Постановление суда № 137635892, 22.06.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

22 червня 2026 року Справа № 915/732/26

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши матеріали

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» Миколаївської обласної ради, вул. Друга Екіпажна, буд. 4, м. Миколаїв, 54003, код ЄДРПОУ 43443757

про: стягнення 5990,28 грн,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі сформованою в системі «Електронний суд» позовною заявою б/н від 16.06.2026 (вх. № 8862/26 від 16.06.2026), в якій просить суд:

1. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» Миколаївської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» борг у загальній сумі 5 990,28 грн, у тому числі: основний борг у сумі 5 726,25 грн; пеню у сумі 240,03 грн; три проценти річних у сумі 24,00 грн.

2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» Миколаївської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» судові витрати, а саме 2 662,40 грн сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог товариство зазначає, що між позивачем та відповідачем укладений Договір постачання природного газу від 22.10.2025 № 13-11247/25-БО-Т шляхом приєднання споживача до умов Договору. За даними позивача, на виконання умов Договору, протягом листопада грудня 2025 позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 13 911,50 грн згідно актів приймання передачі природного газу. Товариство вказує, що оплату за переданий газ відповідач здійснив частково, внаслідок чого не виконав зобов`язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору. Сума простроченого та несплаченого основного боргу, за даними позивача, складає 5 726,25 грн. Крім того, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню в розмірі 240,03 грн та 3% річних в розмірі 24,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на приписи 11, 15, 16, 509, 526, 530, 549, 610-612, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України та умови укладеного між сторонами Договору.

Дослідивши матеріали позовної заяви та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що позовна заява б/н від 16.06.2026 (вх. № 8862/26 від 16.06.2026) не відповідає вимогам Глави 1 Розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України за наступними підставами.

По-перше, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 № R (81) 7: «В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України, що має беззаперечно виконуватись сторонами в разі необхідності реалізації цього права.

Приписами ч. 2 ст.123 ГПК України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлено ставку судового збору в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» у 2026 році встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року 3328 гривень.

Предметом позову у даній справі є майнова вимога позивача про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 5990,28 грн.

За такого, та з урахуванням ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» щодо застосування коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі, судовий збір за подання у даній справі позовної заяви, сформованої в системі «Електронний суд» повинен складати 2662,40 грн (5990,28 грн * 1,5 %, але не менше 3328,00 грн; 3328,00 грн * 0,8).

Позивачем до позову в якості доказів сплати судового збору надано платіжну інструкцію № 0000035929 від 29.04.2026 на суму 2662,40 грн.

Водночас, суд зауважує, що відповідно до статті 9 Закону України «Про судовий збір», судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Тобто, суд зобов`язаний перевірити надходження судового збору до спеціального фонду у межах кожної конкретної справи.

На виконання вказаних норм, суд здійснив перевірку зарахування судового збору, сплаченого позивачем за подання позовної заяви у справі №915/732/26, згідно платіжної інструкції № 0000035929 від 29.04.2026 на суму 2662,40 грн

Згідно з випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України, сформованою за допомогою механізму централізованого отримання виписок з Державної казначейської служби України щодо сплати судового збору у автоматизованій програмі «Діловодство спеціалізованого суду», судовий збір, сплачений позивачем згідно з платіжною інструкцією № 0000035929 від 29.04.2026 на суму 2662,40 грн зараховано за звернення до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою у справі № 915/490/26.

Судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 01.06.2026 у справі №915/490/26 було повернуто позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунального некомерційного підприємства «Миколаївський обласний центр психічного здоров`я» Миколаївської обласної ради про стягнення 5990,28 грн.

При цьому, суд зауважує, що у відповідності до ч.5 ст.6 Закону України «Про судовий збір» за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила у разі повернення заяви або скарги.

Оскільки Господарський процесуальний кодекс України чи Закон України «Про судовий збір» не передбачають можливості при поданні нових заяв, ураховувати платіжні доручення (квитанції) про сплату судового збору за заявами позивача, що вже подавались до суду, а тому після повернення позовної заяви у справі № 915/490/26 ухвалою суду від 01.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» отримало право на повернення суми судового збору, сплаченого у такій справі згідно з платіжною інструкцією № 0000035929 від 29.04.2026 на суму 2662,40 грн, яка приєднана до такої справи №915/490/26, а тому така платіжна інструкція не може бути прийнята, в якості доказу сплати судового збору у цій справі № 915/732/26.

Вказане, mutatis mutandis узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.01.2021 у справі №160/5879/20.

Судом також взято до уваги, що питання повторного використання платіжного документа при повторному поданні позовної заяви також розглядалося Верховним Судом.

У постанові від 13.02.2019 у справі №1540/3297/18 Верховний Суд звернув увагу, що певний час редакція частини четвертої статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала таке право, що якщо сума судового збору підлягала поверненню у зв`язку із залишенням позову без розгляду, але не була повернута, до повторно поданого позову додається первісний документ про сплату судового збору (друге речення цієї норми закону). Проте Законом України від 22.05.2015 № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» це речення було виключено з цієї норми (підпункт 4 пункт 4 цього Закону) і станом на час розгляду заяви стаття 6 Закону України «Про судовий збір» передбачала, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

Тому, заявник / позивач, коли подає повторно заяву, має сплати судовий збір за її розгляд і не вправі використовувати первісний документ про сплату цього платежу, доданий до первинної заяви. Запроваджене законодавче нововведення не обмежує і не порушує прав заявника / позивача в частині обов`язку нести додаткові майнові витрати у зв`язку зі зверненням до суду, оскільки за законом такий заявник / позивач має право на повернення суми судового збору, сплаченого за подання первісної заяви.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №160/554/23.

Отже, платіжна інструкція № 0000035929 від 29.04.2026 на суму 2662,40 грн вже була використана заявником при зверненні до суду з іншою позовною заявою у справі №915/490/26.

Враховуючи викладене, надана платіжна інструкція № 0000035929 від 29.04.2026 на суму 2662,40 грн не є належним доказом сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, оскільки при перевірці зарахування судового збору згідно вказаної платіжної інструкції, не підтверджено його зарахування у відповідній сумі до спеціального фонду Державного бюджету України саме у справі №915/732/26.

Таким чином, всупереч вимог ст.164 ГПК України, позивач до позовної заяви не надав доказів підтверджуючих сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Враховуючи викладене, з метою усунення вказаного недоліку позивачу необхідно надати докази сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі, а саме в сумі 2662,40 грн.

По-друге, відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

У відповідності до приписів ч. ч. 2, 5 ст. 91 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Разом із тим, зазначаючи за текстом позовної заяви про направлення відповідачем позивачу листа № 01-1526 від 16.10.2025 з повідомленням приєднання до умов Договору на постачання природного газу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» не надає суду вказаного документа в якості доказу.

Таким чином, позивачем оформлено позовну заяву без дотримання вимог ч. 2 ст. 164 ГПК.

З метою усунення вказаного недоліку позивачу слід надати суду всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов`язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем не виконано вимоги ст. 164 Господарського процесуального кодексу України, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись статтями 164, 174, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» б/н від 16.06.2026 (вх. № 8862/26 від 16.06.2026) залишити без руху.

2. Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» усунути встановлені при поданні позовної заяви недоліки в строк, який не перевищує 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

3. Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», що при невиконанні вимог даної ухвали, позовна заява вважається неподаною та повертається позивачу.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Н.О.Семенчук