Постановление суда № 137639612, 23.06.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/4663/26

Провадження № 1-кс/461/3907/26

У Х В А Л А

про накладення арешту на майно

23.06.2026 року. м. Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна, -

в с т а н о в и в :

Старший слідчий відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням, погодженим прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №12026140000000230 від 16.03.2026, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: грошові кошті в сумі 1520 євро ,11400 злотих ,3670 доларів США.

Подане клопотання мотивує тим, що в органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що арешт, накладений на вищевказане нерухоме майно підозрюваного ОСОБА_6 , унеможливить підозрюваного чи іншим особам з числа його близьких родичів відчужити дане майно, та забезпечить у подальшому виконання судового рішення (вироку) в частині призначення покарання із конфіскацією майна.

На підставі ч.2 ст.172 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути клопотання без виклику представника власника майна, та у відсутності прокурора.

На підставі ч.4 ст.107 КПК України, фіксування судового засідання з допомогою технічних засобів не здійснювалося.

Дослідивши та перевіривши клопотання та долучені до нього матеріали, слідчий суддя прийшов до таких висновків.

Слідчим відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області, за процесуального керівництва Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62025140110003789 від 20.10.2025 за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений органом досудового розслідування ас, однак не пізніше 12 березня 2026 року у ОСОБА_5 виник умисел в одержанні неправомірної вигоди для себе, за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функції держави.

Згідно зі ст. 18 Конвенції Організації Об`єднаних Націй проти корупції, яка ратифікована Верховною Радою України 18.10.2006 та набрала чинності для України 01.01.2010, кожна Держава-учасниця розглядає можливість вжиття таких законодавчих та інших заходів, які можуть бути необхідними для визнання злочинами наступних дій, якщо вони вчинені умисно:

a) обіцянка, пропозиція або надання державній посадовій особі чи будь-якій іншій особі, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги, щоб ця посадова особа чи така інша особа зловживала своїм справжнім або удаваним впливом з метою одержання від адміністрації чи державного органу Держави-учасниці будь-якої неправомірної переваги для ініціатора таких дій чи будь-якої іншої особи;

b) вимагання або прийняття державною посадовою особою чи будь-якою іншою особою, особисто або через посередників, будь-якої неправомірної переваги для самої себе чи для іншої особи, щоб ця особа чи така інша особа зловживала своїм справжнім або удаваним впливом з метою одержання від адміністрації або державного органу Держави-учасниці будь-якої неправомірної переваги.

Згідно із ст. 68 Конституції України ОСОБА_7 зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Статтею 3 Закону України «Про оборону України» визначено, що Збройні Сили України мають таку загальну структуру: Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об`єднаних сил Збройних Сил України; види Збройних Сил України - Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили; окремі роди сил Збройних Сил України - Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили; окремі роди військ Збройних Сил України - Десантно-штурмові війська, Війська зв`язку та кібербезпеки; органи військового управління, з`єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України. Організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з`єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, установ та організацій.

На підставі Указу Президента України «Про введення воєнного стану в України» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався нормативно-правовими актами та триває до теперішнього часу.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції», вищезазначені посадові та службові особи є особами, уповноваженими на виконання функцій держави.

Разом з цим, ОСОБА_5 , маючи можливість здійснювати вплив на посадових осіб члені ВЛК ВМКЦ ЗР, які відповідно до вимог ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» та примітки до ст. 369-2 КК України є особами, уповноваженими на виконання функцій держави, з метою особистого збагачення, вчинив умисний корисливий корупційний злочин за наступних обставин.

12 березня 2026 року приблизно о 13:10 год. перебуваючи біля КНП «Новояворівська лікарня ім. Ю.Липи», що за адресою: Львівська обл. Яворівський р-н. м. Новояворівськ, вул. Шевченка, 18, в ході спілкування із військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_8 висловив вимогу в наданні йому неправомірної вигоди в сумі 2000 Євро та 64000 гривень за вплив на посадових осіб ВЛК ВМКЦ ЗР, котрі у відповідності до пп.«ґ» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції» прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, щодо визнання останнього придатним до військової служби у частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони

ОСОБА_8 будучи поставленим в умисно створені умови ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що у разі відмови у наданні неправомірної вигоди за вплив на прийняття членами ВЛК ВМКЦ ЗР рішення щодо визначення його придатним до військової служби у частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, останньому будуть штучно створенні перешкоди для реалізації свої законних прав, погодився на вимогу ОСОБА_5 в наданні йому неправомірної вигоди, у сумі 2000 Євро та 64000 гривень.

Надалі, ОСОБА_5 продовжуючи реалізовувати протиправний умисел на отримання неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення службовими особами ВЛК ВМКЦ ЗР, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, 18.03.2026 в ході розмови при особистій зустрічі із ОСОБА_8 , висловив вимогу про надання йому частини неправомірної вигоди в сумі 2000 Євро (станом на 19.03.2026 згідно курсу НБУ 101 040 гривень), котрі в подальшому ОСОБА_8 йому надав 19.03.2026 приблизно 15:35 год., перебуваючи біля КНП «Новояворівська лікарня ім. Ю.Липи», що за адресою: Львівська обл. Яворівський р-н. м.Новояворівськ, вул. Шевченка, 18.

Слідуючи вказівкам ОСОБА_5 , які направлені на отримання ним неправомірної вигоди, ОСОБА_8 23 березня 2026 року приблизно о 14:00 год. прибув за адресою: АДРЕСА_1 , та передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 32000 гривень, як частину попередньо обумовленої суми, які ОСОБА_5 вимагав у ОСОБА_8 .

В подальшому ОСОБА_5 продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу спрямованого на вимагання та отримання неправомірної вигоди за вплив на прийняття членами ВЛК ВМКЦ ЗР щодо визначення ступеня придатності, а саме придатний до військової служби у частинах забезпечення ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони, ОСОБА_8 , діючи з корисливих мотивів при особистій зустрічі із останнім, 02 квітня 2026 року приблизно о 18:50 год. перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , отримав від останнього грошові кошти в сумі 32000 гривень.

19.06.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, та затримано в порядку ст. 615 КПК України.

Окрім цього 19.06.2026 в ході проведення обшуку за адресою проживання ОСОБА_5 , а саме АДРЕСА_2 в ході якого було виявлено та вилучено грошові кошти в сумі 1520 євро ,11400 злотих ,3670 доларів США.

Таким чином, підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України., за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.

Статтею 59 КК України передбачено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

Згідно зі ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно із п.7 ч.2 ст. 131 КПК України, арешт майна є заходом забезпечення кримінального провадження, який у відповідності до вимог ч. 1 ст. 132 КПК України застосовується на підставі ухвали слідчого судді.

Відповідно до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Згідно із положення ч. 4 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Пунктами 1-4 ч. 1 ст. 96-2 КК України передбачено, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно:

1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави;

4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Відповідно до ч. 1 ст. 96-1 КК України, спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв`язку для доведення вини, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою збереження речових доказів та можливої спеціальної конфіскації.

Втручання держави в право власника майна на мирне володіння своїм майном в даному випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.

За таких обставин, враховуючи, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено

Таким чином, метою накладення арешту на майно є виконання завдань кримінального провадження та забезпечення конфіскація майна як виду покарання.

Слідчий довів, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження

Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого.

Оцінюючи надані стороною обвинувачення докази слідчий суддя вважає їх належними та допустимими, їх сукупність та взаємозв`язок між ними достатній для прийняття процесуального рішення про арешт майна.

Враховуючи викладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою виконання завдань кримінального провадження забезпечення конфіскації майна як виду покарання, вважаю, що клопотання підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 167, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя,

у х в а л и в :

клопотання старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.

Накласти арешт на майно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме на: грошові кошті в сумі 1520 євро ,11400 злотих ,3670 доларів США.

Повний текст ухвали виготовлений 23.06.2026 року.

Контроль за виконанням ухвали покласти на старшого слідчого відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_3 .

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п?яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1