Постановление суда № 137599657, 22.06.2026, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 червня 2026 року Чернігів Справа № 620/5493/24

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Падій В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду у справі №620/5493/24, в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду, в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, у якій просить:

-визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчинені на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №620/5493/24, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії;

-винести окрему ухвалу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо вчинення протиправних дій на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №620/5493/24;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в 10-денний строк з моменту отримання окремої ухвали повідомити Чернігівський окружний адміністративний суд та позивача про результати вжитих заходів;

-попередити керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про можливість застосування заходів, передбачених частиною 3 статті 382-3 КАС України у разі невиконання належним чином рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №620/5493/24.

Заявник обґрунтовує заяву тим, що при виконанні рішення суду від 20.08.2024 у справі №620/5493/24 відповідач проявив протиправні дії.

Ухвалою судді Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 призначено до розгляду заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду у справі №620/5493/24, в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку письмового провадження.

Відповідачем подано до суду письмові пояснення, в яких зазначає, що в описовій частині постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 по справі №620/5493/24 зазначено Колегія суддів вважає, що відповідач не надав жодних доказів щодо спірного періоду навчання позивача, питання форми навчання не було досліджено відповідачем та не було підставою прийняття оскаржуваного рішення. Відповідно до архівної довідки від 03.04.2025 №02-09/60, що видана Ніжинським державним університетом імені Миколи Гоголя, наданої на запит ГУ ПФУ в Рівненській області від 31.03.2025 №1700-0303-8/22788, встановлено, що заявниця навчалась на денній формі з 01.09.1987 по 01.07.1992. Зазначений учбовий заклад територіально знаходиться в м. Ніжин Чернігівської області, що не відноситься до зони радіоактивного забруднення. Таким чином, підтверджений період проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року становить - 1 рік 10 місяців 9 днів (з 26.04.1986 по 30.08.1987, з 28.06.1992 по 31.12.1992 Чернігівська область, Ріпкинський район, с.Неданчичі), що не достатньо для визначення права на зниження пенсійного віку відповідно до вимог ст.55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На виконання постанови суду відділом призначення пенсій управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 від 18.03.2024 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 року - 3 роки. Враховуючи вищенаведене, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 по справі №620/5493/24 виконано в межах покладених зобов`язань.

Вирішуючи вказану заяву, суд виходить з наступного.

Судом встановлено, що рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 у справі № 620/5493/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області №253550004510 від 25.03.2024 щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком із зниженням пенсійного віку з 18.03.2024 відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі № 620/5493/24 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненькій області задоволено частково; рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року змінено в мотивувальній та резолютивній частині, викладено абзац 3 наступним чином: "Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 березня 2024 року про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції."; в іншій частині рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року залишено без змін.

На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 по справі №620/5493/24, Чернігівським окружним адміністративним судом 28.08.2025 був виданий виконавчий лист № 620/5493/24 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18 березня 2024 року про призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.

14.10.2025 постановою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 79277654 з виконання виконавчого листа №6205493/24.

Як вбачається з відповіді Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.11.2025 на адвокатський запит, станом на 03.11.2025 жодної інформації від боржника щодо виконання вищезазначеного рішення до відділу не надходило. Державним виконавцем скеровано вимогу до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області у справі №620/5493/25 та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду. Також зазначено, що про результати розгляду вимоги Головним управлінням ПФУ в Рівненській області буде повідомлено додатково.

В подальшому від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Рівненській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла додаткова інформація на адвокатський запит, з якої вбачається, що у відповідь на вимогу державного виконавця боржником надано інформацію щодо виконання ними рішення суду у справі №620/5493/24, а саме про те, що Головним управлінням ПФУ в Рівненській області повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи з урахуванням висновків суду. 14.04.2025 прийнято рішення №253550004510 про відмову у призначенні пенсії через відсутність необхідного періоду проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 не менше 3 років.

Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України Особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Частиною 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача суд постановляє ухвалу про залишення заяви без задоволення, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому статтею 294 цього Кодексу. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15, від 02.02.2016 у справі № 804/14800/14.

Відповідно до абзацу10 пункту 9 рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 №3 рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Важливо наголосити, що стаття 124 Конституції України, встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до приписів частини 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Суд зазначає, що Шостий апеляційний адміністративний суд у постанові від 19.03.2025 у справі №620/5493/24 зробив наступні висновки: ...умовою для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII є факт проживання та (або) праці такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років до 01.01.1993. Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абз. 5 п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону № 796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.

Як не заперечується сторонами у справі та підтверджується матеріалами справи, позивач є потерпілою від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується посвідченням від 30 серпня 1993 року № НОМЕР_1 .

....на час звернення позивача до суду належність її до особи потерпілої від Чорнобильської катастрофи 3 категорії ніким не оспорювалась, її посвідчення (категорія 3) Серії 608053 від 30 серпня 1993 року не скасовано, не визнано недійсним, а отже є таким, що підлягає для застосування в питанні надання пільг, встановлених Законом № 796-ХІІ. Однією із таких пільг є зменшення віку, необхідного для призначення та виплати пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону №796-ХІІ. Загальновідомим фактом є те, що Чорнобильська катастрофа сталася 26 квітня 1986 року, а як вказано вище, згідно примітки до ст. 55 Закону № 796-ХІІ початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Як встановлено вище, позивач проживала в селі Неданчичі, Чернігівського (Ріпкинського району) Чернігівської області з моменту народження і по теперішній час.

Отже, наявні в матеріалах справи документи дають підстави для висновку, що позивач за станом на 1 січня 1993 року проживала у зоні гарантованого добровільного відселення більше 3 років, що є підставою для додаткового зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями статті 55 Закону № 796-ХІІ..

За таких обставин суд доходить висновку, що під час повторного розгляду заяви позивача відповідач був зобов`язаний діяти не лише формально в межах резолютивної частини постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №620/5493/24, а й з урахуванням правових висновків, викладених у мотивувальній частині зазначеного судового рішення.

З аналізу змісту постанови суду апеляційної інстанції вбачається, що судом уже було надано оцінку наявним у справі доказам та встановлено факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення більше трьох років станом на 01.01.1993, а також підтверджено наявність у неї права на застосування положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Натомість відповідач, виконуючи судове рішення, фактично здійснив переоцінку обставин, які вже були предметом судового дослідження та щодо яких судом сформульовано обов`язкові для врахування висновки. Приймаючи 14.04.2025 рішення №253550004510 про відмову у призначенні пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно поставило під сумнів обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, та дійшло висновків, які прямо суперечать висновкам суду апеляційної інстанції.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до статті 129-1 Конституції України та статей 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язковим для виконання є не лише резолютивна частина судового рішення, а й викладені в ньому висновки щодо застосування норм права та встановлених фактичних обставин, якщо саме з урахуванням таких висновків суб`єкта владних повноважень зобов`язано вчинити певні дії.

Таким чином, повторний розгляд заяви позивача без урахування висновків, викладених у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025, свідчить про неналежне виконання судового рішення та порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням.

Водночас вимога заявника щодо встановлення десятиденного строку для усунення порушень задоволенню не підлягає. Суд вважає, що для належного виконання вимог окремої ухвали та вжиття заходів, спрямованих на усунення встановлених порушень, відповідачу необхідно надати тридцятиденний строк з дня її отримання, який є достатнім та об`єктивно необхідним для виконання відповідних дій.

За таких обставин, з метою ефективного судового захисту прав позивача на пенсійне забезпечення, заява позивача підлягає задоволенню частково.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 248, 249, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду у справі №620/5493/24, в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії, вчинені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області вчинені на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №620/5493/24, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, які спричинили порушенню закону при виконанні судового рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 20.08.2024 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 у справі №620/5493/24.

Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області в тридцятиденний строк з моменту отримання даної ухвали повідомити Чернігівський окружний адміністративний суд про результати вжитих заходів.

У задоволенні решти заяви відмовти.

Копію даної ухвали направити учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили в строк та порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена особами, яких вона стосується до Шостого апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Падій