справі №710/1033/22 про розірвання шлюбу між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 набрало законної сили 10.11.2023.

Таким чином, статус дружини ОСОБА_4 як і права подружжя ОСОБА_3 припинились 10.11.2023, з дня набрання означеного рішення.

Отже, на момент смерті військовослужбовця, ІНФОРМАЦІЯ_3 , до кола осіб, які набули право на отримання одноразової грошової допомоги, належали такі особи: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 , дружина - ОСОБА_3 , син - ОСОБА_5 . Тобто частка кожного з вказаних осіб мала складати 3 750 000,00 грн.

ОСОБА_3 31.05.2026 звернулась до начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 із заявами про виплату їй та сину ОГД у зв`язку із загибеллю (смертю) ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловіка та батька її дитини солдата ОСОБА_4 .

Як вже встановлено судом, відповідно до пункту 11 протоколу Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних з призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум № 273/168 від 15.09.2023 дружині та сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 у період дії воєнного стану солдата ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 від 03.04.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 30.05.2023 № 321/КЦ/4077 - в розмірі частини 15 000 000,00 грн, в сумі 7 500 000,00 у рівних частках кожному.

Отже на момент подання ОСОБА_3 заяви про виплату ОГД та прийняття оскаржуваного рішення відповідачем, ОСОБА_3 мала статус дружини загиблого військовослужбовця ОСОБА_4 .

Оскільки на день загибелі військовослужбовця ОСОБА_4 ОСОБА_3 перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі та належала до кола осіб, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, Міністерство оборони України правомірно включило її до числа отримувачів допомоги та визначило їй частку у розмірі 3 750 000 грн. Позивачем не доведено протиправності оскаржуваного рішення, а тому підстави для його скасування та перерозподілу виплати відсутні. У зв`язку з цим позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Згідно положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає критеріям, наведеним у частині 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

VІ. Судові витрати.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні позовних вимог відмовлено, сплачений судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Жук Р.В.