Решение № 137635982, 16.06.2026, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2026 р. Справа № 916/4856/24(916/330/26)

Господарський суд Одеської області у складі судді Гута С.Ф.,

секретар судового засідання Борисова Н.В.,

розглядаючи справу № 916/4856/24(916/330/26)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Хорсагро Інвест (65000,Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 76; код ЄДРПОУ 39497560)

до відповідача: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . код РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 220 900,00 грн.

за участю представників учасників сторін:

від позивача : Яковенко О.М.

від відповідача: Шишлов В.А.

Встановив:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ „Хорсагроінвест, визнано грошові вимоги ТОВ „Грейнсвард до ТОВ „Хорсагроінвест в сумі 1 299 376,53 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном ТОВ „Хорсагро Івест розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Комлика Іллю Сергійовича.

22.11.2024р. було опубліковано повідомлення про відкриття провадження у справі ТОВ „Хорсагроінвест № 74675.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.01.2025 у попередньому засіданні визначено вимоги кредиторів до товариства з обмеженою відповідальністю „Хорсагро Інвест а саме, товариство з обмеженою відповідальністю „Грейнсвард з вимогами до боржника в сумі 1 299 376,53 грн. та 24 224,00 грн. судового збору.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.04.2025 визнано вимоги ПАТ „Українське Дунайське Пароплавство до товариства з обмеженою відповідальністю „Хорсагроінвест в сумі 1 723 620,81грн. та 4 844,80 грн. судового збору.

Постановою господарського суду Одеської області від 03.07.2025 визнано банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю „Хорсагро Інвест, введено ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Комлика Іллю Сергійовича.

03.02.2026р. товариства з обмеженою відповідальністю „Хорсагро Інвест звернулось до Господарського суду Одеської області із позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 220 900,00 грн. заборгованості за Безвідсотковою фінансовою зворотньою допомогою згідно договору № БП-2022/0803 від 08.03.2022р.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду між суддями Господарського суду Одеської області від 03.02.2026 позовній товариства з обмеженою відповідальністю „Хорсагро Інвест присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 916/4856/24(916/330/26) та визначено суддю Гута С.Ф. для її подальшого розгляду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.02.2026 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Хорсагро Інвест до відповідача ОСОБА_1 про стягнення 220 900,00 грн. та відкрити провадження у справі №916/4856/24(916/330/26). Справу №916/4856/24(916/330/26) вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін про час і місце його проведення у змішаній (паперовій та електронній) формі. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "03" березня 2026 р. о 10:25.

Представник ТОВ Хорсагро Інвест та ТОВ „Грейнсвард звернулись до суду з клопотаннями про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

Ухвалою суду від 27.02.2026 року клопотання було задоволено.

03.03.2026 року у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про перерву до 02.04.2026 року.

Судове засідання призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2026р. № 916/4856/24(916/330/26) на "16" квітня 2026 р. о 10:40 не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 02.04.2026 року суд відклав розгляд справи на 28.04.2026 року.

28.04.2026 року у судовому засіданні було оголошено протокольну ухвалу про перерву до 07.05.2026 року о 12:20.

04.05.2026 року представник ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотаннями про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду.

05.05.2026 року ухвалою суду клопотання було задоволено.

Судове засідання призначене ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2026р. № 916/4856/24(916/330/26) на "07" травня 2026 р. о 12:20 не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 07.05.2026 року суд відклав розгляд справи на 21.05.2026 року.

Ухвалою суду від 21.05.2026 року відкладено розгляд справи на "16" червня 2026 р.

Частинами 1 та 2 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

В свою чергу, частиною 3 статті 2 ГПК України встановлено, що одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до положень статті 114 ГПК України суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Згідно із приписами статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Європейський суд щодо тлумачення положення розумний строк в рішенні у справі Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства роз`яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Кузнецов та інші проти Російської Федерації зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи Серявін та інші проти України, Проніна проти України), з якої випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вищенаведене, з метою дотримання принципів диспозитивності, змагальності, права на справедливий суд, рівності сторін перед законом та судом, враховуючи важливість справи для сторін, та з метою надання можливості сторонам реалізувати права на викладення позиції у справі, представлення клопотань та заяв, виступу зі вступними словами, та з огляду на об`єктивні чинники, які позбавляли можливості проводити засідання суду, господарським судом здійснювався розгляд справи в межах розумного строку.

В процесі розгляду справи ліквідатор ТОВ „Хорсагро Інвест підтримував заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову в повному обсязі, представник відповідача у своїх поясненнях заперечував проти задоволення заявлених позовних вимог та наполягав на відмові у задоволенні позову.

Частиною 2 статті 7 Кодексу з процедур банкрутства передбачено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

При цьому частина 1 статті 2 Кодексу з процедур банкрутства встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Приписами статті 14 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані докази, суд встановив:

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.11.2024 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ „Хорсагроінвест, визнано грошові вимоги ТОВ „Грейнсвард до ТОВ „Хорсагроінвест в сумі 1 299 376,53 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном ТОВ „Хорсагро Івест розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Комлика Іллю Сергійовича.

Постановою господарського суду Одеської області від 03.07.2025 визнано банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю „Хорсагро Інвест, введено ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Комлика Іллю Сергійовича.

У ході ліквідаційної процедури ліквідатором здійснено аналіз руху коштів на банківських рахунках Позивача, за результатами якого встановлено, що Янковська Анна Миколаївна (надалі Відповідач) отримала від ТОВ «Хорсагро Інвест» грошові кошти у загальному розмірі 619 900,00 грн.

Факт надання грошових коштів Відповідачу підтверджується витягом з банківської виписки з рахунку ТОВ «Хорсагро Інвест» (аркуші банківської виписки - 315, 316, 320, 324, 325, 326, 327, 330, 331, 335), у якій зазначено призначення платежу , зокрема: «Безвідсоткова фінансова зворотня допомога згідно договору № БП-2022/0803 від 08.03.2022р.»: 08.03.2022 - 2 000,00 грн.; 08.03.2022 - 6 000,00 грн.; 07.03.2022 - 17 620,00 грн.; 10.03.2022 - 6 000,00 грн.; 10.03.2022 - 9 000,00 грн.; 09.03.2022 - 10 000,00 грн.; 10.03.2022 - 14 000,00 грн.; 18.03.2022 - 4 150,00 грн.; 17.03.2022 - 7 200,00 грн.; 07.04.2022 - 15 500,00 грн.; 07.04.2022 - 31 500,00 грн.; 14.04.2022 - 8 800,00 грн.; 18.04.2021 - 39 000,00 грн.; 22.04.2022 - 5 000,00 грн.; 05.05.2022 - 45 000,00 грн.; 05.05.2022 - 50 000,00 грн.; 13.05.2022 - 180 500,00 грн.; 30.05.2022 - 168 630,00 грн.

Надалі Янковська Анна Миколаївна (надалі Відповідач) частково повернула отримані кошти у розмірі 399 000,00 грн, що також підтверджується витягом з банківської виписки з рахунку ТОВ «Хорсагро Інвест» (аркуш банківської виписки - 353) - 18.07.2022 - 399 000,00 грн.

Таким чином, станом на дату подання позову непогашеною залишається заборгованість у сумі 220 900,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору ліквідатором ТОВ «Хорсагро Інвест» - арбітражним керуючим Комлик Іллею Сергійовичем 22.01.2026 було направлено Відповідачу письмову вимогу про погашення заборгованості із наданням строку 7 календарних днів для погашення наявної заборгованості перед ТОВ «Хорсагро Інвест» у сумі 220 990,00 грн шляхом перерахування грошових коштів на банківські реквізити Позивача.

Відповідач у встановлений вимогою строк зазначену заборгованість не погасила.

Таким чином ліквідатор ТОВ «Хорсагро Інвест» просить суд стягнути з Янковської Анни Миколаївни залишок заборгованості за договором № БП-2022/0803 від 08.03.2022р. у сумі 220 990,00 грн.

25.02.2026р. від Янковської Анни Миколаївни надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві відповідача на позов, він заперечує проти позову та зазначає, що ОСОБА_1 , повністю розрахувалася з ТОВ «ХОРСАГРО ІНВЕСТ» та повернула надану їй безвідсоткову фінансову зворотню допомогу згідно Договору №БП-2022/0803 від 08.03.2022 року, що підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків за період: Березень 2022р. - Січень 2023р., який був підготовлений ТОВ «ХОРСАГРО ІНВЕСТ» на вимогу ОСОБА_1 .

Окрім наданих ТОВ «ХОРСАГРО ІНВЕСТ» суду доказів часткового повернення 399 000 грн. на розрахунковий рахунок підприємства, ОСОБА_1 також здійснювала розрахунок з ТОВ «ХОРСАГРО ІНВЕСТ», що дозволено п.4.2. Договору №БП-2022/0803, шляхом внесення готівки в касу підприємства, що підтверджується наступними квитанціями до Прибуткових касових ордерів: №22 від 21 березня 2022 року на суму 24 000 грн.; №3 8 від 20 квітня 2022 року на суму 24 000 грн.; №54 від 20 травня 2022 року на суму 24 000 грн.; №103 від 19 серпня 2022 року на суму 24 000 грн.; №120 від 20 вересня 2022 року на суму 24 000 грн.; №13 8 від 20 жовтня 2022 року на суму 24 000 грн.; №15 7 від 21 листопада 2022 року на суму 21 000 грн.; № 176 від 20 грудня 2022 року на суму 21 000 грн.; №190 від 31 грудня 2022 року на суму 17 000 грн.; №1 від 20 січня 2023 року на суму 17 900 грн.

Загальна сума повернутих коштів за Договором №БП-2022/0803 по Прибутковим касовим ордерам складає - 220 900 грн.

Отже, ОСОБА_1 було повернуто ТОВ «ХОРСАГРО ІНВЕСТ» 399 000 грн. на розрахунковий рахунок підприємства, а також внесено до каси підприємства 220 900 грн., що загалом складає 619 900 грн., які були отримані згідно Договору №БП-2022/0803 від 08.03.2022 року, що підтверджує повний розрахунок ОСОБА_1 згідно даного Договору.

03.03.2026р. від ліквідатора ТОВ «ХОРСАГРО ІНВЕСТ» надійшла відповідь на відзив.

В своїй відповіді ТОВ «ХОРСАГРО ІНВЕСТ» зазначає наступне: надані квитанції прибуткових касових ордерів не є належними доказами сплати боргу; кошти у загальному розмірі 220 900,00 грн, після отримання готівкою, на рахунок не заходили; за своєю правовою природою, акт звірки взаємних розрахунків не може вважатися первинним бухгалтерським документом ні за формою ні за змістом, а отже і бути доказом суми заборгованості; наданий акт звірки який підписаний директором ОСОБА_2 ставиться під сумнів.

10.03.2026 року від ОСОБА_1 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В своїх запереченнях відповідач зазначає, шо станом на 2022-23 роки ОСОБА_1 обіймала посаду головного бухгалтера ТОВ «ХОРСАГРО ІНВЕСТ», а тому була уповноважена, підписувати всі подібні документи, що не є порушенням законодавства чи будь-яких нормативно-правових актів.

Повернення фінансової допомоги шляхом внесення її у касу підприємства не порушує жодних положень Податкового кодексу України, а також норм ведення бухгалтерського обліку та касової дисципліни.

Акт звірки взаємних розрахунків можливо і не є первинним документом, але точно є доказом, щодо повного розрахунку за вищевказаним Договором.

Щодо підпису директора справжність якого ставиться під сумнів позивачем ОСОБА_1 зазначає, що вона була присутня в момент підписання всіх наданих суду документів, в тому числі і Акту звірки взаємних розрахунків, а тому підтверджує справжність підписів ОСОБА_2 .

Також 06.05.2026р. від ОСОБА_1 надійшло клопотання про залучення додаткових доказів, а саме, докази працевлаштування на посаді головного бухгалтера ТОВ «ХОРСАГРО ІНВЕСТ» з 2015 року, яке на момент початку роботи мало назву ТОВ «КАТАНА ІНВЕСТ».

З урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов таких висновків.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Так судом встановлено, що між позивачем ТОВ «Хорсагро Інвест» та ОСОБА_1 укладено договір № БП-2022/0803 від 08.03.2022р про безвідсоткову фінансову зворотню допомогу.

Так, згідно банківських виписок відповідачу було перераховано безпроцентний фінансову допомогу у загальному розмірі 619 900,00 грн.

Відповідачем відповідно до банківських виписок частково повернуто грошові кошти у сумі 399 000,00 грн. на розрахунковий рахунок ТОВ «Хорсагро Інвест».

Разом із відзивом на позовну заяву відповідачем долучено квитанції до Прибуткових касових ордерів: №22 від 21 березня 2022 року на суму 24 000 грн.; №3 8 від 20 квітня 2022 року на суму 24 000 грн.; №54 від 20 травня 2022 року на суму 24 000 грн.; №103 від 19 серпня 2022 року на суму 24 000 грн.; №120 від 20 вересня 2022 року на суму 24 000 грн.; №13 8 від 20 жовтня 2022 року на суму 24 000 грн.; №15 7 від 21 листопада 2022 року на суму 21 000 грн.; № 176 від 20 грудня 2022 року на суму 21 000 грн.; №190 від 31 грудня 2022 року на суму 17 000 грн.; №1 від 20 січня 2023 року на суму 17 900 грн.

Загальна сума повернутих коштів за Договором №БП-2022/0803 від 08.03.2022р. відповідно до Прибуткових касових ордерів становить 220 900 грн.

Таким чином, загальна сума фінансової зворотної допомоги отриманої ОСОБА_1 за Договором №БП-2022/0803 від 08.03.2022р. була повернута ТОВ «Хорсагро Інвест» у повному обсязі, відповідно до вищевикладених документів.

Отже, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором №БП-2022/0803 від 08.03.2022р. - відсутня.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88.

Підпунктом 2.1 пункту 2 цього Положення визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до статті 9 Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів кореспондується з п.п.2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Зазначене свідчить, що за своєю правовою природою первинні документи є документами, які посвідчують виконання зобов`язань (констатують, фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами) та-мають юридичне значення для встановлення обставин такого виконання.

За змістом Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (в редакції затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 та в редакції затвердженого постановою Правління НБУ від 29 грудня 2017 року № 148, яке набрало законної сили 05 січня 2018 року, на момент спірних правовідносин), касовий ордер -первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Пунктом 3.3. Положення (в редакції затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637) встановлено, що приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Відповідно до п. 25 Положення (в редакції затвердженого постановою Правління НБУ від 29 грудня 2017 року № 148) приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання. Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов`язковим.

З урахуванням наведених вище вимог, квитанції до прибуткового касового ордеру, платіжні доручення, платіжні інструкції, які Відповідачем були додані до відзиву на позовну заяву, спростовують доводи Позивача про не повернення позивачу безвідсоткової фінансової зворотньої допомоги згідно договору № БП-2022/0803 від 08.03.2022р.

Враховуючи, що судом встановлено факт повного розрахунку Янковською А.М. за договором № БП-2022/0803 від 08.03.2022р. з ТОВ «Хорсагро Інвест», яке відбулось до звернення позивача до суду з відповідними вимогами, суд вважає позовні вимоги ліквідатора про стягнення 220 990,00 грн. такими, що задоволенню не підлягають.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З огляду на викладене всі інші доводи та міркування учасників судового процесу прийняті судом до уваги як такі, що не спростовують висновків суду.

З урахуванням наведеного, господарський суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст.13, 20, 73, 74, 76, 86, 129, 165, 231, 232, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволені позову товариства з обмеженою відповідальністю „Хорсагро Інвест (65000,Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 76; код ЄДРПОУ 39497560) до відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . код РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 220 900,00 грн. відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подачу позовної заяви покласти на товариства з обмеженою відповідальністю „Хорсагро Інвест.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 червня 2026 р.

Суддя С.Ф. Гут