Постановление суда № 137640101, 19.06.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/3867/26

Провадження № 1-кс/487/2633/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2026 Слідчий суддя Заводського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 у кримінальному провадження № 12026230000000257, про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 301, ч.3 ст. 301-1 КК України-

ВСТАНОВИВ:

19.06.2026 слідчий відділу СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_6 , у кримінальному проваджені № 12026230000000257 від 12.03.2026 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 301, ч.3 ст. 301-1 КК України, звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , без визначення розміру застави.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що слідчими управління ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12026230000000257 від 12.03.2026 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 301, ч.3 ст. 301-1 КК України.

18.06.2026 у вказаному кримінальному провадженні було затримано ОСОБА_4 , та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 301, ч.3 ст. 301-1 КК України.

У клопотанні слідчий посилався на обґрунтованість підозри ОСОБА_4 та наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, на думку слідчого, оскільки ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні зокрема особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років, він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності; підозрюваний може незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому кримінальному провадженні з метою схилити їх до надання неправдивих показань, вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити кримінальне правопорушення у якому підозрюється. Слідчий вважає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти наведеним ризикам.

В судовому засіданні прокурор підтримала клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 без визначення розміру застави, наполягала на його задоволенні.

Підозрюваний ОСОБА_4 пояснень стосовно пред`явленої підозри та клопотання про обрання запобіжного заходу не надавав.

Захисник підозрюваного - адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на недоведеність ризиків. Враховуючи дані про особу підозрюваного, його вік, наявність постійного місця проживання, просив обрати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч.1 ст. 177 КПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та сьомою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із матеріалів клопотання встановлено, що Слідчим управлінням ГУНП в Херсонській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12026230000000257 від 12.03.2026, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 301, ч. 3 ст. 301-1 КК України.

Відповідно до клопотання, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 , у період часу з 07 по 14 березня 2026 року, перебуваючи у невстановленому досудовому розслідуванні місці, використовуючи невстановлений досудовим розслідуванням пристрій з завантаженим месенджером «WhatsApp» та додаток для знайомства «Badoo», переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел направлений на розповсюдження порнографії, з мотивів сексуального характеру, з метою задоволення власної статевої пристрасті та емоційного насильства відносно інших осіб, всупереч основним засадам суспільної моралі, системи етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов`язок, совість, справедливість, а також з метою завдання шкоди моральному вихованню людей, що призводить до деформації моральних уявлень і понять про сексуальні відносини між людьми, у порушення вимог ст. ст. 1, 2, 6, 7 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 (зі змінами), усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, умисно одержав доступ до 7 відеофайлів з назвою: «VID-20260309-WA0001», «VID-20260309-WA0048», «VID-20260309-WAO100», «VID-20260308-WA0001», «VID-20260308-WA0005», «VID-20260308-WA0008», «VID-20260308-WA0011» та до 9 фото зображень з назвою: ««58637d66-89dc-423e-a32f-5a82eafa6896», «d6f81 e0a-6583-4e36-9630-c37d50abd6d7», «e45534db-f8e3-4748-b38e-ecdaa089a30d», «3b9c2bb4-3bec-4fb8-8747-1d44bedc08a1», «4ala29ed-7de6-4b3a-bd49-12f2d2f65622», «49addeae-09f3-45bd-9040-5702e2a617d5», «66ed8eбd-9tec-4550-9650-1440f9c9cecd», «37078eec-1160-4567-8918-8155tbda7940», «bdea73d5-ae73-49e4-841d-0f836ce9бeb2», які у вульгарно-натуралістичній, цинічній та непристойній формі демонструють оголені груди, статеві органи, процес статевого акту у наближеному ракурсі та відповідно до висновку судової мистецтвознавчої експертизи № 3437/26 від 29.05.2026 мають порнографічний характер, та, у подальшому, в період часу з 07 по 14 березня 2026 року здійснив розповсюдження зазначених відеофайлів, скинувши їх в месенджері «WhatsApp» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в свою чергу перебуваючи в м. Херсон у період з 07.03.2026 по 14.03.2026 здійснила їх перегляд та 12.03.2026 звернулася до правоохоронного органу з метою повідомлення про зазначений злочин.

Крім того, ОСОБА_4 , у період часу з 08 по 14 березня 2026 року, перебуваючи у невстановленому досудовому розслідуванні місці, використовуючи невстановлений досудовим розслідуванням пристрій з завантаженим месенджером «WhatsApp», переслідуючи єдиний прямий злочинний умисел направлений на розповсюдження дитячої порнографії, з мотивів сексуального характеру, з метою задоволення власної статевої пристрасті та емоційного насильства відносно інших осіб, всупереч основним засадам суспільної моралі, системи етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов`язок, совість, справедливість, а також з метою завдання шкоди моральному вихованню людей, що призводить до деформації моральних уявлень і понять про сексуальні відносини між людьми, у порушення вимог ст. ст. 1, 10, 11 Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 (зі змінами), ст. ст. 1, 2, 6, 7 Закону України «Про захист суспільної моралі» від 20.11.2003 (зі змінами), ст. ст. 2, 19, 34, 36 Конвенції про права дитини, яка ухвалена Резолюцією Генеральної асамблеї ООН 44/25 від 20.11.1989 і набула чинності 02.09.1990, ст. ст. 3, 20 Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства від 25.10.2007, яка набула чинності 01.12.2012, ст. ст. 1, 2, 3 Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії, який ратифікований 03.04.2003, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у невстановлений досудовим розслідуванням спосіб, умисно одержав доступ до 15 відеофайлів з назвою: VID-20260308-WA0002, VID-20260308-WA0006, VID-20260308-WA0012, VID-20260308-WA0014, VID-20260308-WA0015, VID-20260308-WA0016, VID-20260308-WA0019, VID-20260308-WA0020,VID-20260308-WA0025, VID-20260308-WA0027, VID-20260309-WA0010, VID-20260311-WA0039, VID-20260312-WA0000, VID-20260313-WA0000, VID НОМЕР_1 , які у вульгарно-натуралістичній, цинічній та непристойній формі демонструють оголені груди, статеві органи, процес статевого акту у наближеному ракурсі та відповідно до висновку судової мистецтвознавчої експертизи № ЕД-62/26-М від 01.04.2026 відносяться до дитячої порнографії, та, у подальшому, в період часу з 08 по 14 березня 2026 року здійснив розповсюдження зазначених відеофайлів, скинувши їх в месенджері «WhatsApp» ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка в свою чергу перебуваючи в м. Херсон у період з 08.03.2026 по 14.03.2026 здійснила їх перегляд та 12.03.2026 звернулася до правоохоронного органу з метою повідомлення про зазначений злочин.

Органом досудового розслідування, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 1 ст. 301, ч.3 ст. 301-1 КК України, а саме: розповсюдження творів, зображень порнографічного характеру та розповсюдження дитячої порнографії.

18.06.2026 ОСОБА_4 було затримано, та того ж дня повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 301, ч.3 ст. 301-1 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення злочину вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

На даному етапі обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 301, ч.3 ст. 301-1 КК України, підтверджується отриманими під час досудового розслідування фактичними даними, які містяться в матеріалах кримінального провадження та були досліджені в судовому засіданні, а саме:

1. Протокол допиту та протокол додаткового допиту ОСОБА_7 , яка показала, що особа на ім`я ОСОБА_8 в період часу з 07 по 14 березня 2026 року в месенджері «WhatsApp» розповсюджує фото та відеофайли, які мають ознаки порнографії;

2. Протокол огляду предмету від 19.03.2026, в ході якого оглянуто мобільний телефон ОСОБА_7 та зафіксовано переписку з особовою на ім`я ОСОБА_8 , виявлено та записано на диск DVD-R№ СMDR47G-CFMWM03-6865 65GR0723, відеозаписи з назвою: VID-20260308-WA0002, VID-20260308-WA0006, VID-20260308-WA0012, VID-20260308-WA0014, VID-20260308-WA0015, VID-20260308-WA0016, VID-20260308-WA0019, VID-20260308-WA0020,VID-20260308-WA0025, VID-20260308-WA0027, VID-20260309-WA0010, VID-20260311-WA0039, VID-20260312-WA0000, VID-20260313-WA0000, VID-20260315-WA0005, в загальній кількості 15 (п?ятнадцять), які надіслав чоловік на ім`я ОСОБА_8 свідкові та відносяться до дитячої порнографії;

3. Висновок мистецтвознавчої експертизи № ЕД-62/26-М, відповідно до якого файли наданні на дослідження визначаються, як дитяча порнографія;

4. Протокол огляду від 27.05.2026,в ході якого оглянуто мобільний телефон ОСОБА_7 та зафіксовано 7 відеозаписів та 9 скріншотів, які мають ознаки порнографії, зафіксовані в ході листування між особою на ім`я ОСОБА_8 та свідком ОСОБА_7 ;

5. Висновок мистецтвознавчої експертизи № 3437/26, відповідно до якого файли наданні на дослідження мають порнографічний характер;

6. Протокол огляду від 26.05.2026, в ході якого оглянуто мобільний телефон ОСОБА_7 та зафіксовано обличчя чоловіка на ім`я ОСОБА_8 , який здійснював спілкування з останньою через месенджер «Ватсап» в режимі відео зв`язку та який користується номером мобільного телефону НОМЕР_2 ;

7. Рапорт, відповідно до якого в ході проведених оперативних заходів встановлено, що номером мобільного телефону НОМЕР_2 користується ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Ці дані здатні переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити кримінальні правопорушення, а отже підтверджують наявність обґрунтованої підозри.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому. Отже ризики, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення вірогідності їх здійснення.

При оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання (§ 76 рішення ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000).

Санкцією ч. 1 ст. 301 КК України передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до трьох років. Санкцією ч. 3 ст. 301-1 КК України передбачено покарання у вигляді позбавленням волі на строк до дванадцяти років.

Отже, з урахуванням наведених обставин обґрунтованої підозри, а також враховуючи тяжкість інкримінованого ОСОБА_4 злочину, даних щодо особи підозрюваного, слідчий суддя вважає доведеним, що з метою уникнення кримінальної відповідальності підозрюваний може переховуватись від органів досудового слідства та суду, а тому наявний ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Слідчий суддя вважає, що прокурором в судовому засіданні доведено існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України: підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на потерпілих і свідків у цьому кримінальному провадженні, зокрема на свідка ОСОБА_7 . Також слідчий суддя враховує, що за змістом ч. 1 ст. 23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, а відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Тобто ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. За таких обставин заборона спілкуватися з певними визначеними особами як наслідок встановлення ризику впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення недоторканості показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність. За таких умов слідчий суддя доходить висновку про достатню вірогідність ризику впливу на потерпілих і свідків, оскільки, не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з вказаними особами, ОСОБА_4 може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм відомі.

Крім того, наявна вірогідність, що підозрюваний ОСОБА_4 , який офіційно не працевлаштований, не одружений, неповнолітніх дітей на утриманні не має, та приймаючи до уваги характер кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 301, ч.3 ст. 301-1 КК України, які були зупинені працівниками поліції, може вчинити інше кримінальне правопорушення, чи продовжити вчиняти аналогічні кримінальні правопорушення, у сфері статевої свободи, та недоторканості дітей.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує дані про особу підозрюваного, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків підозрюваного, який не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працевлаштований.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі "Ілійков проти Болгарії" №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що "суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".

Відповідно до пункту 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 р. - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Враховуючи вище зазначені обставини, слідчий суддя вважає, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи обвинуваченого та саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на даному етапі кримінального провадження, виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи особи, та відповідає меті досягнення дієвості кримінального провадження, та забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України.

Також, слідчий суддя виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства. Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним у п.35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції»

Враховуючи обставини кримінального провадження, стадію досудового розслідування, слідчий суддя критично оцінює доводи сторони захисту щодо можливості запобігти вказаним ризикам шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Отже застосування до ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, на даній стадії досудового розслідування, на думку слідчого судді є необґрунтованим та невиправданим.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.

Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України розмір застави визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір застави визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі.

У своєму рішенні ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 28 вересня 2010 року, зазначив, що відповідно до статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод - внесення застави може вимагатися лише за наявності законних підстав для затримання особи, а також те, що уповноважені органи влади повинні приділити визначенню суми застави стільки ж уваги, скільки і вирішенню питання про необхідність подальшого тримання обвинуваченого під вартою. Якщо навіть сума застави визначається виходячи із характеристики особи обвинуваченого та його матеріального становища, за певних обставин є обґрунтованим врахування також і суми збитків, у заподіянні яких ця особа обвинувачується.

При цьому, слідчий суддя зазначає, що виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

При визначенні розміру застави, який можна вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя враховує доведення існування ризиків визначених п.п.1,3,5 ч.1 ст.177 КПК України, дані про особу підозрюваного, його майновий стан, тяжкість та обставини кримінального правопорушення у якому він обґрунтовано підозрюється, та вважає, що заставу слід визначити у розмірі 300 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193-197, 309, 392-395 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання - задовольнити.

Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 301, ч.3 ст. 301-1 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 16.08.2026 включно.

Визначити розмір застави, після внесення якої підозрюваний ОСОБА_4 повинен бути звільнений з під варти, у вигляді 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 998 400 гривень.

Покласти на ОСОБА_4 у разі звільнення під заставу зобов`язання передбачені ч.5 ст. 194 КПК України:

- прибувати за першою вимогою слідчого, прокурора, слідчого судді, суду залежно від стадії кримінального провадження;

- не відлучатися з місця постійного проживання або перебування, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Попередити ОСОБА_4 про наслідки невиконання обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України, роз`яснивши, що в разі їх невиконання до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення. Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Повний текст ухвали оголошено 23.06.2026 о 10.50 год.

Слідчий суддя : ОСОБА_1