Постановление суда № 137624215, 23.06.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

23 червня 2026 р. Справа № 520/16660/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду - Полях Н.А., розглянувши позовну заяву та додані до неї документи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся представник позивача з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо розрахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з 01.06.2014 року, з урахуванням заробітної плати за період з 01.06.2014 року по 12.01.2018 року в нульовому розмірі;

- зобов`язавши Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010) здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 01.06.2014 року з врахуванням заробітної плати в розмірі: за 2014 рік: червень - 9261,63 грн, липень - 7477,80 грн, серпень - 9722,31 грн, грудень - 867,14 грн; за 2015 рік: січень - 867,13 грн, травень - 1699,86 грн, червень - 5120,95 грн, липень - 5921,87 грн, серпень - 3782,87 грн, вересень - 361,17 грн; за 2016 рік: січень - 20659,12 грн, лютий - 25032,78 грн, березень - 26337,02 грн, квітень - 23074,52 грн, травень - 26503,56, червень - 13519,80 грн, липень - 33374,72 грн, серпень - 29164,34 грн, вересень - 29666,30 грн, жовтень - 23519,66 грн, листопад - 21251,74 грн, грудень - 28830,76 грн; за 2017 рік: січень - 26397,60 грн, лютий - 26453,16 грн, квітень - 12054,80 грн, жовтень - 3712,68 грн; за 2018 рік: січень - 11182,42 грн.

Разом з адміністративним позовом представником позивача було подано заяву, в якій він просив:

- визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновити ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк встановлений законом, для звернення до адміністративного суду.

В обґрунтування заяви зазначено, що про порушення прав позивача щодо врахування заробітної плати за період з 01.06.2014 по 12.01.2018 року у нульовому розмірі останній фактично дізнався лише 25.05.2026 після отримання відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на адвокатський запит. За твердженням заявника, до цього часу дії відповідача щодо внесення нульових показників заробітної плати були приховані від позивача, у зв`язку із чим він не мав можливості своєчасно оскаржити такі дії.

Також представник позивача посилається на те, що позивач є особою, яка тривалий час перебувала на тимчасово окупованій території України у місті Макіївка Донецької області. Зазначає, що спочатку внаслідок карантинних обмежень, пов`язаних із поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, а в подальшому у зв`язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України та запровадженням воєнного стану, позивач був позбавлений можливості вільно пересуватися, виїхати з тимчасово окупованої території, належним чином користуватися засобами зв`язку та своєчасно реалізовувати свої права шляхом звернення до органів Пенсійного фонду України та до суду.

Крім того, у заяві зазначено, що спірні правовідносини стосуються реалізації права позивача на пенсійне забезпечення та мають триваючий характер, оскільки оскаржувані дії відповідача впливають на розмір пенсійних виплат і продовжують порушувати права позивача на час звернення до суду. Представник позивача також посилається на положення статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та правові позиції Верховного Суду щодо соціального характеру пенсійних правовідносин і необхідності забезпечення ефективного судового захисту права на пенсійне забезпечення.

Надаючи оцінку доводам заяви представника позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Суд зазначає, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Окрім того, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами N 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства», пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, згідно із частиною третьою якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд наголошує на тому, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених КАС України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Загальне правило щодо необхідності вчинення особою активних дій з метою призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший чи з`ясування видів та розміру складових, які враховані при розрахунку пенсії шляхом подання відповідних заяв визначено Законом № 1058-IV (зокрема, статті 44, 45) та Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1).

Так, згідно із статтями 42, 44, 45 Закону № 1058-IV призначення, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється територіальним органом ПФУ за заявою особи, яка має право на призначення, перерахунок, перехід з одного виду пенсії на інший чи поновлення відповідної пенсії.

Зокрема згідно із пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою.

У разі звернення пенсіонера видається виписка з розпорядженням про призначення (перерахунок) пенсії з інформацією про періоди страхового стажу та заробітної плати (доходу), яка врахована при розрахунку пенсії (пункт 4.9 вказаного Порядку № 22-1).

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізнався» та «повинен був дізнатись».

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).

Суд зазначає, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.

Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону № 1788-ХІ та статті 46 Закону № 1058-ІV (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:

1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;

2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.

Крім того суд зазначає, що в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі № 240/12017/19, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав вважає за необхідне відступити від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 (касаційне провадження № К/9901/1313/18) щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі №816/197/18 (касаційне провадження №К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі №640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла такого висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії:

1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.

Суд звертає увагу на те, що за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.

Зазначена позиція суду узгоджується з позицією викладеною в постанові Верховного Суду від 31.03.2021 року по справі № 240/12017/19.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Застосовуючи наведені правові висновки до обставин цієї справи, суд зазначає, що доводи представника позивача про те, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише 25.05.2026 після отримання відповіді на адвокатський запит, не можуть бути визнані належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивачу пенсію по інвалідності було призначено на підставі заяви від 28.11.2023, а 15.12.2023 йому було надано виписку з розрахунку страхового та пільгового стажу. Крім того, позивач не погодився із врахуванням періодів його роботи при призначенні пенсії, у зв`язку з чим вже 09.01.2024 звернувся до відповідача із відповідною заявою, а в подальшому оскаржив дії пенсійного органу до суду у справі №200/2275/24. Таким чином, позивач був обізнаний із порядком призначення йому пенсії, складовими її розрахунку та активно реалізовував право на судовий захист ще з 2024 року.

Крім того, у позовній заяві позивач зазначає, що після ухвалення рішення Донецького окружного адміністративного суду від 10.07.2024 у справі №200/2275/24 відповідач повторно розглянув його заяву та зарахував до страхового і пільгового стажу період роботи з 01.06.2014 по 12.01.2018, водночас врахувавши заробітну плату за цей період у нульовому розмірі. Отже, саме з моменту отримання результатів повторного розгляду заяви та призначення (перерахунку) пенсії позивач мав об`єктивну можливість дізнатися про обставини, які наразі вважає порушенням своїх прав, та звернутися до суду у встановлений законом строк.

Суд звертає увагу, що отримання особою додаткових роз`яснень, документів або відповідей на адвокатські запити не змінює моменту, коли така особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав. Лист або відповідь суб`єкта владних повноважень не змінює момент початку перебігу строку звернення до суду, якщо особа вже була обізнана про зміст рішення, дії чи бездіяльності, які вважає протиправними.

Отже, отримання представником позивача у травні 2026 року відповіді на адвокатський запит свідчить лише про отримання додаткової інформації щодо позиції відповідача, однак саме по собі не підтверджує неможливість своєчасного звернення до суду та не може вважатися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Суд зауважує, що проживання особи на тимчасово окупованій території не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку. Для визнання таких обставин поважними особа повинна довести існування конкретних та об`єктивних перешкод, які фактично унеможливлювали звернення до суду протягом усього періоду пропуску строку.

Однак до заяви про поновлення строку не додано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували відсутність у позивача можливості звернутися до суду, отримати правову допомогу, користуватися засобами поштового чи електронного зв`язку або вчиняти інші юридично значимі дії у період, коли строк звернення до суду підлягав обчисленню.

Натомість, матеріали позовної заяви свідчать про те, що позивач у 2023 році звертався до органів Пенсійного фонду України із заявами щодо призначення пенсії, у 2024 році звернувся до суду із позовом у справі №200/2275/24 та реалізував право на судовий захист, а у 2026 році продовжив листування з пенсійним органом через свого представника. Наведене свідчить про наявність у позивача реальної можливості як звертатися до державних органів, так і реалізовувати право на судовий захист.

Отже, наведені заявником обставини не підтверджують існування об`єктивних та непереборних перешкод, які б унеможливлювали звернення до суду протягом установленого законом строку.

Посилання представника позивача на триваючий характер спірних правовідносин та положення статті 46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суд також вважає необґрунтованими.

Предметом даного спору є оскарження дій відповідача щодо врахування заробітної плати при обчисленні пенсії позивача. Такі дії були вчинені під час повторного розгляду заяви про призначення пенсії та мали конкретний момент реалізації. Відтак спір не стосується виплати вже нарахованих, але невиплачених сум пенсії з вини пенсійного органу, до яких можуть застосовуватися положення частини другої статті 46 Закону №1058-IV.

При цьому позивач не навів обставин та не надав доказів того, що спірні суми пенсії були нараховані відповідачем, але не виплачені з його вини. Натомість предметом спору є правильність визначення складових заробітної плати при обчисленні пенсії, а тому до таких правовідносин підлягають застосуванню загальні правила щодо строків звернення до адміністративного суду, визначені статтею 122 КАС України.

Таким чином, наведені представником позивача підстави пропуску строку звернення до суду не підтверджені належними та допустимими доказами, не свідчать про існування об`єктивних та непереборних обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення до суду, а тому не можуть бути визнані поважними.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

З урахуванням того, що позовна заява подана після спливу встановленого статтею 122 КАС України шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, а наведені представником позивача підстави для його поновлення суд визнав неповажними, позовна заява підлягає залишенню без руху з наданням позивачу строку для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням інших підстав для його поновлення та доказів на їх підтвердження.

Керуючись статтями 121, 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Визнати неповажними підстави поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з позовом, вказані представником ОСОБА_1 у заяві.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Надати позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із зазначенням інших підстав для поновлення строку, а також надання доказів поважності причин його пропуску.

Роз`яснити позивачу, що неподання заяви в зазначений строк або визнання судом неповажними підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовом, є підставою для повернення позовної заяви.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Н.А. Полях