Решение № 137635014, 15.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.06.2026Справа № 910/16114/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукаса А.Ю., за участю секретаря судового засідання Коваленко М.О., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «М4П Консалтинг» (вул. Шота Руставелі, буд.39/41, м. Київ, 01003; ідентифікаційний код 42492101)

2) Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд.15, м. Київ, 01010; ідентифікаційний код 37401206)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 )

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мідас Лоєр» (просп. Володимира Маяковського, буд.6, м. Київ, 02217; ідентифікаційний код 39979116)

про припинення повноважень та зобов`язання вчинити дії,

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача-1: не з`явився

від відповідача-2: не з`явився

від третіх осіб-1,2,3: не з`явився

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

1. Стислий виклад позиції Позивача

До Господарського суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі за текстом - ОСОБА_1 , Позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «М4П Консалтинг» (далі за текстом - ТОВ «М4П Консалтинг», Відповідач-1, Товариство), Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі за текстом - Печерська РДА, Відповідач-2), в якому Позивач просить суд:

- визнати трудові відносини між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ТОВ «М4П Консалтинг» (ідентифікаційний код 42492101) припиненими з 28.04.2025 у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням;

- визнати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) такою, яка не є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «М4П Консалтинг» (ідентифікаційний код 42492101);

- зобов`язати Печерську РДА виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осію, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), як кінцевого бенефіціарного власника (контролера) та керівника (директора) ТОВ «М4П Консалтинг» (ідентифікаційний код 42492101).

В обґрунтування заявлених позовних вимог, Позивач зазначає, що він є директором Відповідача та у зв`язку із небажанням перебувати на посаді директора ним направлено на адреси учасників Товариства повідомлення про проведення загальних зборів та заяву про звільнення із займаної посади директора за власним бажанням.

Загальні збори учасників Товариства не відбулися, у зв`язку з чим відсутня можливість врегулювання в позасудовому порядку питання припинення трудових відносин у встановленому законом порядку, що стало підставою для звернення Позивача до суду з даним позовом.

Крім того, Позивач зазначає, що не є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «М4П Консалтинг» в силу чого відомості в цій частині, які містяться в реєстрі не є актуальними.

2. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.12.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, Позивачу встановлено п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів сплати судового збору в розмірі 9 084 грн.

19.01.2025 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшла заява Позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.01.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 16.03.2026.

Також даною ухвалою залучено до участі у розгляді справи у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Мідас Лоєр».

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.03.2026 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до розгляду по суті на 04.05.2026.

Судове засідання 04.05.2026 відкладено на 15.06.2026.

12.06.2026 через загальний відділ діловодства до Господарського суду міста Києва надійшли додаткові пояснення Позивача по суті заявлених вимог.

У судове засідання 15.06.2026 представники сторін не з`явилися, належним чином повідомлялися про місце, дату та час розгляду справи.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у судовому засіданні 15.06.2026 відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) судом ухвалено рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Згідно інформації, яка міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником ТОВ «М4П Консалтинг» є ОСОБА_1 .

Учасниками ТОВ «М4П Консалтинг» є ОСОБА_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_4 , розмір частки учасника: 500,00 грн. та ТОВ «Мідас Лоєр», код ЄДРПОУ: 39979116, місцезнаходження: Україна, 02217, місто Київ, пр. Маяковського Володимира, будинок 6, розмір частки учасника: 500,00 грн.

Крім того, в розділі інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи зазначено:

ОСОБА_1 , громадянство: Україна; АДРЕСА_5 . Тип бенефіціарного володіння: Прямий вирішальний вплив Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 50;

ОСОБА_3 , громадянство: Україна; АДРЕСА_6 . Тип бенефіціарного володіння: Прямий вирішальний вплив Відсоток частки статутного капіталу або відсоток права голосу: 50.

Для розгляду питання та прийняття рішення про звільнення з посади директора Товариства Позивачем 14.04.2025 складено заяву про звільнення її з посади директора за власним бажанням з 28.04.2025 та ініційовано питання скликання Загальних зборів учасників Товариства на 16.05.2025 на 10:00 за адресою: АДРЕСА_7 .

Судом встановлено, що повідомлення від 14.04.2025 про скликання Загальних зборів учасників ТОВ «М4П Консалтинг» разом з доданою до нього заявою про звільнення з посади директора направлено 14.04.2025 ОСОБА_2 та ТОВ «Мідас Лоєр» засобами поштового зв`язку, докази чого наявні в матеріалах справи.

Скликані на 16.05.2025 Загальні збори учасників ТОВ «М4П Консалтинг» не відбулися у зв`язку із неприбуттям учасників та відсутністю кворуму для прийняття рішень, зокрема, в частині припинення повноважень директора.

Звертаючись до суду із цим позовом, Позивач посилається на те, що питання про звільнення його з посади директора товариства може бути вирішено Загальними Зборами Товариства, тоді як неприбуття учасників Товариства на Загальні Збори для вирішення питань порядку денного унеможливило прийняття Загальними Зборами учасників ТОВ «М4П Консалтинг» відповідного рішення порушує трудові права Позивача та стало підставою для звернення до суду з позовом.

Крім того, відповідно до статті 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та згідно з договором купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ «М4П Консалтинг» від 10.04.2025 ОСОБА_1 передала, а ТОВ «Мідас Лоєр» прийняло у власність частку у статутному капіталі ТОВ «М4П Консалтинг» номінальною вартістю 500 грн., що становить 50% статутного капіталу ТОВ «М4П Консалтинг».

Факт передачі частки зафіксовано актом приймання-передачі частки у статутному капіталі від 10.04.2025.

Позивач стверджує, що після передачі частки у статутному капіталі, ОСОБА_1 перестала бути власником частки в ТОВ «М4П Консалтинг» та впливати на діяльність ТОВ «М4П Консалтинг», як власник частки.

Відтак, інформація про те, що ОСОБА_1 є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «М4П Консалтинг» не відповідає дійсності, що потребує внесення відповідних змін до реєстру.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять заперечень чи то доказів на спростування заявлених позовних вимог.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА МОТИВИ, З ЯКИХ ВИХОДИТЬ СУД

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За умовами статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси.

Згідно зі статтею 38 Кодексу законів про працю України (далі за текстом - КЗпП України) працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до положень статті 28 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Частиною 1 та пунктом 6 частини 2 статті 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» закріплено, що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства, крім питань, віднесених до виключної компетенції інших органів товариства законом або статутом товариства.

До компетенції загальних зборів учасників належать обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства.

Загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим Законом або статутом товариства, а також з ініціативи виконавчого органу товариства. (частина 1 статті 31 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»)

Відповідно до частини 1-3 статті 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників.

Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Так, суд вказує, що чинним законодавством визначено право директора як одноосібного виконавчого органу скликати загальні збору товариства шляхом надсилання повідомлення про це учаснику товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Пунктом 13.2.1 Статуту Товариства визначено, що вищим органом управління є Загальні збори Учасників, до компетенції яких віднесено вирішення питання обрання одноосібного виконавчого органу товариства (підпункт 7 пункту 13.3.2 Статуту).

Згідно підпункту 1 пункту 13.4.1 та пункту 13.5.1 Статуту Товариства Загальні Збори учасників товариства можуть скликатися директором виконавчим органом товариства.

Виконавчий орган Товариства зобов`язується повідомити учасників Товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників (пункт 13.5.3 Статуту Товариства).

Відповідно до пункту 13.5.4. Статуту Товариства, повідомлення, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Згідно із положеннями частин 1-3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Як зазначено вище, питання щодо звільнення директора вирішується тільки за рішенням Загальних Зборів учасників, тому Позивач як керівник Товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питань про своє звільнення з посади директора.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладено висновок, що передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

З огляду на встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку, що Позивачем як керівником (директором) Відповідача, дотримано порядок скликання Загальних зборів учасників Товариства та належним чином повідомлено про мету (порядок денний) таких зборів.

Суд вказує, що надані Позивачем докази направлення заяви про звільнення та повідомлення про скликання загальних зборів є належними та допустимими, що відповідно свідчить про вчинення Позивачем всіх залежних дій задля припинення трудових відносин з Відповідачем в порядку, визначеному чинним законодавством, при цьому Позивачем дотримано приписи законодавства щодо порядку скликання загальних зборів учасників товариства, що передбачено статтею 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та Статутом Товариства, а також порядку звільнення з посади за власним бажанням, що передбачений статтею 38 КЗпП України.

Як встановлено судом вище, Загальні Збори учасників Товариства не відбулися, питання звільнення Позивача не вирішено, а доказів зворотного суду не надано.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

З огляду на те, що Загальні збори учасників Товариства для розгляду питання щодо звільнення Позивача не відбулися, що відповідно є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.

У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як статтею 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

З огляду на надані до суду докази, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів вчинення уповноваженою особою ТОВ «М4П Консалтинг» дій в частині розгляду заяви Позивача про звільнення з посади за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 КЗпП України належним чином та внесення відповідних змін до реєстру.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

Відтак, обраний Позивачем спосіб захисту його порушеного права як припинення трудових відносин з Відповідачем є правомірним, оскільки Позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині припинення трудових відносин між Позивачем та Відповідачем є доведеною, обґрунтованою та підлягає задоволенню, а такі відносини можуть бути припинені з дати набрання даного рішення законної сили.

Щодо вимоги про виключення відомостей про керівника Відповідача та кінцевого бенефіціарного власника, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об`єднання, професійної спілки, її організації або об`єднання, політичної партії, організації роботодавців, об`єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно із пункту 2 частини 1 статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 в справі № 910/7164/19.

У постанові Верховного Суду у складі Колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

При цьому, оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити з його ефективності. Це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

За приписами частини 2 статті 5 ГПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Отже, виходячи із вище викладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з товариством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі №758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Крім того, судом враховано, що Позивач передав свою частку в розмірі 50 % статутного капіталу Товариства іншому учасників - ТОВ «Мідас Лоєр» в силу укладеного договору купівлі - продажу частки від 10.04.2025.

Відповідно до частини 3 статті 51 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» юридичні особи зобов`язані підтримувати відомості про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридичної особи в актуальному стані, повідомляти державного реєстратора про зміни протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення та подавати державному реєстратору документи, що підтверджують зазначені зміни, у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".

Згідно пункту 9 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі зміни кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи державна реєстрація змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи проводиться протягом 30 робочих днів з дня виникнення таких змін.

Пунктами 14-16 частини 4 статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» визначено, що для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, крім змін до відомостей, передбачених частиною п`ятою цієї статті, подаються такі документи: у разі державної реєстрації змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи - структура власності за формою та змістом, визначеними відповідно до законодавства; у разі державної реєстрації змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи - витяг, виписка чи інший документ з торговельного, банківського, судового реєстру тощо, що підтверджує реєстрацію юридичної особи - нерезидента в країні її місцезнаходження, якщо засновником юридичної особи є юридична особа - нерезидент; у разі державної реєстрації змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників юридичної особи - копія документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство (підданство) особи, яка є кінцевим бенефіціарним власником юридичної особи (нотаріально засвідчена або засвідчена кваліфікованим електронним підписом особи, уповноваженої на подання документів для державної реєстрації, крім випадків, якщо такий документ оформлений із застосуванням засобів Єдиного державного демографічного реєстру, - для громадян України).

Враховуючи зазначене, у зв`язку із прийняттям судом рішення щодо припиненими трудових відносин Позивача з Відповідачем-1, суд дійшов висновку також і про задоволення вимоги Позивача в частині виключення інформації про нього як про директора та як кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ТОВ « М4П Консалтинг» з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань після набрання даним рішенням законної сили оскільки останній містить відомості (щодо Позивача), які не відповідають фактичним обставинам справи, так і приписам чинного законодавства.

При цьому, судом враховано відсутність можливості у Позивача самостійно ініціювати внесення актуальних даних до реєстру, що тим самим порушує права та законні інтереси останнього.

Водночас, вимога Позивача щодо встановлення певних фактів не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки до повноважень останнього не належить встановлення фактів, що мають юридичне значення.

За наведених обставин вимога про визнання Позивача таким, що не є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) Відповідача-1 є вимогою про встановлення факту, який має юридичне значення, а обраний Позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає належним та ефективним способам захисту.

Саме по собі задоволення вказаної вимоги не може бути підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Встановлення судом такого факту може мати місце лише при розгляді інших вимог, у межах розгляду яких буде встановлюватись дана обставина.

Схожа позиція міститься в постанові Верховного Суду від 04.08.2020 у справі № 910/10764/19.

Відтак, позовна вимога про визнання Позивача таким, що не є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «М4П Консталтинг» задоволенню не підлягає.

При цьому, судом враховано, що спір в цій частині відсутній оскільки те, що Позивач не є кінцевим бенефіціарним власником (контролером) ТОВ «М4П Консталтинг» не оспорюється сторонами, а доказів зворотного не надано.

ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

Підсумовуючи викладене вище, з огляду на встановлені судом обставини за сукупність наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених Позивачем вимог та наявність підстав для часткового задоволення позову.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до частини 2 статті 129 ГПК України покладаються на Відповідача-1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Kеруючись статтею 74, статтями 76-79, статтею 86, 123, 129, статтями 236-238, статтями 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) та ТОВ «М4П Консалтинг» (ідентифікаційний код 42492101) припиненими у зв`язку зі звільненням з посади директора за власним бажанням з дати набрання даним рішенням законної сили.

3. Зобов`язати Печерську РДА виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осію, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомості про ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), як кінцевого бенефіціарного власника (контролера) та керівника (директора) ТОВ «М4П Консалтинг» (ідентифікаційний код 42492101).

4. У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М4П Консалтинг» (вул. Шота Руставелі, буд.39/41, м. Київ, 01003; ідентифікаційний код 42492101) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 6 056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення підписано: 22.06.2026

Суддя Антон ПУКАС