Постановление суда № 137635194, 18.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про закриття провадження у справі

м. Київ

18.06.2026Справа № 910/2602/26

за позовомКомпанії LOWA Sportschuhe GmBHдо третя особа,1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хостінг Україна" 2) Фізичної особи-підприємця Своєглазова Микити Олексійовича яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: - Товариство з обмеженою відповідальністю «О.С.С.»про заборону та зобов`язання вчинити певні дії Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Кот О.А.Представники сторін: від позивача: Гризодуб Я.Д.;

від відповідачів: не з`явилися;

від третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/2602/26 за позовом Компанії LOWA Sportschuhe GmbH (далі також - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостінг Україна» (далі також - відповідач-1, ТОВ «Хостінг Україна») та Фізичної особи-підприємця Своєглазова Микити Олексійовича (далі також - відповідач-2, ФОП Своєглазов М.О.), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «О.С.С.» (далі також - третя особа, ТОВ «О.С.С.») відповідно до якого просить суд:

- заборонити фізичній особі-підприємцю Своєглазову Микиті Олексійовичу (РНОКПП НОМЕР_1 ) використовувати знаки для товарів і послуг за міжнародними реєстраціями № 495673 та №1053100 в мережі «Інтернет», у тому числі в доменному імені «lowa.in.ua»;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Хостінг Україна» (ідентифікаційний код 37593550) здійснити переделегування доменного імені «lowa.in.ua» на користь офіційного дистриб`ютора Компанії LOWA Sportschuhe GmBH в Україні - Товариства з обмеженою відповідальністю «О.С.С.» (код 35947175).

У позовній заяві також було заявлено клопотання про витребування доказів.

Тому, з метою всебічного та повного розгляду всіх матеріалів справи в їх сукупності, а також враховуючи те, що спір у справі стосується доменного імені «lowa.in.ua», то суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача та про витребування у відповідача-1 відповідних доказів.

08.04.2026 відповідач-1 подав відзив на позов та на виконання вимог суду долучив Повідомлення вих. № 9338 від 07.04.2026 про те, що Товариством надається послуга з реєстрації доменного імені «lowa.in.ua» для абонента Своєглазова Микити Олексійовича, а домен видалений абонентом 17.03.2026.

У підготовчому засіданні 07.05.2026 суд звернув увагу на видаленні домену абонентом та просив представника позивача врахувати ці обставини.

Суд відклав підготовче засідання на 18.06.2026.

18.05.2026 третя особа на виконання вимог суду надала письмові пояснення по справі.

Позивач, 22.05.2026 звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у справі за відсутністю предмета спору.

Крім того, третя особа 25.05.2026 подала заяву про розподіл судових витрат, відповідно до якої просить стягнути з ФОП Своєглазова М.О. на користь ТОВ «О.С.С.» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 120 375,00 грн та судовий збір в розмірі 9 198,40 грн.

Відповідач-1, у свою чергу, 17.06.2026 подав додаткові пояснення по справі та повідомив, що наразі спірний домен «lowa.in.ua» є абсолютно вільним і будь-яка особа (в тому числі і позивач) може його придбати.

Представник позивача безпосередньо в підготовчому засіданні 18.06.2026 наполягав на закритті провадження у справі та підтримав необхідність стягнення судових витрат на користь третьої особи.

Розглянувши матеріали справи та враховуючи письмові та усні пояснення представника позивача, суд вирішив закрити провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, з огляду на наступне.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення (відкриття) провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу, тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості чи необґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такі правові висновки містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.02.2020 у справі № 18/266.

Одночасно слід зазначити, що предмет спору - це об`єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Предметом спору у справі є захист виключних майнових прав інтелектуальної власності позивача на торговельну марку шляхом заборони використання знаків для товарів та послуг, у тому числі в доменному імені «lowa.in.ua».

Разом із позовною заявою, яку подано 10.03.2026, Компанія LOWA Sportschuhe GmBH долучила Протокол огляду та фіксації змісту веб-сторінки в мережі «Інтернет» від 26.11.2025, з якого вбачається наявність товарів на веб-сайті https://www.lowa.in.ua.

У той же час, як вбачається з наявного у справі Повідомлення ТОВ «Хостінг Україна» вих. № 9338 від 07.04.2026, домен «lowa.in.ua» видалений Абонентом 17.03.2026 (тобто вже після подання позовної заяви до суду).

Отже, з огляду на наведені вище обставини та наявні у матеріалах справи фактичні дані, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору в справі та наявність підстав для закриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Положення ч. 13 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість відшкодування третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору судових витрат за рахунок сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

Як було вказано у позовній заяві, процес захисту прав позивача на торговельні марки за міжнародною реєстрацією № 495673 від 14.08.1985 і № 1053100 від 20.04.2010 був ініційований саме ТОВ «О.С.С.», яке є офіційним дистриб`ютором LOWA Sportschuhe GmBH на території України та володіє довіреністю вчиняти юридичні дії, спрямовані на припинення виявлених порушень.

Відповідно до ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Із доводів позивача та третьої особи вбачається, що позивач не підтримує позовних вимог фактично внаслідок видалення спірного домену абонентом вже після подання позову.

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

На доведення розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу третьою особою надано наступні докази (копії):

- ордер Серії АІ № 2061675 від 26.11.2025;

- Додатковий договір № 1 від 10.09.2025 до договору про надання правничої допомоги № 23/25 від 10.09.2025;

- платіжна інструкція від 27.11.2025 № ВЕРМ-Н66М-А3КВ-2РМ6 на суму 24 000,00 грн;

- платіжна інструкція від 19.12.2025 № В598-3Р60-4972-91КХ на суму 23 115,00 грн;

- довіреність б/н від 01.01.2026;

- детальний опис робіт;

- рахунок на оплату № 5 від 24.04.2026 на суму 120 375,00 грн.

Наявними у справі доказами підтверджується, що саме ТОВ «О.С.С.» укладало угоду з адвокатським об`єднанням та оплачувало рахунки за наданні послуги.

Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 1 від 10.09.2025, замовник сплачує виконавцю гонорар, розмір якого залежить від часу, витраченого адвокатами виконавця на виконання доручення замовника. Погодинна ставка, погоджена сторонами на момент укладення цього додаткового договору становить 4 500,00 грн/год.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року по справі № 922/1964/21 зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії /бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Поряд з цим, дослідивши та оцінивши заяву третьої особи про розподіл судових витрат з доданими до неї документами, суд зазначає, що деякі зазначені в Детальному описі послуги фактично охоплюються одним процесуальним документом (дією) або взагалі не мають жодного відношення до розгляду справи № 910/2602/26.

Наведені у Детальному розрахунку витрати за послуги, які були пов`язані із підготовкою та подання заяви про забезпечення доказів/позову у справі № 910/14756/25 не можуть бути відшкодовані в межах розгляду справи № 910/2602/26, адже вони з розглядом даної справи не пов`язані.

Під час розгляду справи № 910/2602/26 суд, в силу ч. 5 ст. 110 ГПК України, не міг використовувати докази, які були надані на виконання ухвали про забезпечення доказів у справі № 910/14756/25.

Про ці обставини вказував і сам позивач у позовній заяві, подавши при цьому клопотання про витребування доказів, яке під час винесення ухвали про відкриття провадження у справі № 910/2602/26 суд задовольнив.

Крім того, складання заяв та клопотань стосовно судових витрат не є наданням правової допомоги у розумінні господарського процесуального законодавства та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Розрахунок таких послуг окремо є надмірними витратами.

Отже, зважаючи на наведене вище, третьою особою доведено належними та допустимими доказами понесення витрат на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом даної справи на загальну суму 24 750,00 грн, що складається з:

- 9 000,00 грн витрат на доопрацювання позову;

- 4 500,00 грн витрат на відправку копії позовної заяви відповідачам та подання до суду;

- 6 750, 00 грн витрат з підготовки додаткових пояснень щодо залучення третьої особи;

- 4 500,00 грн витрат за участь в судовому засіданні 07.05.2026.

За таких обставин, дослідивши та оцінивши заяву третьої особи в частині розподілу витрат на правничу допомогу, суд вважає, що розмір заявлених ТОВ «О.С.С.» витрат на професійну правничу допомогу в сумі 120 375,00 грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною представником роботою у суді першої інстанції. Отже, за висновком суду, витрати третьої особи на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом цієї справи у суді першої інстанції, підлягають безпосередньому розподілу частково, в сумі 24 750,00 грн, які належить стягнути на його користь з відповідача-1 (як з особи через дії якої виник спір у справі).

Згідно ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки, саме неправомірні дії відповідача-1 й послугували підставою для звернення позивачем (в інтересах якого адвоката залучило ТОВ «О.С.С.», який і сплатив судовий збір в сумі 5 324,80 грн) до суду з даним позовом та враховуючи, що предмет спору у справі зник вже після подання позову, то за таких обставин, суд відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладає на Фізичну особу-підприємця Своєглазова Микиту Олексійовича витрати по сплаті судового збору за подання позову на суму 5 324,80 грн.

У той же час, судовий збір у розмірі 3 874,40 грн, сплачений за подання заяви про забезпечення позову та позовної заяви у справі № 910/14756/25 не може бути відшкодований в межах розгляду справи № 910/2602/26, адже не мають жодного відношення до розгляду справи.

Керуючись ч. 3 ст. 126, ст.ст. 129, 130, п. 2 ч. 1 ст. 231, ч. 4 ст. 233, ст.ст. 234, 255 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Компанії LOWA Sportschuhe GmBH про закриття провадження у справі № 910/2602/26 задовольнити.

2. Закрити провадження у справі № 910/2602/26 за позовом Компанії LOWA Sportschuhe GmBH до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хостінг Україна" та Фізичної особи-підприємця Своєглазова Микити Олексійовича про:

- заборону фізичній особі-підприємцю Своєглазову Микиті Олексійовичу (РНОКПП НОМЕР_1 ) використовувати знаки для товарів і послуг за міжнародними реєстраціями № 495673 та №1053100 в мережі «Інтернет», у тому числі в доменному імені «lowa.in.ua»;

- зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Хостінг Україна» (ідентифікаційний код 37593550) здійснити переделегування доменного імені «lowa.in.ua» на користь офіційного дистриб`ютора Компанії LOWA Sportschuhe GmBH в Україні - Товариства з обмеженою відповідальністю «О.С.С.» (код 35947175).

3. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «О.С.С.» про стягнення судових витрат задовольнити частково.

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Своєглазова Микити Олексійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «О.С.С.» (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф. 1; код ЄДРПОУ 35947175) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 24 750,00 грн та судовий збір в розмірі 5 324,80 грн.

5. У задоволенні решти клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «О.С.С.» про стягнення судових витрат відмовити.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено і підписано - 23.06.2026

Суддя Ю.О. Підченко