Решение № 137654440, 24.06.2026, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

24 червня 2026 рокум. Ужгород№ 260/2762/26 Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Національного університету оборони України (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 28, код ЄДРПОУ 07834530) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Національного університету оборони України, якою просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України імені Івана Черняховського щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 13.12.2023 по 08.04.2026 виплаченого 09.04.2026 на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі № 260/967/25 (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року) в сумі 616 166,02 грн., виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100; 2) зобов`язати Національного університету оборони України імені Івана Черняховського нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за затримки розрахунку за період з 13.12.2023 по 08.04.2026 виплаченого 09.04.2026 на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі № 260/967/25 (згідно норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до та після 19 липня 2022 року) в сумі 616 166,02 грн., виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100.

05 травня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

15 червня 2026 року ухвалою суду витребувано від Національного університету оборони України відомості щодо розміру належних ОСОБА_1 при звільненні виплат та відомості щодо виплаченої суми на виконання рішення суду у справі № 260/967/25.

17 червня 2026 року суду надано витребувані докази.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументував тим, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 19.06.2025 у справі № 260/967/25, Відповідачем було здійснено виплату грошового забезпечення 09.04.2026 у розмірі 163 577,54 грн. Вказане свідчить також проте, що Відповідач вчиняв умисні дії на невиплату Позивачу належного грошового забезпечення (заробітної плати), а фактичний розрахунок здійснив лише 09.04.2026. Так, 09.04.2026 на банківський рахунок Позивача зараховано грошові кошти в сумі 104 788,35 грн. на виконання рішення у справі №260/967/25. Таким чином, випискою з банку про надходження належних Позивачу коштів, які повинні були бути виплачені при звільненні, підтверджено факт несвоєчасного остаточного розрахунку з Позивачем при звільненні за період з 13.12.2023 по 08.04.2026.

20 травня 2026 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просять відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування зазначають, що незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їх розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні. У свою чергу позивач на день виключення зі списків особового складу університету жодних претензій щодо невиплати індексації не висловлював та надав згоду на таке виключення. Тобто, позивач не вчиняв будь-яких дій, які б свідчили про наявність спору між сторонами щодо розміру належних позивачеві сум до виплати при звільненні. Також, вважаю за необхідне звернути увагу, що зі змісту статті 117 КЗпП України вбачається, що нею регулюються два випадки: невиплата з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розміри; невиплата належних звільненому працівникові сум при наявності спору про їх розміри. Оскільки виплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є мірою відповідальності роботодавця за несвоєчасний розрахунок з працівником, то перелік випадків, за які така відповідальність застосовується, є вичерпним. Тобто, статтею 117 КЗпП України не регулюються правовідносини, коли спірним є питання не розміру виплати, а самого права особи на певні виплати при звільненні. У даному випадку відсутня вина університету у невиплаті позивачу спірної індексації грошового забезпечення під час його виключення, бо на час виникнення спірних відносин механізм на проведення таких виплат був законодавчо не врегульований. Отже, у зв`язку з неоднозначними положеннями законодавства відповідач вважав, що на момент виключення зі списків особового складу університету позивач не мав законного права на виплату індексації грошового забезпечення за минулі роки із застосуванням базового місяця «січень 2008 року».

Відповідно до статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

2. Обставини, встановлені судом.

Судом встановлено, що 16 березня 2020 року наказом начальника Національного університету оборони України імені Івана Черняховського (по стройовій частині) № 56 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу університету, на всі види забезпечення з 14 березня 2020 року, (а.с. 22).

13 грудня 2023 року наказом начальника Національного університету оборони України № 277 підполковника ОСОБА_1 , начальника групи охорони державної таємниці та організації захисту інформації відділу охорони державної таємниці та захисту інформації, якого наказом начальника Національного університету оборони України (по особовому) від 08 грудня 2023 року № 149 звільнено з військової служби у відставку за підпунктом «б» (за станом здоров`я) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», з 13 грудня 2023 року виключено зі списків особового складу університету, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с. 21).

19 червня 2025 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду у справі № 260/967/25, яке набрало законної сили 03 листопада 2025 року, зобов`язано Національний університет оборони України імені Івана Черняховського перерахунок грошового забезпечення в період з 14 березня 2020 року по 18 липня 2022 року, а також виплачених за вказаний період: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та грошової допомоги для оздоровлення, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020рік» станом на 01.01.2022» станом на 01.01.2022 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

09 квітня 2026 року відповідачем, на виконання рішення у справі № 260/967/25, перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 163 627,54 грн, (а.с. 13).

Вважаючи дії відповідача щодо невиплати всіх сум при звільненні протиправними, звернувся з даним адміністративним позовом до суду про стягнення з відповідача середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Водночас, такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України).

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними відповідно до законодавства всіх виплат у день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку з працівником.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, з метою забезпечення рівності прав та принципу недискримінації у трудових відносинах, суд приходить до висновку про можливість застосування норм статей 116 та 117 КЗпП України, як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення з військової служби.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент проведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні) передбачено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні.

Так, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.

Вказаними нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема, захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та, водночас, стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку із працівником.

За змістом частини 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 лютого 2020 року у справі №821/1083/17, під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).

Як встановлено з матеріалів справи, позивача виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення з 13 грудня 2023 року, а 09 квітня 2026 року - дата повного розрахунку.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100) у спірному випадку середня заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно пункту 3 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати враховуються всі суми нарахованої заробітної плати згідно із законодавством та умовами трудового договору, крім визначених у пункті 4 цього Порядку.

Відповідно до пункту 5 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку №100).

Відповідно до довідки № 182/3/163 від 13 лютого 2025 року про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за період 14 березня 2020 року 13 грудня 2023 року грошове забезпечення позивача, виходячи з розрахунку за два місяці перед виключенням зі списків особового складу становило 89 344,50 грн, середньоденний заробіток 1 464,66 грн (89 344,50 грн/61 календарний день).

Таким чином, кількість днів затримки розрахунку в межах шести місяців становить 184 (з 14 грудня 2023 року по 14 червня 2024 року).

Сума середнього заробітку позивача за шість місяців затримки розрахунку при звільненні з урахуванням статті 117 КЗпП України становить: 1 464,66 грн (середньоденна заробітна плата позивача) * 184 (кількість днів затримки розрахунку в межах шести місяців) = 269 497,44 грн.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2025 року у справі №489/6074/23 відступила від висновків Касаційного адміністративного суду, викладених у постанові від 6 грудня 2024 року у справі №440/6856/22, та сформулювала наступний правовий висновок:

«Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак, загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.».

Отже, для цілей обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу встановленню підлягає:

(1) розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, обчислений за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100;

(2) загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат;

(3) частку коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; (4) частку коштів, яку не було виплачено позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних при звільненні виплат.

Тобто, в даному випадку стягненню на користь позивача підлягає такий відсоток суми середнього заробітку, який би відповідав відсотку несвоєчасно виплаченої суми по відношенню до загальної суми, що належала їй при звільненні.

У цій справі загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат складав 639 243,35 грн (426 740,06 грн + належна суму 212 503,29 грн згідно з рішенням у справі 260/967/25), (а.с. 41-42).

Несвоєчасно виплачені суми грошового забезпечення 212 503,29 грн (рішення у справі 260/967/25) становить 33,24 %.

Виходячи з принципу пропорційності, належним і достатнім способом захисту порушених прав позивача у цьому випадку було б стягнення на його користь 89 580,95 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (33,24 % від 269 497,44 грн).

Стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Зазначена сума не відображає дійсного розміру майнових втрат позивача, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, а є лише орієнтовною оцінкою тих втрат, які розумно можна було би передбачити з урахуванням статистичних усереднених показників.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у даній адміністративній справі, з метою належного захисту прав позивача необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 89 580,95 грн середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно достатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково з мотивів, що вищезазначені.

Зважаючи на те, що позивача від сплати судового збору звільнено, підстави для вирішення питання щодо відшкодування судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Національного університету оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Національного університету оборони України щодо ненарахування та не виплатити ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

3. Стягнути з Національного університету оборони України (03049, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 28, код ЄДРПОУ 07834530) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 89 580,95 грн (вісімдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят гривень, 95 коп) середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні.

4. В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 24 червня 2026 року.

СуддяТ.В.Скраль