Решение № 137644011, 17.06.2026, Макарівський районний суд Київської області

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Димитрія Ростовського, 35, селище Макарів, Бучанський район, Київська область, 08001,

тел. (063)069-85-65, e-mail inbox@mk.ko.court.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" червня 2026 р. Справа № 370/892/26

Провадження № 2/370/512/26

Макарівський районний суд Київської області у складі головуючого судді Білоцької Л.В., із секретарем Хоменко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у с-щі Макарів Київської області у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Макарівської селищної ради (далі - відповідач) про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову позивач вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка на момент смерті проживала та була зареєстрована по АДРЕСА_1 .

19.03.2004 р., ще за життя, ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно заповіла позивачці.

Інших спадкоємців за законом у ОСОБА_2 не було, оскільки вона проживала одиноко, її чоловік помер давно, дітей вони не мали, інших близьких родичів окрім позивачки у неї не було.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими спорудами і будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 .

Позивач у визначений законодавством строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.

Проте, отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину позивач не може, оскільки у заповіті та паспорті позивачки містяться розбіжності у її імені, а також через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Враховуючи викладене, позивач, просила суд:

встановити факт належності документу, що заповіт ОСОБА_2 від 19.03.2004 р. складений на ім`я ОСОБА_1 належить ОСОБА_1 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а саме на:

- житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, загальною площею 34,6 кв.м, житловою площею 14.8 кв.м, який розташований по АДРЕСА_1 та включає в себе: житловий будинок (літ. А), сарай (літ. Б), вбиральня (літ. В), колодязь №1, ворота №2-4, хвіртка, огорожа.

Ухвалою суду від 30.03.2026 р. позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд цивільної справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу 15-тиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 178 ЦПК України.

Також вказаною ухвалою витребувано з Макарівської районної державної нотаріальної контори належним чином засвідчену копію спадкової справи № 840/2008 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Витребувані докази надійшли до суду 24.04.2026 р. та приєднані до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 17.06.2026 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду по суті в цей же день.

У судове засідання належним чином повідомлені сторони не з`явилися.

Від представника позивача адвоката Живаги О.В. надійшла заява про розгляд справи у його та позивача відсутність, вказавши про підтримання позовних вимог, які просив задовольнити.

Відповідач згідно поданого клопотання просив справу розглянути у відсутність представника за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослі дивши письмові матеріали справи, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 (а.с. 10), яка на момент смерті проживала та була зареєстрована одна по АДРЕСА_1 (а.с. 11).

19.03.2004 р., ще за життя, ОСОБА_2 склала заповіт, яким все своє майно заповіла позивачці. При цьому заповіт складений на ім`я спадкоємця ОСОБА_1 (а.с. 13).

З Експертного висновку № 056/92-m від 29.01.2026 р. Українського бюро лінгвістичних експертиз слідує, що імена ОСОБА_3 та ОСОБА_3 є ідентичними (а.с. 14).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, яка складається з житлового будинку з господарськими спорудами і будівлями, що розташований по АДРЕСА_1 .

Позивач у визначений законодавством строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини (а.с. 37).

Інших спадкоємців судом не встановлено, що свідчить із матеріалів спадкової справи № 840/2008.

Проте, отримати у нотаріуса свідоцтво про право на спадщину позивач не може, оскільки у заповіті та паспорті позивачки містяться розбіжності у її імені, а також через відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, про що свідчить лист державного нотаріуса № 271/02-14 від 28.11.2025 р. (а.с. 27).

Хоча вказаний лист нотаріуса не є постановою про вчинення нотаріальної дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину, однак за своїм змістом він засвідчує факт відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за спірне майно.

Як зазначено у постанові Верховного Суду України від 27.02.2019 р. по справі №369/8878/16-ц, при наданні оцінки листам нотаріусів, у яких зазначено про причини невидачі спадкоємцям свідоцтв про право на спадщину, необхідно виходити із їх змісту та відповідно враховувати підстави, зазначені нотаріусами. При цьому істотне значення мають підстави, які унеможливлюють у будь-якому випадку в майбутньому видачу таких свідоцтв нотаріусами, тому при наявності таких підстав незалежно від форми відповіді нотаріуса - лист чи постанова про відмову у видачі свідоцтва, необхідно виходити з того, що у спадкодавця можливість оформити спадщину у нотаріуса відсутня.

А тому суд приймає наявний в матеріалах справи лист нотаріуса та вважає його достатнім доказом наявності у позивача перешкод в отриманні свідоцтва про право на спадщину, що в свою чергу дає їй право звернутись до суду з даним позовом.

З виписки з погосподарської книги №6 Кодрянського старостинського округу за 2001-2005 роки слідує те, що головою домоволодіння, що розташоване у АДРЕСА_1 є громадянка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , також є запис про те, що у даної громадянки було в користуванні 0.15 га для будівництва, обслуговування житлового будинку і господарських будівель, 0.13 га посівна площа. Характеристика будинку: загальна площа 34,6 кв.м, житлова площа 14.8 кв.м. Інформації щодо року побудови та введення в експлуатацію відсутні (а.с. 12).

В інвентарній справі містяться відомості щодо технічних характеристик вказаного домоволодіння, які датовані 05.02.1974 р. (а.с. 15-18).

В технічному паспорті на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 28.11.2024 р. містяться відомості, що будинок побудований у 1948 році.

Відповідно до листа ВССУ від 16.05.2013 року № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно судам слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків. За змістом п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР підтвердженням приналежності будинку, який знаходиться в сільському населеному пункті, можуть бути відповідні довідки виконавчого комітету сільської Ради депутатів трудящих, які видавалися в тому числі і на підставі записів у погосподарських книгах.

При цьому індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі № 623/214/17.

А тому вказана виписка з погосподарської книги є належним доказом належності спадкового житлового будинку з погосподарськими спорудами покійній ОСОБА_2 .

З технічного паспорта на житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами від 28.11.2024 р. вбачається, що до складу домоволодіння по АДРЕСА_1 входить: житловий будинок, 1948 року побудови (літ. А) загальною площею 34,6 кв.м, житловою площею 14.8 кв.м, сарай (літ. Б), вбиральня (літ. В), колодязь №1, ворота з хвірткою № 2, огорожа №3, №4 (а.с. 19-21).

З довідки № М-470 від 20.12.2024 р. КП КОР «Київське обласне БТІ» слідує, що станом на 31.12.2012 р. право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 49).

Вирішуючи даний спір, суд керується також наступним.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. ст. 76-79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 315 ЦК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Метою встановлення факту, про який зазначає позивач в позовній заяві, є реалізація права на спадщину, отже такий факт породжує юридичні наслідки, а чинним законодавством не передбачено іншого порядку його встановлення.

Наявні у матеріалах справи документи підтверджують, що при складенні та посвідченні заповіту неправильно зазначено ім`я спадкоємця.

Такі розбіжності у написанні імені спадкоємця позбавляли її можливості реалізувати свої спадкові права.

Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків фізичної особи, яка померла (спадкодавець) до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 та 1223 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1, ч. 2 та ч. 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину за законом/заповітом.

Відповідно до положень частин другої та третьої пункту 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 р. №7 «Про судову практику у справах про спадкування», за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки з наданих позивачем доказів, достовірно встановлено факт того, що заповіт ОСОБА_2 від 19.03.2004 р. складений на ім`я ОСОБА_1 належить ОСОБА_1 . Крім того, позивач спадщину прийняла, інших спадкоємців судом не встановлено, до складу якої увійшло нерухоме майно, щодо якого нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Судові витрати не підлягають стягненню з відповідача, оскільки відповідач не вчиняв протиправних дій, що стали підставою даного позову.

Керуючись ст. ст. 5, 76-81, 83, 95, 247, 265, 354-355 ЦПК України суд,

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Макарівської селищної ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Встановити факт належності документу, що заповіт ОСОБА_2 від 19.03.2004 р. складений на ім`я ОСОБА_1 належить ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом на майно померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а саме на:

- житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, загальною площею 34,6 кв.м, житловою площею 14.8 кв.м, який розташований по АДРЕСА_1 та включає в себе: житловий будинок (літ. А), сарай (літ. Б), вбиральня (літ. В), колодязь №1, ворота з хвірткою № 2, огорожа №3, №4.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося - з дати складання повного його тексту.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено 17.06.2026 року.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Макарівська селищна рада: 08001, Київська обл., Бучанський р-н, с-ще Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 30, код ЄДРПОУ 04362183.

Суддя Л.В. Білоцька