Решение № 137615541, 23.06.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/5212/26

Провадження № 2/357/5033/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Бебешко М. М. ,

при секретарі Примак А. М.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

В С Т А Н О В И В :

31 березня 2026 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» через свого представника адвоката Ткаченко Юлію Олегівну засобами поштового зв`язку звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за Договором кредиту № 6463317 від 13.11.2025 в розмірі 26596,50 грн, з яких 7000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 4389,00 грн заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами; сума заборгованості по комісії 1207,50 грн, сума заборгованості за пенею/неустойкою - 14000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 листопада 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання коштів у кредит № 6463317, умовами якого встановлено, що Кредитодавець/Позивач надає Позичальнику кредит в розмірі 7 000,00 грн. строком на 365 днів (з 13.11.2025 по 12.11.2026 р.), із (фіксованою) процентною ставкою у розмірі 0.95 % які нараховується щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, комісія за надання кредиту складає 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1 207,50 грн).У разі порушення Позичальником/Відповідачем строків повернення кредиту (понадстрокове користування позикою) нараховується неустойка в розмірі 350,00 грн за кожен день понадстрокового користування.

Позивач на виконання умов кредитного договору №6463317 від 13.11.2025 року, виконав свої зобов`язання, зокрема передав Відповідачу у власність грошові кошти в розмірі 7 000,00 грн. шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок Відповідача № НОМЕР_1 , за посередництвом платіжної установи (ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» діє на підставі ліцензії на надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (платіжний інструмент для перерахування коштів на картковий рахунок фізичної особи), так як перерахунок коштів з банківського рахунку Кредитодавця на банківську картку фізичної особи технічно неможливий. Наведене вище, підтверджується електронною платіжною інструкцією № 2438e09b9cfd-4907-9f3d-ef70f627154e від 13.11.2025 року, яка у свою чергу є первинним бухгалтерським документом, що складений та підписаний в електронній формі. (Платіжна інструкція підписана електронно-цифровим підписом платіжної установи № 2438e09b-9cfd-4907-9f3d-ef70f627154e від 13.11.2025 року додається). Згідно довідки № КД-000037203 від 16.02.2026 р. ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів №ПВ30-09-20 /1. від 30.09.2020 р., укладеного між Компанією/ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 13.11.2025 року, сума 7 000,00 грн за номером платіжної картки № НОМЕР_1 , номер платежу 2438e09b-9cfd-4907-9f3d-ef70f627154e. Оскільки Компанія не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.

Враховуючи викладені вище умови Договору кредиту №6463317 від 13.11.2025 р. та додаткової угоди, та здійснені Відповідачем платежі в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту, які складають 0 грн., заборгованість останнього за договором кредиту складає 26 596,50 грн. (розрахунок заборгованості додається), зокрема: - 7 000,00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу; - 4 389,00 грн. сума заборгованості за процентами; - 1 207,50 грн. сума заборгованості за комісією; - 14 000,00 грн. сума заборгованості за пенею/неустойкою; - 0 грн. сума заборгованості за процентами нарахованими за понадстрокове користування. Таким чином, у зв`язку з порушень взятих на себе зобов`язань за кредитним договором у Відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 26 596,50 грн

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2026 вказану справу передано на розгляд судді Бебешко М.М.

01 квітня 2026 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи у відкритому судовому засіданні, призначеному на 23 червня 2026 року.

08 квітня 2026 року представник позивача Ткаченко Ю.О. звернулась з заявою про розгляд справи за відсутності представника позивача.

07 травня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог, проте у разі встановлення заборгованості, просить визначити її у фактично обґрунтованому та підтвердженому розмірі. Заперечив щодо нарахування пені в розмірі 14000,00 грн. Крім того зазначив, що відповідач не має офіційного місця роботи та офіційного доходу, Зазначив, що його батьки обоє є інвалідами 2 групи, яким відповідач допомагає по господарству та закупівлею продуктів та ліків. Нерухомого майна та інших активів, на які може бути звернено стягнення відповідач не має. Відповідно до ст. 551 ЦК України та ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», суд вправі зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального становища боржника та інших обстави, що мають суттєве значення. Тому просив скасувати нарахування штрафу та пені в розмірі 14000,00 грн, як таких, що нараховані всупереч ч. 3 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» та в умовах дії воєнного стану в Україні, а також скасувати вимогу щодо сплати комісії в розмірі 1207,50 грн.

14 травня 2026 року представник позивача адвокат Ткаченко Ю.О. звернулась до суду з заявою про зменшення позовних вимог на суму пені та стягнути з відповідача суму заборгованості за договором в розмірі 12596,50 грн, з яких: 7000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 4389,00 грн сума заборгованості за процентами; 1207,50 грн - сума заборгованості за комісією. Також просили стягнути з відповідача суму сплаченого судового збору в розмірі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 4500,00 грн.

22 червня 2026 року через систему «Електронний суд» надійшли заперечення на заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначив, що Відповідач заперечує проти задоволення вимог Позивача щодо стягнення процентів, комісії та витрат на правничу допомогу з огляду на таке: 1. Щодо безпідставності стягнення комісії (1 207,50 грн) Позивач вимагає стягнення комісії у розмірі 1 207,50 грн. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-яку плату (комісію) за управління чи обслуговування кредиту, якщо це не є окремою послугою. Дана комісія є нікчемною, оскільки приховує під собою збільшення вартості кредиту, порушує баланс договірних прав на шкоду споживачу (ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів») та підлягає скасуванню в повному обсязі. 2. Щодо стягнення процентів (4 389,00 грн) Відповідно до п. 1.15. наданого Позивачем Договору кредитної лінії № 6463317 від 13.11.2025 р., будь-яке збільшення розміру наданого кредиту в рамках Кредитного ліміту можливе виключно за допомогою укладення додаткової угоди між сторонами. Проте у матеріалах справи та додатках до позовної заяви відсутня підписана Сторонами додаткова угода, яка б визначала погоджену процентну ставку для даної транші у розмірі 7 000,00 грн. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У разі, якщо суд вважатиме нарахування процентів формально можливим на підставі загальних умов договору, Відповідач зазначає, що розмір процентів (4 389,00 грн при тілі 7 000,00 грн) є явно неспівмірним і несправедливим. Відповідач є безробітним та самостійно утримує двох батьків, які є інвалідами 2 групи безстроково (копії довідок МСЕК містяться в матеріалах справи). Згідно з ч. 3 ст. 509 та ст. 3 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. На підставі важкого матеріального становища Відповідача, сукупний розмір процентів має бути повністю відхилений або знижений судом до абсолютного мінімуму.

Крім того, відповідач просив розгляд справи проводити без його

В судове засідання сторони не з`явились.

Фіксування судового засідання технічними засобами фіксації не здійснювалося відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

13.11.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії № 6463317.

Згідно з п.2.1 Договору за цим Договором Кредитодавець зобов`язується передати Позичальнику у власність грошові кошти (надалі «Кредит»), на погоджений умовами Договору строк (надалі «Строк кредиту»), шляхом їх перерахування на банківський рахунок Позичальника із використанням реквізитів електронного платіжного засобу Позичальника, а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю таку ж суму грошових коштів, або достроково, та сплатити Кредитодавцю плату (Проценти) від Суми кредиту та Комісію за надання кредиту відповідно до умов цього Договору.

Згідно п. 2.2.1 Договору сума кредиту 7000,00 грн. Строк позики 365 днів (п.2.2.2), розмір першого обов`язкового платежу 1540,00 грн.

Згідно п. 2.2.4 2.2.5 Договору період сплати Мінімального обов`язкового платежу дорівнює строку сплати Позичальником процентів за користування Кредитом та становить 5 календарних днів, що означає, що всі проценти за користування Кредитом нараховані за 5 календарних днів користування підлягають сплаті в останній з 5 днів користування. Кількість Мінімальних обов`язкових платежів становить 72. 2.2.5. Дата сплати Першого обов`язкового платежу 17.11.2025.

Згідно п. 2.2.8 Договору Комісія за надання кредиту 17.25% від суми наданого Кредиту (що у грошовому виразі складає 1207.50 грн.).

Відповідно до п. 2.2.9 Договору Сторони домовились, що Позичальник, як учасник Програми лояльності, отримує від Кредитодавця індивідуальну знижку (промокод) на Процентну ставку, визначену у колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору, при виконанні Позичальником наступних умов: Позичальник у строк до дати сплати Першого обов`язкового платежу, визначеного п.п. 2.2.5 п. 2.2. Договору , але не раніше, ніж за чотири і менше календарних днів до дати сплати Першого обов`язкового платежу, визначеного п.п. 2.2.5 п. 2.2. Договору, сплатить Комісію за надання Кредиту та Проценти за користування Кредитом у сумі, не менше ніж 1390.38 грн. У такому випадку Позичальнику надається можливість сплачувати Проценти з урахуванням процентної ставки, яка є нижчою за розмір ставки, визначеної у колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору, та становить 0.523% на день протягом перших 5 календарних днів з дати надання Кредиту (знижена процентна ставка). У разі, якщо Позичальник не сплатить/сплатить за п`ять і більше календарних днів до закінчення Першого обов`язкового платежу//сплатить не в повному обсязі суму, вказану в цьому підпункті Договору вважається, що Позичальник відмовився від пропозиції сплати Процентів за користування кредитом за процентною ставкою, нижчою за розмір ставки, визначеної у колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору , а нарахування Процентів за користування Кредитом здійснюється за процентною ставкою, визначеною у колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору. Позичальник повністю розуміє та погоджується з тим, що у разі невикористання Позичальником права на отримання індивідуальної знижки (промокоду)/невиконання умов для отримання знижки, застосуванню підлягає процентна ставка без знижки, як вона визначена в колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору. При цьому застосування процентної ставки, визначеної в колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору, не є зміною процентної ставки, порядку її розрахунків та порядку сплати у бік погіршення для Позичальника, оскільки надання Кредиту за цим Договором здійснюється саме на умовах застосування процентної ставки, визначеної в колонці 3 таблиці п. 2.2. Договору. Якщо вказаний у цьому підпункті Договору розмір процентної ставки дорівнює 0,95 %, зазначене означає, що можливість сплати Процентів за користуванням Кредитом за зниженою процентною ставкою Договором не передбачено.

Відповідно до п. 2.6 Договору сума Кредитного ліміту, вказана в п. 2.5. Договору, є максимально доступною сумою Кредиту, яка протягом строку дії Договору може бути надана Позичальнику. Сума фактично використаних коштів не може перевищувати зазначений максимальний Кредитний Ліміт. Сторони погоджуються, що максимальна доступна Сума кредиту за встановленим Кредитним лімітом може бути обмежена в отриманні Позичальником у зв`язку з обмеженнями щодо застосування спрощених заходів належної перевірки клієнтів, відповідно до вимог Додатку 2 Положення про здійснення установами фінансового моніторингу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 № 107. У разі виникнення таких обмежень Кредитодавець залишає за собою право встановлювати доступний розмір Кредитного ліміту з урахуванням зазначених регуляторних вимог. Позичальник розуміє та погоджується, що виконання Кредитодавцем регуляторних вимог, які пов`язані з обмеженням в отриманні Позичальником максимально доступної Суми кредиту за Кредитним лімітом, не тягне за собою обов`язку відшкодування Позичальнику будь-яких витрат чи збитків.

Згідно п. 2.9 Договору в дату повернення Кредиту Позичальник має повернути Кредитодавцю останній Мінімальний обов`язковий платіж в який входить сума отриманого Кредиту, вказана в п.п. 2.2.1 п. 2.2 Договору, та фактично нараховані Проценти. У випадку користування Позичальником Кредитом впродовж усього строку кредитування, визначеного в п.п. 2.2.2 п. 2.2. Договору без допущення порушення умов Договору, сума до сплати Позичальником в дату повернення Кредиту становить 32480.00 грн.

Згідно п. 9.5 Договору за порушення Кредитодавцем строків надання Позичальнику Кредиту, визначених Договором, Позичальник має право стягнути з Кредитодавця неустойку у вигляді пені за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, але не більше ніж 15 відсотків від суми простроченого платежу. Кредитодавець не несе відповідальність за відмову у наданні Кредиту після підписання Договору з підстав, визначених п.п. 8.2.8 п. 8.2. Договору.

Згідно п. 10.1.1 Договору позичальник ознайомився на Сайті Кредитодавця https://clickcredit.ua/informaciya з повною інформацією щодо Кредитодавця та його послуги, в тому числі інформацією, що передбачена ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування», ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до п. 10.1.2 10.1.3 Договору Позичальник до моменту підписання Договору вивчив умови Договору та Правила надання коштів та банківських металів у кредит за допомогою веб-сайту та мобільного додатку «СlickСredit», що розміщені на вебсайті https://clickcredit.ua/informaciya (надалі Правила), а його зміст, суть, об`єм зобов`язань Сторін та наслідки укладення цього Договору йому зрозумілі. Позичальник підтверджує, що Договір уклався ним без нав`язування, відповідає його вільному вибору, намірам та інтересам, а інформація, надана Кредитодавцем є зрозумілою та достатньою для прийняття усвідомленого рішення. 13 10.1.3. Позичальник ознайомився на сайті https://clickcredit.ua/informaciya з Офіційними правилами програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» (TM «ClickCredit»).

Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором 712667, що підтверджується Довідкою про укладення договору (ідентифікацію).

При вирішенні справи суд виходить з наступного:

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

З наведених обставин справи вбачається, що кредитні договори на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора 78571 та наданням персональних даних відповідача, що підтверджується Довідкою про укладення договору (ідентифікацію).

Отже, виходячи з вищенаведених положень законодавства та встановлених обставин справи, суд приймає до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

У свою чергу, доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки на яку первісним кредитором здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номер телефону, адреса електронної пошти), які до того ж відповідають даним зазначеним відповідачем у відзиві були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, ним до суду не надано. Також слід звернути увагу на те, що відповідач до правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій не звертався, як і не оскаржував правомірність укладеного договору.

Крім того, суд враховує те, що відповідач у відзиві не заперечив факту укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Позивачем на підтвердження перерахування відповідачу кредитних коштів в розмірі 7000,00 грн було надано довідку ТОВ «ЕВРОПЕЙСЬКА ПЛАТІЖНА СИСТЕМА» про успішне перерахування грошових коштів у сумі 7000,00 грн 13.11.2025 отримувачу ОСОБА_1 на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що також підтверджується копією платіжної інструкції № 2438e09b-9cfd-4907-9f3d-ef70f627154 від 13.11.2025.

Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до своїх рахунків, і він мав можливість представити суду виписку з своїх рахунків на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, однак доказів на спростування заявлених позовних вимог в частині укладення договору та отримання кредитних коштів, відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 6463317 від 13.11.2025 загальний розмір заборгованості становить 26596.50 грн, яка складається з: суми заборгованості по тілу кредиту 7000,00 грн; суми заборгованості за відсотками - 4389,00 грн; суми заборгованості по комісії 1207,50 грн; суми заборгованості по пені 14000,00 грн.

Позивач до початку розгляду справи по суті скористався правом, передбаченим п. 2 ч. 2 ст 49 ЦПК України, зменшив позовні вимоги та відмовився від вимоги про стягнення пені в розмірі 14000,00 грн.

Відповідач, заперечуючи проти позовних вимог вказав, що не визнає розмір відсотків за користування кредитом, оскільки розмір відсотків є неспівмірним і несправедливим, оскільки Відповідач є безробітним та самостійно утримує двох батьків, які є інвалідами 2 групи безстроково (копії довідок МСЕК містяться в матеріалах справи). Згідно з ч. 3 ст. 509 та ст. 3 ЦК України, зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. На підставі важкого матеріального становища Відповідача, сукупний розмір процентів має бути повністю відхилений або знижений судом до абсолютного мінімуму.

Суд відхиляє доводи відповідача про неспівмірність та несправедливість розміру відсотків, оскільки договором визначена відсоткова ставка 0, 95 %, що не перевищує розмір відсоткової ставки, визначений ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», крім того, відповідач погодився з умовами кредитного договору, розміром відсоткової ставки та не скористався правом, встановленим ст. 15 Закону України «Про споживче кредитування» та п. 8.4.9 Договору повернути протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Крім того, ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Також відповідач заперечуючи щодо стягнення комісії 1 207,50 грн вказав, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про споживчий кредит будь-яку плату (комісію) за управління чи обслуговування кредиту, якщо це не є окремою послугою. Дана комісія є нікчемною, оскільки приховує під собою збільшення вартості кредиту, порушує баланс договірних прав на шкоду споживачу (ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів») та підлягає скасуванню в повному обсязі.

Разом з тим, суд відхиляє такі доводи відповідача, виходячи з наступного.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит(далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит - банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, -щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлювлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Пунктом 2.2.8 Договору № 6463317 від 13.11.2025 встановлено комісію за надання кредиту в розмірі 1207,50 грн, яка нараховується за ставкою 17,25 відсотків від суми кредиту одноразово. Також ця сума включена до загальної вартості кредиту, відповідач був ознайомлений з умовами договору та прийняв їх у повному обсязі. Отже, в суду відсутні підстави вважати, що комісія в розмірі 1207,50 грн нарахована незаконно та умова договору про її стягнення є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Враховуючи, що відповідач не надав до суду доказів на підтвердження виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит № 6463317 від 13.11.2025 року, крім того не надав контррозрахунку заборгованості, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Отже, дослідивши матеріали справи, надані докази, оцінивши їх окремо та в сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, а саме стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за договором позики № 6463317 від 13.11.2025 в розмірі 12596,50 грн, яка складається з заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) 7000,00 грн та заборгованості за відсотками - 4389,00 грн, суми заборгованості за комісією 1207,50 грн.

Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № f1bed5 від 26.03.2026

Згідно з положеннями статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України, враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність) або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного до договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України). Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

В обґрунтування розміру понесених позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 4500,00 грн до матеріалів справи надано копію договору про надання правової допомоги № 20-08/25 від 20.08.2025, укладений між адвокатом Ткаченко Юлією Олегівною та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», Витяг з а Акту №4-МК приймання-передачі наданої правничої допомоги за Договором про надання правничої допомоги №20-08/25 від 20.08.2025, складений 05.02.2026, Акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги.

Згідно додаткової постанови Верховного суду від 23 грудня 2021 року в справі № 923/560/17 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи N 922/445/19.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

У постанові Великої Палати Верховного Суду по справі №751/3840/15-ц від 20 вересня 2018 року суд зазначає, що на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), розрахунок наданих послуг, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Наявність документального підтвердження витрат на правову допомогу та їх розрахунок є підставою для задоволення вимог про відшкодування таких витрат.

ВС зауважив, що у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких втрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268).

Враховуючи те, що дана справа про стягнення заборгованості є справою незначної складності, провадження відкрито в порядку спрощеного позовного провадження, суд дійшов висновку, що визначена позивачем сума понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 є необґрунтованою та є завищеною у контексті обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, досліджених та підготовлених доказів, обсягу нормативно-правових актів, використаних адвокатом та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг з розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу 4500,00 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн, відповідає критерію справедливості, розумної необхідності таких витрат, з урахуванням складності справи та вчинених адвокатами дій та є співмірним ціні позову.

Частинами 1 та 2 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, враховуючи, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимоги з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати в розмірі сплаченого судового збору 2662,40 грн та витрати на професійну правову допомогу 2000,00 грн.

У Х В А Л И В :

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором з урахуванням зменшення позовних вимог - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» заборгованість за кредитним договором № 6463317 від 13.11.2025 в розмірі 12596,50 грн, яка складається з заборгованості за основним боргом 7000,00 грн, заборгованості за процентами 4389,00 грн, заборгованості за комісією 1207,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» судові витрати по оплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів». Місцезнаходження: 01010, місто Київ, площа Арсенальна, 1Б. Адреса для листування: м Київ, просп. Леоніда Каденюка, 23, а/ с 57. Код ЄДРПОУ: 39861924.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя М. М. Бебешко