Постановление суда № 137629907, 22.06.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/8770/26

У Х В А Л А

про залишення заяви без руху

22 червня 2026 року м. Ужгород

Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 подану в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 , зацікавлена особа: Оноківська сільська рада про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на момент смерті спадкодавця,-

встановив:

ОСОБА_1 , в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 , зацікавлена особа: Оноківська сільська рада звернувся до Ужгородського міськрайонного суду із заявою про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на момент смерті спадкодавця.

У контексті права на справедливий суд, визначеного ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Заяви подані в порядку окремого провадження повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст.ст. 175, 177 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 318 цього Кодексу.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що заява підлягає залишенню без руху, оскільки вона не відповідає вимогам, встановленим ЦПК України.

Відповідно до ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених ЦПК України, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду, а тому заява повинна відповідати вимогам статей 175, 177 та 318 ЦПК України.

В п. 1постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 р. „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" звертається увага судів на наступне: в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

В п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 р. „Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" зазначено, що вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим конкретною статтею про зміст заяви. Якщо в заяві не зазначено з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків. У разі невиконання цих вказівок заява вважається неподаною і повертається заявникові, про що суддя постановляє мотивовану ухвалу.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, зокрема, заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних органів , організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови .

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 161/853/19 (провадження №14-481цс19).

Важливе значення має вимога про обов`язкове зазначення у заяві мети встановлення юридичного факту, оскільки мета дає можливість зробити висновок, чи дійсно цей факт є юридичним і чи тягне він правові наслідки.

Судом встановлено, що метою звернення ОСОБА_1 із заявою про встановлення факту проживання з ОСОБА_3 на час смерті є встановлення в судовому порядку обставин, необхідних для прийняття спадщини після її смерті, зокрема з метою наступного вирішення питання про право власності на спадкове майно, яке залишилось після смерті останньої.

Водночас , заявником не обґрунтовано з посиланням на відповідні докази підстав залучення в якості заінтересованої особи саме Оноківську сільську раду.

Так, права заінтересованих осіб знаходяться у юридичному зв`язку із суб`єктивними правами заявника і зумовлюються встановленням юридичного факту. Інтереси заінтересованих осіб можуть суперечити інтересам заявника. Отже, притягнення (вступ) цих заінтересованих осіб має важливе практичне значення, оскільки вони мають можливість у процесі розгляду справи про встановлення юридичного факту заявити про порушення чи оспорювання їхніх суб`єктивних прав.

Заінтересовані особи беруть участь у справах окремого провадження з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави.

Заінтересованими особами, з огляду на підстави звернення до суду, можуть бути інші спадкоємці, які прийняли спадщину, а у разі відсутності спадкоємців заінтересованими особами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем знаходження нерухомого спадкового майна.

Нормами процесуального законодавства не передбачено права суду за власною ініціативою залучати до участі у справі заінтересованих осіб.

Водночас заявником не обґрунтовано зазначених обставин та не зазначено чи не вплине можливе рішення суду у даній справі на обсяг прав та обов`язків інших осіб, які не залучені до участі в справі.

Таким чином, суду не вдається можливим встановити, чи не пов`язується встановлення даного факту з наступним вирішенням спору про право, а саме права на спадкове майно.

Згідно з положеннями п. 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

За таких підстав заявнику необхідно уточнити склад учасників процесу.

Як встановив суд, заявнику необхідно встановити факт постійного проживання заявника разом із спадкодавцем на час смерті з метою оформлення спадкових прав.

Відповідно до ч.1 ст. 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Згідно п.24 постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування", при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами (зацікавленими особами) є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

В той же час, виходячи із мети встановлення факту, заінтересованими особами в даному випадку є спадкоємці після смерті ОСОБА_3 , а при їх відсутності - орган місцевого самоврядування, де знаходиться спадкове майно.

З огляду на вищевикладене, враховуючи також вимоги п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», заяву слід залишити без руху.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати статті 175 ЦПК України, а також вимогам статті 177 цього Кодексу.

Згідно ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до ч. 2ст. 133 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно положень ст. 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Статтею 9 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання заяви у справах окремого провадження, яка подана фізичною особою встановлюється у таких розмірах: 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум працездатних осіб з 01 січня 2026 року встановлено у розмірі 3328 грн.

Відповідно 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання заяви складає 665, 60 грн.

Тобто, при зверненні до суду заявника мають сплатити судовий збір в сумі 665,60 грн. за подання заяви у справах окремого провадження .

Заявником до заяви додано платіжну інструкцію №1.713671749.1 від 16.06.2026 року, зі сплати судового збору на суму 659,34 грн., згідно якої призначення платежу: судовий збір за період 02.2026 від ОСОБА_1 , що є недостатнім.

Відповідно заявнику слід доплатити судовий збір у розмірі 6,26 грн. за подання заяви та надати до суду підтверджуючі документи.

Отже, якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення заяви без руху, а у разі, якщо документ, що підтверджує сплату судового збору (частина четверта статті 177 ЦПК), не буде поданий у строк, установлений судом, - визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві (стаття 185 ЦПК) або залишення заяви без розгляду (пункт 8 частини першої статті 257 ЦПК).

Окрім того слід зазначити, що частиною четвертою статті 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

До заінтересованих осіб належать особи, які беруть участь у справі та мають у ній юридичну заінтересованість. Коло заінтересованих осіб визначається взаємовідносинами із заявником у зв`язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права та обов`язки. Участь у справі цих осіб зумовлюється тим, що із установленням окремих обставин заявник може реалізувати свої права у правовідносинах, у яких беруть участь і заінтересовані особи. Для цих осіб характерним є те, що їхні суб`єктивні права та обов`язки мають юридичний зв`язок із суб`єктивними правами і обов`язками заявників.

У справах окремого провадження не передбачено такий суб`єктний склад як "зацікавлена особа ".

З наведеного вбачається, що заявником в порушення вказаних норм не визначено суб`єктний склад, а саме не вказано в статусі кого буде приймати участь у справі Оноківська сільська рада , не визначено їх суб`єктний склад.

Слід зазначити, що дотримання вимог ст. 175,177 ЦПК України при пред`явленні позову в суд є імперативним правилом, в тому числі і для суду на предмет перевірки позову та долучених до нього матеріалів і недопущення відкриття провадження, призначення непідготовленої справи (позову) до розгляду.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на чому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, « .... де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Дослідивши матеріали справи суддя приходить до переконання, що без усунення наведених вище недоліків, вирішити питання про відкриття провадження у справі неможливо, вважаю за необхідне заяву залишити без руху та надати заявнику строк для усунення недоліків заяви.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175, 177, 318 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду заяви постановляє ухвалу про залишення заяви без руху, в якій зазначаються недоліки заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Спосіб усунення недоліків заяви полягає в поданні заяви у новій редакції з врахуванням вимог ст.318 ЦПК України та зазначених недоліків та поданні документу про сплату судового збору відповідно до Закону.

Роз`яснити, що в разі усунення недоліків у зазначений строк заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Керуючись ст. 175, ст. 177, 185, 258-260, 318 ЦПК України, суддя,-

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 подану в особі уповноваженого представника ОСОБА_2 , зацікавлена особа: Оноківська сільська рада про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на момент смерті спадкодавця- залишити без руху.

Повідомити заявника про необхідність усунути зазначені недоліки заяви в строк, що не перевищує п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Роз`яснити, що інакше заява буде вважатися неподаною та повернута заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца