Решение № 137651339, 24.06.2026, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1002/24

Провадження № 2/488/136/26 р.

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2026 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючої по справі судді - Селіщевої Л.І.,

за участю секретаря судового засідання Гейко І.О.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою Миколаївського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Миколаївський обласний центр зайнятості звернувся в суд до відповідача ОСОБА_1 із вказаним позовом, в обґрунтування якого зазначив наступне.

ОСОБА_1 з 20 січня 2014 року перебувала на обліку в Корабельному районному центрі зайнятості міста Миколаєва як безробітна, і з 27 січня 2014 року їй виплачувалася допомога по безробіттю.

Під час проведення перевірки позивачем встановлено, що з 30.07.2014 відповідач перебувала у трудових відносинах з ТОВ "РАБЕН", про що центр зайнятості не повідомила, продовжуючи отримувати допомогу по безробіттю.

Внаслідок неповідомлення про працевлаштування відповідач безпідставно отримала допомогу по безробіттю за період з 30.07.2014 по 23.10.2014 на загальну суму 2 694 грн. 41 коп.

За результатами розслідування складено відповідний акт та прийнято наказ про повернення незаконно отриманих коштів.

Позивач зазначає, що відповідачу було запропоновано добровільно повернути зазначені кошти, однак остання заперечила факт працевлаштування та відмовилася відшкодовувати заборгованість, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 25.03.2024 року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.

Копія даної ухвали разом із позовом та доданими до нього матеріалами була направлена відповідачу, та роз`яснено її право на подання відзиву та заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач своїм правом на подання відзиву та заперечень скористалася подавши відзив на позовну заяву та заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду від 30.04.2024 року вирішено перейти від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

У поданому відзиві відповідач позов не визнала та просила відмовити у його задоволенні.

Свої заперечення обґрунтувала тим, що ніколи не перебувала у трудових чи інших правовідносинах з ТОВ «РАБЕН», а тому відомості про її працевлаштування з 30.07.2014 є недостовірними.

Вказувала, що позивач не надав належних та допустимих доказів її зайнятості, зокрема відсутні наказ про прийняття на роботу, трудовий договір, запис у трудовій книжці чи інші документи, які б підтверджували факт працевлаштування.

Також відповідач зазначала, що покладені в основу позову відомості ґрунтуються виключно на інформації Пенсійного фонду України та звітності роботодавця, діяльність якого припинено, що унеможливлює перевірку та виправлення відповідних даних. Вважала недоведеними обставини приховування нею факту працевлаштування та недобросовісного отримання допомоги по безробіттю.

З огляду на викладене відповідач вказувала, що отримана нею допомога по безробіттю була виплачена на законних підставах, а підстави для її повернення відсутні.

Крім того, відповідач подала заяву про застосування позовної давності.

На обґрунтування заяви зазначила, що позовні вимоги пов`язані з обставинами отримання нею допомоги по безробіттю у 2014 році, тоді як позивач звернувся до суду лише у 2024 році.

Посилаючись на положення Цивільного кодексу України, відповідач просила застосувати до спірних правовідносин позовну давність та відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У відповіді на відзив позивач заперечив проти доводів відповідача та підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Позивач зазначив, що відомості про працевлаштування відповідача отримані в порядку, передбаченому законодавством, під час розслідування страхового випадку та перевірки обґрунтованості виплати допомоги по безробіттю. Вважав належним і допустимим доказом лист Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яким підтверджено факт працевлаштування відповідача до ТОВ «РАБЕН» з 30.07.2014.

Також позивач вказував, що відповідач не надала доказів на підтвердження своїх тверджень щодо помилковості відомостей про працевлаштування. На думку позивача, неповідомлення відповідачем центру зайнятості про працевлаштування свідчить про недобросовісне отримання допомоги по безробіттю.

Заперечуючи проти застосування позовної давності, позивач зазначав, що про обставини, які стали підставою для звернення до суду, йому стало відомо лише у жовтні 2023 року після отримання відповідної інформації від Пенсійного фонду України. Також, посилався на положення законодавства, відповідно до яких строк давності щодо заборгованості перед Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття не застосовується.

У зв`язку з наведеним позивач просив позов задовольнити в повному обсязі та відмовити у застосуванні позовної давності.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідачка ОСОБА_1 просила відмовити у задоволенні позову та застосувати наслідки спливу позовної давності.

Зазначала, що не визнає факту свого працевлаштування у ТОВ «РАБЕН» та стверджує, що ніколи не перебувала з цим підприємством у трудових, цивільно-правових чи інших правовідносинах.

На її думку, лист ГУ Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 27.10.2023 не є достатнім та належним доказом зайнятості за відсутності інших підтверджуючих документів і неможливості перевірки відомостей щодо підприємства, діяльність якого припинена.

Крім того, відповідачка заперечувала проти доводів позивача щодо незастосування позовної давності, вказуючи, що положення частини четвертої статті 38 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» стосуються відповідальності страхувальників (роботодавців), а не безробітних осіб.

У зв`язку з цим просила відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У подальшому від позивача та відповідача надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності, у яких вони просили суд вирішити спір на підставі наявних у справі матеріалів та поданих письмових пояснень.

За вказаних обставин фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу суд не здійснює, що відповідає ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові докази по справі та оцінивши їх у сукупності, вважає позов не обґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню у повному обсязі виходячи із наступного.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з вимогою органу зайнятості про стягнення з відповідача безпідставно отриманої допомоги по безробіттю.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про зайнятість населення", Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", Цивільним кодексом України та Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 45 Закону України "Про зайнятість населення" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин у 2014 році) реєстрація безробітного припиняється у разі зайнятості особи.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 44 цього Закону зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати центр зайнятості протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації.

За змістом частини 3 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати.

Загальні підстави повернення безпідставно набутого майна визначені статтею 1212 ЦК України.

Проте стаття 1215 ЦК України встановлює винятки, за яких безпідставно виплачені кошти не підлягають поверненню, зокрема, не підлягають поверненню грошові суми, виплачені фізичній особі як соціальна допомога, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц дійшла висновку, що у спорах про стягнення безпідставно отриманих сум соціальних виплат визначальним є встановлення факту недобросовісності набувача, і обов`язок доведення цієї обставини з огляду на засади змагальності судового процесу покладається на позивача, який вимагає повернення коштів.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження факту працевлаштування відповідача ОСОБА_1 до ТОВ "РАБЕН" позивач посилається виключно на електронний файл інформаційного обміну з Пенсійним фондом України та лист Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 27 жовтня 2023 року № 1400-0604-8/78713.

Будь-яких інших первинних документів (наказів про прийняття на роботу, копій трудового чи цивільно-правового договору, розрахункових відомостей про виплату заробітної плати) позивачем суду не надано.

Натомість, на спростування доводів позивача та підтвердження факту відсутності трудових відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю "РАБЕН", відповідач надала суду такі письмові докази як копію трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 , у якій відсутні записи про прийняття на роботу чи звільнення з указаного підприємства у спірний період; звіт Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" (далі: АТ "ПУМБ") про транзакції з використанням та без використання банківських платіжних карток, випущених до рахунку № НОМЕР_1 , за період з 01 січня 2014 року по 31 липня 2014 року; виписку Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (далі: АТ КБ "ПриватБанк") по картці (рахунку) № НОМЕР_2 за період з 01 січня 2014 року по 31 липня 2014 року.

Наданими банківськими виписками підтверджується відсутність будь-яких зарахувань грошових коштів (заробітної плати, авансових виплат, винагород за цивільно-правовими договорами) на рахунки відповідача від Товариства з обмеженою відповідальністю "РАБЕН" у зазначений проміжок часу.

Крім того, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю "РАБЕН" на момент проведення перевірки припинена, що позбавляє можливості встановити первинні обставини формування електронної звітності у Пенсійному фонді України.

Відповідно до статей 77, 79, 80 ЦПК України докази повинні бути належними, достовірними та достатніми. Згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сам по собі лист органу Пенсійного фонду України, що сформований на підставі електронної звітності ліквідованого підприємства, за відсутності первинних документів, не є беззаперечним та достатнім доказом, який би спростовував твердження відповідача та підтверджував факт її реального працевлаштування та, як наслідок, умисну недобросовісність при отриманні соціальних виплат.

Таким чином, оцінюючи належність та обґрунтованість позовних вимог, суд зазначає, що позивачем не доведено належними, достовірними та достатніми доказами факт працевлаштування відповідача ОСОБА_1 у спірний період, а також не підтверджено наявність умислу чи недобросовісності в її діях при отриманні соціальних виплат.

Оскільки вказані обставини є обов`язковою умовою для стягнення коштів на підставі статті 1215 Цивільного кодексу України, позовні вимоги Миколаївського обласного центру зайнятості є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає, що за змістом частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності є самостійною підставою для відмови в позові за умови його обґрунтованості.

Оскільки в ході судового розгляду встановлено необґрунтованість та недоведеність самих позовних вимог по суті, суд відмовляє у задоволенні позову саме з підстав його безпідставності. За таких обставин питання пропуску позовної давності судом окремо не розглядається, а наслідки її спливу не застосовуються.

На підставі ст. 141 ЦПК України суд не відшкодовує позивачу понесені ним судові витрати через те, що йому відселено у задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Керуючись ст.ст. 1212,1215 ЦК України, ст. ст. 1,22,44 Закону України «Про зайнятість населення», ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Порядком реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу затвердженого Постановою КМУ від 19.09.2018 року № 792, ст.ст.3,4,5,12,13,76-81,141,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Миколаївського обласного центру зайнятості до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення. У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Миколаївський обласний центр зайнятості, адреса: м. Миколаїв, вул. 6 Поперечна, 32, 54008, ЄДРПОУ 03491441.

Відповідач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Л.І. Селіщева