Решение № 137617874, 23.06.2026, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/1847/26

Провадження № 2/539/1640/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

23 червня 2026 року місто Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчука М. М.,

за участі секретаря судового засідання Берко О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Лубнах Полтавської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 10 вересня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі - ТОВ «Мілоан») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 2863213. Договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства, із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надіслано на номер мобільного телефону, вказаний відповідачем при укладенні договору. Відповідно до умов договору ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 6 000 грн шляхом перерахування коштів на банківську картку відповідача, а останній зобов`язався повернути кредит та сплатити комісії і проценти за користування кредитом на умовах укладеного між сторонами договору.

28 січня 2026 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 28012026, відповідно до умов якого останнє набуло права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, зокрема і до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором у розмірі 22 628 грн. З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме з 28 січня 2026 року, позивач не нараховував штрафних санкцій.

ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором від 10 вересня 2025 року № 2863213 у розмірі 22 628 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 0 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 620 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту; 7 008 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 8 000 грн - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

На підставі викладеного ТОВ «ФК «ЄАПБ» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 10 вересня 2025 року № 2863213 у розмірі 22 628 грн та вирішити питання розподілу судових витрат.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Рух справи

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2026 року справу № 539/1847/26 передано судді Пилипчуку М. М.

На виконання вимог частини шостої статті 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд звернувся із запитом до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача.

Згідно з відповіддю Відділу реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Центру надання адміністративних послуг Виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району Полтавської області ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 30 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, позивачу - відповіді на відзив, відповідачу - заперечення; витребувано в Акціонерного товариства «Універсал банк» інформацію щодо належності відповідачу відповідного карткового рахунку та виписку по цьому рахунку.

На виконання ухвали суду до суду надійшла витребувана інформація Акціонерного товариства «Універсал банк» щодо належності відповідачу карткового рахунку та рух грошових коштів по рахунку, відкритому до платіжної картки відповідача.

У зв`язку з неявкою відповідача судове засідання 27 травня 2026 року відкладено на 23 червня 2026 року. Учасники справи в судове засідання 23 червня 2026 року не з`явилися.

Представник позивача просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника, а у випадку неявки відповідача - ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Судові повістки направлено відповідачу на поштову адресу за його зареєстрованим місцем проживання. Суд вважає, що відповідач не з`явився в судові засідання без поважних причин, причину неявки суду не повідомив, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Зважаючи на те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання повторно не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, а позивач не заперечував проти ухвалення заочного рішення, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

У зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Фактичні обставини, встановлені судом

Суд встановив, що 10 вересня 2025 року ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором паспорт споживчого кредиту № 2863213 (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) у ТОВ «Мілоан», в якому зазначена: інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту тощо. До паспорта споживчого кредиту також додано графік платежів.

10 вересня 2025 року ОСОБА_1 підписав електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір про споживчий кредит № 2863213, укладений з ТОВ «Мілоан». Договір укладено дистанційно, в електронній формі, в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний через сайт товариства, що передбачено розділом 6 договору.

За умовами кредитного договору (пункти 1.1 - 1.4) ТОВ «Мілоан» зобов`язалося надати позичальнику кредит у розмірі 6 000 грн строком на 360 днів (дата надання кредиту - 10 вересня 2025 року, дата остаточного погашення заборгованості - 05 вересня 2026 року), а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити комісії та проценти за користування кредитом відповідно до графіку платежів. Згідно з пунктом 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 .

Відповідно до пункту 1.5.1 договору комісія за надання кредиту становить 1 620 грн (нараховується одноразово за ставкою 27 відсотків від суми кредиту в момент видачі кредиту). Згідно з пунктом 1.5.2 договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) за весь строк кредитування становить 19 272 грн (нараховується за ставкою 14,60 відсотка від суми кредиту за кожен розрахунковий період, крім останнього). Проценти за користування кредитом за весь строк кредитування становлять 0 грн (пункти 1.5.3, 1.5.4 договору). Розмір і періодичність платежів визначені графіком платежів (додаток № 1 до договору).

Як убачається з визначення терміна «комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості)», наведеного в договорі, ця комісія встановлена за дії з цілодобового надання позичальнику облікової інформації в особистому кабінеті (про розмір заборгованості, її складові, розрахунок поточного платежу та суми для повного погашення, графік платежів), забезпечення можливості переказу для погашення заборгованості, надсилання текстових повідомлень про дати платежів і згенеровані одноразові ідентифікатори, консультування з питань обслуговування кредиту тощо.

Підписанням договору (пункт 5.1) позичальник підтвердив, що до укладення договору ознайомився з наявними схемами кредитування, отримав у вигляді електронного документа в особистому кабінеті паспорт споживчого кредиту, правила, проєкт кредитного договору разом з додатками та ознайомився з усіма їх умовами, які йому зрозумілі. До матеріалів справи долучено паспорт споживчого кредиту № 2863213, заяву позичальника на отримання кредиту № 2863213 від 10 вересня 2025 року та графік платежів, підписані з боку позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Із заяви на отримання кредиту від 10 вересня 2025 року № 2863213 вбачається, що її подано ОСОБА_1 із зазначенням його прізвища, імені та по батькові, дати народження, реєстраційного номера облікової картки платника податків, серії та номера паспорта, адреси реєстрації, номера мобільного телефону НОМЕР_2 , відомостей про майновий стан і місце роботи, а також номера платіжної картки № НОМЕР_1 , на яку має бути перерахована сума кредиту. У заяві наведено хронологію опрацювання звернення (ідентифікація заявника, верифікація, підтвердження BankID), результат скорингу та прийняте товариством рішення про погодження видачі кредиту.

Електронну ідентифікацію та верифікацію позичальника здійснено через систему BankID Національного банку України (пункт 6.7 договору).

Згідно з платіжним дорученням від 10 вересня 2025 року ТОВ «Мілоан» (через платіжну інфраструктуру ТОВ «ФК «Контрактовий дім») перерахувало на користь отримувача ОСОБА_1 кредитні кошти з призначенням платежу - кошти згідно з договором № 2863213.

За даними сервісу визначення банку за номером картки (за першими шістьма цифрами номера картки - BIN № НОМЕР_3 ) картка № НОМЕР_1 , на яку перераховано кредитні кошти, належить Акціонерному товариству «Універсал банк».

На виконання ухвали суду Акціонерне товариство «Універсал банк» направило до суду інформацію про те, що на ім`я ОСОБА_1 банком емітовано банківську картку № НОМЕР_4 , а також рух грошових коштів по рахунку, відкритому до цієї платіжної картки, за період з 10 вересня 2025 року по 15 вересня 2025 року. Згідно з наданими банком відомостями на рахунок відповідача 10 вересня 2025 року (у день укладення кредитного договору) зараховано кошти у розмірі 6 000 грн, що відповідає сумі наданого кредиту.

28 січня 2026 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 28012026, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Згідно з умовами договору факторингу перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта приймання-передачі реєстру боржників, після чого фактор стає кредитором стосовно боржників та набуває відповідні права вимоги.

Згідно з витягом з реєстру боржників від 28 січня 2026 року до договору факторингу № 28012026 до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 10 вересня 2025 року № 2863213 у розмірі 22 628 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 1 620 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту; 7 008 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 8 000 грн - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня).

За наданим позивачем розрахунком заборгованість відповідача за кредитним договором становить 22 628 грн, з яких: 6 000 грн - заборгованість за основним зобов`язанням; 0 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 620 грн - заборгованість за комісією за надання кредиту; 7 008 грн - заборгованість за комісією за обслуговування кредиту; 8 000 грн - заборгованість за неустойкою (штраф, пеня). Доказів повернення кредитних коштів, погашення заборгованості чи власного розрахунку відповідач суду не надав.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

За змістом частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).

Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї (частини перша та друга статті 14 ЦК України).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (частина дванадцята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Зібраними у справі доказами підтверджено, що кредитний договір, за яким позивач заявив вимоги у цій справі, укладений сторонами цього правочину в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Чинне законодавство України надає сторонам право укладати кредитний договір в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Підписання електронного договору за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто укладення договору без отримання повідомлення з одноразовим ідентифікатором на вказаний позичальником номер мобільного телефону, без проходження реєстрації та ідентифікації в інформаційно-комунікаційній системі товариства й без здійснення входу до особистого кабінету, не є можливим.

Матеріали справи містять підписані з боку позичальника електронним підписом одноразовим ідентифікатором договір про споживчий кредит від 10 вересня 2025 року № 2863213, додатки до нього (графік платежів, заяву на отримання кредиту), а також паспорт споживчого кредиту. У цих документах зазначено повні персональні дані саме відповідача - прізвище, ім`я та по батькові, дату народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків ( НОМЕР_5 ), серію та номер паспорта, адресу реєстрації, що збігаються з даними відповідача у справі. Це свідчить про те, що особу, яка подала заявку та підписала договір, ідентифіковано як відповідача, а укладення договору без заповнення заявки позичальником і без отримання ним одноразового ідентифікатора було б неможливим.

Договір укладено в особистому кабінеті позичальника в інформаційно-комунікаційній системі товариства, відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) надано шляхом застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який генерується та надсилається товариством електронним повідомленням на мобільний телефонний номер позичальника (пункти 6.1, 6.2 договору). Одноразовий ідентифікатор надіслано на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , вказаний у заяві на отримання кредиту та в реквізитах договору. Електронну ідентифікацію та верифікацію позичальника додатково здійснено через систему BankID Національного банку України (пункт 6.7 договору), що є передбаченим законодавством способом електронної ідентифікації фізичної особи. Належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що всі дії, вчинені від імені відповідача, вчинені не ним, матеріали справи не містять.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину). Відповідач кредитний договір недійсним не визнавав, із зустрічним позовом про визнання його недійсним не звертався.

Факт надання кредитних коштів підтверджується сукупністю наявних у справі доказів. Так, згідно з платіжним дорученням від 10 вересня 2025 року ТОВ «Мілоан» перерахувало на користь отримувача ОСОБА_1 кредитні кошти з призначенням платежу - кошти згідно з договором № 2863213. Крім того, на виконання ухвали суду Акціонерне товариство «Універсал банк» надало інформацію про належність відповідачу карткового рахунку, відкритого до картки № НОМЕР_4 , на який, за умовами договору, мали бути перераховані кредитні кошти, та рух грошових коштів по рахунку, згідно з яким на рахунок відповідача у день укладення кредитного договору зараховано кошти у розмірі 6 000 грн, що відповідає сумі наданого кредиту.

За таких обставин суд вважає доведеним факт укладення відповідачем кредитного договору від 10 вересня 2025 року № 2863213 та отримання ним кредитних коштів у розмірі 6 000 грн.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно з частиною першою статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Одностороння відмова від зобов`язання не допускається (частина перша статті 525 ЦК України). Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Оскільки відповідач свого обов`язку щодо повернення кредиту не виконав, доказів погашення заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 6 000 грн суду не надав, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 6 000 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення комісії за надання кредиту (1 620 грн) та комісії за обслуговування кредиту (7 008 грн), суд виходить з такого.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Водночас відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору про споживчий кредит безоплатно повідомляє споживачу інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства та договором про споживчий кредит.

У постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У цій справі за умовами кредитного договору комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) встановлена за дії з надання позичальнику в особистому кабінеті облікової інформації про стан і складові заборгованості, розрахунку платежів, забезпечення можливості переказу для погашення заборгованості, надсилання текстових повідомлень про дати платежів та одноразові ідентифікатори, консультування з питань обслуговування кредиту. Зміст наведеного переліку свідчить, що йдеться по суті про надання інформації про стан кредитної заборгованості та про дії, які відповідають економічним потребам самого кредитодавця і здійснюються при реалізації ним прав та виконанні обов`язків за кредитним договором, а не про окремі додаткові чи супутні послуги, які об`єктивно надаються споживачу. Надання інформації про поточний розмір заборгованості на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць є безоплатним у силу частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», а умови договору, що обмежують це право споживача, є нікчемними. Доказів існування переліку інших додаткових та супутніх банківських послуг, пов`язаних з обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлено комісію за обслуговування кредиту, та погодження такого переліку зі споживачем при укладенні договору позивачем не надано. За таких обставин положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію за обслуговування кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому правових підстав для стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредиту в розмірі 7 008 грн немає, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Водночас суд погоджується з доводами позивача щодо наявності правових підстав для стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1 620 грн з огляду на таке.

На відміну від комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), яка нараховується періодично протягом усього строку кредитування за дії, що відповідають економічним потребам самого кредитодавця, комісія за надання кредиту згідно з пунктом 1.5.1 договору є одноразовою платою, що нараховується в момент видачі кредиту за саму послугу з його надання (підготовку, організацію та надання фінансової послуги позичальнику). Така комісія за своєю правовою природою є платою за окрему самостійну послугу - надання кредиту, споживчу цінність якої для позичальника становить власне отримання кредитних коштів, а не дублюванням обов`язків кредитодавця, пов`язаних з обслуговуванням заборгованості.

Правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21, стосується нікчемності саме щомісячної комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) за умови, що банк не зазначив і не надав доказів існування переліку додаткових та супутніх послуг, за які така комісія встановлена. Цей висновок не поширюється на одноразову комісію за надання (видачу) кредиту, яка є самостійною послугою кредитодавця та може правомірно включатися до загальних витрат за споживчим кредитом відповідно до пункту 4 частини першої статті 1, частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування». Чинне законодавство не містить заборони на встановлення такої комісії, а сторони, реалізуючи принцип свободи договору (статті 3, 627 ЦК України), погодили її розмір та порядок сплати.

Розмір комісії за надання кредиту (1 620 грн), порядок її нарахування (одноразово за ставкою 27 відсотків від суми кредиту в момент видачі кредиту) і строк сплати чітко визначені пунктами 1.5.1, 2.2.2 договору та узгоджені сторонами при його укладенні, а інформацію про цю комісію доведено до відома позичальника до укладення договору в паспорті споживчого кредиту № 2863213, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про споживче кредитування». Отже, на відміну від комісії за обслуговування, умови договору щодо комісії за надання кредиту є чинними, а сама комісія погоджена сторонами як плата за конкретну послугу.

Та обставина, що первісний кредитор ТОВ «Мілоан» не є банківською установою, а перерахування кредитних коштів позичальнику здійснено через платіжну інфраструктуру небанківської установи (ТОВ «ФК «Контрактовий дім»), додатково свідчить про те, що кредитодавцем фактично було надано позичальнику самостійну послугу з організації та надання кредиту, за яку договором встановлено одноразову комісію за надання кредиту. З огляду на викладене позовні вимоги в частині стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 1 620 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) у розмірі 8 000 грн суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан, дію якого в подальшому неодноразово продовжено та який триває й станом на час виникнення спірних правовідносин і розгляду справи. Отже, нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у цей період суперечить наведеній імперативній нормі закону.

За таких обставин правових підстав для стягнення з відповідача неустойки (штрафу, пені) у розмірі 8 000 грн немає, а тому в задоволенні позову в цій частині також слід відмовити.

Розглядаючи питання переходу до позивача права вимоги, суд виходить з такого.

Відповідно до частин першої, третьої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (стаття 1077 ЦК України).

На підтвердження набуття права вимоги до відповідача позивачем надано договір факторингу від 28 січня 2026 року № 28012026, акт приймання-передачі реєстру боржників і витяг з реєстру боржників, що містить дані за кредитним договором від 10 вересня 2025 року № 2863213, укладеним з відповідачем. Зазначені докази у своїй сукупності підтверджують перехід до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору; неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 89 ЦПК України).

Матеріали справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, що спростовують факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, а також розмір заборгованості за основним зобов`язанням і комісією за надання кредиту.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову - про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за основним зобов`язанням у розмірі 6 000 грн та заборгованості за комісією за надання кредиту - 1 620 грн, а також про відмову в задоволенні позову в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту й неустойки (штрафу, пені).

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Оскільки позов задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 896,70 грн (2 662,40 грн ? 33,68 %).

Заявлені позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку витрати, пов`язані з розглядом справи (з витребуванням доказів), у розмірі 1 664 грн відшкодуванню не підлягають, оскільки позивачем не надано доказів фактичного понесення таких витрат, що узгоджується з положеннями частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Керуючись статтями 12, 13, 76 - 81, 89, 141, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 280 - 284, 352, 354 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором від 10 вересня 2025 року № 2863213 у розмірі 7 620 (сім тисяч шістсот двадцять) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судовий збір у розмірі 896 (вісімсот дев`яносто шість) гривень 70 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду може бути оскаржене позивачем до Полтавського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місцезнаходження: Київська область, Броварський район, місто Бровари, вулиця Лісова, 2; ЄДРПОУ - 35625014).

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_5 ).

Суддя М. М. Пилипчук