№ 137582006, 22.06.2026, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2468/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року

Рівненський міський судРівненської області в складі:

головуючого судді - Тимощука О.Я.,

при секретарі Ковальчук О.Б.,

за участю позивачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки адвоката Штогрін О.В.,

представника відповідача Івашинюти І.О.,

pозглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 5АВ № 11812072 від 07.08.2025 року та серії 5АВ №11053811 від 21.06.2025 року, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Штогрін О.В. звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 5АВ №11812072, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що притягнення позивачки до адміністративної відповідальності здійснено безпідставно та з порушенням принципів індивідуалізації адміністративної відповідальності, оскільки 09.06.2025 року позивачка не перебувала за кермом, бо передала належний їй на праві власності транспортний засіб своїй сестрі ОСОБА_2 , яка під час здійснення поїздки до м. Києва допустила перевищення встановленої швидкості руху, що було зафіксовано технічним засобом у автоматичному режимі. Вказує, що зазначене правопорушення було вчинене саме особою, яка керувала транспортним засобом, а не позивачкою як власником транспортного засобу, відтак накладення адміністративного стягнення на неї вважає протиправним, а постанову такою, що підлягає скасуванню.

Ухвалою суду від 17.02.2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито у справі спрощене позовне провадження.

Ухвалою суду від 11.06.2026 року адміністративну справу № 569/2468/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 5АВ № 11812072 від 07.08.2025 року об`єднано в одне провадження із адміністративною справою № 569/2494/26 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії 5АВ № 11053811 від 21.06.2025 року та присвоєно єдиний унікальний номер судової справи № 569/2468/26.

У відзиві на позов представник відповідача заперечив проти задоволення вимог позову. За наведеними у відзиві обставинами, постанову у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 винесено в порядку ст.ст. 14-2, 279-1 КУпАП, порушення швидкісного режиму руху автомобіля марки MAZDA 3, номерний знак НОМЕР_1 зафіксовано в автоматичному режимі, стягнення накладено на власника транспортного засобу, як відповідальну особу, а відтак вважає, що ОСОБА_1 являється належним суб`єктом, який несе адміністративну відповідальність за оскаржуване правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі. Вказане на переконання представника відповідача, є підставою для залишення поданого ОСОБА_1 позову без задоволення, а рішення суб`єкта владних повноважень без змін.

Позивачка в судовому засіданні пояснила, що 09.06.2025 року та 21.06.2025 року належний їй на праві власності транспортний засіб передала у тимчасове користування своїй сестрі ОСОБА_2 для здійснення нею поїздки з м. Рівне до м. Києва, яка під час здійснення поїздки й здійснила перевищення швидкості руху транспортного засобу. Отримавши через певний проміжок часу штрафи у застосунку «Дія» була вимушена сплатила відповідні штрафи, оскільки побоювалася негативних наслідків у вигляді подвоєння розміру штрафу або примусового стягнення через органи державної виконавчої служби. Лише після сплати штрафу повідомила свою сестру про зазначені обставини, яка в подальшому звернулася з відповідною заявою до Управління патрульної поліції в Рівненській області, однак сестра отримала відмову у зв`язку з пропуском строку. Свою позицію обґрунтовувала тим, що за положенням законодавства, у разі допущення нею кількох порушень Правил дорожнього руху, їй доведеться підтверджувати право керування транспортними засобами шляхом складання додаткових іспитів, а тому її права порушуються самим фактом існування постанов по справі про адміністративне правопорушення серії 5АВ № 11812072 та 5АВ №11053811.

Представник позивачки - адвокат Штогрін О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві та просить їх задовольнити.

Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції - Івашинюта І.О. під час судового розгляду справи повністю підтримав доводи, наведені у відзиві. За позицією представника відповідача, орган поліції діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, встановлений законом, при складенні постанови саме відносно Волянюк В.М. уповноважені особи органу поліції переконались, що на момент її винесення саме вона була зазначена власником транспортного засобу марки MAZDA 3 номерний знак НОМЕР_1 , відтак, на підставі ст.ст. 14-2, 279-1 КУпАП, саме на неї покладається відповідальність за вчинені порушення водіями цього транспортного засобу, зафіксовані в автоматичному режимі. Вказував, що долучена заява про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності громадянкою ОСОБА_2 подана після 20 календарних днів з дня набрання постановою законної сили, а відтак згідно пункту 10 Порядку заявнику було відмовлено в розгляді заяви, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови відсутні.

Заслухавши пояснення учасників процесу, показання свідка, дослідивши надані сторонами докази, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до постанови серії 5АВ № 11812072 від 07.08.2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, 09.06.2025 року о 7 год. 59 хв. на автомобільній дорозі за адресою М-06 Київ Чоп 247+239, зафіксовано транспортний засіб MAZDA 3 номерний знак НОМЕР_1 , і особа яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 32 км/год, чим порушила пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху України за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Цією постановою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Відповідно до постанови серії 5АВ № 11053811 від 21.06.2026 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, 21.06.2025 року о 08 год. 40 хв. на автомобільній дорозі за адресою М-06 Київ Чоп 247+134, зафіксовано транспортний засіб MAZDA 3 номерний знак НОМЕР_1 , і особа яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 29 км/год, чим порушила пункт 12,9 (б) Правил дорожнього руху України за що передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. Цією постановою ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.

Свідок ОСОБА_2 в суді пояснила, що 09.06.2025 року та 21.06.2025 року її сестра ОСОБА_1 надала їй у тимчасове користування свій автомобіль для поїздки з м. Рівне до м. Києва. В цей день, перебуваючи за кермом автомобіля, рухаючись по автомобільній дорозі в напрямку м. Києва вона допустила перевищення швидкості руху, про що дізналася згодом від сестри, оскільки в подальшому ОСОБА_1 у застосунку «Дія» почали надходити штрафи. Свідок також повідомила, що зверталася з відповідними заявами в поліцію, однак не володіла достатніми знаннями та інформацію щодо строків подання такої заяви, та вважала, що сам факт звернення з заявою буде достатнім для зміни суб`єкта вчиненого правопорушення, однак отримала відмову у зв`язку з пропуском строку подання такої заяви. Повідомила, що вважає себе суб`єктом вчинених адміністративних правопорушень, оскільки саме нею 09.06.2026 року та 21.06.2025 року керуючи транспортним засобом було здійснено перевищення швидкості руху.

У підтвердження показань свідка ОСОБА_2 , в матеріалах справи містяться заяви про визнання правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності від 04.12.2025 року та листи про результати розгляду заяв щодо визнання правопорушення, яким ОСОБА_2 було відмовлено у розгляді заяви.

Суду подано: результати автоматичної фіксації транспортного засобу у момент вчинення адміністративних правопорушень, фотографії, на яких зафіксовано автомобіль MAZDA 3 номерний знак НОМЕР_1 , та швидкість його руху у місці вимірювання, свідоцтва про повірку технічного засобу VEGA SMART SPEED DUAL BAND та EXPERT-FSЕ75053467, яким проводилось вимірювання, сертифікати їх відповідності та перевірки цих засобів вимогам нормативних документів.

На підставі наданих доказів суд встановив, що 09.06.2025 року о 07 год. 59 хв. на автомобільній дорозі за адресою М-06 Київ Чоп 247+239, водій транспортного засобу MAZDA 3, номерний знак НОМЕР_1 , перевищив встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 32 км/год, чим порушив пункт 12,9 (б) Правил дорожнього руху України за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП та 21.06.2025 року о 08 год. 40 хв. на автомобільній дорозі за адресою М-06 Київ Чоп 247+134, зафіксовано транспортний засіб MAZDA 3, номерний знак НОМЕР_1 , і особа яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 29 км/год, чим порушила пункт 12.9 (б) Правил дорожнього руху України за що передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП. Вчинення водієм вказаного транспортного засобу за вищезазначених обставин цього адміністративного правопорушення учасниками справи не оспорюється.

Оцінивши в сукупності надані письмові докази та показання свідка, суд встановив, що вищезазначене правопорушення вчинене ОСОБА_2 , яка 09.06.2025 о 07 год. 59 хв. на автомобільній дорозі за адресою М-06 Київ Чоп 247+239 та 21.06.2025 о 08 год. 40 хв. на автомобільній дорозі за адресою М-06 Київ Чоп 247+134, керувала транспортним засобом MAZDA 3 номерний знак НОМЕР_1 .

Зі змісту заяв сторін по суті справи та пояснень учасників судового розгляду судом встановлено, що у даній адміністративній справі спір виник саме стосовно питання, на кого за вищезазначених встановлених обставин повинна бути покладена адміністративна відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі. Вирішуючи вказаний спір, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі (за допомогою технічних засобів-приладів контролю за дотриманням правил дорожнього руху з функціями фото-, відео фіксації, які функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів з функціями запису, зберігання, відтворення і передачі фото, відеоінформації ), несе відповідальна особа-фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб,фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб,- особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. Ця відповідальна особа звільняється від відповідальності за адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), у випадках, передбачених статтею 279-3 цього Кодексу.

Статтею 279-1КУпАП передбачено, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу. Постанова про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), може виноситися без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Інформація про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), та винесені постанови про накладення адміністративного стягнення не пізніше наступного робочого дня з дня встановлення відповідальної особи, зазначеної у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу, вноситься до Реєстру адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху. Постанова про накладення адміністративного стягнення, що не була виконана шляхом сплати 50 відсотків розміру штрафу протягом десяти днів з дня її винесення, надсилається відповідальній особі, зазначеній у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу, рекомендованим листом з повідомленням на адресу місця реєстрації (проживання) фізичної особи (місцезнаходження юридичної особи).

Отже, за змістом вищезазначених норм, відповідальність за порушення водіями транспортних засобів, зареєстрованих в Україні, вимог Правил дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, адміністративна відповідальність покладається на власника цих транспортних засобів.

Відповідно до ст. 279-3 КУпАП, відповідальна особа, зазначена у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу, звільняється від адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), якщо протягом 20 календарних днів з дня вчинення відповідного правопорушення або з дня набрання постановою по справі про адміністративне правопорушення законної сили: ця особа надала документ, який підтверджує, що до моменту вчинення правопорушення транспортний засіб вибув з її володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, або щодо протиправного використання іншими особами номерних знаків,що належать її транспортному засобу; особа, яка керувала транспортним засобом на момент вчинення зазначеного правопорушення, звернулася особисто до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявою про визнання зазначеного факту адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, а також надала документ (квитанцію) про сплату відповідного штрафу.

У випадках звільнення відповідальної особи, зазначеної у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу, або особи, яка ввезла транспортний засіб на територію України, від адміністративної відповідальності на підставі: абз. 2 ч. 1 цієї статті - винесена стосовно відповідальної особи, зазначеної у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності скасовується тим органом (посадовою особою), який її виніс; абз. 3 ч. 1 цієї статті - до винесеної постанови стосовно відповідальної особи, зазначеної у ч. 1 ст. 14-2 цього Кодексу, вносяться зміни щодо визначення суб`єктом правопорушення особи, яка фактично керувала транспортним засобом у момент вчинення правопорушення, зафіксованого в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису).

Судом встановлено, що в порядку ч. 1 ст. 279-3 КУпАП ОСОБА_2 зверталася до органу (посадової особи), уповноваженого розглядати справи про адміністративні правопорушення, із заявами про визнання факту вчинення нею адміністративного правопорушення та надання згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності. Фактично ОСОБА_2 визнала факт вчинення нею правопорушень, однак зміни до постанови серії 5АВ № 11812072 від 07.08.2025 року та постанови серії 5АВ № 11053811 від 21.06.2025 року у частині суб`єкта правопорушення, уповноваженими особами відповідача не вносились через пропуск заявницею встановленого строку звернення з відповідною заявою.

Вирішуючи заявлені у позові вимоги про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії 5АВ № 11812072 від 07.08.2025 року та постанови серії 5АВ № 11053811 від 21.06.2025 року суд враховує, що порушень вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України № 13 від 13.01.2020 року (з наступними змінами), чи іншої неправомірної поведінки уповноважених осіб відповідача судом не встановлено, його уповноважені особи діяли у межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

При цьому, суд відхиляє доводи позовної заяви про те, що оскільки ОСОБА_1 не керувала вказаним автомобілем у момент події, провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо неї є протиправним. Покладення відповідальності на власника транспортного засобу як відповідальну особу прямо застережене у ст.ст. 14-2, 279-1 КУпАП, саме в такому порядку і діяли уповноважені особи відповідача.

Суд встановив, що правопорушення мало місце, накладене за нього стягнення відповідає вимогам закону, застосований штраф сплачений до бюджету. За таких обставин, скасування оскаржуваної постанови як протиправної призведе до залишення встановленого порушення Правил дорожнього руху без реагування, уникнення винною особою відповідальності та створить умови для повернення з бюджету сплаченого штрафу.

Разом з тим, відповідно до ст. 3 ЦК України, однією із загальних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Суд дійшов висновку, що 09.06.2025 року о 07 год. 59 хв. на автомобільній дорозі за адресою М-06 Київ Чоп 247+239 та 21.06.2025 року о 08 год. 40 хв. на автомобільній дорозі за адресою М-06 Київ Чоп 247+134 ОСОБА_2 керувала транспортним засобом MAZDA 3 номерний знак НОМЕР_1 .За таких обставин, покладення на ОСОБА_1 відповідальності не відповідає засадам справедливості.

Частиною 9 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 року № 340 затверджено Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, яке згідно з його п.1 є обов`язковим для всіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства. Пунктом 21 вказаного Положення передбачено, що посвідчення водія видається після складення особою у територіальному сервісному центрі МВС іспитів, передбачених його п. 18. З приписів п. 25-1 вказаного Положення вбачається, що обмін посвідчення водія, виданого особі вперше, після закінчення строку його дії проводиться без складення іспитів за умови вчинення особою протягом двох років з дня видачі такого посвідчення не більше двох адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та не вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ст.286 КК України. Натомість у разі вчинення особою протягом двох років з дня видачі вперше посвідчення водія трьох і більше адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху або визнання особи винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, без застосування до неї позбавлення права на керування транспортними засобами, обмін такого посвідчення здійснюється зі складенням теоретичного та практичного іспитів у територіальному сервісному центрі МВС.

З огляду на зміст норм вищезазначеного Положення, суд дійшов висновку, що права позивачки існуванням вказаних постанов порушуються, оскільки створюють умови для виникнення у неї в майбутньому додаткових обов`язків зі складання іспитів за відсутності обґрунтованих підстав.

Відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист зазначеними у ч. 1 ст. 5 КАС України способами. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Тлумачення змісту вищезазначеної статті надано Європейським судом з прав людини у низці рішень, зокрема: у рішенні від 29.06.2006у справі «Пантелеєнко проти України», де зазначено, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом; у рішенні по справі «Дорани проти Ірландії», де указано, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права; у рішенні від 17.07.2008 по справі «Каіч та інші проти Хорватії» відображено, що обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту, позаяк протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

У постанові від 24.09.2019 року у справі № 819/1420/15 Верховний Суд зазначив, що право особи звернутися до суду з самостійно визначеними позовними вимогами узгоджується з обов`язком суду здійснити розгляд справи в межах таких вимог. Вихід за межі позову можливий у виняткових випадках, зокрема, коли повний та ефективний захист прав, свобод та інтересів неможливий у заявлений позивачем спосіб. Такий вихід за межі позовних вимог має бути пов`язаний із захистом саме тих прав, свобод та інтересів, щодо яких подана позовна заява.

Установлюючи правило, що суд розглядає адміністративну справу в межах позовних вимог, ця норма встановлює виняток у вигляді можливості у суду вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного та повного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин (сторін чи третіх осіб), про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень(постанови Верховного Суду від 18.05.2018 року у справі № 826/6965/14, від 27.11.2018 року у справі № 807/997/16, від 15.07.2019 року у справі № 804/14556/15, від 20.11.2019 року у справі № 826/9457/18, від 22.11.2019 року у справі № 815/4392/15, від 23.12.2019 року у справі № 815/3145/15, від 07.02.2020 року у справі № 826/11086/18, від 05.05.2020 року у справі № 1340/4044/18, від 23.06.2020 року у справі № 820/1545/16, від 06.08.2020 року у справі № 805/3147/16-а).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що спосіб захисту прав та інтересів має бути належним, зокрема ефективним, тобто призводити у конкретному спорі до того результату, на який спрямована мета позивача, - до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Застосування способу захисту має бути об`єктивно виправданим і обґрунтованим, тобто залежати як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання, оспорення та спричинених відповідними діяннями наслідків (постанова від 29.11.2023 року у справі № 513/879/19).

Водночас, невідповідність чи неповна відповідність позовних вимог належному способу захисту не може бути підставою для відмови в позові з формальних підстав, якщо прагнення позивача не викликає сумніву, а позовні вимоги можуть бути витлумачені відповідно до належного способу захисту прав, і якщо таке тлумачення не призводить до порушення процесуальних прав відповідача (зокрема, щодо подання заперечень, надання відповідних доказів тощо). Близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 року у справі № 904/7803/21, від 20.09.2023 року у справі № 910/3453/22, від 01.11.2023 року у справі № 910/7987/22.

Не вбачаючи підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення серії 5АВ № 11812072 від 07.08.2025 року та постанови серії 5АВ № 11053811 від 21.06.2025 року, винесені щодо ОСОБА_1 , проте встановивши фактичні обставини, а також беручи до уваги, що оскаржувані постанови порушують права позивачки, оскільки створюють умови для виникнення у неї в майбутньому додаткових обов`язків зі складання іспитів за відсутності обґрунтованих підстав, суд приходить до висновку, що ефективним способом захисту прав позивачки у даному випадку є внесення змін до оскаржуваних постанов у частині зазначення суб`єкта вчинення правопорушення, зокрема, зазначення таким суб`єктом у оскаржуваних постановах ОСОБА_2 замість ОСОБА_1 .

При цьому, виходячи зі змісту ст. 293 КУпАП та ч. 3 ст. 286 КАС України, у суду відсутні повноваження ухвалити рішення про внесення змін до оскаржуваної постанови у частині зазначення порушника. Вказаними нормами передбачене лише право суду змінити за наявності підстав захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи, що ОСОБА_2 , фактично визнала, що правопорушення було допущене саме нею, а також беручи до уваги позицію відповідача у даному спорі, суд дійшов висновку, що відповідача слід зобов`язати внести зміни до оскаржуваної постанови у відповідності до вимог ст. 279-3 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 19, 72-77, 121-123, 143, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України внести зміни до постанови серії 5АВ № 11812072 від 07.08.2025 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у частині визначення суб`єкта правопорушення, зазначивши суб`єктом правопорушення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 31.01.2003 року, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ).

Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України внести зміни до постанови серії 5АВ № 11053811 від 21.06.2025 року про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у частині визначення суб`єкта правопорушення, зазначивши суб`єктом правопорушення ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 31.01.2003 року, адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 )

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , паспорт серії НОМЕР_5 виданий Рівненським МВ УМВС України в Рівненській області 13.11.2003 року, адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Департамент патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3, код ЄДРПОУ 40108646).

Суддя Рівненського

міського суду Тимощук О.Я.