Решение № 137624006, 22.06.2026, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №500/2281/26

22 червня 2026 рокум. ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартиць О.І. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якій просить дії Головного управління ДПС у Тернопільській області визнати протиправними, а вимогу від 19.01.26 №Ф-38217-1900У на суму 6019,49 грн скасувати та зобов`язати неправомірно стягнуті кошти у сумі 6019,49 грн повернути на рахунок ОСОБА_1 в Ощадбанку (рахунок № НОМЕР_1 , Банк - Тернопільське РУ, МФО 338545, ІПД НОМЕР_2 . Повернення коштів).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 02.03.2026 позивачеві стало відомо з інформаційних повідомлень Ощадбанку, що на його пенсійний рахунок накладено арешт на кошти в сумі 6976,00 грн, а 05.03.2026 із цього рахунку зняті кошти в сумі 6876,49 грн з метою погашення заборгованості зі сплати податків.

3 отриманої від ГУ ДПС у Тернопільській області відповіді вих. №190/К/19-00-13-03-14 від 23.03.2026 видно, що станом на 31.12.2025 згідно з ІКС по інтегрованій картці платника податків, яка обліковувалася в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області, сума боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становила 6019,49 грн. У зв`язку з чим 19.01.2026 було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) Ф-38217-1900 на суму 6019,49 грн і 20.01.2026 направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на «податкову» адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , який повернуто за закінченням терміну зберігання 05.02.2026.

Відтак вказану вимогу ГУ ДПС у Тернопільській області заявою передало до Тернопільського відділу ДВС для примусового виконання. 20.02.2026 відкрито виконавче провадження №80304376 та стягнуто борг 6019,49 грн (платіжне доручення №10672 від 25.02.2026), а також витрати виконавчого провадження в сумі 255 грн та виконавчий збір - 601,94 грн.

Позивач вважає протиправними дії ГУ ДПС у Тернопільській області, зважаючи на те, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.05.2022, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2022 у справі №500/221/22 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу ГУ ДПС у Тернопільській області від 10.02.2021 №Ф-13432-13 У на таку ж суму.

Ухвалою суду від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до статей 162-164 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

У поданому до суду відзиві ГУ ДПС у Тернопільській області просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.

Відповідно до інформації щодо ОСОБА_1 , яка міститься у інформаційній системі «Податковий блок. Облік платників податків», а саме: розділ «Реєстраційні дані», відомо, що позивач зареєстрований як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю станом на 01.01.2002 та взятий на облік Тернопільською ДПІ станом на 15.07.1994 за номером 126; стан платника податків « 0» (платник податків за основним місцем обліку).

З посиланням на норми чинного законодавства зазначає, що оскільки відповідно до інформаційних баз даних позивач перебуває на податковому обліку як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю та самостійно визначав базу нарахування єдиного внеску вимогу сформовано правомірно. Зауважує, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2026 №Ф-38217-1900 на даний час погашена (відкликана).

ГУ ДПС у Тернопільській області вбачає безпредметність, бездоказовість та необґрунтованість позовних вимог, позаяк у позові не наведено обставин, які б свідчили про відсутність зобов`язань зі сплати ЄСВ, чи наявності пільг.

З урахуванням того, що платник самостійно визначив базу нарахування ЄСВ, подав відповідний звіт до контролюючого органу та погашення вимоги зі сплати боргу (недоїмки), вважає, що законні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) - відсутні.

Дослідивши докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Відповідно до інформації щодо ОСОБА_1 , яка міститься у інформаційній системі «Податковий блок. Облік платників податків», а саме: розділ «Реєстраційні дані», відомо, що позивач зареєстрований як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю станом на 01.01.2002 та взятий на облік Тернопільською ДПІ станом на 15.07.1994 за номером 126; стан платника податків « 0» (платник податків за основним місцем обліку).

Позивачем подавалися до контролюючого органу звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2017 - 2020 роки з нульовими показниками чистого доходу (прибутку).

Як слідує з матеріалів справи, а саме листа - відповіді ГУ ДПС у Тернопільській області №190/К/19-00-13-03-14 від 23.03.2026 на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, 10.02.2021 ГУ ДПС у Тернопільській області було сформовано позивачу вимогу №Ф-13432-13У про сплату боргу (недоїмки) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 12.08.2021 в сумі 9319,49 грн, в тому числі недоїмка 7517,18 грн, 908,58 грн, пеня 893,73 грн, яка оскаржувалася в судовому порядку.

Відповідно до рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 позов задоволено частково, а саме визнано протиправною вимогу про сплату боргу від 10.02.2021 №Ф-13432-13У та зобов`язано ГУ ДПС у Тернопільській області її скасувати, проте у задоволенні інших вимог відмовлено.

Враховуючи зазначене вище, згідно інформаційно-комунікаційної системи «Податковий блок» (далі - ІКС) платника податків ОСОБА_1 по єдиному внеску для фізичних осіб - підприємців, у тому числі, які обрали спрощену систему оподаткування та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність (КБК 71040000) нараховано єдиного внеску за 2017-2020 в сумі 38888,74 грн, штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску в розмірі 5641,47 грн та сплата по даному платежу за період з 01.01.2017 по 21.12.2021 складала 38510,72 гривень.

Станом на 31.12.2025 згідно ІКС по інтегрованій картці платника податків, яка обліковувалась в ГУ ДПС у Тернопільській області (КБК 71040000) у ФОП ОСОБА_1 сума боргу по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування становила 6019,49 грн. На підставі цих даних, та у відповідності до Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (далі - Інструкція №449), ГУ ДПС у Тернопільській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.01.2026 №Ф-38217-1900 на суму 6019,49 грн та 20.01.2026 направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), який повернуто за закінченням встановленого терміну зберігання 05.02.2026.

ГУ ДПС у Тернопільській області сформовано узгоджену вимогу по сплаті єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від 19.01.2026 №Ф-38217-1900У на суму 6019,49 грн, яку передано заявою до Тернопільського відділу державної виконавчої служби Тернопільської області Івано - Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до примусового виконання щодо стягнення з ФОП ОСОБА_1 боргу в сумі 6019,49 гривень.

ДВС відкрито виконавче провадження №80304376 від 20.02.2026 та стягнуто борг у сумі 6019,49 грн (платіжне доручення №10672 від 25.02.2026). Станом на 19.03.2026 згідно ІКС по інтегрованій картці платника податків (КБК 71040000) у ФОП ОСОБА_1 борг (недоїмка) відсутня.

Не погоджуючись з прийнятою Головним управління ДПС у Тернопільській області вимогою від 19.01.2026 №Ф-38217-1900У на суму 6019,49 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість рішення відповідача на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Відповідно до пунктів 2, 6 статті 1 Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є, зокрема:

роботодавці підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Пунктами 1, 2, 4 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI визначено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За приписами пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI, яка визначає базу нарахування єдиного внеску, єдиний внесок нараховується:

- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого) частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

- для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;

- для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Порядок обчислення і сплати єдиного внеску визначає стаття 9 Закону № 2464-VI.

Відповідно до частин другої - четвертої, восьмої, дванадцятої цієї статті обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п`ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік. У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця її останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи. Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відтак, за змістом цих норм, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної діяльності та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

При цьому, відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, Законом № 2464-VI не врегульовано.

Водночас, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України (далі - ПК України).

За приписами підпункту 14.1.226 пункту14.1 статті 14 ПК України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Згідно з підпунктом 14.1.195 пункту 14.1 статті 14 ПК України працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону.

Відповідно до пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України.

Статтею 63 ПК України регламентовано загальні положення щодо обліку платників податків.

За приписами пунктів 63.1, 63.2 статті 63 ПК України облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Згідно пункту 178.1 статті 178 ПК України (яка регламентує оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність) особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

Відповідно до пунктів 65.2, 65.3 статті 65 ПК України облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів. Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.

При цьому, пунктами 6.7 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, для взяття на облік фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у строк 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на провадження незалежної професійної діяльності, зобов`язана подати особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем свого постійного проживання; заяву за формою № 5-ОПП; копію Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, якщо заявник є адвокатом, який провадить адвокатську діяльність індивідуально.

Згідно статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4, частини першої статті 13 Закону № 5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Отже, із наведених вище положень ПК України та Закону № 5076-VI слідує що фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у тому числі й адвокатську, підлягає взяттю на облік у контролюючому органі. Поряд із тим особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою лише за умови, що вона не є найманим працівником, що випливає із буквального тлумачення положень пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі №500/576/19, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, враховується судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Також Верховний Суд у постановах від 27.11.2019 (справа № 160/3114/19), від 05.12.2019 (справа № 260/358/19) та від 05.03.2020 (справа № 824/509/19-а) досліджував проблематику питання щодо адміністрування Законом Закону № 2464-VI єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та наявності у неї права на здійснення незалежної професійної діяльності, яку особа фактично не здійснює, та у своєму рішенні зазначив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і зобов`язана сплачувати єдиний внесок лише за умови, що така особа не є найманим працівником. Наявність в особи свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю лише посвідчує його право як адвоката на здійснення незалежної професійної діяльності, однак не є доказом безпосереднього здійснення адвокатської діяльності та отримання від такої діяльності доходу.

Враховуючи, що в період, за який позивачу нараховано єдиний внесок, він перебував у трудових відносинах, тобто був застрахованою особою; обов`язок зі сплати єдиного внеску за нього покладався на його роботодавця, який фактично і здійснював сплату вказаного єдиного внеску, тому у позивача відсутній обов`язок зі сплати єдиного внеску за вказаний період, позаяк мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Аналогічний висновок викладений у рішенні Тернопільського окружного адміністративного суду від 17.05.2022 у справі №500/221/22, який набрав законної сили 18.10.2022.

За положеннями частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином суд вважає, що дії Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо формування вимоги від 19.01.26 №Ф-38217-1900У на суму 6019,49 грн слід визнати протиправними, а вказану вимогу скасувати.

В цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог зобов`язати відповідача неправомірно стягнуті кошти у сумі 6019,49 грн повернути на рахунок ОСОБА_1 в Ощадбанку (рахунок № НОМЕР_1 , Банк - Тернопільське РУ, МФО 338545, ІПД НОМЕР_2 . Повернення коштів), суд зазначає на наступне.

Відповідно до частини тринадцятої статті 9 Закону №2464-VI суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та Фондом загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Процедуру зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення платникам, на яких згідно із Законом покладено обов`язок нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, надміру та/або помилково сплачених коштів єдиного внеску, в тому числі тих, які сплачені через єдиний рахунок визначає Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 23.07.2021 №417 (далі Порядок № 417).

Згідно пунктом 3 Порядку № 417 надміру сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані на належний рахунок 3556 понад нараховані суми єдиного внеску на таку дату (крім сум авансових платежів, граничний строк сплати яких не настав, сплачених відповідно до абзацу другого частини восьмої статті 9 Закону); помилково сплачені кошти - суми єдиного внеску, які на певну дату зараховані не на належний рахунок 3556 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника; рахунок 3556 - відповідний небюджетний рахунок за субрахунком 3556 «Рахунки для зарахування єдиного соціального внеску», відкритий в Державній казначейській службі України.

Відповідно до пунктів 4-7 Порядку № 417 у випадку надмірної сплати сум єдиного внеску на рахунок 3556 податковим органом здійснюється зарахування цих сум у рахунок майбутніх платежів за тим самим рахунком, відповідно до встановленого розміру єдиного внеску та у порядку календарної черговості виникнення зобов`язань Платника з цього платежу.

Повернення коштів здійснюється у випадках: 1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на належний рахунок 3556; 2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій не на належний рахунок 3556; 3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на бюджетний рахунок за надходженнями; 4) помилкової сплати податкових зобов`язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Кодексом та іншими законами, на рахунок 3556; 5) виявлення технічної та/або методологічної помилки за сумами, які були зараховані на рахунок 3556 з єдиного рахунку.

Повернення здійснюється на підставі заяви платника про повернення коштів.

У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, заява про повернення коштів з рахунків 3556 подається до територіального органу ДПС за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених коштів, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

Повернення єдиного внеску у випадку, передбаченому підпунктом 3 пункту 5 цього Порядку, здійснюється відповідно до вимог статті 43 Кодексу.

Заява може бути подана платником до територіального органу ДПС в електронній формі через електронний кабінет та з дотриманням вимог законодавства у сферах захисту інформації, електронних довірчих послуг та електронного документообігу. До заяви платник обов`язково додає копію розрахункового документа (квитанції, платіжного доручення тощо), що підтверджує сплату коштів на рахунок 3556 (до Заяви в електронній формі - електронну копію зазначеного документа). Копія цього документа завіряється платником особисто.

Після надходження до територіального органу ДПС заяви, яка подана в електронній формі, інформація щодо цієї заяви автоматично вноситься до Журналу реєстрації заяв про повернення надміру або помилково сплачених коштів (далі - Журнал), який ведеться засобами інформаційно-телекомунікаційної системи податкових органів з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації.

Інформація щодо заяви, поданої у паперовій формі, вноситься до Журналу працівником самостійного структурного підрозділу територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску.

Згідно з пунктом 9 Порядку №417 у разі надходження Заяви самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у строк не більше ніж десять робочих днів з дати надходження до територіального органу ДПС Заяви проводить перевірку наданої Платником інформації та формує висновок про повернення коштів з рахунків 3556 (далі - Висновок) за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку або приймає рішення про відмову у задоволенні Заяви.

Відповідно до пункту 10 Порядку №417 заява залишається без задоволення у таких випадках: невідповідність заяви формі, визначеній у додатку 1 до цього Порядку; недостовірність викладеної у заяві інформації; подання заяви не за місцем обліку надміру та/або помилково сплачених сум єдиного внеску; наявність у платника заборгованості зі сплати єдиного внеску та/або фінансових санкцій; ненадання документа, що додається до заяви згідно з пунктом 6 цього Порядку.

Як передбачено пунктами 11, 12 Порядку №417 у разі відмови в задоволенні Заяви самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, надає Платнику повідомлення з відмовою у поверненні коштів за підписом керівника цього підрозділу із зазначенням причин такої відмови.

У разі подання Заяви в електронній формі таке повідомлення надається через електронний кабінет.

У разі якщо за результатами розгляду Заяви встановлено правомірність повернення коштів самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію адміністрування єдиного внеску, вносить до Журналу відмітку про правомірність повернення відповідної суми коштів, формує та реєструє в Журналі Висновок.

На кожний сформований Висновок накладається кваліфікований електронний підпис керівника структурного підрозділу, що сформував Висновок.

Відповідно до пунктів 13-15 Порядку №417 на підставі Висновку та за умови наявності поточних надходжень за день на рахунку 3556 за відповідним символом звітності, у строк не пізніше ніж три робочих дні з дня його отримання самостійний структурний підрозділ територіального органу ДПС, на який покладено функцію ведення бухгалтерського обліку, засобами системи дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства - Казначейство» (далі - система Казначейства) формує у встановленому порядку розрахунковий документ на повернення коштів з рахунку 3556, на який їх було сплачено, та подає його до відповідного головного управління Державної казначейської служби України в Автономній Республіці Крим, області, місті Києві, Севастополі (далі - головне управління Казначейства).

Повернення коштів, які були надміру та/або помилково сплачені на рахунки 3556, відкриті за символами звітності, які втратили чинність, у зв`язку з чим такі рахунки закрито, здійснюється з рахунків 3556, відкритих за символом звітності « 204», у тому числі за рахунок поточних надходжень на такі рахунки.

Повернення Платникам коштів здійснюється за рахунок поточних надходжень на рахунок 3556, на який сплачено кошти, що повертаються, крім випадку, визначеного у пункті 14 цього Порядку

З аналізу викладеного вбачається, що контролюючий орган за результатами розгляду заяви платника податків про повернення надмірно сплачених податкових зобов`язань та у разі відсутності законодавчо мотивованих підстав для відмови у задоволенні такої заяви зобов`язаний підготувати висновок за формою, передбаченою Порядком №417, а органи Державної казначейської служби зобов`язані здійснити повернення надмірно сплачених сум грошових зобов`язань.

Під час розгляду справи суду не надано доказів того, що позивач звертався із заявою до Головного управління ДПС у Тернопільській області, в якій просив повернути грошові кошти, як надмірно (безпідставно) сплачені кошти та вказував реквізити, на які необхідно перерахувати зазначену суму.

Враховуючи вищевикладене позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Таким чином повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 КАС України).

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина п`ята статті 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Згідно із частиною першою статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем сплачено судовий збір на суму 1310,20 грн згідно квитанції № 2985886191 від 13.04.2026..

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 873,47 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача Головного управління ДПС у Тернопільській області.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Тернопільській області щодо формування вимоги від 19.01.2026 №Ф-38217-1900 на суму 6019,49 грн.

Скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області від 19.01.2026 №Ф-38217-1900 про сплату боргу (недоїмки) на суму 6019,49 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області витрати по сплаті судового збору у розмірі 873,47 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 22 червня 2026 року.

Реквізити учасників справи:

позивач:

- ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач:

- Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження: вул. Білецька, 1, м. Тернопіль, Тернопільський р-н, Тернопільська обл., 46003, код ЄДРПОУ: 44143637).

Головуючий суддя Мартиць О.І.