Постановление суда № 137601063, 22.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/10146/26

Провадження № 2-др/761/137/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва

у складі:

головуючого судді Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань Путрі Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01.06.2026 р. клопотання представника позивача про закриття провадження у цивільній справі №761/10146/26, - задоволено, закрито провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

10.06.2026 р. до суду надійшла заява представника відповідача про винесення додаткового рішення у справі в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Представник позивача подав заперечення на заяву, зазначає, що відсутні необґрунтовані, недобросовісні дії позивача при зверненні до суду. Факту зловживання процесуальними правами встановлено не було. При отриманні права вимоги первісним кредитором було вказано про наявність у ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 59970,94 грн. Також зазначає, що розмір витрат є завищеним, не співмірний зі складністю справи. До переліку робіт безпідставно включені витрати за аналіз апеляційної скарги. Крім цього, аналіз матеріалів справи, дослідженні судової практики, консультація клієнта охоплюється діями адвоката з написання відзиву.

На підставі ст. 270 ч.3 ЦПК України питання про судові витрати вирішується без повідомлення учасників справи.

Суд, вивчивши доводи заяви і матеріали вищезазначеної справи дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частин першої, третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Загальне правило щодо компенсації судових витрат у разі закриття провадження у справі передбачено частиною п`ятою статті 142 ЦПК України, згідно з якою у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

У випадку, встановленому частиною п`ятою статті 142 ЦПК України, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу (частина шоста статті 142 ЦПК України).

Згідно з частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Водночас ЦПК України загалом та частина п`ята статті 142 ЦПК України не встановлюють конкретні критерії для оцінки дій позивача на предмет обґрунтованості / необґрунтованості, а тому такі встановлюються судом у кожній справі окремо, відповідно до встановлених обставин перебігу спірних правовідносин. Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 зі справи № 921/357/20.

Виходячи із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які доводять зловживання процесуальними правами.

Вказаного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 29.03.2023 р. у справі №712/15541/18.

Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах від: 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18; Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 09 липня 2019 року в справі № 922/592/17, від 21 січня 2020 року в справі № 922/3422/18, від 21 грудня 2020 року в справі № 922/1001/20; Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 21 листопада 2018 року в справі № 820/4347/17, від 18 березня 2020 року в справі № 280/5628/18.

Відповідач зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом без належної перевірки набутого права вимоги, що стало наслідок для ініціювання спору про стягнення заборгованості, яка фактично вже була стягнута за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18.07.2019 р. у справі №761/5322/19.

Між тим, вказані обставини не свідчать про наявність підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу, передбачених ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Як неодноразово виснувала Велика Палата Верховного Суду, закриття провадження у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ані свідоме порушення позивачем правил суб`єктної юрисдикції та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу. Стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат у разі закриття провадження у справі можливе саме у випадку необґрунтованості дій позивача (див. постанову від 18.12.2019 зі справи № 640/1029/18-ц, ухвали від 07.07.2020 зі справи № 906/961/17, від 08.07.2020 зі справи № 810/3711/18, на які посилається скаржник).

Судом не встановлено необґрунтованих дій позивача, які були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив заздалегідь необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Варто зазначити, що під час розгляду справи жодні дії позивача не визнавалися недобросовісними та не було встановлено зловживання з боку позивача своїми процесуальними правами.

Вказане свідчить про те, що сторона відповідача не довела необґрунтованість дій позивача у даній справі, в діях позивача по зверненню до суду та в подальшому закритті провадження відсутні ознаки суперечливої поведінки. Позивач, як і інші сторони даного спору, діяли в процесі у відповідності до наданих їм прав, передбачених статтями 43, 49 ЦПК України, розпоряджаючись своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи справа по суті не слухалась, до початку першого судового засіданні було подано клопотання про закриття провадження у справі, яке було задоволено 01.06.2026 р.

З огляду на викладене, заява представника відповідача про стягнення витрат на правничу допомогу з позивача не містить доводів і доказів необґрунтованості дій позивача, допущення ним зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як передбачено ч.9 ст.141 ЦПК України, а тому заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - потрібно залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 144, 259, 260, 270, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду в апеляційному порядку, якщо її не скасовано.

Реквізити учасників:

Позивач: ТОВ «ФК «Єврокредит», код ЄДРПОУ 40932411, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1, оф. 105.,

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

Суддя: Андрій Анатолійович Осаулов