Постановление суда № 137630984, 22.06.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1540/25

Провадження № 1-кс/461/3859/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2026 року м.Львів

Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42025142410000009 від 17.01.2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваномуу вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,-

ВСТАНОВИВ:

22.06.2026 року до Галицького районного суду м.Львова надійшло клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42025142410000009 від 17.01.2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Клопотання мотивовано, що відділом розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП у Львівській області за процесуального керівництва Львівської обласної прокуратури проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025142410000009 від 17.01.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.

19.06.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 на підставі Наказу №13 від 10.01.2022 Головнокомандувача Збройних Сил України призначено на посаду Командира кадру НОМЕР_1 окремої бригади територіальної оборони регіонального управління сил територіальної оборони « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (далі військової частини НОМЕР_2 ).

Під час проходження військової служби на вищевказаній посаді ОСОБА_4 як військова службова особа, у відповідності до вимог ст.ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України зобов`язаний діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, свято і непорушно додержуватись їх, знати та виконувати свої службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених за посадою, поводитись з гідністю і честю та не вдаватись до негідних вчинків.

Зокрема, у відповідності до статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі Статут) передбачено, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок.

Статтею 16 Статуту передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Статтею 58 Статуту передбачено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості.

Статтею 59 Статуту передбачено, що командир (начальник) зобов`язаний:

- знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань;

- завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності;

- встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України;

- проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові).

Статтею 66 Статуту передбачено, що командир бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) в мирний і воєнний час відповідає за бойову та мобілізаційну готовність, укомплектованість особовим складом, успішне виконання бригадою (полком, кораблем 1 і 2 рангу, окремим батальйоном) бойових завдань; бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; внутрішній порядок; стан і збереження зброї, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального та інших матеріальних засобів; стан фінансового господарства; всебічне забезпечення бригади, стан пожежної та екологічної безпеки.

Статтею 67 Статуту передбачено, що командир бригади зобов`язаний керувати фінансовою діяльністю бригади, розпоряджатися згідно із законодавством коштами, забезпечувати ощадливе витрачання коштів у суворій відповідності із затвердженим кошторисом.

Крім того, у відповідності до статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.

Окрім того, згідно з пунктом 2.3 «Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України», яке затверджено Постановою Міністерства оборони України №300 від 16.07.1997 року, командир військової частини (з`єднання) організовує військове (корабельне) господарство та керує ним. Керівництво він здійснює особисто, через штаб, своїх заступників, начальників родів військ та служб.

Підпунктом 3.1.3. вказаного Положення передбачено, що командир військової частини (з`єднання) несе особисту відповідальність за організацію матеріального, медичного, ветеринарного, технічного, аеродромно-технічного, торговельно-побутового, квартирно-експлуатаційного та фінансового забезпечення; за забезпечення частини (з`єднання) матеріальними засобами і коштами та організацію їх перевезення, законність та доцільність їх витрачання; за підтримання у справному стані та правильне використання озброєння, бойової та іншої техніки, боєприпасів, пального, спеціальних споруд та інших матеріальних засобів; об`єктів навчально-матеріальної бази, казармено-житлового фонду, комунальних споруд та земельних ділянок; за проведення необхідних заходів щодо охорони навколишнього середовища в місцях дислокації та дій військ, а також за організацію протипожежної охорони та безпечну експлуатацію об`єктів держтехнагляду частини (з`єднання) і створення на кожному робочому місці умов праці відповідно до вимог нормативних актів.

Відповідно до пункту 12 статті 6 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військові посадові особи це військовослужбовці, які обіймають штатні посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків або які спеціально уповноважені на виконання таких обов`язків згідно із законодавством.

Відповідно до частини 3 статті 18 Кримінального кодексу України службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.

Відповідно до пункту 1 примітки статті 425 Кримінального кодексу України під військовими службовими особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих або адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Таким чином, ОСОБА_4 як командир військової частини НОМЕР_2 , наділений організаційно розпорядчими та адміністративно-господарськими функція та є військовою службовою особою.

Згідно з вимогами статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні, або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який діє і по даний час.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Постановою Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка передбачає розміри та тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» передбачено, що за період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Зокрема, відповідно до пункту 2 Наказу Міністерства оборони України № 44 від 25.01.2023 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», передбачено доповнити Порядок новим розділом «XXXIV. Виплата додаткової винагороди на період дії воєнного стану», яким передбачено:

- пунктом 2 передбачено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

- під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

- у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

- із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

- у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

- на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

- з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

- з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

- кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

- у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

- з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

- пунктом 3 передбачено, що райони ведення воєнних (бойових) дій, склад діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України та склад резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави визначаються відповідними рішеннями Головнокомандувача Збройних Сил України.

- пунктом 4 передбачено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, виконанні бойового (спеціального) завдання або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - бойові дії або заходи) у період здійснення зазначених дій або заходів здійснюється на підставі таких документів:

- бойовий наказ (бойове розпорядження);

- журнал бойових дій (вахтовий, навігаційно-вахтовий, навігаційний журнал) або журнал ведення оперативної обстановки або бойове донесення або постова відомість (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад);

- рапорт (донесення) командира підрозділу (групи), корабля (судна), катера про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях або заходах, у виконанні бойових (спеціальних) завдань.

- пунктом 8 передбачено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до бойового розпорядження Оперативно-тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_3 » №715 від 16.10.2022 визначено, що управління бойовими діями військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 здійснювати з основного командного пункту, який розташований в районі АДРЕСА_1 .

У подальшому, посадові особи основного командного пункту та військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 у період з березня 2023 по квітень 2023 виконували завдання у межах АДРЕСА_1 .

Так, командир військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_4 , у порушенням вимог ст.ст.11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, будучи військовою службовою особою, діючи із злочинною недбалістю, в умовах воєнного стану, у період часу з 05.04.2023 по 05.01.2024, перебуваючи в місці дислокації основного командного пункту військової частини НОМЕР_2 , який був розташований у АДРЕСА_1 , маючи реальну можливість виконувати свої службові обов`язки належним чином, неналежно віднісся до виконання своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, будучи зобов`язаним володіти інформацією щодо наявності чи відсутності підстав для виплати збільшеної додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, обізнаним з обліком особового складу та його залученням до виконання бойових (спеціальних) завдань, перебуваючи у селі Кругляківка Курилівської територіальної громади Куп`янського району Харківської області, підписав та видав накази про виплату додаткової винагороди, а саме Наказ №163-АД від 05.04.2023, Наказ №235-АД від 05.05.2023, Наказ №247-АД від 04.06.2023, Наказ №350-АД від 04.07.2023, Наказ №400-АД від 04.08.2023, Наказ №512-АД від 04.10.2023, Наказ №567-АД від 04.11.2023, Наказ №605-АД від 04.12.2023, Наказ №2-АД від 05.01.2024, у які, зокрема, були включені військовослужбовці військової частини НОМЕР_2 на виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень, які не брали безпосередню участь у бойових діях, не забезпечували здійснення заходів та не виконували бойові завдання, за які відповідно до пункту 2 Наказу Міністерства оборони України №44 від 25.01.2023 «Про внесення Змін до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», передбачена додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень.

У подальшому, вищезазначені накази були передані у фінансово-економічну службу військової частини НОМЕР_2 , яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , для здійснення нарахування військовослужбовцям додаткової винагороди.

Внаслідок цього військовослужбовцям військової частини НОМЕР_2 незаконно виплачено щомісячну додаткову винагороду в підвищеному розмірі на загальну суму 79 451 261 гривня 53 копійки. Враховуючи наведене, внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, державному бюджету заподіяно майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у недбалому ставленні військової службової особи до служби, що заподіяло тяжкі наслідки, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України, слідчий просить клопотання задоволити.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав та просив задовольнити.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання слідчого. Зазначив, що повідомлена ОСОБА_4 підозра є необґрунтованою та не підтверджується належними і допустимими доказами. Просив врахувати особу підозрюваного, який має бездоганну репутацію, тривалий час проходить військову службу, раніше не судимий, має постійне місце проживання та міцні соціальні зв`язки, позитивно характеризується за місцем служби, нагороджений орденом ОСОБА_7 , а також стан його здоров`я, зокрема перенесені ним оперативні втручання. Вказав на відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив підозру.

Перевіривши наданні матеріали клопотання та дослідивши докази по цих матеріалах, заслухавши думку прокурора, який просив задовольнити клопотання, думку підозрюваного та захисника, які заперечили проти задоволення клопотання, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у виді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у недбалому ставленні військової службової особи до служби, що заподіяло тяжкі наслідки, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.425 КК України.

При цьому, поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- аудиторський звіт №526/34 від 20.12.2024 5 територіального управління внутрішнього аудити Міністерства оборони України;

- довідка спеціаліста Західного офісу Держаудитслужби від 03.04.2026;

- висновок експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи №371/26-22 від 12.05.2026;

- висновок за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №2730-Е від 16.06.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 21.02.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 21.02.2026;

- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 21.02.2026;

Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими. Вищеперелічені докази є достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 .

Питання щодо наявності чи відсутності в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, а також більш вагомі докази причетності до кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.

Оцінюючи особу підозрюваного та вчинене ним кримінальне правопорушення, слідчий суддя враховує наступне. У разі визнання винним у вчиненні інкримінованого злочину, ОСОБА_4 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Прокурор довів слідчому судді, що ОСОБА_4 з метою уникнення кримінальної відповідальності та призначення вищевказаного покарання може: переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_4 може ухилитися від органу досудового розслідування та суду, оскільки злочин, який їй інкримінується, є тяжким кримінальним правопорушенням, у разі доведення винуватості ОСОБА_4 , йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. Будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує, підозрюваний може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, у тому числі за межами території України, оскільки ОСОБА_4 є діючим військовослужбовцем та може безперешкодно покидати державний кордон України.

Матеріальний стан підозрюваного може забезпечити йому можливість переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення зазначеного покарання.

Водночас, суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Окрім цього, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже самі по собі можуть бути підставою та мотивом для підозрюваного ОСОБА_4 до втечі з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Слід констатувати, що у зв?язку з безпрецедентною військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 в Україні введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Цей Указ затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2402-1X

У подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжено.

Очевидно, що в умовах, які існують в Україні, у ОСОБА_4 збільшуються можливості для ухилення від органу досудового розслідування чи суду, адже у держави, наразі, з об?єктивних причин, відсутні можливості належним чином контролювати поведінку підозрюваного.

Ризик передбачений п.2 ч.1 ст.177 КПК України щодо підозрюваного ОСОБА_4 підтверджується тим, що на даний час органом досудового розслідування ще не встановлено повний перелік осіб причетних до вчинення вказаного кримінального правопорушення та не відшукано і в подальшому вилучено усіх речей та документів, які мають важливе значення для встановлення усіх обставин вчинення кримінального правопорушення, а тому ОСОБА_4 може знищити чи спотворити такі речі та документи, а також підробити документи з метою створення собі штучного алібі непричетності до вчинення інкримінованого йому злочину.

Разом з цим, слід зазначити, що до дня отримання матеріалів цього клопотання та додатків до нього підозрюваний ОСОБА_4 не мав доступу до матеріалів досудового розслідування та йому не було відомо про докази, якими володіє сторона обвинувачення, а відтак в подальшому, з метою ухилення від передбаченої законом відповідальності, підозрюваний може знищити, сховати або спотворити речі та документи, речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється.

Досудове розслідування у кримінальному провадженні триває та стороною обвинувачення проводиться ряд слідчих (розшукових) та процесуальних дій, спрямованих на отримання доказів вчинення як інкримінованого ОСОБА_4 , злочину, так і інших аналогічних злочинів, до вчинення яких він може бути причетний, відтак незастосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою може привести до знищення, схову або спотворення речей та документів, які мають істотне значення для встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень.

Ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України щодо підозрюваного ОСОБА_4 підтверджується тим, що органом досудового розслідування ще не встановлено усіх осіб, яким можуть бути відомі обставини вчинення злочину, та не допитано їх в якості свідків. Крім того, ОСОБА_4 , будучи обізнаним у тому хто погоджував накази на виплату додаткової винагороди, які він підписував та видавав, може незаконно впливати на них з метою зміни ними наданих показань, відмови у дачі показань.

Відтак, обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов`язаного з триманням під вартою, призведе до отримання ним можливості конспірації злочинної діяльності шляхом надання свідкам порад та вказівок з використанням відомої йому інформації, узгодження зі свідками їхніх показань, зокрема, шляхом завуальованого спілкування в телефонних розмовах, з використанням маршрутизаторів (інтернет-роутерів) та месенджерів, які неможливо відслідкувати гласними засобами контролю.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований в т.ч. до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад 5 років.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Слідчим суддею встановлено наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення. Ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, слідчим та прокурором доведені. Проте, враховуючи, що ОСОБА_4 одружений, проходить військову службу, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем служби, нагороджений орденом ОСОБА_7 , а також почесними нагрудними знаками Головнокомандувача Збройних Сил України «Сталевий хрест» та «Хрест Військова честь», відомості щодо стану здоров`я підозрюваного, зокрема перенесені ним оперативні втручання, що він раніше не судимий, до адміністративної відповідальності не притягувався, - прокурором не доведено, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Таке рішення на думку суду узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, оскільки небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватися тільки залежно від суворості можливого покарання; вона повинна визначатися з урахуванням ряду інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки ухилення від правосуддя, або зробити її настільки незначною ,що це не може служити виправданням утримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 28 січня 1993 року у справі W. проти Швейцарії).

З врахуванням вищезазначеного, суд вважає необхідним на підставі ч.4 ст.194 КПК України застосувати до підозрюваного інший, більш м`який запобіжний захід у вигляді застави.

Згідно з ст.182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

На думку суду, запобіжний захід у вигляді застави забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Крім того, судом розглянуто клопотання військового колективу військової частини НОМЕР_3 про передачу підозрюваного ОСОБА_4 на поруки цьому військовому колективу.

Відповідно до ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:

1) особисте зобов`язання;

2) особиста порука;

3) застава;

4) домашній арешт;

5) тримання під вартою;

Таким чином КПК України не передбачає такого запобіжного заходу, як передати на поруки колективу військової частини НОМЕР_3 .

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 176-178, 181, 193, 194, 196, 309, 395 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні № 42025142410000009 від 17.01.2025 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 425 КК України, ОСОБА_4 .

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто в сумі 66560 грн. з покладанням на ОСОБА_4 на строк до 20.08.2026 р. наступних обов`язків:

- прибувати до слідчого, прокурора, суду за кожною вимогою;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця служби;

- утримуватися від спілкування з свідками у кримінальному провадженні, утримуватися від спілкування з ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відмовити в задоволенні клопотання про передачу ОСОБА_4 на поруки військовому колективу.

Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Підозрюваний не пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов`язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п`яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави , в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, підозрюваний, заставодавець зобов`язані виконувати покладені на них обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення ухвали.

Слідчий суддя ОСОБА_1