Решение № 137646948, 24.06.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/17313/25

провадження № 2/753/775/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Шаповалової К.В.,

за участі: секретаря судового засідання Давидюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду за адресою: м Київ, вул. О. Кошиця, 5а у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (КМДА) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И В :

у липні 2025 року до Дарницького районного суду м. Києва надійшла позовна заява КП "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що КП "Київтеплоенерго" надає послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 вказаного будинку та є споживачем зазначених вище послуг. У зв`язку із несплатою відповідачем коштів за отримані послуги, у нього виникла заборгованість, яка разом із врахуванням 3% річних від суми боргу та інфляційної складової боргу складає 137 760, 68 грн, та яку позивач просить стягнути на свою користь у судовому порядку.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 серпня 2025 року, справу № 753/17313/25 було передано до провадження судді ОСОБА_2.

Ухвалою суду від 11 вересня 2025 року було відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 12 грудня 2025 року було вирішено перейти до розгляду справи з викликом сторін у судове засідання на 27 січня 2026 року на 11:30 год.

Судове засідання призначене на 27 січня 2026 року було знято із розгляду, у зв`язку із перебуванням судді ОСОБА_2. у відгулі. Згодом судове засідання було призначено на 23 лютого 2026 року на 11:30 год.

18 лютого 2026 року на електронну пошту суду від імені відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

24 лютого 2026 року до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що він дійсно проживав за адресою: АДРЕСА_1 , оплата послуг за теплопостачання та гаряче водопостачання ним не здійснювалася. Окрім того, відповідач просить суд застосувати позовну давність до вимог за період до липня 2022 року, оскільки позов до суду подано у липні 2025 року, а строк позовної давності складає 3 роки, та відмовити у частині позовних вимог, які виходять за межі позовної давності. Також просив у разі часткового задоволення позову зменшити розмір пені та штрафних санкцій, як таких, що є завищеними та непропорційними наслідкам порушення. Окрім того, відповідач зазначив, що наразі перебуває поза межами України, а саме - у Австрії, і не може з`явитися у судове засідання, а відтак розгляд справи просить проводити за його відсутності.

Судове засідання призначене на 23 лютого 2026 року було відкладено на 25 березня 2026 року.

25 березня 2026 року до суду від представника позивача надійшла заява, у якій він просив суд проводити розгляд справи за його відсутності та надав письмові пояснення, у яких зазначив, що від відповідача не надходило жодних претензій щодо неналежного надання послуг; зазначив, що передавання показників лічильника є обов`язком споживача. Також вказав, що пунктом 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257, 258. 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто позовна давність за вимогою про стягнення з відповідачів заборгованості в силу пункту 12 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину. Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено на всій території України карантин з 12.03.2020. Постановою Кабінету міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України. Проте, на момент відміни карантину вже діяв пункт 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу, який встановлював зупинення строків перебігу позовної давності на період дії воєнного стану. Пункт 19 ЦК України встановлює, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 05.02.2024 р. № 49/2024 продовжено строк дії воєнного стану до 14.05.2024. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.05.2024 р. № 271/2024 продовжено строк дії воєнного стану до 12.08.2024. Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 23 липня 2024 р. № 469/2024 строк дії воєнного стану продовжено з 05 години 30 хвилин 12 серпня 2024 року на 90 діб. Таким чином, перебіг позовної давності зупинений пунктами 12 та 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу з березня 2020 року і по тепер, а тому строк позовної давності підлягає застосуванню відповідно до норм Закону до вимог виниклих до березня 2017. Окрім того, представник позивача зазначив про правомірність нарахувань 3% річних, пені та інфляційної складової боргу, посилаючи на те, що з 01 січня 2024 року КМУ було знято мораторій на заборону таких нарахувань.

Судове засідання призначене на 25 березня 2026 року було відкладено на 15 квітня 2026 року.

02 квітня 2026 року до суду повторно надійшов відзив відповідача на позовну заяву.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Дарницького районного суду м. Києва від 14 квітня 2026 року, цивільну справу № 753/17313/25 було передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу між суддями, у зв`язку із відрахуванням судді ОСОБА_2 зі штату Дарницького районного суду м. Києва відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 07 квітня 2026 року № 575/0/15-26 «Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Дарницького районного суду м. Києва у зв`язку із поданням заяви про відставку».

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07 травня 2026 року, справу було передано до провадження судді Шаповалової К.В.

Ухвалою суду від 18 травня 2026 року справу було прийнято до провадження судді Шаповалової К.В. та призначено до розгляду у судове засідання на 16 червня 2026 року.

У судове засідання призначене на 16 червня 2025 року учасники справи не з`явилися, від представника позивача повторно надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та письмові пояснення у справі. Відповідач у відзиві на позов просив суд проводити розгляд справи за його відсутності у зв`язку із неможливістю з`явитися до суду через його перебування поза межами України.

Зважаючи на викладене, суд вважає за доцільне провести розгляд справи за відсутності сторін.

У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши додані до позовної заяви докази, враховуючи відзив відповідача, заяву про застосування позовної давності та письмові пояснення представника позивача, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27 грудня 2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» було укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) до Додатки до нього, відповідно до яких ПАТ «Київенерго» відступило, а КП «Київтеплоенерго» набуло права грошової вимоги до боржників, щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 1 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отриманні кредитором за період 1 серпня 2018 до дати укладення цього договору. Перелік договорів, (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.

Тобто, з 1 травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води здійснювало КП «Київтеплоенерго».

З 01 листопада 2021 року, у зв`язку зі зміною законодавства, КП «Київтеплоенерго» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Будинок АДРЕСА_1 під`єднаний до мереж тепло- та водопостачання, тобто мешканці квартир, що розташовані в будинку, є споживачами послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, а з 01 листопада 2021 року послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем вищезгаданих послуг.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг на час виникнення спірних правовідносин визначав Закон України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції Закону від 24 червня 2004 року № 1875-IV (надалі - Закон № 1875-IV).

Вищевказаний Закон містить визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За приписами статті 19 Закону № 1875-IV учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого постачання холодної води та водовідведення.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 21 Закону № 1875-IV виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

На виконання вимог Закону КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг та централізованого опалення та постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28.03.2018 №34 (5085).

Частина 7 статті 26 Закону визначає, що договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

За приписами статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За приписами статті 20 Закону № 1875-IV, пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, пункту 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 1992 року № 572 споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Згідно статті 32 Закону № 1875-IV розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

З 1 травня 2019 року набула чинності нова редакція Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року (далі - Закон № 2189-VIII).

За приписом пункту 5 частини 2 статті 7 Закону № 2189-VIII індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Статтею 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Правовідносини у сфері надання послуг з ТЕ/ПГВ регулюються ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року, Постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1182 "Про затвердження Правил надання послуг з постачання гарячої води та попових договорів про надання послуг з постачання гарячої води" та Постановою КМУ від 21 серпня 2019 року № 830 "Про затвердження Правил надання послуг з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуг з постачання теплової енергії".

Відповідно до статті 14 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з ТЕ/ПГВ включає в себе також і плату за абонентське обслуговування.

Відповідно до вимог ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» та «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», споживачі послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води зобов`язана сплачувати внески за обслуговування вузлів комерційного обліку відповідних послуг.

Згідно статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що відповідач, будучи зареєстрованим за вказаною адресою та отримуючи послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та постачання гарячої води, не виконував покладений на нього договором і законом обов`язок по оплаті вказаних послуг, внаслідок чого у нього виникла заборгованість, що підтверджується наданими позивачем розрахунками.

Окрім того, відповідач у відзиві на позов підтвердив те, що дійсно проживав у згаданому помешканні та не сплачував коштів за отримані житлово-комунальні послуги.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Відповідачі від мереж теплової енергії та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством не відмовлявся, не відключався.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до умов договору новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у додатку № 1 та/або договору № 2 до договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене цим договором. Крім того новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пеня), 3% річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до договору № 602-18 про відступлення прав вимоги від 11 жовтня 2018 року, укладеного між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» позивач прийняв право вимоги до відповідача з оплати спожитих до 1 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 18254,47 грн централізованого постачання гарячої води у розмірі 5720,69 грн

Окрім того, відповідач у період з травня 2018 року по 31 жовтня 2021 року не сплачував кошти за послуги з централізованого опалення, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 21372,15 грн та за послуги з централізованого постачання гарячої води, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 21785,42 грн.

Разом з тим, відповідач, починаючи з 01 листопада 2021 року, не належним чином сплачував кошти за надані йому послуги: з постачання теплової енергії, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість у розмірі 33462,43 грн, за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 12488,96 грн, а також: заборгованість по платі за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії - 576,33 грн та за абонентське обслуговування за постачання гарячої води - 338,60 грн.

Поряд з цим, відповідачем було подано заяву про застосування судом позовної давності до заявлених вимог.

Відповідно до положень статей 256-257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, які відбулися у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Вказаний висновок щодо позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.

Згідно пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12 на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набрав чинності 2 квітня 2020 року.

Постановами КМУ від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України установлено карантин з 12 березня 2020 року. Враховуючи постанову КМУ від 22 липня 2020 року № 641, постанову КМУ від 9 грудня 2020 року № 1236, карантин на території України, установлений 12 березня 2020 року

Постановою КМУ від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено карантин з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України.

Проте, на момент відміни карантину вже діяв пункт 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу, який встановлював зупинення строків перебігу позовної давності на період дії воєнного стану. Пункт 19 "Прикінцевих та перехідних положень" ЦК України встановлює, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Таким чином, перебіг позовної давності був зупинений пунктами 12 та 19 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України з березня 2020 року.

Разом із тим, відповідно до положень ЗУ «Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було виключено. Вказаний Закон набирав чинності 04 вересня 2025 року.

Зважаючи на викладене, позовна давність підлягає застосуванню відповідно до норм Закону до вимог, виниклих до квітня 2017 року.

Отже, суд зазначає про правомірність застосування позовної давності до заборгованості відповідача, яка виникла за несплату коштів за отримані послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, до квітня 2017 року.

Однак, суд також наголошує також на тому, що частиною першою статті 30 ЦК України встановлено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Статтею 34 ЦК України передбачено, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досягла вісімнадцяти років (повноліття).

Частина друга статті 14 ЦК України визначає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї.

Положеннями статті 47 ЦПК України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи. Неповнолітні особи віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також особи, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких вони особисто беруть участь, якщо інше не встановлено законом. Суд може залучити до участі в таких справах законного представника неповнолітньої особи або особи, цивільна дієздатність якої обмежена.

Враховуючи те, що повної цивільної дієздатності відповідач ОСОБА_1 досяг лише 17 жовтня 2018 року, саме з цього моменту у позивача виникло право вимоги до відповідача щодо стягнення із нього коштів за надані послуги.

А відтак стягненню із відповідача підлягає заборгованість з централізованого опалення, яка утворилася у період з 17 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2021 року та складає 21372,15 грн та заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води, яка утворилася у період з 17 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2021 року та складає 19855, 26 грн.

Також стягненню підлягають нараховані за період починаючи з 01 листопада 2021 року, заборгованість з постачання теплової енергії у розмірі 33462,43 грн, та заборгованість за спожиті послуги з постачання гарячої води у розмірі 12488,96 грн, а також: заборгованість по платі за абонентське обслуговування за постачання теплової енергії - 576,33 грн та за абонентське обслуговування за постачання гарячої води - 338,60 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, які нараховані, починаючи з січня 2024 року, суд зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно положень постанови Кабінету міністрів України від 5 березня 2022 року № 206, до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі.

Втім, нарахування 3% річних та інфляційних втрат на комунальні послуги, у випадку прострочення сплати коштів, було поновлено на підставі постанови КМУ від 29 грудня 2023 року № 1405, яка набрала чинності 30 грудня 2023 року, тобто такі нарахування проводяться з 31 грудня 2023 року.

Зважаючи на викладене, такі нарахуванні, здійснені починаючи з січня 2024 року є правомірними.

Судом було здійснено перерахунок 3% річних від суми боргу та його інфляційної складової щодо заборгованості з гарячого водопостачання у розмірі 19 855,26 грн, яка утворилася з 17 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2021 року та підлягає стягненню із відповідача, а відтак 3% річних та інфляційна складова становлять: 3434,96 грн та 837,30 грн, відповідно.

Також підлягають стягненню із відповідача здійснені позивачем нарахування 3% річних та розміру інфляційних втрат на суми заборгованості за несплату коштів, а саме:

?за спожиті послуги з централізованого опалення за період з 17 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2021 року, заборгованість за що склала 21372,15 грн, то інфляційна складова боргу становить 3721,39 грн, а 3% річних - 916,49 грн.

?за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01листопада 2021 року заборгованість за що склала 33462,43 грн, то інфляційна складова боргу склала 4634,79 грн, а 3% річних 1120,11 грн.

?за спожиті послуги з постачання гарячої води за період з 01листопада 2021 року, заборгованість за що склала 12488,96 грн, то інфляційна складова боргу становить 1419,36 грн, 3% річних - 328,99 грн.

Судом було перевірено вказані розрахунки, які виконані за вірними формулами та із зазначенням достовірних періодів нарахування, а відтак зазначені вимоги підлягають задоволенню.

Окрім того, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 % загальної суми боргу (ст. 26 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги»).

Позивачем ставиться вимога про стягнення із відповідача пені у розмірі 1362,79 грн та 400,29 грн, яка утворилася у зв`язку із непогашенням заборгованості за спожиті у період з 01 листопада 2021 року послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, відповідно. Вказана пеня нарахована за період з 1 лютого 2024 року по 30 червня 2025 року, в період коли перебіг позовної давності, відповідно до приписів пункту 19 Перехідних та Прикінцевих положень ЦКУ, був зупинений. а тому така вимога позивача підлягає задоволенню.

Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, відповідачем суду не надано жодних належних та допустимих доказів в заперечення позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає встановленим факт порушення прав позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, постачання теплової енергії та послуги з постачання гарячої води, а також 3% річних від сум боргу, їх інфляційної складової боргу, пені та плати за абонентське обслуговування є законними і обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню в загальному розмірі 106 270, 20 грн.

На підставі положень статті 141 ЦПК України суд покладає на відповідача сплачений позивачем судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

позовну заяву Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість:

-заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 17 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 21372,15 грн, інфляційна складова боргу 3721,39 грн, 3% річних від суми боргу у розмірі 916,49 грн;

-заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води за період з 17 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2021 року у розмірі 19855,26 грн, інфляційна складова боргу 3434,96 грн, 3% річних від суми боргу у розмірі 837, 30 грн;

-заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, що утворилася починаючи з листопада 2021 року у розмірі 33462,43 грн, інфляційна складова боргу 4634,79 грн, 3% річних від суми боргу у розмірі 1120,11 грн, пеня 1362,79 грн;

-заборгованість за послуги з постачання гарячої води, що утворилася починаючи з листопада 2021 року у розмірі 12488,96 грн, інфляційна складова боргу 1419, 36 грн, 3% річних від суми боргу у розмірі 328,99 грн, пеня 400,29 грн;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування послуг з постачання теплової енергії у розмірі 576,33 грн;

-заборгованість з плати за абонентське обслуговування посуш з постачання гарячої води у розмірі 338,60 грн,

що загалом складає 106 270, 20 грн, а також суму судового збору у розмірі 2335,83 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Комунальне підприємство виконавчого органу Київради "Київтеплоенерго", код ЄДРПОУ 40538421, місцезнаходження: м. Київ, площа І. Франка, 5.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя К.В. Шаповалова